28Лис2022
Розуміємо права людини Мережа домів прав людини

контакти

Провулок Луговий, 1 Г,
с. Количівка,
Чернігівський район,

Чернігівська область,
Україна 
15563

+38 0462 930-907
+38 0949 881-907

Категорія: Новини

Новини

Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу

Освітній Дім прав людини в Чернігові розпочинає Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу.

В програмі Форуму відбулись незначні зміни.

Відтак обговорення по тематичних напрямках відбуватиметься в такі дати:

  1. Постконфліктне врегулювання в Україні: від війни до миру (26 листопада – реєстрація для онлайн участі не відбувається)
  2. Освіта у сфері прав людини в Україні: виклики в умовах війни і важливість для відновлення. (27 листопада)
  3. Захист правозахисників в умовах війни (3 грудня)
  4. Документування воєнних злочинів. Школи під прицілом війни (5 грудня)

Результатами Форуму стануть медійні, просвітницькі та методичні матеріали, що будуть надалі використовуватись в адвокаційних та освітніх цілях.

Дати проведення: 

З 26 листопада по 5 грудня 2022 року.

Місце: 

Дві локації в межах України та онлайн-включення за умови попередньої реєстрації.

Для участі у заходах Форуму онлайн можна зареєструватися за посиланням — https://cutt.ly/qMpQbSj

У Форумі візьмуть участь представники державних інституцій та навчальних закладів, документатори, психологи, громадські активісти.

З додаткових запитань звертайтеся: 

Контактна особа від організаторів  — max.strix@ehrh.org    +38093 147 84 13

#Наближаючи_перемогу


Освітній дім прав людини в Чернігові є громадською спілкою 13 українських правозахисних організацій і частиною Міжнародної мережі домів прав людини, що об’єднує 16 Домів прав людини в 11 країнах світу.

Наразі ми підтримуємо правозахисників, журналістів, громадських активістів в умовах війни, документуємо воєнні злочини, долучаємось до надання гуманітарної допомоги та надаємо шелтер на заході України. Ресурсний центр Дому в Количівці є тимчасовим житлом для волонтерів, які відновлюють зруйновані будинки в регіоні.

У Львові працює Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові як шелтер для правозахисників, громадських активістів, журналістів, волонтерів і також як освітній хаб.

 

ДокументуванняНовини

Окупація села Слобода: підлість, зухвалість і тотальна брехня

«Сільська рада знаходиться біля пам’ятника загиблим солдатам, але не російським…, нашим…». Такими словами наших документаторів зустрів чоловік у селі Слобода, що знаходилося в окупації 25 днів, з 5 по 30 березня.

Місцеві мешканці багато страждань пережили під час окупації.  В селі відбувалися і катування, і розстріл військовополонених ЗСУ, і мародерство, і зникнення мешканців – про це стало відомо із свідчень місцевих жителів.

Ми дізналися про незаконне затримання людей та катування 6 місцевих, яких тримали у сараї однієї жінки. Про розстріл машини з цивільними, які намагалися виїхати із села, загиблого Павла. Про катування водія шкільного автобуса у магазині. Катування батька та сина за телефонний дзвінок та ще багато воєнних злочинів проти цивільного населення. Справжнє пекло тривало майже місяць у Слободі на Чернігівщині.

Дуже лякало людей розташування російських військових та техніки в безпосередній близькості з домогосподарствами. Декому навіть довелось  жити в одному будинку з окупантами або переходити до рідних чи переїжджати з маленькими дітками до підвалів.

Підлість, зухвалість і тотальна брехня – це все, що змогли побачити люди в окупації. «Поки один військовий пропонує бабусі принести води в хату, інший витягує картоплю з її погребу», – розповіли місцеві жителі.

Були навіть «кіношні» постановки з евакуацією групи місцевих з погребу до магазину в центрі села, в повністю контрольованому загарбниками населеному пункті та криками: «прикрой нас

Одна жіночка показала нам свою хату та двір, де базувалися більше 25 російських військових, де окупанти переховувалися у підвалі, готували та їли, спали, ховали свою техніку та потім – стріляли з неї… Після втечі, звісно, залишили багато бруду, а ще зруйнований гараж і кухню. Сусідній будинок був взагалі спалений. І таких прикладів в селі багато.

Наразі люди оговтуються, відновлюють свої будинки, заводять худобу та продовжують жити, і не хочуть більше згадувати «руський мір» та їх «звільнення». І вкотре, в черговому селі, після цих усіх пережитих подій ми фіксуємо у людей синдром «та нам ще пощастило».

Новини

Робота з травмою: як навчали психологів, психотерапевтів та соцпрацівників?

З 4 по 8 листопада в Освітньому Домі прав людини в Чернігові проходили тренінги для спеціалістів, які збираються працювати з людьми, що постраждали внаслідок війни.

З моменту повномасштабного російського вторгнення війна в Україні завдала величезної психологічної шкоди людям. Чимало психологів та психотерапевтів хочуть допомогти жертвам війни та насильства з подоланням досвіду такого насильства, інтеграції травматичних спогадів, стабілізації нервової системи та її відновлення тощо.

Однак, щоб працювати з психологічною травмою — необхідно мати відповідні знання та постійно їх покращувати.

В рамках Програми психосоціальної реабілітації для активних представників громадянського суспільства України, які зазнали психологічної шкоди від агресії росії на базі Дому проходило навчання, на якому розбирали:

  • Як стати більш стійким до стресу і тривоги та підтримати в цьому своє оточення?
  • Як працювати з травмованими людьми і допомогти їм відновити здатність приймати рішення і діяти?
  • Як підтримати українське суспільство, щоб воно трималося разом і не здавалося?

Частина навчання була присвячена методу тілесно-орієнтованої терапії травми “Somatic Experience”.

Тренери:

Імке Хансен — травматологиня і дослідниця міждисциплінарних досліджень насильства і травми. Понад десять років очолює громадську організацію “Партнерство з прав людини “Лібереко”. З 2015 року працює в зоні бойових дій на сході України, проводячи травмо-чутливі тренінги для активістів, медиків та поліцейських.

Надія Локоть — гештальт-консультантка, практикуюча психологиня в напрямку тілесно орієнтованої терапії. З 2019 року спеціалізується в напрямку подолання наслідків психотравми пов’язаних із насиллям.

Наступний етап включатиме навчання місцевих активістів задля поширення знань про травми та розширення охоплення серед ключових активістів та представників місцевих громад.

Надалі випускники першого етапу долучаться до команди тренерів.  Під час фінального етапу Програми психосоціальної реабілітації учасники та учасниці зможуть самостійно працювати  з іншими та проводити семінари зі стійкості до стресу та профілактики травм.


Програма функціонує за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, National Endowment for Democracу, Human Rights House Foundation, Libereco – Partnership for Human Rights та інших партнерів”

 

Новини

Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу

З 26 листопада по 5 грудня Освітній Дім прав людини в Чернігові проведе Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу. Захід буде проходити у двох локаціях в межах України з можливістю під’єднатися онлайн.

Наближати перемогу можна по-різному: кожен це робить на своєму фронті. Громадянське суспільство докладає максимум зусиль, щоб ця перемога настала якнайшвидше.

Тому Дім вирішив створити майданчик для експертної дискусії й дати події символічну назву — Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу!

Під час Форуму планується обговорення:

  • викликів для правозахисників в умовах повномасштабного вторгнення;
  • державної політики щодо освіти у сфері прав людини в Україні в умовах війни;
  • взаємодії громадянського суспільства та правоохоронних органів у сфері документування воєнних злочинів.

Робота відбуватиметься у чотирьох основних тематичних напрямках: 

  1. Постконфліктне врегулювання в Україні: від війни до миру (26 листопада – реєстрація для онлайн участі не відбувається);
  2. Освіта у сфері прав людини в Україні: виклики в умовах війни і важливість для відновлення. Школи під прицілом війни.(27-28 листопада);
  3. Захист правозахисників в умовах війни (3 грудня);
  4. Документування воєнних злочинів (5 грудня);

Результатами Форуму стануть медійні, просвітницькі та методичні матеріали, що будуть надалі використовуватись в адвокаційних та освітніх цілях.

Дати проведення: 

З 26 листопада по 5 грудня 2022 року.

Місце: 

Дві локації в межах України та онлайн-включення за умови попередньої реєстрації.

Для участі у заходах Форуму онлайн можна зареєструватися за посиланням.

У Форумі візьмуть участь представники державних інституцій та навчальних закладів, документатори, психологи, громадські активісти.

З додаткових запитань звертайтеся: 

Координаторка Форуму Олена Вінсент  — olena.vinsent@ehrh.org   +380966008111

#Наближаючи_перемогу


Освітній дім прав людини в Чернігові є громадською спілкою 13 українських правозахисних організацій і частиною Міжнародної мережі домів прав людини, що об’єднує 16 Домів прав людини в 11 країнах світу.

Наразі ми підтримуємо правозахисників, журналістів, громадських активістів в умовах війни, документуємо воєнні злочини, долучаємось до надання гуманітарної допомоги та надаємо шелтер на заході України. Ресурсний центр Дому в Количівці є тимчасовим житлом для волонтерів, які відновлюють зруйновані будинки в регіоні.

У Львові працює Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові як шелтер для правозахисників, громадських активістів, журналістів, волонтерів і також як освітній хаб.

 

Новини

Як активіст евакуювався зі Скадовська та продовжує боротьбу за повернення Херсону

Артем Костюченко — громадський активіст, голова ГО «Молоді Ініціативні» — однієї з найбільших громадських організацій Скадовського району та Херсонської області.

Після подій 24 лютого Артем разом з родиною виїхав до Львова, де зараз займається релокацією організації, допомагає з евакуацією колег з Херсонської області та загалом продовжує вести активну громадську та волонтерську діяльність.

За словами Артема, головна їхня мета — це якомога швидше повернути Херсон.

«Військові зроблять свою справу — повернуть Херсон, відвоювавши територію в окупантів. А ми, активісти, маємо зробити свою справу. Адже інформаційний фронт не менш важливий за військовий».

Розповідаємо історію Артема, який отримав підтримку в рамках Програми Захисту Освітнього дому з прав людини в Чернігові.

«Активісти під прицілом»

Артему пощастило більше, ніж декому з його колег — 24 лютого він зміг виїхати зі Скадовська, умовно, без особливих перешкод. Вже згодом він дізнається про розстріли цивільних автомобілів, які намагалися виїхати, та «підвали», куди потрапляли активісти, які не встигли евакуюватися.

Річ у тім, що активісти — це одна з тих категорій українців, на яку «полюють» російські військові. Адже вони мають активну громадську проукраїнську позицію та працюють з місцевим населенням, не даючи «руському міру» надійно засісти в головах людей.

Росіяни це прекрасно розуміють, тому «під приціл» до них і потрапляють такі як Артем. Однак те, що окупанти так швидко зайдуть в Херсонську область, усе ж стало для героя нашої історії несподіванкою.

«У мене не було тривожної валізи, і не було навіть часу її зібрати. Хоча мова про те, що є ризик повномасштабного вторгнення, серед наших колег велася. Зокрема і через те, що ми співпрацюємо з міжнародними організаціями, які попереджали нас про це. Та я не міг повірити, що таке може статися у 21 сторіччі. 

А коли рано вранці 24 лютого подзвонила сестра і сказала, що почалося і щоб ми з дружиною збиралися, — я зрозумів, що все складно. Її чоловік військовий, тому я без вагань їй повірив. За пів години ми зібрали речі: моя дружина із сестрою поїхали в Херсон, я ж залишився в Скадовську», — розповідає Артем. 

Після цього Артем поїхав до Молодіжного Центру, щоб набрати води та забрати з собою  техніку (ноутбуки, фото, відео камери тощо). Ще й встиг провести урок в одній з місцевих шкіл в якій він працював. Там Артем викладав інформатику.

«Я розумів наскільки було важливо поговорити з дітьми й пояснити, що відбувається. Адже психологічний стан дитини великою мірою залежить від того, як їй подадуть інформацію. Як вчитель, я розумів свою відповідальність. І надалі в онлайн-режимі продовжував викладати, хоча вже більше про “Безпечне користування Інтернетом”, — розповідає Артем. 

Дорога в невідомість

До Херсону Артем виїхав після обіду 24 лютого. І вже на шляху до міста він зустрічав ворожу техніку з маркуванням та навіть розгледів номерні знаки з позначенням «RU».

«Коли ми виїжджали, нам перетнули дорогу кілька одиниць ворожої техніки, здебільшого це були БТРи. А проїхавши десь 40 км ми наткнулися на іншу колону — там було вже понад 50 одиниць техніки. Я бачив обличчя людей, які сиділи на ній зверху, і розумів, що це не місцеві. На одному з номерних знаків, які не до кінця були замащені брудом, я побачив позначення «RU» і зрозумів, що це росіяни».

Артем розповідає, що мав тоді дуже дивні відчуття. Він бачив понівечені від важкої техніки дороги, які нещодавно були збудовані й мали б приймати туристів, а не окупантів. В полі горів сухостій, а в далечині було чутно вибухи. Попереду їх чекав Антонівський міст…і невідомість.

«На той момент їхало вже небагато цивільних машин, адже близько 12.00 годин була новина, що проїзд через Антонівський міст зупинять. Та ми вирішили ризикнути. Коли під’їхали до мосту, то побачили багато ворожої техніки, зокрема розбитої, — це був період першого бою. Думаю, нас пропустили тому, що хотіли прикритися цивільними. Я бачив, як декілька літаків зайшли над Херсоном. Тоді у мене було чітке відчуття, що додому я вже не повернусь. До цього моменту я не розумів це», — згадує Артем.

Та все ж йому вдалося приїхати в Херсон, а далі з сім’єю вони вирушили до Львова.

«Дорога була складна, бо вся Україна їхала в одному напрямку, але 25 лютого вночі ми вже були у Львові. І я розумію, що мені пощастило, адже як стало відомо згодом, вже 26-27 лютого окупанти почали розстрілювати цивільні автівки».

Окупація та рух спротиву

За інформацією ЗМІ, вже 24 лютого у Скадовську велися бої, а потрапило місто під тимчасову окупацію лише у квітні 2022. Та Артем розповідає, що окупація фактично почалася з перших днів війни — хоча вона і не була в класичному розумінні цього слова.

«Скадовськ був окупований фактично в перший день великої війни, адже навколо міста було багато російських військових. Хоча повного контролю над містом у них не було. Російські солдати не розуміли, де вони та чому тут знаходяться. Вони їхали дезінформовані, хоча, зрозуміло, їх керівництво все знало».

За словами Артема, перед окупацією була підготовка на всіх рівнях.

«У місті були люди, які спілкувалися з кураторами, готувалися до цього. Тобто було багато зрадників, колаборантів, які розхитували ситуацію зсередини. 

Хоча ми розуміємо, що тих, хто чекав «руській мір» — було не так і багато. Та під впливом пропаганди зламувалися навіть ті, хто займав нейтральну позицію. Поширювалися настрої: от нас залишили, нас кинули, все не просто так.

 Наратив «нас кинули» сильно поширювався і мав важкі наслідки, адже люди починали в це вірити.

Але при цьому був і спротив місцевих жителів, люди виходили на протести й відстоювали свою позицію».

Артем пояснює, що це не була класична окупація, адже навіть прапори висіли ще довго. Мародерство було під виглядом обшуків, але не масово, крім того, не було фактів насильства. З обшуком окупанти прийшли й в їхню організацію:

«У нас був розгорнутий волонтерський центр: ліки, харчі, засоби гігієни тощо. З перших днів війни наша команда, яка лишилася у Скадовську, волонтерила. Хоча це було дуже небезпечно». 

Евакуація та релокація

За словами Артема, російські військові шукали активістів.

«Серед наших колег були й такі, які виїхали через Крим в Європу, а потім повернулися в Україну. Одного з членів нашої організації тримали «на підвалі»: йому поламали ребра, катували. Хоча він не був ключовим в нашій організації. Вони самі вибирають на кого «полювати». Знаходити активістів окупантам допомагають місцеві колаборанти. До декого приходили в домівки, забирали гроші і казали, що у них є дві доби, щоб виїхати… Тому для нас дуже важливо зараз евакуювати з Херсонської області наших колег». 

Власне цим разом з командою і займається зараз Артем. Крім того, вони хочуть запустити у Львові повноцінний офіс, який би допомагав людям з Херсонської області.

«Ми зрозуміли, що евакуювалась певна частина команди, яка вже готова повноцінно працювати. Плюс є люди, які виїхали в Європу, але готові звідти працювати онлайн. Тому ми почали шукати фінансування, вже знайшли приміщення і плануємо там робити ремонт. Плюс продовжуємо консультувати людей. Херсонці часто звертаються до нас з питаннями: ми виїхали — що нам робити, де переночувати, як виїхати за кордоном, як знайти лікування тощо». 

Також Артем каже, що хотів би допомогти херсонській спільноті більше заглибитись у львівську культуру та економіку.

«Львів став хабом, який приймає людей і через який зараз ідуть великі потоки, зокрема, економічні. Ми вчимося працювати з західними партнерами й хотіли б ще більше інтегрувати Херсон у західну спільноту». 

Але головна ціль, за словами Артема, — це повернути Херсон, зокрема, воюючи на інформаційному фронті.

«Крім військового є ще й інформаційний фронт і фронт людей, які готові чи не готові повертатися. Ми б хотіли показати їм, що про них не забувають… 

Кожна втрачена хвилина в окупації впливає на суспільство, і ми це розуміємо. Зараз, крім всього іншого, ми думаємо і про ті ідеї, які треба поширювати, і про те, як дивитися в очі людям, які мають зневіру. Це частина цієї війни». 

Зараз Артем з командою продовжує боротись на своєму фронті й доводити всім, що Херсон — Незламний, Херсон — це Україна!

——————————

Нагадуємо, що Освітній Дім прав людини в Чернігові надає індивідуальну підтримку правозахисникам, журналістам, громадським активістам та членам їхніх сімей. Ознайомитися з деталями Програми можна за цим посиланням

Програма захисту функціонує за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, National Endowment for Democracу, Human Rights House Foundation та інших партнерів. 

ДокументуванняНовини

Освіта під прицілом: правозахисники задокументували воєнні злочини проти чернігівських шкіл

Утримання цивільного населення “живими щитами” всередині шкіл. Навмисні, невибіркові, непропорційні напади на об’єкти, що добре ідентифікуються. Використання шкільних будівель з військовою метою. Знищення та розграбування майна. Проти шкіл на території Чернігівської області російські окупанти припустилися практично всіх існуючих порушень міжнародного гуманітарного права, чимало з них можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини.

Такого висновку дійшли аналітики Освітнього дому прав людини в Чернігові, які в межах проєкту “Під прицілом – школи” документують злочини російських військових проти освіти.

Протягом кількох місяців експерти збирали дані з відкритих джерел, виїжджали на місця нападів та проводили інтерв’ю з безпосередніми свідками подій для формування первинної юридичної кваліфікації злочинів. 

Школа №21 в Чернігові – одна з двох в місті, які внаслідок російського удару вщент зруйновані. Фото: Ірина Назарчук

 “Ворог не розглядав Чернігів як місто з людьми”

За даними чернігівського міського управління освіти та науки, наданими  проєкту “Під прицілом – школи”, станом на 24 лютого 2022 року в Чернігові працювали 34 школи, де навчалися близько 30 тисяч дітей.  Через бойові дії 25 шкіл зазнали пошкоджень різного ступеня.  А загальноосвітні школи номер 18 та 21 внаслідок авіабомбардувань знищені повністю. Нині ці навчальні заклади ліквідовані. Діти та вчителі перейшли в інші.

Норми міжнародного гуманітарного права відносять “будівлі, які мають освітнє значення” до “об’єктів під особливим захистом”. А російські воєнні злочини проти них є злочинами загалом проти української освіти.

Адже школи – не тільки й не стільки будівлі, меблі, комп’ютери. Передусім це – люди. Учні та вчителі, які через війну Росії в Україні позбавлені можливості навчатися й викладати в рідних стінах.

Школа №21 в Чернігові. Фото: Ірина Назарчук

Такий вигляд має нині будівля чернігівської середньої школи №21. Вона одна з двох у місті, котрі через катастрофічні руйнування взагалі не підлягають відновленню. Російська авіабомба прилетіла до школи 3 березня. В сховищі на той момент перебували й жителі сусідніх житлових будинків, серед яких і учні школи. Всього близько 200 людей. Троє загинули під завалами, директорка отримала серйозні поранення. У цьому навчальному році освітній заклад був розформований

Цей навчальний рік школи в Чернігові розпочали дистанційно. Трохи пізніше деякі з них – за готовності – запрацювали в очному форматі.

“Потрібно мати облаштоване укриття. Безпека дітей та викладачів є нагальною вимогою часу”, – пояснює начальник управління освіти та науки Чернігівської міської ради Василь Білогура.

Він додав, що для учнів шкіл, будівлі яких зазнали значних пошкоджень внаслідок російських обстрілів в лютому-березні, наразі проводять дистанційне навчання. Однак для учнів початкових класів цей варіант неприйнятний:

“Тому ми організували, щоб вони приходили на заняття в інші школи, найближчі до місця їхнього проживання. Узгодили розклади так, щоб діти могли навчатися у дві зміни, але очно. Попри завдані війною складнощі, всі чернігівські школярі забезпечені правом на здобуття освіти в тому форматі, який зі своїми батьками для себе визначили: очному, дистанційному, сімейному”.

Будівлі шкіл в Чернігові ставали об’єктами цілеспрямованих ворожих нападів? Або ворог цілив в інші місця, а влучав саме у школи? Це питання є принциповим для юридичної кваліфікації злочину. Під час моніторингових візитів в межах проєкту “Під прицілом – школи” експерти з міжнародного гуманітарного права ставили подібні запитання всім співрозмовникам.

“Відсоток і характер пошкоджень свідчать, що ворог взагалі не обирав цілей для своїх атак. Чернігів не розглядався ними як місто з людьми. Просто як плацдарм, щоб рухатись далі на Київ”, – висловив свою думку начальник управління освіти та науки Чернігівської міської ради Василь Білогура.

“Все розбите, вода зверху біжить. І понад 300 людей в укритті…”

Колись під час ворожої навали знаходили прихисток в церквах. В українських  містах та селах, що першими відбивали наступ російських військ в лютому-березні 2022 року, місцеве цивільне населення зазвичай переховувалося в підвалах шкіл.  Ворог знав про це, і завдавав ударів саме туди.

Будівля Чернігівського колегіуму №11 постраждала в середині березня через пряме влучання російського снаряда. Зараз її активно відновлюють. Фото: Ірина Назарчук

Чернігівський колегіум №11 – найбільший за чисельністю учнів у Чернігові. І одна зі шкільних будівель з прямим влучанням російського снаряда. Напад стався 19 березня о 15:55, влучило в спортивну залу. Кількома днями раніше, 14 березня, під час бомбардування міста школу також зачепило – пошкодило вікна з першого до третього поверху, переповідає директорка навчального закладу Світлана Рубан. Як й інші чернігівські освітяни, подробиці вона пам’ятає з точністю до хвилини.

В той день, 19 березня, в нашому укритті перебувало понад 300 мешканців мікрорайону, зокрема близько 80 дітей. Тільки я пішла додому, зателефонував черговий: “Повертайтесь, до нас “прилетіло”. Приходжу, а тут все розбите, вода зверху біжить, вийшла з ладу система опалення. Страшне! Переживали дуже, але намагалися якось підтримувати один одного”, – розповідає Світлана Василівна.

Зараз школа потроху відновлюється. Директорка тішиться, що за одну ніч вдалося замінити 72 вікна. Обладнали ще одне велике укриття, повноцінно пристосоване для занять. Педколектив зберігся – за кордон виїхали одиниці.

Діти грають біля колегіуму №11 у Чернігові. Фото: Ірина Назарчук

Чверть шкіл на Чернігівщині знаходяться поблизу кордону з РФ та Білоруссю

 “102 школи, тобто чверть від загальної кількості в області, розташовані в 40-кілометровій зоні від кордону. Звісно, за таких умов про офлайн-навчання не йдеться взагалі”, – розповів дослідникам очільник управління освіти та науки Чернігівської облдержадміністрації Микола  Конопацький.  

За його словами, окупанти вивезли зі шкіл все, що не знищили під час обстрілів. І сьогодні найбільшою потребою є шкільні автобуси, щоб підвозити дітей з різних сіл, меблі, комп’ютери, планшети, електрогенератори великої потужності.

“Для когось це прозвучить дивно, але для укриттів без каналізації  конче потрібні біотуалети”, – додав Микола Конопацький.

За даними Чернігівського обласного управління освіти та науки, в мережі загальних середніх навчальних закладів області нині 402 школи, гімназії, ліцеї. 71 був зруйнований та пошкоджений внаслідок повномасштабного вторгнення РФ. Загалом п’ять шкіл в області, зокрема дві – в обласному центрі, постраждали настільки масштабно, що відновленню не підлягають.

Святкувань з нагоди 60-річчя школи №20 не буде. Не на часі – потрібно відремонтувати її. Фото: Ірина Назарчук

Школа №20 в Чернігові зазнала пошкоджень ввечері 6 березня. Момент прильоту чітко зафіксували годинники у двох шкільних кабінетах, згадує директорка Наталія Малець:

“На території закладу лягли мінімум 4-5 снарядів. Коли я приїхала, побачила все це, першою думкою було: “Вціліли стіни, тому спробуємо відремонтувати”. Влітку зайнялися цим. Допомогла міська влада, різні благодійні фонди. І хоча навчальний рік розпочати очно ми все ж таки не змогли, ремонт продовжуємо. Дах поновили, замінюємо пошкоджені вікна”.

Шкільна бібліотека поки що розмістилася на сходах. Фото: Ірина Назарчук

Міжнародне гуманітарне право забезпечує захист шкіл під час збройного конфлікту

Експертний юридичний супровід під час моніторингової поїздки освітніми закладами Чернігова в межах проєкту “Під прицілом – школи” проводив віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий. Він звернув увагу на близькість від школи №20 ще одного об’єкта, який перебуває під спеціальним захистом міжнародного гуманітарного права, – церкви.

Експерт нагадав про шість видів воєнних злочинів проти дітей. Є підстави вважати, каже він, що всі шість вчиняють на території України військовослужбовці ЗС РФ. Так, йдеться про:

  • вербування і використання дітей;
  • вбивства та каліцтва дітей;
  • зґвалтування та інші форми сексуального насильства проти дітей;
  • напади на школи, лікарні та захищених осіб, які пов’язані з ними;
  • викрадення дітей;
  • відмову в доступі до гуманітарної допомоги.

Які джерела МГП забезпечують захист шкіл під час міжнародного збройного конфлікту? Тимур Короткий нагадав про Перший Додатковий протокол до Женевських конвенцій 12 серпня 1949 року; про Норми 38, 40 Звичаєвого міжнародного гуманітарного права; Резолюції РБ ООН та ЮНЕСКО; Декларацію про безпечні школи та Керівництво із захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройного конфлікту.

Вигляд з внутрішнього двору зруйнованої школи №21 в Чернігові. Фото: Ірина Назарчук

Як повідомив виконавчий директор Освітнього дому прав людини в Чернігові Сергій Буров, на нинішньому етапі тематичного проєкту “Під прицілом – школи” відпрацьовані безпосередньо всі школи та ліцеї міста та області. В подальших планах громадської організації – проаналізувати стан дошкільних, професійно-технічних, вищих закладів освіти.


Освітній дім прав людини в Чернігові входить до коаліції “Україна. П’ята ранку”, долучився до ініціативи “Трибунал для Путіна”, співпрацює з командою “Docudays UA”, яка веде архів війни.
Автор: Ірина Назарчук, Центр прав людини ZMINA.
Матеріали зібрано в рамках моніторингового візиту Освітнього дому прав людини в Чернігові.

ДокументуванняНовини

«Під прицілом – школи»: на Чернігівщині правозахисники систематизували дані по російських воєнних злочинах

Одне з перших від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну повідомлень Офісу Генерального прокурора України з Чернігівської області датовано 7 березня. На той момент значна частина області перебувала під тимчасовою окупацією, а сам Чернігів був оточеним майже повністю. Містяни жили без світла, тепла, практично без зв’язку. «Внаслідок обстрілу 6 березня зруйновані будівлі міськводоканалу та загальноосвітньої середньої школи, а також вісім приватних будинків, пошкоджено 10-ти поверховий житловий будинок в місті Чернігові», – йшлося в тому інформаційному повідомленні. 

Надалі, аж до повної деокупації та деблокування регіону, подібних вісток від чернігівських прокурорів надходило чимало. Зокрема, з обласного центру. Всі ці повідомлення – про загибель і поранення через ворожі обстріли цивільних, у тому числі дітей, пошкодження російською важкою артилерією будівлі Національного університету «Чернігівська Політехніка», адміністративних будівель та інфраструктурних об’єктів, про те, що російський снаряд поцілив у Чернігівський обласний центр онкології, в якому перебували паліативні хворі та пацієнти після операції. Понад місяць – з 24 лютого й принаймні до кінця березня – Чернігів і його жителі щодня потерпали від атак ворога.

Задокументувати, систематизувати, проаналізувати напади на школи взялися співробітники Освітнього дому прав людини в Чернігові. Ця громадська спілка не перший рік об’єднує правозахисників і громадських активістів, працювала як цілий освітній простір. Є сподівання, що й продовжить працювати в повному обсязі надалі – тільки-но остаточно відновиться після російського обстрілу цієї весни, коли кілька снарядів впали просто поруч із будівлею Освітнього дому в передмісті Чернігова. 

Реалізація проєкту «Під прицілом – школи» нині перебуває на фінальній стадії. Завершується робота над тематичним звітом, в якому будуть наведені не тільки факти часткових пошкоджень або повного руйнування освітніх закладів, а й розглянуто наскільки суттєво збройна агресія російської федерації вплинула на доступ чернігівських дітей до освіти. 

«В подальшому, – каже виконавчий директор Освітнього дому прав людини в Чернігові Сергій Буров, – методологія збору й опрацювання даних може бути корисною при роботі на інших деокупованих і деблокованих територіях України». 

Він розповів: 

Раніше Освітній дім прав людини не займався як таким документуванням воєнних злочинів. Хоча дехто з наших співробітників ще з 2014 року долучався до цього процесу. Зараз почали з того, що інформацію по школах проаналізували з відкритих джерел. Потім здійснили низку моніторингових візитів. За даними Чернігівського обласного управління освіти, загалом по області йдеться про 71 зруйновану та пошкоджену школу. Дві з них – в обласному центрі – відновити неможливо, вони зруйновані вщент.

Всюди по-різному: йшлося і про невибіркові російські обстріли, і про цілеспрямовані з прямим влучанням просто в шкільну будівлю, де, скажімо, в той час могли роздавати гуманітарну допомогу. Подекуди школи зачіпляло вибуховою хвилею. 

Також часто ми стикалися з фактами, коли займаючи населений пункт на Чернігівщині, окупанти саме в будівлях шкіл облаштовували свої штаби. Поруч розміщували військову техніку та гатили з неї по українських позиціях. Нерідко в підвалах шкіл в цей момент перебували місцеві жителі. Їх окупанти використовували як живий щит. Приклад села Ягідне, де понад 300 жителів окупанти близько місяця утримували в невеликому шкільному підвалі, не є поодиноким у масштабах Чернігівщини

Начальник управління освіти та науки Чернігівської обласної держадміністрації Микола Конопацький підтверджує, що випадків використання окупантами для власних цілей сільських шкіл насправді чимало. «Для них дикість, що школа в селі має зручності всередині – санвузли, харчоблоки. Тому й використовували. Тамтешні душові – то взагалі космос був для них», каже він: 

– Збитки від перебування російських військових на території освітніх закладів нашої області оцінити важко. По-перше, інший облік, інвентаризаційний. По-друге, все що вони не змогли вивезти, – знищували. В оздоровчому освітянському таборі розстріляли кондиціонери, які не змогли зняти. Для чогось прихопили зі складу пильні полотна по металу. Грамоти з печатками, заготовлені в школах для олімпіад, роздавали своїм, підписуючи «за перебування в Україні». Як кажу про це «орки – оркам»… 

Водночас на жодній школі чи дитячому садочку український прапор не був знятий руками наших освітян. Окупанти самі знімали, скидали – не ми. Це принципово. Взагалі маю безліч приводів пишатися своїми колегами. Не про все можна поки що розповідати, але такий день прийде.    

Керівник Чернігівського обласного управління освіти та науки навів дані, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської армії з подальшими бойовими діями та тимчасовою окупацією значної території області є постраждалими (у тому числі зазнали руйнувань) 70 із 402 закладів загальної середньої освіти;  п’ятдесят із 427 дитсадків, п’ять із 13 професійно-технічних училищ.

«Я, звісно, не військова людина, утім впевнений: ворог добре знав куди саме цілив. Те саме зараз відбувається стосовно шкіл та інших цивільних об’єктів на Харківщині, Миколаївщині, в Запорізькій області», – прокоментував Микола Конопацький

Задокументований кейс кожного навчального закладу аналітики проєкту «Під прицілом – школи» описали детально. Експертний супровід здійснював віцепрезидент Української асоціації міжнародного права Тимур Короткий. Він зазначив, що в сучасному міжнародному гуманітарному праві захисту шкіл в період збройного конфлікту приділяється особливої уваги:

Школи прямо вказані в ст. 52(3) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року. Протокол від 8 червня 1977 p. стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.  Школи вказано серед цивільних об’єктів, стосовно яких діє презумпція їхнього цивільного використання. Звичаєве міжнародне гуманітарне право до об’єктів під особливим захистом відносить «будівлі… які мають освітнє значення» (Норма 38, 40 ЗМГП). 

Також значна кількість норм міжнародного м’якого права (резолюцій РБ ООН, ЮНЕСКО) вказує на спеціальний статус та режим захисту шкіл. Ухвалено  Декларацію про безпечні школи та Керівництво із захисту шкіл та університетів від використання у військових цілях під час збройного конфлікту. 

Все це не завадило російським військовослужбовцям скоїти сотні серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, пов’язаних зі школами. Це напади, внаслідок яких школи були пошкоджені або загалом зруйновані, а також розграбовані, використані в якості штабів, для утримання «живих щитів», тортур тощо. Все це є окремим із 6-ти видів воєнних злочинів проти дітей. 

Результати свого тематичного дослідження Освітній дім прав людини в Чернігові готовий передати до національних органів розслідування, міжнародних органів тощо.

 

Відефрагмент одного з моніторингових візитів по школах Чернігова

Освітній дім прав людини у Чернігові входить до Коаліції «Україна. П’ята ранку», долучився до ініціативи «Трибунал для Путіна», співпрацює з командою «Docudays UA», яка веде архів війни.  Нині Освітній дім прав людини в Чернігові готується оприлюднити свій звіт за проєктом «Під прицілом – школи». Пілотною областю в реалізації обрали рідну Чернігівську.


Автор: Ірина Назарчук, Всеукраїнське професійне видання “Юридична газета”.
Матеріали зібрано в рамках моніторингового візиту Освітнього дому прав людини в Чернігові.
Новини

Близько 600 людей отримали підтримку в рамках Програми Захисту

Освітній Дім прав людини – Чернігів продовжує надавати індивідуальну підтримку правозахисникам, журналістам, громадським активістам та членам їхніх сімей. Розповідаємо, скільком людям ми вже допомогли та як можна стати учасником Програми.

Освітній Дім прав людини в Чернігові з початку війни реалізовує Програму Захисту для журналістів, правозахисників, громадських активістів та їхніх сімей. За цей час організація розглянула уже 230 заявок та підтримала майже 600 осіб.

 Програма Захисту включає: 

  •     компенсацію деяких витрат
  •     інформацію про центри, що надають допомогу
  •     консультації з юридичних питань
  •     інформаційну допомогу з евакуації за кордон
  •     емоційну підтримку та психологічну допомогу (дорослим або дітям)
  •   тимчасове проживання у шелтері організації у Львові та селі Количівка Чернігівської області (від 2 до 5 днів)

За статистикою, найчастіше звертаються за підтримкою з Херсонської, Чернігівської та Запорізької областей. Найбільше заявок було від громадських активістів (119) та журналістів (49).

Серед запитів, що мають найбільший попит  – компенсація деяких витрат, тимчасове помешкання та надання емоційної та психологічної підтримки.

 Для перегляду детальної інформації та заповнення анкети переходьте за посиланням —  https://forms.gle/gDHM5mJynWnM55Hs5


Програма Захисту функціонує також завдяки підтримці МФ “Відродження”.

 

 

 

 

 


Новини

Заява з приводу масових обстрілів рф об’єктів цивільної інфраструктури України

 ЗАЯВА

Коаліції “Україна. П’ята ранку”

з приводу масових обстрілів Російською Федерацією об’єктів цивільної інфраструктури України

10 жовтня у першій половині дня вся територія України піддалася масованим обстрілам з боку Російської Федерації. За інформацією Міністерства оборони України станом на 14:00 по різних регіонах України було випущено 84  ракети та 24 безпілотних літальних апарати. В Національній поліції України зазначають, що це наймасованіший обстріл України за весь час повномасштабного вторгнення РФ.

Організації Коаліції “Україна. П’ята ранку” фіксують атаки на об’єкти цивільної інфраструктури та місця скупчення цивільного населення по всій території України.

Зокрема, завдано удару по різних частинах Києва. Серед об’єктів, які постраждали внаслідок обстрілу, – будівлі пасажирського вокзалу, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, музеї, дитячий майданчик, пішохідний міст тощо.

Цього ранку атакам були піддані об’єкти критичної інфраструктури у Львівській, Івано-Франківській, Рівненській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській, Одеській, Полтавській, Тернопільській, Житомирській, Хмельницькій областях.

Обраний час для атаки – година-пік, коли люди дістаються робочих місць, шкіл та дитячих садочків, сприяв більшій кількості жертв серед цивільного населення. Станом на 16:00 дня 10 жовтня відомо про 11 загиблих цивільних осіб та щонайменше 87 поранених.

Водночас вночі, 10 жовтня, російська армія здійснила черговий напад на цивільне населення Запоріжжя та Нікополя, зруйнувавши житлові будинки, а також будівлі лікарні, ліцею, пошти, аптеки, кафе, перукарні, офісу страхової компанії тощо. Зазначимо, що такі атаки для прифронтових Харкова, Миколаєва, Запоріжжя, Нікополя та багатьох населених пунктів південної і східної частин України вже стали рутинною практикою бойових дій з боку РФ.

Нічні та ранкові обстріли густонаселених районів міст України, які були здійснені із застосуванням ракет і дронів, мають всі ознаки воєнного злочину – умисного спрямування нападів на цивільне населення та цивільні об’єкти – адже вже відомо, що в місцях обстрілів немає військових об’єктів.

Коаліція “Україна. П’ята ранку” запевняє світову спільноту, що докладе всіх зусиль, щоб обстріли росіян були ретельно задокументовані та докази ймовірних злочинів були надані як національним, так і міжнародним механізмам притягнення до відповідальності. Натомість ми звертаємося до світу із наполегливим закликом не залишити поза увагою брутальні і навмисні атаки на цивільні об’єкти та цивільне населення в Україні з боку Росії. Страждання, які сьогодні та в інші дні цієї неспровокованої збройної агресії відчувають мешканці України, вимагають не лише запевнень, що справедливе покарання злочинцям буде, а й проактивної позиції світової спільноти щодо припинення системних дій Росії щодо знищення України й українців.

Українці потребують захисту – у вигляді зброї, у тому числі тієї, яка може захистити їхні життя та здоров’я, у вигляді найжорсткішого санкційного режиму, економічного та політичного тиску на Росію та росіян, які підтримують збройну агресію своєї держави. Ми, українські громадські організації, що входять до найбільшої в Україні коаліції з документування воєнних злочинів, просимо уряди країн світу відреагувати на події 10 жовтня не лише заявами про наміри, а й рішучими діями та всебічною підтримкою України у боротьбі за збереження держави, людських життів та цінностей.

Новини

Навчання по роботі з травмою для психологів, психотерапевтів та соціальних працівників

Громадська спілка “Освітній Дім прав людини в Чернігові” організовує 5-денний тренінг для психологів, психотерапевтів та соціальних працівників, які збираються працювати з людьми, що постраждали внаслідок війни. 

Як я можу стати більш стійким до стресу і тривоги та підтримати в цьому своє оточення? Як я можу працювати з травмованими людьми і допомогти їм відновити здатність приймати рішення і діяти? Як я можу підтримати українське суспільство, щоб воно трималося разом і не здавалося? 

Розбиратися з цими питаннями ми будемо за допомогою методу тілесно-орієнтованої терапії травми “Somatic Experience”.

Це перша частина Програми психосоціальної реабілітації для активних представників громадянського суспільства України, які зазнали психологічної шкоди від агресії росії. На цьому етапі учасники та учасниці Програми отримають навички з розвитку потенціалу травма-чутливості та стресостійкості. З отриманими знаннями та навичками вони зможуть навчати інших стати більш стійкими до стресу, пом’якшити наслідки тривожного минулого досвіду та підготувати людей до майбутніх складних ситуацій. 

Це зміцнює індивідуальну та колективну здатність громадськості справлятися зі стресом та травмою, сприяє пошуку внутрішнього ресурсу, навичці ненасильницького спілкування та допомагає відновитися й приймати здорові рішення під час війни та кризи.

Наступний етап включатиме навчання місцевих активістів задля поширення знань про травми та розширення охоплення серед ключових активістів та представників місцевих громад. У подальшому випускники першого етапу долучаться до команди тренерів.  Під час фінального етапу Програми психосоціальної реабілітації учасники та учасниці зможуть самостійно працювати  з іншими та проводити семінари зі стійкості до стресу та профілактики травм.

Тренери:
Імке Хансен – травматолог і дослідник міждисциплінарних досліджень насильства і травми. Понад десять років очолює громадську організацію “Партнерство з прав людини “Лібереко”. З 2015 року працює в зоні бойових дій на сході України, проводячи травмо-чутливі тренінги для активістів, медиків та поліцейських.

Локоть Надія – гештальт-консультант, практикуючий психолог в напрямку тілесно орієнтованої терапії. З 2019 року спеціалізується в напрямку подолання наслідків психотравми пов’язаних із насиллям.

Дата проведення: з 14 жовтня по 18 жовтня (5 днів)

Місце проведення: поблизу Чернігова. Точна локація буде повідомлена учасникам після проходження відбору.

Гугл-форма для реєстрації: https://cutt.ly/1BgZdrC

Речинець: подавати заявки на навчання до 18:00,  12 жовтня  

За підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, National Endowment for Democracу, Human Rights House Foundation та Libereco – Partnership for Human Rights


Контакти: 

За додатковою інформацією звертайтесь до менеджера програми Захисту ГС ”ОДПЛЧ” Випинашко Геннадія.

Електронна пошта:  hennady.vypynashko@ehrh.org 

Номер телефону (телеграм, Signal): +380987790052