У Золотинці, що перебувала під окупацією, росіяни поводилися жорстоко: проводили обшуки, відбирали мобільні телефони, чоловікам наказували знімати одяг, бо шукали татуювання та сліди від носіння зброї, деяких катували, а кількох жителів розстріляли. В одному з будинків окупанти облаштували штаб, мешканців вигнали. 

200 одиниць ворожої техніки на 150 жителів. Початок окупації

Село Золотинка знаходиться на південному сході від міста Чернігів. До повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації, в селі було зареєстровано 73  людини. Через те, що село розташовано, здавалося б, у глушині, після 24-го лютого туди почали з’їжджатися сім’ї з Чернігова та навколишніх населених пунктів, здебільшого з дітьми. Тож на момент окупації у Золотинці мешкало до 150 людей, серед яких близько 40 дітей.

Всупереч очікуванням мирних жителів, 3 березня 2022 року до села зайшли окупанти. Вони змогли звести переправу через Десну з боку села Шестовиця (на той момент міст вже було підірвано, тож вони шукали інший шлях). Жителі підозрюють, що російським військовим допоміг хтось з місцевих зрадників, адже заходили вони такими шляхами, що не кожен мешканець Золотинки їх знає.

Російські окупанти, зайшовши до села, одразу розмістили техніку на вулицях біля житлових будинків, деяку заганяли прямо у двори. Цей факт може свідчити про те, що російські військові використовували жителів Золотинки в якості «живого щита». Як згадує одна місцева жителька: «Заїжджали швидко, нічого не роздивлялися, валили сараї, забори, сітки, садові дерева, все тріщить, горить – армагедон».

За час окупації до села заходило два підрозділи збройних сил РФ – спочатку зайшов перший, який складався здебільшого з осіб слов’янської зовнішності. Через кілька днів цей підрозділ відійшов і одразу зайшов інший, зі слів місцевих жителів, складався з бурятів або тувинців. 

Катували та розстрілювали: історії жителів Золотинки

Коли російські війська зайшли до Золотинки, декілька чоловіків пішли у сусіднє село – Друцьке. Згодом вони повертались до своєї родини, щоб дізнатися ситуацію та у полі були помічені окупантами. Ті почали стріляти і важко поранили старшого чоловіка. Стрільбу по мирних жителях пояснили – «а зачем вы бежали?» Один з чоловіків згадує ці події: стріляли зі спини і поранення було важке. Почали просити, щоб дали можливість вивезти до лікарні, але росіяни не давали гарантії, що коли вони будуть їхати, їх не розстріляють інші російські військові.

Двох чоловіків із села Золотинка викрали на добу і катували. Приводом для цього стало те, що в них був мотоцикл, тож на думку росіян, вони їздили і передавали координати. Чоловіків роздягли і тримали зв’язаними у погребі.

Одного вечора окупанти забрали двох чоловіків, запевняли, що допитають і відпустять. Жінці, яка пішла слідом, йти за ними заборонили і погрожували, що будуть стріляти по ногах. Згодом з’ясувалося, що цих чоловіків відвезли до села Ягідне, певний час тримали у підвалі школи, а потім розстріляли. Тіла були знайдені вже після відходу російських військ  на приватному подвір’ї. На тілах виявили сліди катувань. Цей випадок місцеві жителі пов’язують з діяльністю колаборанта, припускають, що чоловіків забрали за його наведенням.

Стратили російські військові ще одного жителя Золотинки. Чоловік мав будинок і пасіку. Коли до села прийшли окупанти, вони вигнали його з домівки, але той продовжував відвідувати і доглядати пасіку. Зі слів місцевих, до росіян ставився демонстративно зневажливо. Його викрали і також вбили у Ягідному. 

Відомо також  про одинокого чоловіка, мешканця  Золотинки, який працював сторожем у селі Ягідне, його тіло знайшли на місці роботи.

Знущалися та принижували

Один з місцевих чоловіків розповів, що до його родини приходили вночі з питанням «кто занимается спортом?» після відповіді окупант вдарив чоловіка кулаком  в голову, а потім і прикладом.

Над іншим чоловіком теж знущалися. Спочатку запитали чи хоче він їсти, потім сказали щоб взяв в БМП провізію, а коли він приніс, то сказали, щоб поставив цей пакет на голову. Стріляли по пакету із автомата. 

Один з окупантів прийшов до родини і погрожував гранатою. Він показував як розбирати і збирати цю гранату шестирічному хлопчику. Розповідав, якщо висмикнути кільце, то не буде ні мами, ні тата, нікого.

Під час окупації села Золотинка окупанти відзначилися багатьма фактами жорстокого поводження з мирним населенням.

Приходив і вимагав, щоб жінка приділяла увагу, запевняв, що після війни забере до себе додому

Місцеві розповідали про бурята який кожен день ходив п’яний по хатах і вимагав випивку. До однієї з жінок він приходив і змушував, щоб та приділяла йому увагу, розповідав, що буцімто в нього наказ вбити всю її родину, але він цього робити не буде, бо він добрий. Також він міг справляти при ній нужду, після чого торкався і запевняв, що після війни забере її до себе додому своєю дружиною. Зі слів місцевих жителів, буряти казали, що в них на батьківщині жінки після 40 років вже старі і без зубів, а в Україні жінки гарно виглядають і у похилому віці.

Мародерство як спосіб життя

За період окупації села Золотинка військові збройних сил РФ систематично вчиняли акти мародерства та нищення майна цивільних жителів. 

Як розповідає місцева жителька: «грабували будинки, на тачках тягнули ковдри, подушки, постіль і все це заносили в погреба, щоб їм було не холодно там. Офіцери жили в хатах, а ці солдати в погребах. Покрали ці буряти і гайки, і пилки, і біноклі забрали, все забирали, що хотіли. Вони у селі попили всі настойки у людей, кутили, жрали».

Інша жителька Золотинки доповнює ці факти: «як тільки заїхали, почали у дворі хапати курей, качок. Батькову машину, яка стояла на вулиці, побили, порізали колеса, забрали із машини інструмент».

Деокупація

Окупаційні війська залишили село Золотинка 30 березня 2022 року. Виходили тими ж шляхами, що і заходили – через понтон на Шестовицю. Зі слів мешканців, всього нарахували близько 200 одиниць ворожої техніки, які проїжджали повз двір. Везли на цих танках: подушки, ковдри, картоплю в мішках. А зверху обов’язково сидів хтось з автоматом  і слідкував навколо.

Окупація невеличкого села Золотинка під Черніговом – лише один із епізодів масштабної агресії Російської Федерації проти України. Проте жоден злочин агресора не має пройти повз увагу, а всі винуватці мають бути покарані.

Читайте також: «Зажену 20 танків і села не буде» – окупація Андріївки на Чернігівщині

---

Статтю створено на основі задокументованих фактів командою Освітнього дому прав людини в Чернігові у співпраці з журналістом Іваном Матвєєвим.

Ми збираємо свідчення очевидців та документуємо їх за підтримки Празького громадського центру з метою передачі до правоохоронних органів та міжнародних інституцій, збереження пам’яті про війну. Якщо Ви стали свідком воєнного злочину або можете надати додаткову інформацію, будь ласка, зв’яжіться з нами через форму: https://cutt.ly/B0jIMjk або у Signal за номером телефону 0932601938.

 

У цій публікації подається узагальнення інформації, зібраної ГО «МАРТ» спільно з ГС «Освітній дім прав людини в Чернігові» у рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна» про ймовірно скоєні воєнні злочини російськими окупантами у Чернігові та Чернігівській області за рік повномасштабної російсько-української війни. 

За визначений узагальненням період задокументовано та внесено до бази даних 2760 епізодів.

Інформація в цій публікації є орієнтовною, спирається на зібрані нами дані та потребує доповнень і уточнень.

1. Інформація про жертви серед цивільного населення

За досліджуваний період у Чернігівській області нами було зафіксовано загалом 427 епізодів, пов’язаних із людськими втратами чи порушенням прав серед цивільного населення.

Тип втрати чи порушення прав	Постраждалих	Задокументовано епізодів
Загибель людини	418/16	209/13
Поранення людини	255/23	115/12
Зґвалтування	1	1
Порушення прав	553/29	71/5
Зникнення людини	45/23	31
Усього	1272/91	427/30

 

1.1. Інформація про загиблих та поранених серед цивільного населення

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, за досліджуваний період у Чернігівській області внаслідок артобстрілів та бойових дій загинуло щонайменше 418 людей (16 дітей) та було поранено щонайменше 255 людей (23 дитини). 

Починаючи з 26 лютого, документаторами було зафіксовано численні воєнні злочини проти цивільного населення та об’єктів цивільної інфраструктури в результаті масованих обстрілів населених пунктів військовими формуваннями рф.

Серед інших цинічних злочинів є епізод розстрілу черги за хлібом біля магазину “Союз” по вул. Доценка в місті Чернігів. В результаті обстрілу, вчиненого із системи залпового реактивного вогню «Град» загинуло 14 цивільних осіб. 

Кричущим фактом порушення прав цивільних осіб є насильницьке позбавленні волі та фактичне утримання з 3 по 31 березня як живого щита 350 потерпілих у с. Ягідне. 

1.2. Інформація про зґвалтування та інші порушення прав людини

За інформацією, яка вже задокументована в нашій базі, за досліджуваний період в Чернігівській області не були зафіксовані факти можливого зґвалтування цивільних осіб. Проте за повідомленнями від правоохоронних органів такі злочини вчинялись на території області. Хочемо зазначити, що фіксація даної категорії злочинів ускладняється з одного боку- обмеженим доступом документаторів до жертв насилля, а з іншої – необхідністю ретельної перевірки такої інформації.

Серед випадків порушення прав людини зафіксовані у тому числі випадки незаконного позбавлення волі цивільних осіб та катування. 

Зафіксовані також факти використання цивільного населення як живого щита в Михайло-Коцюбинській ТГ та інших громадах області. Також задокументовано факти нападів російських військових на легкові автомобілі цивільного населення, які їм траплялися на шляху.

1.3 Інформація про зникнення людей

Також вдалось задокументувати відомості про факти ймовірного примусового зникнення щонайменше 45 цивільних осіб. Як правило, це чоловіки, представники органів місцевого самоврядування, старости населених пунктів територіальних громад області. 

2. Інформація про житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури, що зазнали пошкоджень в результаті бойових дій.

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, в Чернігівській області за досліджуваний період внаслідок авіанальотів, артобстрілів та бойових дій було пошкоджено щонайменше 3275 об’єктів цивільної інфраструктури та цивільних будівель серед яких:

 

Вид об’єктів	Об’єктів
Об’єкт підприємницької діяльності та ком.-виробн. призначення	185
Об’єкт невідомий	9
Буд. освітньо-виховн. закладу	90
Буд. держав. установи	23
Буд. житл.-побут. призначення	2524
Об’єкт транспортної інфраструктури	26
Господарчі угіддя, ліси	5
Буд. лікувально-оздор. закладу	29
Об’єкт культурно-розважального закладу	13
Буд. культового призначення	21
Об’єкт інфраструкт. життєзабезпечення	43
Історичні пам’ятки	20
Мости	15
Автомобіль, транспортний засіб	271
Гуманітарний конвой	1
Загалом об’єктів	3275

ФОТО: ОК ПІВНІЧ.
Наслідки влучання авіаракет в промислову будівлю в районі н.п.Семенівка у лютому 2023

Під час блокади міста Чернігова російська авіація завдавала численні авіаудари по цивільній інфраструктурі, в тому числі на заклади освіти, охорони здоров’я і навіть об’єкти спортивної інфраструктури. Майже 80% шкіл міста Чернігова постраждали через численні обстріли, 3 повністю зруйновано та ще 21 школа зазнала пошкоджень різних ступенів, загалом пошкоджено 90 будівель освітньо-виховних закладів на території області. Суттєвих пошкоджень та повного руйнування зазнали будівлі житлово-побутового призначення, зокрема мікрорайону міста Чернігів Боровиця. 

Під час окупації населених пунктів військові ЗС РФ знищували та грабували продовольчі магазини, будинки місцевих мешканців, транспортні засоби, заклади освіти.

3. Інформація про типи подій, які були задокументовані за досліджуваний період

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, за досліджуваний період у Чернігівській області мали місце щонайменше такі події:

 

Подія	Епізодів
Арт. обстріл (бомбардування)	2095
РСЗВ «Град»	35
Авіаудар	190
Ракетний удар	17
РСЗВ «Смерч»	8
РСЗВ «Ураган»	11
Касетні засоби ураження	14
Обстріл зі стрілецької зброї	96
Вибуховий пристрій	58
Ушкодження транспортним засобом	26
Катування (тортури), нелюдське поводження	53
Зникнення	30
цивільні	9
У полоні	1
Насильницькі зникнення	4
Незаконне позбавлення волі	49
Використання цивільного населення як щита	25
Привласнення майна цивільних осіб	96
Умисне вбивство цивільної людини	62
Умисне тілесне ушкодження цивільної людини	28
Посягання на людську гідність	6
Захоплення цивільної будівлі	23

 

Серед численних воєнних злочинів можна виокремити злочини, скоєні проти дітей, а саме окупанти розстріляли з крупнокаліберного кулемета й автоматів трьох підлітків із с. Мохнатин. Також зафіксовано загибель дітей унаслідок обстрілів житлових будинків, усього за звітний період загинуло 16 дітей на території області.

4. Інформація про задокументовані факти, які можна попередньо кваліфікувати як міжнародні злочини, ймовірно вчинені російськими окупантами

За зібраною нами інформацією, протягом досліджуваного періоду в Чернігівській області нами були задокументовані наступні факти, які можна попередньо кваліфікувати як міжнародні злочини, ймовірно вчинені російськими окупантами:

 

Попередня кваліфікація події	кількість
РС 8 (2) (b) (ix). Пошкодження чи знищення історичних пам’яток, лікарень, релігійних споруд, закладах освіти, науки, мистецтва.	137
РС 8 (2) (b) (ii). Напад на цивільний об’єкт	209
РС 8 (2) (b) (iv) Знищення або пошкодження майна	2100
РС 8 (2) (a) (iv) Знищення або присвоєння майна у великих розмірах	11
РС 7 (1) (а) чи 8 (2) (а) (i) Умисне вбивство цивільної людини зі стрілецької зброї, чи іншим способом – смерть внаслідок обстрілу не підпадає під цей пункт	67
РС 8 (2) (а) (ііі) Умисне тілесне ушкодження цивільної людини – увага, поранення внаслідок обстрілу не підпадає під цей пункт!	36
РС 7 (1) (i) Насильницьке зникнення людини	31
РС 7 (f) чи 8 (2) (а) (іі). Катування та нелюдське поводження із цивільними чи військовими.	56
РС 8 (2) (a) (viii) Взяття заручників	3
РС 8 (2) (b) (iii) Напад на склад гуманітарної допомоги, гуманітарний конвой, гуманітарну місію чи коридор	5
РС 8 (2) (b) (iv) Загибель людини внаслідок обстрілу	122
РС 8 (2) (b) (iv) Поранення внаслідок обстрілу	64
РС 8 (2) (b) (xvi) Розграбування захопленого населеного пункту	96
РС 8 (2) (b) (xx) Застосування зброї, яка призводить до надмірних пошкоджень або невибіркових страждань людей, чи веде до невибіркових руйнувань, чи заборонена міжнародними угодами – системи “Смерч” “Сонцепьок”, “Буратіно”, касетні та фосфорні бомби.	11
РС 8 (2) (b) (xxiii) Використання об’єкта чи людей як живого щита	26
РС 8 (2) (b) (xxv) Перешкоджання гуманітарним місіям у доставці води та їжі, знищення припасів їжі та питної води	5
РС 7 (1) (е). Незаконне затримання та позбавлення свободи цивільної особи чи військовослужбовця	40
РС 7 (1) (с). Використання непристосованого місця для тримання під вартою.	13
РС 8 (2) (b) (xxi). Посягання на людську гідність цивільної особи чи військовослужбовця.	6
РС 8 (2) (b) (xx). Мінування територій протипіхотними мінами, протитанковими мінами, мінами-пастками населених пунктів чи окремих цивільних об’єктів, застосування систем дистанційного мінування.	40

 

Ці дані потребують уточнення. Назва категорії в стовпчику “Попередня кваліфікація події” в жодному разі не є точним описом певного міжнародного злочину за Римським статутом Міжнародного кримінального суду, а надається виключно з інформаційною метою. Остаточну кваліфікацію події уповноважений надавати виключно суд.

5. Висновки

Аналіз зібраної інформації дає підстави стверджувати, що мали місце загибель та поранення цивільних осіб, руйнування й пошкодження цивільних об’єктів – житлових будівель та об’єктів інфраструктури за рахунок навмисних обстрілів та невибіркових обстрілів. Найбільші пошкодження зафіксовані на територіях Чернігівської, Киселівської, Киїнської, Шестовицької та Ніжинської територіальних громад.

ФОТО: ОК ПІВНІЧ
Внаслідок обстрілу в район н.п. Михальчина Слобода знищено цивільний автомобіль.

Також проаналізована інформація дає підстави стверджувати, що мали місце факти насильницьких зникнень, захоплень цивільних у полон, катування, мародерства, вбивств та інші.

Ми вважаємо, що такі діяння можна попередньо кваліфікувати як злочини проти людяності за статтею 7 параграф (1) пункти (а), (е), (f), (i) та як воєнні злочини за статтею 8 параграф (2) пункт (a) підпункти (i), (іі), (iv), пункт (b) підпункти (ii), (iv), (v), (ix), (xxiii), (xvі).

Збір інформації триває. Якщо ви можете надати додаткову інформацію, будь ласка, напишіть на адресу: tribunal_for_putin@helsinki.org.ua 

---

Статтю спочатку було розміщено на ресурсах Української Гельсінської спілки з прав людини.

Як створювався та працює телеграм-бот ConsultantBelBot, який консультує щодо питань легалізації білорусів в Україні.

На базі Освітнього дому прав людини в Чернігові реалізується проєкт «Підтримка громадянських ініціатив».  Він покликаний допомогти білоруським громадським активістам, які через свою політичну діяльність та переконання були змушені покинути Республіку Білорусь і зараз перебувають на території України.

В рамках цього проєкту проходив курс по лідерству для людей, які мають мотивацію та бажання реалізувати свої власні короткотривалі громадські ініціативи. Під час навчання учасники мали можливість реалізувати свої мікропроєкти, аби підтримати білоруських громадських активістів, які допомагають українцям наближати перемогу, відстоювати цінності гідності, свободи і демократії в умовах війни.

Один з таких проєктів реалізовує білоруська громадська активістка Вольга. Вона створила телеграм-бот, який консультує щодо питань легалізації білорусів в Україні.

Операція автоматизація

Вольга розповідає, що вирішила створити бота після того, як сама зіштовхнулася з питанням проходження процедури легалізації в Україні. Свого часу їй доводилось довго шукати актуальну інформацію про те, як легалізуватися під час війни, адже умови та вимоги щодо білорусів часто змінювались.

«Я вирішила займатися цим проєктом, тому що влітку 2022 року процес продовження Посвідки на постійне проживання для мене, як і для інших білорусів України, став дуже складним завданням. Найскладнішим у процесі отримання Посвідки став саме збір інформації про те, як легалізуватися під час війни, оскільки умови та вимоги щодо білорусів постійно змінювалися. Інформацію доводилося збирати по крихтах з чатів, спілкування з іншими білорусами та консультацій з юристами. У результаті прийшло розуміння, що саме бот може розв’язувати цю проблему».

Бот може допомогти людині отримати відповіді на запитання:

• Як отримати Посвідку на постійне проживання в Україні під час війни?
• Як і куди подавати документи?
• Що робити, якщо міграційна служба відмовляється приймати їх?

«Мета проєкту – через Telegram-бота допомогти білорусам в Україні з питаннями легалізації, а також зібрати досвід вирішених ситуацій і проблем для розв’язання цієї проблеми на системному рівні. Бот акумулює і дає інформацію про те, як за законом має відбуватися процедура легалізації, як вона проходить фактично, які документи для неї потрібні, де їх подавати. Також бот допомагає отримати консультацію юриста, який працює у цій сфері та повідомити про випадки дискримінації за національною ознакою». 

Менторство

Менторську підтримку у цьому проєкті Вользі надавала правозахисниця Марія Цип’ящук. Вона поділилася своїм враженням від такого досвіду:

«Це був для мене новий досвід, тому що треба було зберігати баланс. З одного боку я не мала занадто сильно включатися в проєкт, а з іншого — необхідно було відповідати на запити Вольги, які виникали регулярно. Вони стосувалися в принципі всіх етапів розробки, зокрема безпекових та технологічних. Також я комунікувала з представниками/організаторами проєкту щодо різних адміністративних питань. Дуже сподіваюсь, що це Вользі допомогло.

Я вірю, що цей бот дійсно буде корисним для людей, яким потрібна допомога в питаннях легалізації в Україні. Зараз Вольга працює над пошуком можливостей як можна розширити цей бот та залучити додаткове фінансування. Адже після реалізації цієї частини проєкту почали з’являтися додаткові питання, наприклад, з переоформленням паспортів, продовженням дії паспортів для білорусів тощо. 

Загалом, як на мене, Вольга дуже добре впоралася з реалізацією свого проєкту».

Виклики

За словами Марії, не обійшлось і без труднощів. Адже приходилось працювати над реалізацією проєкту в надскладних умовах: за відсутності світла та зв’язку, під час обстрілів тощо.

«Ми працювали за умов, коли через атаки РФ по інфраструктурі України часто було відсутнє світло та зв’язок. Оскільки саме процес технічної розробки боту значною мірою залежить від можливості бути в інтернеті і мати зв’язок — це сповільнило запуск проєкту. Крім того, обставини, в яких довелося жити останні місяці в Україні, дуже сильно психологічно тиснули, в тому числі і на Вольгу. Тому, я думаю, що їй також було складно емоційно рухати ці процеси. Але зрештою, як на мене, все вдалося. Вона дуже відповідально та виважено підходила до кожного етапу розробки цього боту. 

Серйозним викликом було і те, що треба було так продумати роботу боту, щоб через нього можна було забезпечити ефективні консультації, максимально привʼязані до ситуації в якій опинилася людина. Крім того, є можливість через бота сконтактувати з юристом. 

Але навіть попри всі складнощі Вольга змогла реалізувати проєкт і досягти хороших результатів по залученню користувачів. Сподіваюсь, що цей бот вже став у пригоді  білорусам в Україні, які проходять легалізацію в Україні». 

Наостанок Вольга додає, що планує розвивати бота та згодом додати до нього інші розділи, такі як: розблокування карток, продовження паспорта, громадянство.

Повзаємодіяти з ботом можна за посиланням.

Ми, представники громадських організацій, закликаємо народних депутатів України відхилити проєкти законів №7033-д, що передбачає обмеження доступу до судового реєстру, та №8359, що дозволяє не проводити запис судових засідань.

Вважаємо, що запропоновані цими законопроєктами зміни становлять небезпеку непропорційного обмеження доступу суспільства до важливої інформації, праву на справедливий суд, створять колізії із вимогами законодавства та суперечать цінностям демократичного суспільства.

Нагадуємо, що Єдиний державний реєстр судових рішень був впроваджений Законом “Про доступ до судових рішень” у 2006 році як важлива частина програми адаптації українського законодавства до європейського для подальшого вступу України до Європейського Союзу.

Проєкт закону №7033д пропонує цілу низку сумнівних нововведень як на період воєнного стану, так і у мирний час.

По-перше, передбачається суттєве розширення переліку відомостей, що не можуть бути розголошені в текстах судових рішень. Зокрема, йдеться про найменування та розташування об’єктів критичної інфраструктури. Проблема в тому, що перелік таких об’єктів нестабільний і неповний, а відомості щодо більшості об’єктів й так доступні у відкритих джерелах (наприклад, про органи пенсійного фонду, соціального захисту населення, органи місцевого самоврядування і, врешті, про суди). Немає жодного сенсу ховати інформацію “від ворога”, яка й так роками йому відома і доступна. Зате таке приховування значним чином ускладнить моніторинг судових рішень для громадськості.

По-друге, на час дії воєнного стану та рік після його закінчення пропонується обмежити доступ до судових рішень у справах, які становлять особливий суспільний інтерес (зокрема, про злочини проти основ нацбезпеки, охорону держтаємниці, недоторканості держкордонів, призову і мобілізації, а також порядку несення військової служби). Таке обмеження є непропорційним та не відповідає запиту суспільства. Адже журналісти, адвокати, науковці, громадські активісти не зможуть дізнатися про обставини справи та призначене судом покарання державним зрадникам, колаборантам, посібникам окупантів тощо. Приховування судових рішень однозначно підвищить напругу і недовіру до влади в українському суспільстві.

По-третє, планується надати суддям право довільно вилучати із судового реєстру інформацію з рішень у справах, розглянутих у відкритому засіданні, що суперечить загальному принципу гласності судового процесу і несе корупційні ризики.

Своєю чергою, проєкт закону №8359 передбачає простір для зловживання щодо фіксації судового процесу. Згідно з ним, під час воєнного чи надзвичайного стану “у разі об’єктивної неможливості” повністю фіксувати судове засідання технічно, секретар записує лише істотні моменти розгляду справи у протоколі. Трактувати, що таке об’єктивна неможливість, будь-який суддя може по-своєму.

Законодавство повинно мати єдиний підхід щодо обмеження доступу до інформації, тож відкрита інформація не повинна бути обмежена у судових рішеннях. Інакше це загрожує нормальному функціонуванню Єдиного державного реєстру судових рішень, який є демократичним досягненням українського суспільства.

З детальним аналізом законопроєктів можна ознайомитися за посиланням

Обмеження доступу до судових рішень відкине Україну на десятки років назад у демократичному поступі – до рівня Росії і Білорусі – і становитиме небезпеку для подальшого процесу інтеграції до Європейського Союзу. Наразі народні депутати України планують непропорційно обмежити українців вільно отримувати інформацію, яка становить значний суспільний інтерес, зокрема про рішення, докази у справах, а також про осіб, обвинувачених і засуджених за вчинення цих злочинів. 

Закликаємо Верховну Раду України відхилити законопроєкти №7033д та №8359 як такі, що є шкідливими для системи правосуддя та свободи слова, доступу громадськості до публічної інформації, особливо в під час війни та після її завершення.

Центр прав людини ZMINA

Харківський антикорупційний центр

Фундація DEJURE

Інститут миру і порозуміння

Харківський інститут соціальних досліджень

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО “Поступовий гурт франківців”

Інститут масової інформації

Медійна ініціатива за права людини

Центр протидії корупції 

Асоціація УМДПЛ

Ukrainian Legal Advisory Group 

Рух ЧЕСНО

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

Інститут законодавчих ідей

Центр громадянських свобод

ХОФ Громадська Альтернатива

ГО “Невидима”

Інкубатор демократичних ініціатив

ГО Експертна група “Сова”

Регіональний центр прав людини

ГО “Платформа прав людини”

Антикорупційний штаб

БФ “Гендер Зед”

Transparency International Ukraine

Лабораторія законодавчих ініціатив

Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”

БО “БФ “Восток-СОС”

ГО “Блакитний птах”

ГО “Центр моніторингу влади”

Bihus.Info

ГО “Донбас СОС”

ГО “Київські котики”

ГО “СВІЖА КРОВ”

ГО “Цегла”

ГО “КримСОС”

Anti-corruption Research and Educational Center

Інституту законодавчих ідей

Кримська правозахисна група

Центр економічної стратегії

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

ВМГО «Фундація Регіональних Ініціатив»

ГО “Вектор прав людини”

ГО “Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля”

ГО Народний Захист

Адвокатська Дорадча група

Правозахисний Центр ДІЯ

Правосуддя24

Фундація Відкритий Діалог

Слідство.інфо 

Освітній Дім прав людини в Чернігові продовжує надавати індивідуальну підтримку правозахисникам, журналістам, громадським активістам та членам їхніх сімей.

В рамках Програми Захисту Дому за січень та лютий 2023 року отримано 19 заявок на програму термінової підтримки. З них підтримано 10 заявок, що дорівнюють 16 бенефіціарам. На цей час на розгляді перебуває 9 заявок.

Серед підтриманих бенефіціарів — 16 — повнолітніх. Жінок —  8 та чоловіків — 8. Також 3 людям відмовлено в наданні підтримки за результатами рішень верифікаційного комітету. Щодо сфер діяльності: 8 — громадські активісти, 1 — журналіст, 1 — правозахисник та 6 осіб — це члени їхніх сімей.

Найзатребуваніші запити — це компенсація деяких витрат, пов’язаних з безпекою, оренда житла та ліки, а також тимчасове помешкання (шелтер).

Нагадаємо, Програма термінової підтримки включає:

•     компенсацію деяких витрат, пов’язаних із збереженням своєї громадської діяльності;
•     інформацію про центри, що надають допомогу;
•     консультації з юридичних питань;
•     інформаційну допомогу в евакуації за кордон та по Україні;
•     емоційну підтримку та психологічну допомогу (дорослим або дітям);
•   тимчасове проживання у Львівському Хабі та в ресурсному центрі в селі Количівка Чернігівської області (від 2 до 5 днів)

Для перегляду детальної інформації та заповнення анкети переходьте за посиланням —  https://forms.gle/gDHM5mJynWnM55Hs5

---

Програма захисту функціонує за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, National Endowment for Democracу, Human Rights House Foundation та проєкту ESU.

Проект ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM, у партнерстві з Фондом «Східна Європа», Домом прав людини у Тбілісі, Білоруським домом прав людини імені Бориса Звозскова та Чорноморським фондом регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу.

 

 

10 березня 2023 року Слідчий комітет Російської Федерації заявив про засудження  за повністю сфабрикованими звинуваченнями до 13 років ув’язнення українського правозахисника і військовослужбовця Максима Буткевича, який потрапив у полон до росіян влітку минулого року під час бойових дій у Луганській області. Разом із ним засудили також двох інших українських полонених – Віктора Похозея та Владислава Шеля – до 8,5 і 18,5 років відповідно.

Максим Буткевич – український правозахисник і журналіст, співзасновник Проєкту “Без Кордонів”, спрямованого на допомогу шукачам притулку та українським переселенцям і протидії мові ворожнечі, співзасновник Центру прав людини ZMINA і Громадського радіо, а до того він працював у низці українських та міжнародних медіа. Він вступив до лав Збройних сил України у березні 2022 року, а в полон потрапив у червні в районі тимчасово окупованих Золотого і Гірського на Луганщині.

За даними Слідкому РФ, так званий “Верховний суд ЛНР” визнав Максима Буткевича винним у начебто жорстокому поводженню з цивільним населенням і застосуванні у збройному конфлікті заборонених методів, замаху на вбивство загальнонебезпечним способом, а також умисному пошкодженні чужого майна: нібито він 4 червня 2022 року вистрелив із гранатомета по під’їзду житлового будинку у Сєвєродонецьку Луганської області. Про жодні докази у цій явно сфабрикованій справі наразі невідомо, окрім того, що росіяни зняли на відео постановочне “зізнання” полоненого. При цьому, за нашими даними, підрозділ “Берлінго”, до складу якого належить Максим Буткевич, не дислокувався і не брав участь у бойових діях на території Сєвєродонецька. 

Варто зазначити, що аж до згаданої заяви Слідкому 10 березня 2023 не було відомо про будь-які звинувачення, висунуті військовополоненому Максимові Буткевичу, що цілковито унеможливлювало залучення ним захисника і доступ до справедливого суду. Адекватного моніторингу умов його утримання та з’ясування обставин поводження із ним, зокрема, з боку міжнародних організацій проведено не було у зв’язку із тим, що Росія чинить спротив допуску незалежних спостерігачів до місць несвободи, які вона створює на окупованих територіях.  

Водночас низка російських пропагандистських медіа публікували явно неправдиві матеріали про Максима Буткевича, приписуючи правозахиснику заяви, яких він ніколи не робив, і погляди, протилежні до тих, які він декларував. Все це свідчить про навмисне фабрикування справи з боку росіян, ймовірно, для створення образу українських військових як воєнних злочинців. 

Ми засуджуємо практику Росії щодо використання військовополонених для пропаганди, вимагаємо припинити незаконне переслідування і допустити до обміну військовополоненими Максима Буткевича, а також інших українських військовополонених.

Вимагаємо від Російської Федерації допустити міжнародних спостерігачів до військовополонених і цивільних заручників для моніторингу умов утримання та запобігання жорстокому поводженню з ними та іншого порушення їхніх прав.

Закликаємо Президента України, Міністерство закордонних справ України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини продовжити здійснювати тиск на Російську Федерацію для негайного звільнення всіх громадян, які незаконно ув’язнені окупаційним режимом.

Закликаємо міжнародне співтовариство до посилення санкційного тиску на Росію за порушення нею міжнародного гуманітарного права та прав людини. 

 

Організації-підписанти: 

Центр прав людини ZMINA

Проєкт “Без Кордонів”

Громадське радіо

ХОФ “Громадська Альтернатива”

Освітній дім прав людини – Чернігів

Асоціація “Сiч” – Франція

Медійна ініціатива за права людини

Український кризовий медіа центр

ГО “Жінки в медіа”

Кримська правозахисна група

Free Belarus Center

Євразійська асоціація зменшення шкоди 

Антиавторитарна волонтерська мережа “Колективи солідарності”

Громадська організація «Інсайт»

ГО “Український осередок Міжнародного ПЕН-клубу”

ГО Інтерньюз-Україна

Українська гільдія режисерів

Благодійний фонд Восток SOS

Аналітичний центр Cedos

Вінницька ГО “Інформаційно-просвітницький центр “ВІСЬ”

Ініціатива “Феміністична Ложа”

European Civic Forum

Одеська обласна організація ВГО Комітет Виборців України

Видання “Інтент” 

Правозахисна ініціатива

Центр демократичних принципів

Ініціатива “Occupy Kyiv Cinemas”

ГО “СПІЛЬНО”/SPILNO.tv 

ГО Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних”

ГО “Міжрегіональний центр ЛГБТ-досліджень Донбас-СоцПроект”

Solidarus e.V.

МБФ “Альянс громадського здоров’я”

ГО “Вірус Офф”

ГО “Інкубатор демократичних ініціатив”

ГО “Real Stories Production”

ГО “ВГО “Інститут Республіка”

ВІ “Активна Громада”

ВМГО “Фундація Регіональних Ініціатив”

Ініціативна група «До речі, бюро комунікацій»

Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”

ГО “Центр “Соціальна Дія”

ГО “Соціальний рух” 

Асоціація єврейських організацій та общин (Ваад) України

Конгрес національних громад України

ГО Київський освітній центр “Простір толерантності”

ГО “Українська Феміністична Мережа за Свободу і Демократію”

ГО “FemSolution”

ГО “Центр “Жіночі перспективи”
ГО “Культурна агенція Ɐ”

ГО Ресурсний центр всеукраїнського об‘єднання людей з наркозалежністю «ВОЛНА-Донбас»

Швейний кооператив ReSew

ГО “Вектор прав людини”

 

Індивідуальні підписанти:

Анастасія Москвичова, журналістка і громадська активістка

Ірина Думич, правозахисниця, громадська активістка

Ліза Кузьменко, голова ГО “Жінки в медіа”, членкиня Комісії з журналістської етики

Ганна Довбах, громадська активістка, психолог і культуролог 

Каріна Шульте, громадська активістка

Юлія Котляр, IT

Оксана Дутчак, дослідниця

Артем Чапай, письменник 

Тетяна Ігнатенко, журналістка і громадська активістка 

Володимир Кузнецов, художник

Мирослава Барчук, журналістка

Яна Салахова, громадська активістка

Олена Шевченко, голова ГО «Інсайт»

Маргарита Тарасова, правозахисниця

Тетяна Терен, журналістка, виконавча директорка Українського ПЕН

Сергій Мовчан, активіст

Олександра Бінерт, голова правління “Альянсу українських організацій” – Німеччина

Сергій Буров, директор Освітнього дому прав людини – Чернігів

Ольга Пішель, громадська активістка

Юлія Красільникова, директорка Благодійного фонду Восток SOS

Наталія Ломоносова, дослідниця, аналітикиня Cedos

Світлана Дубина, правозахисниця

Олександр Прима, комунікаційник, волонтер

Анастасія Чеботарьова, громадська активістка

Марія Головянко, громадська активістка

Юлія Мельник/Yuliia Melnyk, громадська активістка, “Ekoltava”

Ганна Почтаренко, громадська активістка

Яна Дзюбенко, громадська активістка, волонтерка

Оксана Ковтун, дослідниця

Генрі Дем’яновіч, правозахисник

Поліна Малець, молода авторка, волонтерка

В’ячеслав Ліхачов 

Антон Шеховцов, дослідник

Сергій Іщенко, журналіст

Михайло Штекель, журналіст

Віра Запорожець, журналістка

Олена Ротарі, журналістка
Ігор Тищенко, “Нова Житлова Політика”

Андрій Савенко, викладач, перекладач

Михайло Лебедь

Дафна Рачок, дослідниця, докторантка Університету Індіани

Роксолана Машкова, перекладачка

Марія Пальчик, хімічна лаборантка Мюнхенського університету Людвіга і Максиміліана

Олена Комар, філософиня, доцентка Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Анастасія Безверха, комунікаційниця, медіа експертка

Яків Гольденберг, заслужений учитель України

Віталій Дудін, голова ради ГО “Соціальний рух” 

Євгеній Лешан, журналіст, голова ГО “Українська оборона”

Олександр Володарський

Олена Літвішко

Роман Кисельов, філолог, перекладач

Олена Сирбу, дослідниця

Галина Потапова, викладачка

Богдан Івашко, дизайнер

Денис Пілаш, ГО “Соціальний рух”

Олена Дмитрик, дослідниця, докторантка Кембриджського Університету

Віталій Кулик, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства

Тетяна Гомон, голова ГО “Фундація Лятошинського”

Олександра Голуб, юристка, голова ГО Ліга захисту прав жінок “Гармонія рівних”

Оксана Буньківська, журналістка, редактор, перекладач, однокласниця Максима Буткевича

Тамара Марценюк, доцентка кафедри соціології Києво-Могилянської академії 

Ксенія Рибак, дослідниця

Жанна Милогородська, громадська активістка, спілка CineMova, Берлін

Сара Філліпс, професор антропології, Університет Індіани

Світлана Мельник, викладач, Університет Індіани

Олександр Стряпунін, системний адміністратор, Мегапʼютер

Станіслав Мензелевський, історик кіно 

Тарас Білоус, активіст, редактор

Олександра Назарова, психолог, Проєкт “Без Кордонів”

Цомко Оксана

Олексій Козлов, голова Solidarus e.V.

Ярослав Ковальчук, докторант, University of Alberta

Андрій Клепіков, виконавчий директор, МБФ “Альянс громадського здоров’я”

Інна Гаврилова, комунікаційниця і громадська активістка

Олександра Канцер , активістка ГО “Феміністична майстерня” 

Армен Агаджанов, громадський активіст, правозахисник 

Ярина Волошин, правозахисниця, керівниця відділу комунікацій Асоціації жінок-юристок України “ЮрФем”

Тетяна Перепелиця, консультантка, МБФ “Альянс громадського здоров’я”

Назарій Боярський, правозахисник, ГО “Інкубатор демократичних ініціатив”

Віталія Чукіна, заслужений учитель України

Анастасія Келим, волонтерка

Володимир Задирака, журналіст та громадський діяч

Тетяна Видайчук, філологиня, доцентка 

Тетяна Салюк, керівник дослідницьких проектів

Ганна Кіященко, голова Полтавської філії Суспільної служби України

Оксана Федак, Ukraine-Hilfe Berlin e.V. 

Віктор Ісаков, керівник програмного відділу, МБФ “Альянс громадського здоров’я”

Андрій Кравчук, громадський активіст

Поліна Власенко, дослідниця, професорка Університету Акрону

Кіра Крейдерман, психолог, координаторка та тренерка неформальної освіти 

Йосиф Зісельс, колишній політв’язень, учасник Ініціативної групи «Першого грудня»

Емілі Ченел-Джастіс, Український науковий інститут Гарвардського університету

Роман Мироненко, мл. Лейтенант ЗСУ

Олександра Набієва, кураторка, культурологиня

Анатолий Черноусов, студент Карлова университета (Прага)

Аліса Новічкова, докторантка Торонто Метрополітан університету 

Роман Бондаренко, юрист ГО “БАТЬКИ SOS”

Юлія Басманова

Віра Саченко, дослідниця, докторантка Потсдамського університету

Ing. Dmitriy Doroshenko, IT odborník, občanský aktivista, dobrovolník (Praha)

Олексій Комар, науковець, Національна академія наук України

Надія Бабинська, співзасновниця спільноти OpenUp Ukraine l

Ганна Манойленко, громадська активістка

Іваненко Ірина, волонтерка

Sam Hardy, criminologist, Norwegian Institute for Cultural Heritage Research

Аляксандра Баравікова

Марина Шевцова, директорка ГО “Платформа Рівних Можливостей”, дослідниця Університету Любляни, Словенія

Майя Іваненко, активістка

Dáša van der Horst, Programme Director Prague Civil Society Centre, the Czech Republic

Paul van der Horst, writer, the Netherlands

Марта Чумало, правозахисниця

Александра Кувшинова, громадська активістка

Олена Горобець, ГО «Центр розвитку громади «Джерело»

Алла Котляр, журналістка

Olena Gorbenko, PhD, scientist, San Diego, US

Марина Дикуха, графічна дизайнерка, художниця

Валерія Прорізна, креативна продюсерка та режисерка, Center for Spatial Technologies & K

Оксана Розенблум, перекладачка

Євген Лесной, режисер-документаліст, телерадіоведучий, журналіст

Дар’я Кузьміна, волонтерка

Олексій Квітковський 

Галина Поштаренко, громадська активістка

Вікторія Чернілевська, продюсерка, мати загиблого воїна ЗСУ

Олексій Фурман, журналіст, співзасновник «Рекламастер», батько загиблого воїна ЗСУ

Олег Головко, кінорежисер, боєць ЗСУ

Ігор Лук’янець, полковник, викладач військової академії

Вікторія Тортіка, волонтерка

Вікторія Шарко, дизайнерка українського етнічного одягу, волонтерка

Олександр Островський, капітан далекого плавання

Ольга Сметанська, журналістка

Світлана Максимець, журналістка, редакторка видання «Вікенд у Києві»

Наталія Вольф, актриса, режисерка, волонтерка

Вікторія Мелковська, поетка, письменниця

Тамара Романова, художниця

Родіон Сафронов, заслужений тренер України (п’ятиборство)

Петро Прибутько, полковник, професор філософіі

Євгенія Міропольська, професорка, викладачка КНТУ

Анастасия Кунцевська, професорка психології

Олександр Завальский, заслужений артист України

Аделіна Борець, кінорежисерка

Олександр Пустарнаков, звукорежисер

Олександра Вітязева, сценаристка

Олексій Кулєша, фотограф

Олена Гром, лауреатка і переможниця міжнародних конкурсів, фіналістка LensCulture Portrait Awards UK, YICCA International Contest of Contemporary Art, Kaunas Photo Star Lithuania, Slovak Press Photo, The Tokyo International Foto Awards

Олексій Комаровський, сценарист, експерт Українського культурного фонду

Олександр Расказов, продюсер радіохолдингу УМХ

Олексій Пелепейченко, лікар-реабілітолог, волонтер

Андрій Бабік, сценарист, голова Гільдії сценаристів України

Ганна Захараш, піардиректорка «Київстар»

Наталія Крупа, засновниця «Астероїд»-продакшн

Андрій Рибін, співзасновник студії «Прлопелер»

Віталій Розенко, співзасновник студії «Пропелер»

Дмитро Гудов, звукорежисер

Михайло Войчук, заслужений актор України

Олексій Гедеонов, письменник

Віола Бурда, журналістка

Вікторія Хмельницька (Білоус), актриса

Аліна Сємєрякова, сценаристка

Аліна Піскарьова, волонтерка

Ксенія Діденко, кінопродюсерка

Антон Касьян, кінопродюсер

Лідія Волошко, лікарка, волонтерка

Богдан Борисенко, кінооператор

Марта Мольфар (Наталія Лук’янець), журналістка, сценаристка, громадська діячка, волонтерка

Антон Байбаков, композитор

Олена Дейнеко, координатор об’єднання “Органічна ініціатива”, керівник навчального проєкту Organic Business

Андрій Почтаренко, учитель

Руслан Шеленко, громадянин

Михайло Агафонов, громадський активіст, бенефіціар проєкту “Без кордонів”

Дім прав людини «Крим» та Освітній дім прав людини в Чернігові висловлюють солідарність з народом Грузії, який зараз бореться за свою свободу та демократичне майбутнє.

Парламент Грузії прийняв в першому читанні ганебний законопроект про «іноагентів».

В середині лютого партія «Сила людей», члени коаліції більшості в грузинському парламенті, представила цей законопроект до парламенту країни. Він передбачає, що ЗМІ та організації громадянського суспільства, які отримують понад 20% свого фінансування від іноземних організацій, мають зареєструватися як «агенти іноземного впливу», інакше їм загрожуватиме штраф. Юридичні або фізичні особи, яких буде визначено «іноагентами», будуть зобов’язані подавати щорічні декларації. Міністерство юстиції Грузії отримає право здійснювати «перевірки» таких осіб.

Така законодавча ініціатива не є унікальною — подібна практика існує в Росії та Угорщині. Вона спрямована на свідоме клеймування організацій громадянського суспільства як іноземних агентів або агентів іноземного впливу. Основна мета: принизити саму роль і природу незалежного громадянського суспільства, зобразити громадянське суспільство та ЗМІ як такі, що діють всупереч національним інтересам, та врешті-решт — обмежити здатність громадянського суспільства діяти вільно та висловлювати незгодні чи протилежні погляди правлячій еліті. Крім того, такий закон призводить до порушень права на свободу асоціацій та демократичного розвитку суспільства та держави.

Незалежне громадянське суспільство відіграє визначальну роль у розвитку будь-якої країни, зокрема у розвитку Грузії.

Громадські та правозахисні організації надають право голосу вразливим верствам населення, допомагають урядам у дотриманні їх міжнародних зобов’язань у галузі прав людини тощо.

• Ми солідарні з нашими друзями з Дому прав людини «Тбілісі», які завжди підтримують нас і народ України. Ми солідарні з громадськими, медійними правозахисними організаціями Грузії, з грузинським народом у його боротьбі за свободу, гідність та майбутнє, вільне від утисків з боку влади.

  Освітній Дім прав людини в Чернігові

  Дім прав людини  «Крим»

Як проходило навчання для громадських активістів, журналістів, правозахисників та волонтерів, які працюють з людьми, що постраждали внаслідок війни, та яке проводиться в рамках відновлювальної програми реабілітації.

19 лютого завершилось навчання для громадських активістів, волонтерів, лідерів громад, журналістів та правозахисників. Воно проходило у 2 етапи: з 10 по 12 лютого та з 17 по 19 лютого.

Це друга частина Програми психосоціальної реабілітації.

Учасники під час навчання дізналися, як стати більш стійким до стресу і тривоги та підтримати в цьому своє оточення. Велика увага приділялася питанню роботи з травмованими людьми і як допомогти їм відновити здатність приймати рішення і діяти. А також тренувалися правильно підтримувати українське суспільство, щоб воно трималося разом і не здавалося.

Тренером була Локоть Надія — гештальт-консультант, практикуючий психолог в напрямку тілесно орієнтованої терапії. З 2019 року спеціалізується в напрямку подолання наслідків психотравми пов’язаних із насиллям.

Асистували їй — Яна Дунаєва та Галина Сєрова — випускниці попереднього 30-годинного навчання.

Чого навчились?

Головний акцент тренінгу був зроблений на формування травма обізнаності громадських діячів та активістів,  формування навичок долати вторинну травматизацію, працювати з внутрішніми та зовнішніми ресурсами. Ті цілі, які були заплановані — досягнуті.

Учасники тренінгу отримали знання, які сприяють відновленню, стабілізації та прийняттю здорових рішень під час кризи та війни.

Познайомились із поняттям травми та травматичного досвіду, реакціями тіла на травму, будовою та функціями нервової системи, циклами реагування на загрозу та складовими відновлення за підходом “Somatic Experience”. Дізналися більше щодо практики ненасильницького спілкування; про роботу з особистими кордонами та навчились основам практики саморегуляції та самоспостереження.

Були присутні громадські активісти, волонтери, лідери громад, журналісти та правозахисники, переміщені особи, які працюють із жертвами насилля та війни, постраждалими від агресії росії та ін.

Що кажуть організатори та учасники

Геннадій Випинашко: Ця програма — це можливість дізнатись більше про свої кордони, навчитись знімати з себе “костюм героя” та мати змогу допомогти собі самостійно, знайти інструменти як це зробити та врешті решт — трохи відпочити. Під час реалізації Програми Захисту я доволі часто чую від наших бенефіціарів, про їх особисту потребу в відновленні від щоденної активної роботи з тією інформацією, яку вони отримують від постраждалих та родичів жертв від російської агресії, полонених, проблем з евакуацією важкохворих, браку часу тощо. Саме тому проводити такі заходи з відновлення зараз дуже важливо, щоб в один момент не “згоріти” від своєї діяльності.

Надія Локоть: Загалом, за 5 тренінгових днів учасники тренінгу ознайомились з поняттями стресостійкості та резільєнтності, отримали практичні навички соматичної саморегуляції, що дозволяє стабілізуватися та сприяє поновленню психологічних та особистісних ресурсів.

Отриманні на тренінгу знання про ненасильницьке спілкування також допомогли формуванню травма обізнаності, через розуміння впливу стресу на нервову систему людини, та шляхів, за допомогою яких можна не передавати цей стрес далі.

Дунаєва Яна: Цей тренінг дав можливість краще зрозуміти свою стратегію, яку зазвичай я використовую в стресовій ситуації, віднайти способи з цим справлятися більш ефективно, експериментувати та спробувати інші стратегії для подолання наслідків стресу.

Безпечна атмосфера простору, в якому відбувся тренінг, сприяла глибокому зануренню в тему, давала можливість краще зрозуміти себе та мотиви поведінки інших людей.

Завдяки участі в цьому заході, я значно покращила свої знання в темі психологічної травми, та набула навички для саморегуляції та відновлення.

Галина Сєрова: Тренінг дуже сподобався, буду застосовувати в практиці отримані знання. Після тренінгу мій емоційний стан покращився, прокачала власні ресурси та тригери.

__________________

Програма реабілітації функціонує за підтримки Міжнародний фонд “Відродження”, Human Rights House Foundation, Libereco – Partnership for Human Rights та проєкту ESU.

Проект ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM, у партнерстві з Фондом «Східна Європа», Домом прав людини у Тбілісі, Білоруським домом прав людини імені Бориса Звозскова та Чорноморським фондом регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу.