26Вер2022
Розуміємо права людини Мережа домів прав людини

контакти

Провулок Луговий, 1 Г,
с. Количівка,
Чернігівський район,

Чернігівська область,
Україна 
15563

+38 0462 930-907
+38 0949 881-907

Новини

Освітній дім прав людини в Чернігові шукає в команду Координатора/ку Програми захисту (компонент Професійної підтримки).

Одним з основних напрямків роботи Дому як частини Міжнародної мережі домів прав людини є прихисток для громадських активістів у ситуації ризику. Програма захисту Освітнього дому прав людини в Чернігові дозволяє створити умови для продовження професійної та громадської діяльності представникам громадянського суспільства, які опинилися в ситуації ризику. Визначивши першочергові проблеми, з якими стикаються правозахисники, журналісти та громадські активісти, ми спрямовуємо наші ресурси на вирішення цих проблем. Для посилення команди за цим напрямком, ми шукаємо працівника чи працівницю, котрий/котра має досвід роботи з людьми та відмінні комунікаційні навички.
Кваліфікаційні вимоги:
Загальні вимоги:
Бажано освіта та досвід у сфері соціальної роботи, юриспруденції, психології чи комунікацій.
Досвід громадської діяльності від 2 років.
Вільне володіння українською мовою.
Організованість, системне бачення, активність, увага до деталей, мультизадачність, стресостійкість, вміння працювати у стислі терміни, здатність визначати пріоритети, виконувати роботу самостійно та в команді.
Дотримання принципів рівності та недискримінації.
Відмінні навички роботи з пакетом програм Microsoft Office та Google Documents.
Спеціальні вимоги:
Вміння аналізувати інформацію та робити висновки.
Досвід діяльності у сфері захисту прав людини буде перевагою при відборі.
Володіння англійською мовою на рівні Intermediate та вище буде перевагою при відборі.
Функціональні обов’язки:
Реалізується програма професійної підтримки у вигляді:
– стажування, що включає: організацію відбору на стажування, комунікацію з партнерськими організаціями щодо проведення стажування на їх базі, пошук менторів для супроводу стажувальників, організація розробки індивідуальних планів стажування, контроль за виконанням планів та звітності стажування, підготовка відповідної документації;
– мікропроєктів, що включає: організацію відбору на участь в навчанні з написання проєктів, пошук менторів, контроль за реалізацією мікропроєкту;
– програми реабілітації, що включає: комунікацію з експертами, організації відбору на участь у програмі реабілітації, участь в розробці та реалізації програми реабілітації;
– підготовка інформації по програмі та інформування потенційних учасників про можливості професійної підтримки;
– звітування за результатами діяльності.
Умови роботи:
Графік роботи: повна зайнятість, офіс працює з 9.00 до 17.00.
Місце роботи: м. Чернігів.
Очікуваний час початку роботи: жовтень 2022 року.
Резюме та мотиваційний лист просимо надсилати до 30 вересня 2022 року включно на електронну адресу helen.kobiak@ehrh.org. В темі листа прохання зазначити «Координатор (-ка) Програми захисту (компонент Професійної підтримки)», в тілі листа вказати очікуваний розмір заробітної плати.
Конкурсний відбір буде здійснюватися за результатами співбесіди серед найвідповідніших кандидатів. За потреби додатковим етапом відбору може стати виконання письмового завдання. Про результати буде повідомлено в письмовій формі.
Новини

Як допомогти собі під час війни — історія білоруського правозахисника

Валентин Тишко – білоруський правозахисник, активіст та журналіст.  Взимку 2021 року він переїхав з Білорусі в Україну через ризик політичних переслідувань у власній країні.

В березні цього року Валентин став учасником Програми психоемоційної підтримки для громадян Республіки Білорусь. Її основна ціль — допомогти активістам долати та розв’язувати психосоціальні проблеми, що виникли внаслідок перебування в умовах військового конфлікту, щоб з часом вони могли повернутися до активної діяльності на благо демократичних перетворень у Білорусі.

Фото: TUT.BY

Ми запитали у Валентина чи допомогла йому участь у Програмі відновити життєві сили та як він почуває себе після її проходження.

Валентине, як тебе застала війна?

Перші два тижні я просто пив каву і зі «скляними очима» дивився новини. Потім зрозумів, що треба щось робити, чимось себе зайняти.

Саме цю пораду давали всі психологи в Інтернеті. Тому я пішов волонтерити на вокзал. Ми зустрічали ВПО та допомагали їм зорієнтуватися після прибуття. Когось потрібно було напоїти чаєм, комусь допомогти дістатися ЦНАПу або до евакуаційного автобуса в Польщу. Тоді  це допомагало мені абстрагуватися від новин та почуватися корисним.

У який момент ти відчув, що тобі потрібна емоційна підтримка?

Мабуть, з початку повномасштабної війни Росії проти України, почав  накопичуватися стрес. Страх за своє життя під час війни поєднався з тим  стресом  та страхом, з яким я приїхав до України. Я втікав з Білорусі від репресій білоруської влади, проходив час, і страх зменшувався. Проте після 24 лютого з’явився новий стрес та відновився старий.

Війна багатьом моїм знайомим зіпсувала і життя, і стосунки. У багатьох почалися проблеми в побутовому плані: почало дратувати те, на що раніше зовсім не звертали увагу. Коли у мене почалися сварки з тими людьми, з якими живу – я зрозумів, що це нездорово і слід  шукати допомоги фахівців.

Як ти дізнався про Програму?

Один  мій знайомий правозахисник з України підказав, що є Програма допомоги та підтримка в рамках роботи Освітнього Дому прав людини – Чернігів.

Розкажи –  як проходили твої зустрічі?

У Програмі мені надали психолога, яка допомогла насамперед заспокоїтися та зрозуміти, що мені потрібно і чого я хочу. На першій  зустрічі психолог сказала: «Щоби мати можливість допомагати іншим — спочатку допоможи  собі».

Вона порадила мені зайнятися не лише волонтерством «в полях», а й роботою, яка заспокоює. Я почав вишивати хрестиком та в’язати на спицях. Це справді втихомирює.

Програма – це незамінний досвід. Насамперед це можливість побачити, що ти не самотній. Це моральна підтримка від тих, хто відчуває те саме, що й ти. Проте  це  також і професійна допомога психолога. Всі ми здебільшого знаємо якийсь мінімум та ази психодопомоги та самодопомоги. Натомість  у стресових ситуаціях, таких як війна, не завжди вистачає практики та навичок для застосування своїх знань. Щобільше  —  не знаючи психології, страшно нашкодити собі своїми неправильними діями.

 На твою думку, чи важливі програми з емоційної підтримки у цей час?

Напевно, психологічна допомога зараз важливіша для тих, хто стверджує протилежне. Ми можемо не усвідомлювати в якому стані ми знаходимося. Проте порушена психіка внаслідок війни може дати про себе знати через роки, натомість тоді це буде складніше виправити.  Я довго сумнівався у сенсі та ефективності такого роду занять. Але зараз розумію, що дійшов до того моменту, коли сам уже не зміг упоратися.

Як ти почуваєшся після завершення Програми?

Програма допомогла залишатися «на плаву» в емоційному плані. Зараз, як і в перші дні, мені допомагає впоратися усвідомлення, що я не один у цій ситуації. Так само продовжую волонтерити там, де потрібні мої руки та мої знання.

Дякуємо  за розмову!

Новини

Освітній дім прав людини в Чернігові шукає в команду координатора/ку освітнього напрямку

Загальні вимоги:

Вища освіта (бажано у сфері освіти, права, соціології, менеджменту, міжнародних відносин).
Досвід роботи на релевантній посаді/роботі від 3 років.
Досвід громадської та/або проєктної діяльності.
Вільне володіння українською мовою, англійською — на рівні не нижче upper-intermediate.
Організованість, системне бачення, активність, увага до деталей, мультизадачність, стресостійкість, вміння працювати у стислі терміни, здатність визначати пріоритети, виконувати роботу самостійно та в команді.
Дотримання принципів рівності та недискримінації.

Спеціальні вимоги:

Розуміння контексту щодо освіти в сфері прав людини в Україні.
Розуміння специфіки роботи органів влади, міжнародних організацій та громадського сектору, а також процесу формування державної політики та законотворчих процесів щодо освіти в сфері прав людини з акцентом на освіту.
Розвинені навички збору та аналізу інформації, письма, комунікації та ведення переговорів.
Наявність тематичних професійних контактів в органах влади, громадських організаціях та міжнародних інституціях буде перевагою.

Ключові посадові обов’язки:

Планування освітньої діяльності організації, її координація, запуск та супровід окремих освітніх кампаній.
Налагодження співпраці, забезпечення комунікації з представниками різних гілок влади, посольствами, міжнародними інституціями та громадськими організаціями щодо питань просування освіти з прав людини.
Здійснення регулярного моніторингу та аналізу ситуації у сфері освіти з прав людини, внесення пропозицій щодо необхідних інтервенцій для формування порядку денного у цій сфері.
Організація та модерація освітніх заходів, у тому числі Освітнього фесту прав людини, участь в ефірах, представництво ОДПЛ-Ч на різних майданчиках на національному та регіональному рівнях.
Участь в оформленні інформаційних, освітніх та просвітницьких матеріалів, прес-релізів, коментарів для ЗМІ, комунікація з журналістами.
Підготовка публічних звернень, заяв, аналітичних довідок, участь у розробці візуальних матеріалів, звітів щодо роботи освітнього напрямку організації.

Очікуваний час початку роботи: жовтень 2022 року.


Що ми пропонуємо?

роботу в організації, цінностями якої є права людини;
роботу в колективі професіоналів, які люблять свою справу;
можливість кар’єрного та професійного розвитку;
комфортне робоче місце в центрі Чернігова або в ресурсному навчальному центрі в с. Количівка (варіант дистанційної роботи можливий для розгляду);
гідний рівень фінансової винагороди.

Резюме та мотиваційний лист під цю вакансію з рекомендаціями просимо надсилати на електронну адресу helen.kobiak@ehrh.org. В темі мотиваційного листа прохання зазначити «Координатор/ка освітнього напрямку», в тілі листа вказати очікуваний розмір заробітної плати. Без зазначених документів розгляд кандидатів не відбувається.

Конкурсний відбір буде здійснюватися за результатами співбесіди серед найвідповідніших кандидатів. За потреби додатковим етапом відбору може стати виконання письмового завдання. Про результати буде повідомлено в письмовій формі.
НовиниПодкасти

Спецпроєкт Lойер’s Secrets: подкаст з білоруськими активістами

Тікали від переслідувань, потрапили на війну…

Дмитро та Віолетта — білоруські громадські активісти, які піддалися переслідуванням у себе на батьківщині за політичні переконання та активну громадянську позицію.

За ними слідкували силовики, їх неодноразово затримували, їм навіть доводилося жити в лісі… А Дмитро під час одного з затримань пережив справжнє пекло: він пройшов через так звані «каруселі» у райвідділку місцевої міліції.

У жовтні 2020 року Дмитро та Віолетта приїхали до України шукати політичного прихистку. Вони кажуть, що їм дуже пощастило, адже більшість з їхньої команди зараз вже політв’язні.

Поговорили з ними про події в Білорусі: переслідування, затримання та їхню боротьбу з системою, а також про переїзд в Україну: як і де вони зустріли війну, про волонтерство та роботу на перемогу.

Новини

Як працює Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові?

Як створювався та функціонує Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові, в якому можна не тільки проживати кілька днів, а і працювати чи навчатися.

У кінці березня у Львові запрацював Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові. Він працює як шелтер, в якому можуть безплатно проживати від 2 до 5 днів правозахисники, громадські активісти, журналісти та волонтери. А також як освітній хаб, в якому можна навчатися, працювати, проводити заходити, збирати коворкінг-групи тощо.

Опікується Хабом — Наїра Давоян, яка разом з командою Дому облаштувала це місце, координує та зустрічає відвідувачів та робить все, аби перебування там було максимально комфортним.

З чого починалася історія Хабу

Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові створювався як місце, де команда Дому зможе працювати, проводити заходи та пожити в разі необхідності. А також як тимчасовий прихисток для правозахисників, активістів, журналістів, які можуть пожити там кілька днів.

Після розв’язання всіх юридичних питань щодо оренди приміщення, Наїра з командою взялася за облаштування простору.

«Спочатку тут нічого не було. Перші два дні ми спали на піддонах: застелили їх картоном, поклали куртки й так спали. Потім я пішла в місцеву вірменську церкву з проханням, чи не можуть вони нам допомогти з речами: ковдрами, постільною білизною тощо. І на нашу радість, вони погодилися і зібрали нам набори необхідної допомоги. Так потихеньку ми почали наводити порядок в просторі». 

Облаштування простору

Раніше в приміщенні Хабу був офіс, і, ясна річ, що там не було душу, ліжок, кухні та інших необхідних для проживання елементів. Тому завданням №1 було зробити з простору місце, у якого б можна було не тільки працювати, а і жити.

Вже раніше згадані піддони згодом стали повноцінними ліжками. До речі, допомогли змайструвати їх білоруські громадські активісти — Дмитро та Віолетта, які свого часу змушені були переїхати в Україну, тікаючи від репресій, а тепер включилися в спільну роботу з Домом.

З тих же піддонів Дмитро змайстрував й інші елементи меблів, наприклад диванчик, тумби тощо. І оскільки приміщення Хабу знаходиться в старому будинку з високою стелею — у поєднанні з такими меблями створюється враження, що ніби потрапляєш в лофт 🙂

Окремим викликом стало облаштувати душ і створити окремий простір для санвузла. Тепер там є душова кабіна, пральна машина та умивальник. Згодом з’явилася і повноцінна кухня з шафками для посуду та холодильником.

Трохи меблів, а це здебільшого офісні столи, залишилося від попередніх орендарів. Тому частину простору облаштували як робочу зону — там зробили коворкінг.

В Хабі є Wi-Fi і загалом всі умови, щоб там можна було комфортно працювати, навчатися і пожити кілька днів.

Як працює Львівський хаб

Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові розташований в центрі міста, біля Площі Ринок.

За словами Наїри, тут може зупинитися до 10 людей для комфортного проживання.

«Здебільшого це правозахисники, журналісти та активісти з України. Є ті, які їдуть з нашої країни, є ті — які повертаються. Тобто люди живуть пару днів і їдуть далі. Всі умови для тимчасового проживання тут є. Зараз у Львові важко знайти житло: або дорого, або зайнято. А для тимчасово проживання до 5 днів, особливо для людей зі скрутним матеріальним становищем, це гарна можливість». 

З моменту створення у Хабі вже зупинилось понад 70 людей.

Щоб зупинитися в нашому просторі необхідно: або написати у Telegram нашої організації – @EHRH_C, або в Instagram.

Простір для роботи та навчання

Львівський хаб Дому також має простір для роботи та навчання, а також є зручною локацією для проведення невеликих заходів.

Наприклад, 24 серпня, у День Незалежності України, команда Дому організувала показ документального фільму «Без статусу. Україна», який входить до закритої колекції Docudays. У ньому йдеться про надання статусу біженців в нашій країні іноземним громадянам. У зйомках цього фільму брав участь відомий український правозахисник — близький друг Дому, який нині перебуває в полоні рф — Максим Буткевич.  

Також відбулася презентація звіту щодо результатів діяльності нашої організації з 24 лютого по 24 серпня.

Резюмуючи Наїра каже: «Хотілось би ще покращувати простір, організовувати більше тренінгів як для команди, так і для людей. І активно продовжувати працювати та робити максимуму користі задля найшвидшої перемоги». 

У цей складний час ми особливо намагаємося підтримати діяльність тих, хто працює задля побудови громадянського суспільства, для того, щоб вони могли продовжити свою важливу роботу в умовах війни.

Документування

Історії з документування: «Малювання — це наша перемога в аутизмі»

Як сім’я з трьома особливими дітками переживає війну?

Сніжана та Ігор виховують трьох особливих діток — старший має ДЦП, двоє менших — з аутизмом. Вже четвертий рік вони живуть в маленькому будиночку біля лісу, в с. Мале Устя, що на Чернігівщині.

Це село не оминули російські війська. Через гучні звуки вибухів і відсутність необхідних продуктів — діти втратили навички, які напрацьовувалися роками.

Розповідаємо, як Сніжана з чоловіком та трьома дітками з особливими потребами переживають вторгнення та де знаходять сили боротися.

Неординарна історія кохання

Сніжана та Ігор познайомилися на скандинавському весіллі. Цю історію вони згадують з посмішкою і кажуть, що це було кохання з першого погляду.

Раніше молоді люди жили в Запоріжжі, займалися рольовою реконструкцією історичних подій.

«Це театр просто неба. Наприклад, люди в латах відтворюють історичний бій тощо. Така собі данина пам’яті нашим предкам», — каже Сніжана. 

Потім вони переїхали в м. Приморський посад, жили біля моря, відкрили там дитячий садочок. Але їхнім діткам не підійшов морський клімат і вони з чоловіком вирішили знову переїхати: тепер вже ближче до лісу.

«Ми відкрили карту, наобум тицьнули пальцем на точку в Чернігівській області, знайшли там найдешевший будиночок і переїхали». 

Події 24 лютого

Сніжана, як і багато українців, вранці 24 лютого прокинулася від звуків вибухів.

«Рано вранці 24 лютого ми почули вибухи і зрозуміли, що почалася війна. Нам телефонували знайомі і казали, щоб ми з дітьми евакуювалися або шукали укриття. 

Але з дітьми з аутизмом це неможливо. З ними навіть на вулицю важко вийти. Адже вони в будь-який момент можуть впасти в шокову ситуацію, в транс. Аут — це стан півсну, півгіпнозу. Тому ми залишилися вдома» 

Сніжана розповідає, що понад місяць в селі і околицях нічого не працювало: ні магазини, ні заправки, ні банкомати.

«Єдине, що працювало — це пекарня. Там дозовано видавили певну кількість хліба на сім’ю».

За словами нашої героїні, до неї телефонували знайомі і пропонували виїхати за кордон. Однак вони відмовилися, оскільки з особливими дітками важко звикати до нового місця.

«У дитини є спеціальний світ, який вона вибудовує роками. А зміна обстановки для неї означає регрес — вона втрачає отримані навички». 

До війни було тяжко, а стало набагато гірше. У нас була дієта, яку ми вибудовували роками з лікарями. А війна в один момент все зруйнувала».

Як вплинула війна на дітей

Війна дуже згубно вплинула на діток, —  каже Сніжана.

«Нам критичною стала війна через гучні звуки вибухів. Діти на це дуже важко реагують — відбувається так званий сенсорний перегруз. Він може бути на яскраві кольори, звуки, спеку, холод. Наприклад, ми три роки жили без яскравого світла: вночі запалювали свічки, доки діти не засинали. 

В аутизмі є таке поняття — відкат. Коли дитина через стрес втрачає здобуті навички, напрацювання. Так от з початком війни у нас він стався. Ми все починали з нуля».  

Сніжана каже, що морально їм з чоловіком дуже важко. Особливо усвідомлювати, що якщо раптом їх не стане, дітки самі не виживуть.

«Моє життя і так зруйноване: я кожного дня виборюю собі життя і своїм дітям. Мало того, що весь світ ще не знає, що таке аутизм і як його лікувати, так ще й війна, коли ти не знаєш, що буде завтра». 

«Малювання — це наша перемога»

Інша сторона аутизму — це геніальність. Дітки прекрасно малюють та можуть бачити більше кольорів, ніж звичайні люди. Крім того малювання допомагає виводити дітей з тяжкого стану.

«У дітей в аутизмі є стан ауто — це неконтрольована істерика або агресія, коли у дитини скляніє погляд, вона втрачає відчуття реальності, не відчуває свої рухи та тіло, може завдавати собі або іншим шкоди. Це відбувається не контрольовано. Нам ще не вдалося знайти тригеру, який запускає таку реакцію. Це трапляється на “рівному місці”.  

Дитину в цих станах неможливо обійняти. Будь-які доторкання або спроби заспокоїти сприймаюся вороже. Ми почали підсовувати олівці в цей момент». 

За словами Сніжани, вони з чоловіком два рази на рік переклеюють шпалери в будинку. Там вже цілий художній музей на стінах :).

А коли дитина впадає в стан ауто, то вони дають їй олівці і папір, щоб вона малювала.

«Спочатку дитина починає дуже сильно водити олівцями на папері, аж прориває його і ламає олівці. Уявіть, в трирічної дитини в руці ламаються олівці. Це настільки сильно їх треба стискати. 

Коли починає спадати істерика, ми кладемо новий аркуш паперу. Вже виходить зовсім інший малюнок. Дитина починає реагувати на колір і обирати кольори. Це означає, що вона починає ловити зв’язок з реальністю. А потім в цих “каряках-маляках” ми починаємо знаходити малюнки. Це розвиває увагу, творчість, уявлення і повертає дитину до реальності». 

Сніжана каже, що після таких малюнків, коли дитина уже в гарному стані, починають народжуватися дуже гарні картини.

«Дитина з аутизмом бачить більший спектр кольорів, ніж звичайна людина. Це ось та чорна сторона аутизму, яка проявляється в геніальності. 

Діти постійно малюють — це наша перемога. Замість того, щоб істерити, стімити, заходити в аутизм — вони поринають в малювання. 

Я знаю, що єдине майбутнє моїх дітей — це творчість. Це завжди шматок хліба. І навіть якщо мене чи чоловіка не стане — вони виживуть». 

Сніжана з чоловіком присвятили життя своїм особливим діткам. І попри те, що війна зруйнувала багато їхніх напрацювань — вони продовжують боротися. З вірою у перемогу і краще майбутнє для їхніх дітей.  

P.S. Під час цієї експедиції представники Дому привезли сім’ї Сніжани гуманітарну допомогу, яку передала громадська ініціатива Восток-SOS. 

Крім того, Сніжана з дітками створює прекрасні картини, які можна придбати й тим самим підтримати молоду сім’ю. Ознайомитися з їхньою творчістю можна тут. 


Освітній дім прав людини в Чернігові документує воєнні злочини в рамках моніторинго-консультативної місії спільно з ГО «МАРТ».

В напрямку документування Дім співпрацює з ГО «Докудейз» (Архів війни), Коаліцією «Україна. П’ята ранку» та ініціативою «Трибунал для Путіна».

Якщо ви хочете долучитися до команди документаторів воєнних злочинів на Чернігівщині — ось тут деталі, як це можна зробити.

 

Новини

ВАКАНСІЯ: Координатор/ка з адвокаційної діяльності

Освітній дім прав людини в Чернігові шукає в команду координатора/ку з адвокаційної діяльності.

Кваліфікаційні вимоги:

Загальні вимоги:

  • Вища освіта (бажано у сфері правознавства, політичних студій, соціології, менеджменту, міжнародних відносин чи журналістики).
  • Досвід роботи на релевантній посаді від 2 років.
  • Досвід громадської та/або проектної діяльності.
  • Вільне володіння українською мовою, російською та англійською – на рівні не нижче upper-intermediate (B2).
  • Організованість, системне бачення, активність, увага до деталей, мультизадачність, стресостійкість, вміння працювати у стислі терміни, здатність визначати пріоритети, виконувати роботу самостійно та в команді.
  • Дотримання принципів рівності та недискримінації.
  • Відмінні навички роботи з пакетом програм Microsoft Office. 

 

Спеціальні вимоги:

  • Розуміння проблематики прав людини.
  • Розуміння специфіки роботи національних та міжнародних органів влади, міжнародних організацій та громадського сектору, а також процесу формування державної політики та законотворчих процесів.
  • Розвинені навички збору та аналізу інформації, письма, комунікації та ведення переговорів.
  • Наявність професійних контактів в органах влади, громадських організаціях та міжнародних інституціях та досвід діяльності у сфері захисту прав людини буде перевагою.

 

Ключові посадові обов’язки:

  • Планування адвокаційної діяльності, її координація, запуск та супровід окремих адвокаційних кампаній.
  • Налагодження співпраці, забезпечення комунікації та координація роботи з представниками різних гілок влади, посольствами, міжнародними та національними інституціями, громадськими організаціями.
  • Здійснення регулярного моніторингу та аналізу ситуації у сфері прав людини за головними напрямками роботи Освітнього дому прав людини (освітній, програма захисту, документування воєнних злочинів), внесення пропозицій щодо необхідних інтервенцій для формування порядку денного у сфері прав людини.
  • Організація та модерація адвокаційних та інформаційних заходів, участь в ефірах, представництво Освітнього дому на різних майданчиках на національному та міжнародному рівнях.
  • Розвиток та підтримка сталої комунікації із засобами масової інформації.
  • Підготовка публічних звернень, заяв, аналітичних довідок, участь у розробці візуальних матеріалів, а також надання інформації для програмних звітів Освітнього дому.
  • Звітування по результатах проведення адвокаційних кампаній.

 

Умови:

Очікуваний час початку роботи: серпень 2022 року.

Координатор/ка з адвокаційної діяльності буде в першу чергу залучений(на) до аналізу існуючої ситуації з адвокації в ключових напрямках організації, розробить адвокаційну стратегію та адвокаційний план. 

Резюме та мотиваційний лист просимо надсилати до 21 серпня 2022 року включно на електронну адресу helen.kobiak@ehrh.org. В темі листа прохання зазначити «Координатор/ка з адвокаційної діяльності», в тілі листа вказати очікуваний розмір заробітної плати.

Конкурсний відбір буде здійснюватися за результатами співбесіди серед найвідповідніших кандидатів. За потреби додатковим етапом відбору може стати виконання письмового завдання. Про результати буде повідомлено в письмовій формі.


Освітній дім прав людини в Чернігові — це громадська спілка 13 українських неурядових організацій, місією роботи яких є захист та просування прав людини шляхом розвитку консолідуючого освітнього простору. Освітній дім прав людини в Чернігові є членом Міжнародної Мережі Домів Прав Людини, яка охоплює 17 Домів в 11 країнах світу і більше ніж 100 недержавних правозахисних організацій.

Детальніше про нас та нашу діяльність за посиланням: https://www.facebook.com/1464540253777364/videos/787609838718660

 

Новини

Команда Дому отримала допомгу від Центру громадського моніторингу та аналітики

Команда Освітнього дому прав людини в Чернігові отримала можливість орендувати техніку завдяки співпраці з Центр громадського моніторингу та аналітики та за фінансової підтримки чеської організації People in Need, у рамках ініціативи SOS Ukraine.

В рамках співпраці надано:
Ноутбук – 1
Універсальна мобільна батарея – 5
Зовнішній жорсткий диск – 1
Диктофон – 3

Гарнітура з повертаючим мікрофоном – 5

Наразі техніка служить нашим документаторам воєнних злочинів та менеджерам програми професійної підтримки ОДПЛЧ. Ми вже встигли випробувати її та вдячні за надану допомогу.
Документування

Історії з документування: «Мій будинок загинув на війні, але я живий»

До повномасштабного вторгнення Олександр був підприємцем: займався садівництвом, вирощував яблука. Зараз захищає Україну від російської навали.

Його будинок, який він будував понад 10 років, повністю знищили окупанти. Як і автомобіль, мотоцикл та інше цінне майно… Попри це Олександр не здається: він щиро вірить у перемогу і робить все, аби вона настала якнайшвидше.

Розповідаємо як змінилося життя Олександра після того, як росіяни прийшли його «рятувати».

Зловіща дата — 24.02.22

Події 24 лютого не були для Олександра несподіванкою. Він знав, що рано чи пізно відбудеться повномасштабне вторгнення росії в Україну, тому готувався до такої ситуації.

У нього і дружини були зібрані «тривожні рюкзаки», завжди заправлені автомобілі й каністри з бензином.

«У мене давно було відчуття, що скоро буде велика війна. Тому ще на початку цього року я записався до Тероборони. Також розробив кілька планів дій на випадок, коли це станеться.

В 5.30 ранку 24 лютого я вийшов на поріг будинку і побачив заграву — зрозумів, що почалося. Я був до цього морально готовий. Тому відразу подзвонив командиру і сказав, що відвезу жінку до кордону і сьогодні повернусь. В 6.00 ранку ми виїхали, а пізно ввечері я повернувся додому попутками: взяв рюкзак і пішов воювати», — розповідає Олександр.

Сад і будинок — справа життя

Олександр з дружиною мають великий яблуневий сад під Черніговом.

«20 років тому я посадив перші 3 тис. яблунь. Сад великий — за ним постійно потрібно було доглядати. І ми з дружиною вирішили побудувати будинок прямо біля саду. У 2003 році почали будівництво, яке тривало довгих 11 років. Грошей у нас не було багато, бо паралельно ми ще вчили дітей. Але помаленьку таки побудували наш будинок-мрії».

І хоч Олександр знав, що буде велика війна і мав план дій на цей випадок — він не міг навіть уявити, що вже на другий день вторгнення ворог буде біля їхнього дому…

«Третина мого життя згоріла тут»

Звістку про те, що будинок згорів, Олександр прийняв не відразу. Він не міг повірити, що значна частина його життя — те, в що він вклав стільки сил, часу і грошей — згоріло.

«Я зустрівся зі своїм знайомим, який сказав мені: “Саш, нема більше твого будинку”. Я спочатку не повірив, вирішив відсунути від себе цю звістку, мовляв, побачу — буду щось думати.

За кілька днів після цієї розмови мені вдалося потрапити додому. На жаль, це виявилося правдою. Згоріло все: хата, автомобіль, мотоцикл… велика частина мого життя згоріла тут».

Як це сталося Олександр точно не знає. По слідах він зрозумів, що на подвір’ї біля будинку стояв БТР, а за ним — БМП.

«Була серйозна перестрілка. Огорожа пошкоджена, багато дерев побиті через обстріли. Річ у тім, що тут якраз висота, тому точка досить пристріляна. Я пройшовся по саду і вплутався в проволоку. Це було 200 метрів мідного дроту, швидше за все, від керованої ракети. Крім того, на подвір’ї були уламки від снарядів…

Моя версія: в будинок був прильот великого снаряда з території села, яке на той момент було під окупацією. В гаражі стояло авто з повним баком і каністри з бензином. От все і спалахнуло».

Олександр з глибоким сумом згадує цю історію. Можна тільки уявити, як це — втратити те, що стільки років будував, створював, облагороджував… про що мріяв і чим живе. Але за мить на його обличчі з’являється ледь помітна усмішка:

«Так, мій будинок загинув, але я досі живий. Все відбудуємо, головне — перемога», — каже Олександр.

Зараз він створює план нового будинку і мріє, що після перемоги побудує новий дім — там же — біля саду, у вільній і незалежній країні.


Освітній дім прав людини в Чернігові документує воєнні злочини в рамках моніторинго-консультативної місії спільно з ГО «МАРТ».

В напрямку документування Дім співпрацює з ГО «Докудейз» (Архів війни), Коаліцією «Україна. П’ята ранку» та ініціативою «Трибунал для Путіна».

Якщо ви хочете долучитися до команди документаторів воєнних злочинів на Чернігівщині — ось тут деталі, як це можна зробити.

 

Новини

Позиція ініціативи правозахисних організацій “Трибунал для Путіна” (T4P) щодо заяви Міжнародної Амністії (МА) про порушення міжнародного гуманітарного права Збройними силами України

4 серпня 2022 року Міжнародна амністія (МА) випустила заяву «Україна: Бойова тактика українських військових ставить під загрозу цивільних». Вона ґрунтується на дослідженнях, проведених з квітня 2022 року й містить аналіз використання Збройними силами України (ЗСУ) цивільних об’єктів, а також дії влади щодо забезпечення безпеки цивільних відповідно до міжнародного гуманітарного права.

Заява не має посилання на більш докладний звіт, що наводив би більше інформації щодо методології дослідження, об’єму зібраних матеріалів чи проведених інтерв’ю, а також більш детальної інформації щодо зібраних фактів. У заяві часто є посилання на певні докази, наприклад, супутникові зображення, аналіз зброї, інтерв’ю та інше, що не оприлюднюється. Тому ми припускаємо, що детального звіту на сьогодні не існує. Хоча до уваги, очевидно, потрібно брати також інший звіт Міжнародної Амністії, оприлюднений 13 червня «Україна. Кожен може померти кожної хвилі: невибіркові атаки російських військових у Харкові», оскільки він теж згадується в заяві.

У загальному ми маємо відзначити, що оприлюднення заяви без докладного звіту, наведення зібраних доказів чи взагалі без будь-яких інших підтверджуючих матеріалів, закладає раціональний сумнів у обґрунтованості заяви, належності зібраних доказів, а також обґрунтованості висновків і звинувачень. Ми не ставимо під сумнів правдивість оприлюднених цитат чи фактів, однак для висновків і обвинувачень із заяви потрібно було дослідити багато іншої додаткової інформації, про що немає ніякої навіть згадки у заяві МА.

Щодо зобов’язань держав відповідно до міжнародного гуманітарного права (МГП)

МА стверджує, що українські військові створюють військові бази у населених житлових районах, зокрема, школах та лікарнях, чим перетворюють цивільні об’єкти на легітимні військові цілі. Додатково стверджується, що українські війська завдавали ударів з населених пунктів і в подальшому це призвело до російських ударів в тому числі по цивільним об’єктам. Також стверджується, що держава не виконує своїх зобов’язань по евакуації і що вживаються неналежні заходи по захисту цивільних.

Міжнародне гуманітарне право (МГП) проводить розрізнення між цивільними особами та військовими й покладає на державу обов’язки вести воєнні дії таким чином, щоб за можливості забезпечувати максимально можливий захист цивільних. Евакуація, попередження про небезпеки, будівництво укриттів, поширення інформації та попереджень, охорона цивільного майна, вжиття інших запобіжних заходів є прикладами таких заходів. Також військові мають уникати ситуацій використання цивільних об’єктів, оскільки це перетворює їх на легітимні військові цілі. Однак, вжиття тих чи інших заходів залежатиме від багатьох чинників, зокрема, об’єктивних можливостей держави та військових, наявності ресурсів, аналізу наявних загроз, наявності альтернативних дій для військових, що могли б принести меншу шкоду, тактики атакуючої сторони і тп.

Таким чином, щоб звинувачувати когось у невиконанні цих положень МГП, необхідно докладно вивчити багато обставин у кожному конкретному випадку.

Окремо варто зазначити, що відповідно до міжнародного гуманітарного права використання шкіл військовими не є прямо забороненим. Використання військовими цих об’єктів робить ці будівлі легітимними військовими цілями, що може ставити під ризик цивільних, а також подальше використання будівель. Однак нелегітимність використання військовими цивільних приміщень, навіть шкіл чи лікарень, без наявності в них цивільного населення, взагалі є доволі дискусійним питанням у міжнародному праві. На сьогодні існують лише рекомендації щодо цього питання, однак їхнє виконання залежить від аналізу багатьох інших обставин, зокрема, питання аналізу можливого заподіяння шкоди.

На жаль, ми не побачили в заяві МА аналізу всіх важливих чинників, що впливають на вирішення того, чи було в оприлюднених випадках порушення МГП.

Щодо виконання Україною своїх зобов’язань відповідно до МГП

Чи наявна тактика ЗСУ, що ставить під загрозу цивільних

Заява наводить приклади опитування людей та дослідження у трьох областях України: Харківській, Донецькій та Миколаївській і наведено один випадок в Одесі.

Одразу зазначимо, що звіт МА від 13 червня про обстріли Харкова не містить інформації про постійне використання українськими військовими цивільних об’єктів, в тому числі шкіл та лікарень. У заяві ми не побачили суттєвих фактів, котрі б змінили висновки, що були надані МА в тому звіті. Також ми не побачили там інформації про небезпечні для цивільних тактики українських військових. Про це також повторюється і у заяві МА.

Це ставить під сумнів загальний висновок заяви МА про існування спеціальної тактики ЗСУ по використанню цивільних об’єктів. Якщо дослідники самі визнають, що це не стосується щонайменше Харківської області, то навряд узагальнення про цілеспрямовану тактику ЗСУ можна вважати точним твердженням на прикладі дослідження лише двох областей.

Загалом, при дослідженні подібних порушень кожного разу важливо з’ясувати конкретний намір військових у цій ситуації (намір використання цивільних у якості щита), чи надавалася інформація цивільним, чи пропонувалося їм евакуюватися чи така евакуація заборонялася тощо. До сьогодні українські правозахисники мали інформацію лише про одиничні випадки, де б українські військові навмисно створювали перешкоди для евакуації чи намагалися використати цивільних у якості щита.

Також важливо з’ясовувати можливості альтернативних дій з боку військових. Просте згадування, що можна вивести війська з міста, нагадування про ліс поруч є недостатнім, оскільки ці альтернативні кроки повинні передбачати спроможність чинити спротив агресивній війні.

Також важливо розуміти наслідки окупації для цивільних. Випадки масових вбивств, катувань, зникнень цивільних на окупованих територіях вимірюються тисячами. За таких умов, при оцінці наслідків окупації, захисні дії в межах населених пунктів є чи не єдиною можливістю захистити цивільне населення від вчинення проти них численних міжнародних злочинів. Очевидно, що за такої ситуації необхідність збереження в цілісності цивільних об’єктів та забезпечення права на освіту виглядають не як пріоритетні цілі, оскільки пріоритетами є збереження життя та захист від вчинення міжнародних злочинів з боку збройних сил РФ.

Окремо зазначимо щодо використання військовими шкіл та лікарень.

Можемо навести, як приклад, більш системне дослідження, ніж вибіркове опитування людей – дослідження ЛОПЦ «Альтернатива», що підготувала звіт про руйнування медичних закладів з лютого по кінець травня 2022 року. За їхніми даними, вони зафіксували 65 фактів обстрілів російськими військовими закладів охорони здоров’я на території України. При цьому організація не виявила жодного випадку присутності військових у цих лікарнях. А тим більше, відсутня інформація про наявність військових баз на території лікарень.

У інших випадках в заяві МА згадується присутність військових у 22 з 29 відвіданих шкіл. Це не зазначається, але очевидно, що ці школи були абсолютно порожніми. Як ми вже згадували, саме по собі їхнє використання не є порушенням МГП і для висновків щодо практики необхідно дослідження додаткових обставин. Однак МА не наводить більше жодної додаткової інформації. При оцінці для нас очевидно пріоритетними є збереження життя цивільних та військових, захист території від агресії, що може призвести до більш катастрофічних наслідків, навіть попри можливі руйнування окремих цивільних об’єктів.

У Бахмуті, відповідно до заяви, військові використовували університет, після обстрілу якого загинуло 7 солдатів. Однак цю інформацію теж не можна вважати порушенням МГП, оскільки там не було цивільних, цивільні не постраждали і незрозуміло, чи були альтернативні варіанти розміщення військових.

МА робить висновок, що саме розміщення військових призводить до обстрілів цивільних об’єктів. Однак для такого загального висновку доцільно аналізувати більше інформації, що в заяві ніяк не робиться.

Наприклад, у тому ж Бахмуті, військові за наказом трималися на відстані від шкіл. У цих школах не відбувалося навчання, а іноді роздавалася гуманітарна допомога місцевою владою. Однак, на сьогодні з 14 шкіл пошкодженими обстрілами збройними силами РФ є 12 шкіл.

Ось як описує ситуацію в Краматорську місцевий правозахисник: «…було пошкоджено 2 школи і в них не було військових. Знищено повністю одне крило школи № 15, де знаходився спортивний зал і їдальня; знищена половина будівлі школи № 23. Жодних військових, військової техніки там не було.»

Схожа картина спостерігається практично у всіх населених пунктах у зоні активних бойових дій чи на відстані до 20 км від лінії розмежування. Це пояснюється тактикою російських збройних сил, котрі атакують невибірково всі населені пункти, незалежно від присутності чи наявності військових. У результаті багато сіл та міст Луганської та Донецької області є знищеними чи пошкодженими на 70-90 %.

З огляду на це, твердження про те, що тактика ЗСУ провокує обстріли цивільних об’єктів є малоаргументованою і не враховує специфіку наступальної тактики ЗС Росії. У принципі це було якраз чудово показано у звіті МА від 13 червня щодо обстрілів Харкова, але ці висновки чомусь не потрапили до заяви МА.

При цьому у більшості прикладів не аналізується, яким саме чином ЗСУ може здійснювати захист населених пунктів, якщо вони будуть повністю виведені з них? Чи є альтернативні місця розміщення військових? Яка шкода наноситься при цьому, і що робиться, щоб її уникнути?

Вжиття заходів для захисту цивільних

МА у заяві звинувачує ЗСУ в неналежному захисті цивільних осіб, однак ми знову не побачили важливих доказів та аргументів, окрім слів окремих опитаних осіб. Видається, що для загальних висновків цього явно не достатньо.

Так, за офіційними даними за квітень-травень 2022 року з Донецької області було евакуйовано практично ¾ цивільного населення: у лютому населення області складало близько 1 млн 670 тис, залишилося близько 400 тис. Так, у Краматорську з 200 тис залишилося близько 40 тис. З 2 серпня 2022 року у Донецькій області оголошена обов’язкова евакуація. За такої ситуації використовувати термін “густонаселені райони” в заяві є некоректним.

Без аналізу ситуації з евакуацією неможливо оцінювати, наскільки серйозні ризики існують для цивільного населення. Інша проблема, яка теж в площині прав людини, що люди не хочуть евакуйовуватися, незважаючи на зону бойових дій. Один і з опитаних стверджує у заяві МА, що відмовляється від евакуації. Без оцінки подібних ситуацій, звинувачення держави у невиконанні своїх обов’язків є явно необґрунтованими та поспішними.

Висновки

Заява МА не містить докладного викладення зібраних фактів та аналізу важливих чинників, що дозволяли б стверджувати про наявність порушень з боку ЗСУ міжнародного гуманітарного права. Зокрема, заява повністю ігнорує такі важливі чинники, як характер та тактика атаки нападаючої сторони, заходи, здійснені Україною для попередження, інформування цивільного населення, його захисту чи евакуації, аналіз наявних альтернатив для розміщення військових.

Оскільки відповідно до стандартів доведення ми не можемо визначити, чи були порушення  МГП у більшості випадків, що наведені в заяві, через брак доказів чи відсутності аналізу необхідних чинників, то ми можемо поставити під сумнів узагальнення МА щодо наявності загальної тактики ЗСУ в принципі. Тому узагальнення, використане у назві заяви та тексті, є в принципі таким, що не має під собою належних доказів.

Ми звертаємо увагу МА на важливість поширювати заяви із повним оприлюдненням всіх доказів та більш докладним обґрунтуванням обвинувачень сторін військового конфлікту, інакше це:

– може підривати довіру до роботи правозахисних організації щодо розслідування міжнародних злочинів,

– може сприяти пропаганді учасників військового конфлікту,

– може використовуватися для виправдання вчинення міжнародних злочинів.

Раніше Моніторингова місія ООН, ОБСЄ та національні правозахисні організації поширювали інформацію про порушення ЗСУ МГП, зокрема, в частині захисту цивільних, використання військовими цивільних об’єктів, а також суттєві проблеми з евакуацією, особливо тих, чиє самостійне пересування неможливе або ускладнене. Однак, ці факти не дають підстав для твердження про наявність окремої тактики ЗСУ щодо порушення МГП чи про те, що російська армія обстрілює цивільні об’єкти виключно саме через їхнє використання військовими.

Ми не підтримуємо компанію тиску на Міжнародну Амністію та позбавлення її акредитації в Збройних силах України. Ми зацікавлені у діалозі з міжнародними організаціями для збору інформації про ймовірні порушення прав людини чи вчинення міжнародних злочинів, вироблення та імплементації рекомендацій українській владі.

Глобальна ініціатива “Трибунал для Путіна” (T4P) була створена у відповідь на повномасштабну агресію РФ у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, в яких вбачаються ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах країни, які опинилися під ударом. Ініціатива проводить активну роботу на міжнародному рівні задля того, щоб використати чинні механізми ООН, Ради Європи, ОБСЄ, ЄС і Міжнародного кримінального суду для запобігання цим брутальним злочинам і притягнення до відповідальності винних.

До ініціативи долучилися: Українська Гельсінська Спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Truth Hounds, La Strada, Екологія – Право – Людина,  Docudays UA, Івано-Франківська обласна організація “Молода Просвіта”, Чугуївська правозахисна група, Північна правозахисна група, Черкаський правозахисний центр, Херсонський обласний фонд милосердя та здоров’я, Херсонське відділення Комітету виборців України, Територія успіху в Кропивницькому, Одеське  обласне  відділення Комітет виборців України, громадська організація “МАРТ” в Чернігові, Освітній дім прав людини у Чернігові, Подільська правова ліга, Правозахисна група “СІЧ” в Дніпрі, Центр правових та політичних досліджень “СІМ” у Львові, громадська організація «Бахмат», а також громадські приймальні УГСПЛ у Краматорську, Торецьку, Маріуполі, Покровську, Чернівцях, Запоріжжі, Ужгороді.

Унікальність ініціативи в тому, що її методологія документування дозволяє майже поденно відтворити хронологію вчинення воєнних злочинів, починаючи із 24 лютого, використовуючи принцип зуму (ми йдемо від області до найменшого населеного пункту). Це єдина ініціатива, яка побудувала роботу сітки на основі регіональних організацій, кожна із яких відповідає за конкретну область та до початку повномасштабного вторгнення працювала там роками.