Будиночок біля моря, 17 блокпостів та Добробат: історія Олександра Ларіна
Олександр Ларін — пенсіонер із Маріуполя, який 40 років пропрацював машиністом тепловоза, зараз проживає зі своєю мамою в Києві.
Він мріяв про будиночок біля моря з виноградниками та місцем для риболовлі, коли ще працював на металургійному комбінаті імені Ілліча.
Олександр свою мрію здійснив — придбав земельну ділянку біля Бердянська, за 7 років побудував будинок, посадив дерева й виноград, вийшов на пенсію та хотів просто насолоджуватись результатами своєї праці. Проте після 24 лютого 2022 року його життя, як і життя мільйонів українців, змінилось.
Спочатку Олександр разом із мамою вирішили залишитись у своєму селі під Бердянськом — він пригадує момент, коли відкрили коридор та люди почали виїжджати з Маріуполя: «Всі їхали до мене — друзі, знайомі. Ми з мамою кожного ранку ставили велику каструлю на дровʼяну піч, газу вже не було, я курей тримав — діставали курку, варили суп… Знали, що приїдуть люди».
Шлях до Києва: конфлікт на блокпосту
Олександр разом із мамою та сімʼєю друзів виїжджав із Бердянська, на той момент уже окупованої території, до Києва 8 квітня 2022 року. Їм довелось проїхати майже 200 кілометрів та 17 окупаційних блокпостів, на кожному їх зупиняли, перевіряли та обшукували.
Відновлення даху будинку в с. Ягідне
Поки вони ще лишались на тимчасово окупованій території, майже перед самим виїздом до Києва, чоловік допомагав друзям евакуюватись — вивозив їх на автобус, звідки вони мали доїхати в більш безпечне місце. На одному з блокпостів, на вʼїзді в село, де знаходиться будинок Олександра, його зупинили окупанти для перевірки документів — між ними навіть завʼязався невеличкий діалог, який переріс у небезпечний для життя епізод.
Як зізнається Олександр, росіянин, після того, як дізнався, що авто на «маріупольських номерах», вирішив спровокувати конфлікт — мова зайшла за полк «Азов». Олександр не стерпів образливі вислови про бійців полку та став на їх захист — вони просто захищають свою домівку.
«Так ты Азов любишь? Националистов любишь?», — почув агресивні запитання Олександр. Паспорт уже почав зникати з поля зору в руках окупанта, а тим часом до авто підійшов ще один росіянин. Ситуацію, за словами чоловіка, врятувало сиве волосся та статус пенсіонера.
Це їх тактика — створювати видимість відвертого спілкування, щоб виявити тих людей, які не хочуть бачити «російський мір» в Україні, а потім ліквідувати їх.
Саме після цього інциденту стало однозначно зрозумілим, що лишатись у своєму селі — не варіант, треба їхати до Києва.
Добробат та відбудова населених пунктів
Після того, як Олександр дістався до столиці, яка на той момент вже відчувала проблему в транспорті, він викликався допомогти медикам шукати та розвозити ліки для тих, хто лишився в межах міста:
«Приїхав я сюди, і відразу мені дочка каже, що треба допомогти тут у Києві — нічого тоді не їздило — треба медиків повозити».
Згодом дочка «записала» його в Добробат – добровольчий будівельний батальйон, який допомагає відновлювати житло та соціальні об’єкти на звільнених від окупантів територіях.
Відбудова будинку в с. Ягідне
Спочатку Олександр допомагав із відбудовою населених пунктів у Київській області — був в Загальцях, Бородянці, Ірпені та Гостомелі.
У село Ягідне Олександр потрапив із Добробатом уперше 26 травня 2022 року, приїхали вони тоді на один день. А вже з початку липня був більш масштабний заїзд — аж до листопада. «Бригада» складалась майже з 30 осіб — усі різні, але з однією метою. Минулого року вони змогли полагодити 22 дахи.
Дім надає партнерську підтримку Добробату — учасники відбудови мають змогу жити в просторі Дому в с. Количівка. Період знаходження в Количівці Олександр згадує з теплотою, хоч і працював із жахливими наслідками війни — це все через людей, які заряджали енергією та створювали атмосферу.
«Найприємніше — це, звісно, люди, які кажуть «дякую» — каже чоловік.
Відбудовувати Ягідне, крім українців, також приїздили волонтери з Польщі, США, Данії, Австралії та Румунії — Олександр найбільше запамʼятав Мачей Джозефа, адвоката з Польщі, який приїхав допомоги та вивчити українську мову. Якщо з іншими іноземними учасниками Добробату спілкування було в основному через онлайн-перекладачі, то з польським волонтером — українською.
Олександр разом з іноземними волонтерами Добробату в Освітньому домі прав людини в Чернігові (с. Количівка)
У цьому році, за словами Олександра, учасників Добробату в Ягідному було троє, але попри це вони навіть невеличкою групою змогли з нуля збудувати чотири будинки.
Найбільшою проблемою з якою зіштовхнувся Олександр під час волонтерських відбудов — це транспорт, автобуси були не завжди.
«Он там стоїть мій Tucson — я в нього вісім осіб грузив, у багажнику їхали двоє», — з усмішкою каже Олександр.
«В Количівці, що добре — немає щоденних поїздок», — каже чоловік.
«Умови, звісно, чудові. Попрацюєш, приїдеш — душ є, каву завжди можна випити, щось перекусити… Усе збирався я посидіти на ваших лекціях, але якось не виходить…».
Крім того, Олександр отримав термінову підтримку в рамках Програми захисту Дому.
Зараз він чекає на свою дружину, яка скоро має повернутись з-за кордону, щоб невдовзі продовжити відбудовувати населені пункти та створювати нове майбутнє для України та українців.
Програма Захисту функціонує за підтримки Міжнародний фонд “Відродження”, Human Rights House Foundation та проєкту ESU.
Проєкт ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM, у партнерстві з Фондом «Східна Європа», Домом прав людини у Тбілісі, Білоруським домом прав людини імені Бориса Звозскова та Чорноморським фондом регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Для заповнення анкети на Програму термінової підтримки — переходьте за посиланням 👉🏻 https://forms.gle/gDHM5mJynWnM55Hs5
