На базі Освітнього дому прав людини в Чернігові реалізується проєкт «Підтримка громадянських ініціатив» в рамках якого є Освітня програма.

Вона покликана допомогти білоруським громадським активістам, які через свою політичну діяльність та переконання були змушені покинути Республіку Білорусь і зараз перебувають на території України. Це Курс по лідерству для людей, які мають мотивацію та бажання реалізувати свої власні короткотривалі громадські ініціативи.

В рамках Програми учасники проходили навчання, а також мали можливість спробувати реалізувати свої мікропроєкти, аби допомогти покращити українсько-білоруські відносини.

Розповідаємо історію одного з білоруських активістів, який проходив навчання і зараз реалізовує свій проєкт. Він вирішив залишитися анонімним.

Чому ви поїхали з Білорусі?

Ніколи не хотів і не збирався їхати. 13 квітня 2021 року дізнався зі ЗМІ про арешт учасників так званої «змови проти лукашенка» — Зяньковича, Федути, Костусєва. Співвідніс це з тим, що я теж двічі брав участь у Zoom-зустрічах із ними у січні 2021. Попри те, що на цих зустрічах ми нічого такого, що можна було б охарактеризувати як «змову» не обговорювали, все-таки вирішив виїхати, поки ситуація не проясниться. І 17 квітня вилетів із Мінська до Львова. Як виявилось – і правильно зробив.

 Ваша історія політичного переслідування з боку режиму.

Я в опозиції з 2 квітня 1997 р. Вперше був затриманий міліцією на демонстрації 7 листопада 1997 р. Тоді ж був побитий ОМОНом і підданий адміністративному суду. З того часу не можу сказати точно скільки разів, але багато (ніколи не рахував) разів затримувався за організацію протестних політичних заходів та участь у них, розповсюдження друкованих матеріалів і взагалі за все. Були й суди та штрафи. Співробітники КДБ розпитували сусідів про подробиці мого життя. Перешкоджали отриманню нормальної роботи (потенційні роботодавці про це самі розповідали, що їм не рекомендували мене наймати). Загалом усе як у всіх опозиціонерів у Білорусі.

З чого починали в Україні? Чому обрали Львів для місця проживання?

В Україні я розпочинав з 2001 р., коли вступив до Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, який закінчив у 2003 р. Потім жив тут, одружився, з 2003 р. брав участь у організації білоруського життя у Львові.

Розкажіть про свій мікропроєкт в рамках Курсу по лідерству. 

Проєкт направлений на полегшення становища (допомогу) білоруським волонтерам та активістам у Львові. Наразі білоруси в Україні є стигматизованою групою через участь режиму лукашенка у війні проти України на боці росії. Хоча ми всі, хто тут залишився – нічого спільного з цим режимом не маємо, і боролися з ним у міру сили дуже давно.

Я, наприклад, із 1997 в опозиції. Навіть якщо люди підключилися до активної боротьби лише у 2020 році – то й вони вороги режиму. Народ взагалі здебільшого не давав мандата на управління країною та здійснення владних повноважень лукашенка.

Він за всіма розрахунками набрав (в оптимістичному варіанті для нього) до 30%. Це чистої води узурпатор, який не представляє ні Білорусь, ні її народ — тільки себе та свою свиту. Але спробуй це кожному поясни. Тому за ознакою громадянства нам регулярно прилітає. Щоб донести до українців інформацію про нашу діяльність, підтримати білоруських волонтерів та розпочали цей проєкт. Ми дуже вдячні ОДПЛЧ за усіляку допомогу.

Чи ви допомагали українцям під час повномасштабної війни. Якщо так, то як. І чому?

Звичайно. Допомагав і я, і інші білоруси, які через свою політичну діяльність та переконання були змушені покинути рідну країну, тому що ми маємо внутрішню потребу допомагати країні і людям, і країні, які опинилися в надзвичайно складній ситуації.

Мені Україна дала політичний притулок тоді, коли я його потребував. Це і почуття подяки, і почуття причетності до українського життя та проблем. Мої найближчі люди – дружина та син – громадяни України та українці. У мене тут багато друзів та інтересів. З погляду «великої політики» – поразка України – це смерть для Білорусі і перемога України – це величезний шанс для Білорусі звільнитися і від диктатури, і від російського впливу.

Допомагав і біженцями, і військовим. І білоруським волонтерам, які, своєю чергою, допомагають українцям. Це донати на різні збори, придбання, постачання продовольства, медикаментів і т.д.і.т.п.