Коли російські війська намагалися прорватися в напрямку Києва, разом з іншими населеними пунктами, вони окупували Новий і Старий Биків, що на Чернігівщині. Тут вони розстріляли 6-х цивільних чоловіків та 3-х українських військовополонених, розміщували техніку просто у дворах людей, облаштовували катівні в підвалах та понад місяць грабували місцеве населення. 

Початок окупації

У неділю 27 лютого близько 13:30 російські колони зайшли в Новий Биків зі сторони Макіївки, вони прямувавши в бік Києва. За пів години до їхнього заходу було підірвано міст між Новим і Старим Биковом, внаслідок чого була пошкоджена лінія електропередач і села залишилися без електропостачання. Через низький рівень води в річці Супій, російським війська вдалося швидко налагодити переправу. Вони зіштовхнули в річку дерева і так змогли перемістити техніку техніку. Перші машини перетнули зруйнований міст близько 17:00.

Міст, що сполучає Старий і Новий Биків

Свідки розповіли, що відразу російські підрозділи зустріли опір ЗСУ — їх намагалася спинити рота охорони. Бій тривав близько 30 хвилин у складних умовах, адже поруч житлові будинки. Українським захисникам тимчасово вдалося затримати просування, після чого російські війська розосередилися прилеглими вулицями й зупинився на ніч у селі.

Життя в окупації

Російські підрозділи розмістилися в амбулаторії, двох школах, дитсадку, пожежній частині, Будинку культури, приміщенні старостату та в церкві. Техніку ставили біля цих будівель, на “Базарній площі” та в парковій зоні, а згодом — у дворах мешканців. За свідченням очевидців, 1 березня 2022 року з 8:00 до 16:00 через село безперервно йшла колона, орієнтовно до 800 одиниць техніки. Їхала артилерія, танки, БТРи, бензовози тощо. На техніці помічали маркування у вигляді кіл і трикутників.

З перших днів окупанти почали обстрілювати магазини й кафе, виламували двері та виносили товари. Мародерство поширилося і на приватні будинки, військові армії РФ забирали одяг, алкоголь, інструменти, оргтехніку. Великогабаритні речі залишали, проте інструменти й продукти вивозили масово. У багатьох будівлях російські солдати облаштовували собі спальні місця з пінопласту та мінеральної вати, а згодом залишали після себе безлад і сміття.

У різних частинах села базувалися установки “Бук”, “Град”, “Іскандер” та інші. Вогонь вели у напрямках Чернігова, Ніжина й Києва, щодня змінюючи позиції. Чимало техніки ставили у дворах місцевих мешканців, що часто призводило до пошкоджень будинків.

Окупанти навмисно пошкодили водонапірну вежу, розстріляли антени зв’язку, вибили вікна та двері у школі, серйозно пошкодили амбулаторію. На території цукрового заводу в підвалі двоповерхового будинку працював російський польовий госпіталь. На вирваних сторінках “журналу хірурга” написано, що там, зокрема, проводилися ампутації.

Місцеві мешканці припускають, що ймовірно, у селі стояв пересувний крематорій біля амбулаторії. Кажуть, що там постійно щось диміло і був характерний запах. Після виходу російських військ, тіл російських солдатів у селі Новий Биків не виявили.

У приміщеннях сільради та Будинку культури та інших локаціях після відходу окупантів знайшли написи й записки, залишені російськими військовими. Серед них була одна, автор якої, ймовірно, усвідомлював жахливі дії власної армії, у ній було написано: «Я *** нахожусь тут. Как мне жалко этих людей, за что они страдают, что мы творим?». Більшість мали образливий вміст чи погрози, наприклад: «Костями ваших мы детей накормим».

Вбивства і катування в Старому Бикові

Найстрашнішою подією перших днів окупації стало вбивство шести цивільних мешканців Старого Бикова у ніч з 27 на 28 лютого. Затриманих тримали у занедбаній будівлі колишньої лазні, після чого закатували й розстріляли. Тіла пролежали там дев’ять днів і лише на десятий їх дозволили поховати. Тоді загинули Олег та Ігор Явони, Богдан Гладкий, Олександр Василенко, Олександр Могирчук та Володимир Путята. На їхніх тілах були множинні кульові та ножові поранення. 

Окупанти облаштували катівню і в котельні Будинку культури в Новому Бикові. Там утримували щонайменше 30 людей — як місцевих, так і жителів сусідніх сіл, зокрема, з Лосинівки, Старої Басані, Перемоги. 

Від обстрілів у селі загинуло ще щонайменше п’ятеро мирних мешканців.

Розстріл українських військових

Між 8 і 16 березня 2022 року в Новому Бикові було розстріляно трьох українських військовослужбовців. Вони не були місцевими мешканцями, росіяни привезли їх у село вже полоненими. Стратили їх на території місцевого кладовища, неподалік від котельні Будинка культури, де в цей час тримали цивільних заручників.

Свідки згадують, що після розстрілу українських військовополонених, росіяни зібрали місцевих чоловіків і жінок похилого віку та наказали їм поховати тіла. Поховання відбулося не там, де сталася страта, а на іншому вході до кладовища. Зі слів свідків, окупанти спеціально змусили перетягувати тіла, щоб приховати сліди злочину.

Свідки також відзначають, що поховання відбувалося під пильним наглядом озброєних російських солдатів, які контролювали все, що відбувалося.

Фото надане свідком

Відхід російських військ і життя після

Окупація Нового Бикова і Старого Бикова завершилася 31 березня 2022 року. Напередодні, 27–28 березня, російські колони почали організовано залишати село. Російські військові покинули в Новому Бикові 55 одиниць спаленої техніки — БТРи, вантажівки, спеціальні машини. Частину підбили ЗСУ, іншу знищили самі росіяни. На території амбулаторії стояла згоріла радіолокаційна установка. 

Звільнені села виглядали спустошено. Пошкоджені будинки, розбиті школи й амбулаторія, зруйнована інфраструктура. Люди ще довго жили у страху, завішували вікна ковдрами, не вмикали світло на подвір’ях. Проте вони поступово почали відновлювати життя. Уже 15 травня 2022 року в школі, попри руйнування, розпочалося очне навчання. Пізніше, завдяки грантовій підтримці, відремонтували дах, фасад і кілька класів, облаштували укриття, дитсадок і спортивний майданчик. В амбулаторії зробили ремонт.

Проєкт «Документування воєнних злочинів у Чернігівській області» реалізується Освітнім домом прав людини — Чернігів за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“. Матеріал представляє позицію авторів та Освітнього дому і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».