Освітній дім прав людини – Чернігів презентував черговий Звіт щодо нападів на заклади освіти. Цього разу йдеться про Херсонщину та Сумщину. Перший Звіт після розробки методології організація робила за результатами моніторингу нападів на школи Чернігівщини.

Виконавчий директор Освітнього дому прав людини — Чернігів, Сергій Буров і експерт з міжнародного права Регіонального центру прав людини, Микита Петровець, в ефірі Громадського радіо разом із ведучою Єлизаветою Цареградською говорили про воєнні злочини російських військових, пов’язаних з освітою та про вплив збройної агресії на освіту в Україні.

Випуск доступний на сайті Громадського радіо та на всіх популярних подкаст-платформах 

• Spotify
• SoundCloud
• YouTube Music
• Apple Podcasts

Команда Освітнього дому провела низку моніторингових місій з документування воєнних злочинів у Херсонській, Сумській та Чернігівській областях. Разом із залученими експертами дослідили частину пошкоджених та зруйнованих закладів освіти, висновки описали у звітах.

Нині на Сумщині зруйновано 17 закладів освіти, а також 198 — пошкоджено. На Херсонщині — 70 зруйновано і 302 пошкоджено. Так дані в етері Громадського радіо озвучив виконавчий директор організації «Освітній дім прав людини — Чернігів» Сергій Бурова. Так він прокоментував моніторинги своєї організації, які документують воєнні злочини росіян. Останній моніторинг стосується закладів в Сумській та Херсонській областях, до цього аналізували ситуацію на Чернігівщині.

«Ми документували близько 41 напад на заклад освіти. Але до звіту увійшли 29 закладів. Ми зустрілися там з різними факторами, які можуть свідчити про воєнні злочини. Це не тільки обстріли шкіл, це також і використання людей в школах як живих щитів (Чернігівська область). Це розташування воєнної техніки біля школи, на території освітніх закладів. Іноді ведення вогню, іноді хаотичні обстріли закладів освіти, коли російські війська відходили, ну і розташування самих військових і пограбування шкіл», — перелічив експерт.

Росіяни розміщувались у школах, хоча такої потреби не було

У 15 випадках моніторинг встановив, що російські військові розмістилися з боєприпасами і технікою в українських закладах освіти, які вже не функціонували на той момент. У семи з них ніякої військової необхідності для того, щоб розміщуватися у закладах освіти, в принципі, не було, зазначив юрист організації «Регіональний центр прав людини» Микита Петровець в ефірі Громадського Радіо.

«У двох випадках виявили, що російські військові розміщувалися разом з педагогами в закладах освіти і в такий спосіб фактично використовували як живий щит для того, щоб не бути об’єктом нападу з боку наших Збройних Сил», — додав він.

Також були приклади, коли вже після деокупації населеного пункту один із закладів був забитий доверху боєприпасами.

Половина нападів на територію закладів освіти була цілеспрямованою, зазначив експерт.

«І в 29 випадках ми зафіксували, що попередньо це були Збройні сили Російської Федерації. Ми зважали на напрямки нападів, наслідки атак для відповідних сторін, на якій території знаходився заклад, чи була це окупована, чи не окупована територія. І дійшли висновку, що 21 з цих нападів були цілеспрямовані. Тобто безпосередньо були спрямовані на заклад освіти. А не були супутньою шкодою», — повідомив Микита Петровець.

Як приклад він навів — роменський заклад освіти в Сумській області, куди цілеспрямовано прилетів «шахед». Заклад освіти майже взагалі зруйнований. До того ж загинули педагоги, які після оголошення тривоги намагалися прийти в сховище, але просто не встигли.

Інший приклад — це Білопільська гімназія № 4 у Сумській області, куди цілеспрямовано прилетіла авіабомба КАБ-500. І просто знищила гімназію вщент. Загинув охоронець, а росіяни потім розповідали, що там були офіцери НАТО.

У п’ятьох випадках моніторинг встанови, що російські військові заходили у заклад освіти, починали відкривати вогонь по стінах, влаштовували тир, розпалювали багаття всередині, псували підлогу, псували майно.

Про окуповані школи та «освітні амбіції» РФ

У школах намагалися знищити українську ідентичність, наголосив Сергій Буров.

«Перше, що потрапляло в руки і те, що підлягало знищенню — це звісно підручники з історії, підручники з української мови, літератури. Разом в деяких школах намагалися влаштувати за російською програмою навчальний процес. І в деяких школах це на короткий час вдавалося (на Херсонщині). Ми були вражені, коли побачили величезну кількість новеньких підручників за російською програмою. Починаючи від математики, фізики, закінчуючи історією», — поділився експерт.

Його дуже вразило те, наскільки російська окупаційна влада готова була до приходу на територію України. А також до швидкого облаштування навчального процесу на російський лад.

З текстом звіту українською та англійською мовами можна ознайомитися на нашому сайті.

Джерело інформації: Громадське Радіо.

Проєкт «Освіта під прицілом (Херсонська та Сумська області)» щодо документування воєнних злочинів, пов’язаних з нападами на заклади освіти реалізується за підтримки Міжнародної гуманітарної організації «People in Need»/«Людина в біді»

П’ятеро делегатів Другої міжнародної конференції Crimea Global з Мексики, Бразилії, Судану та Іраку відвідали село Ягідне на Чернігівщині. У березні 2022 року, під час окупації регіону, російські окупаційні війська 27 днів тримали у підвалі Ягіднянської школи 368 місцевих жителів, використовуючи їх як живий щит для штабу, який розташували на першому поверсі того ж навчального закладу. 

Через задуху, відсутність нормального харчування та медичної допомоги там померли 10 цивільних жителів, розповів іноземним гостям житель Ягідного та потерпілий Іван Польгуй: 

“Площа підвалу 197 метрів квадратних, нас було 368 людей. Півметра на людину. Тут були чоловіки, жінки, літні люди та діти, наймолодшому бранцю тоді було півтора місяця. Деякі помирали просто у підвалі, їхні тіла лишались тут, поруч із дітьми, поки росіяни не давали дозволу їх винести”.

Опісля делегати відвідали Чернігівський облмуздрамтеатр, який відновлюють після ракетної атаки у серпні 2023 року, а також мали зустріч із заступником голови Чернігівської ОВА Іваном Ващенко та керівником Чернігівської МВА Дмитром Брижинським. На ній обговорили виклики, що постали перед Чернігівщиною, яка має спільні кордони одразу з двома країнами-агресорками — Республікою Білорусь та Російською Федерацією. 

У другій частині візиту делегати взяли участь у панельній дискусії “Мотивація потерпілих у процесі правосуддя: управління очікуваннями та зцілення від травм” — спеціальному заході Медійної ініціативи за права людини та Освітнього дому з прав людини в Чернігові. 

Захід проходив в ресурсному центрі Освітнього дому в с. Количівка. 

Правозахисники з України, Сирії, Судану та Іраку разом шукали відповіді на питання: “як уникнути завищених очікувань у постраждалих від воєнних злочинів, водночас задовольнивши їхній запит на справедливість”, а також “як зробити процес правосуддя орієнтованим на людину, уникнувши повторної травматизації?”

Модерувала дискусію Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини. Розмову вона почала з того, що наголосила на ключовій ролі постраждалих у процесах щодо воєнних злочинів, використавши приклад заочного суду над причетними російськими військовими до трагедії в селі Ягідне. Вона розповіла, що якщо на початку судового процесу потерпілі мали великий інтерес до нього, то вже на етапі апеляційного розгляду у залі суду не було нікого.

“Процес правосуддя складний, і за відсутності супроводу спеціалізованих організацій, потерпілі і свідки, не в змозі самостійно розібратися в ньому, просто втрачають мотивацію брати у цьому участь”, — сказала Ольга. 

Сергій Буров, керівник Освітнього дому прав людини в Чернігові, розповів про виклики документування воєнних злочинів, а також поділився досвідом польової роботи та впровадження програм із правозахисної освіти, підкресливши важливість забезпечення психологічної та юридичної підтримки потерпілих. Сергій висловився за підхід у документуванні та правосудді, заснований на правах людини, де постраждалі є партнерами процесу, а не лише джерелом інформації.

“У цьому процесі ми маємо дві цілі: притягти до відповідальності винних та розказати світу правду про ці події. У процесі опитування свідків та постраждалих для нас важливо, щоб люди розуміли ці наші цілі, щоб вони брали активну участь та були зацікавлені у їх досягненні разом із нами“, — сказав Сергій Буров.

Натія Наврузова, виконавча директорка правозахисної організації Yazda з Іраку, описала історію геноцидів проти єзидів – релігійної меншини з древньою вірою, що сягає 6 тисяч років. Через хибне сприйняття віри єзидів, народ неодноразово зазнав утисків, зокрема з боку Османської імперії, пізніше — Аль-Каїди. У 2014 році єзидів на території Іраку атакував ІДІЛ, включаючи масові вбивства, сексуальне рабство та викрадення. Вона підкреслила, що попри зусилля правозахисників та роботу спеціальної Слідчої групи ООН десятки тисяч єзидів все ще живуть у тимчасових таборах, а жінки та діти залишаються у полоні. Натія закликала до співпраці між правозахисниками з різних країн, зокрема у пошуку сталих та дієвих міжнародних механізмів притягнення винних до відповідальності:

“Цей геноцид єзидів досі триває через відсутність механізмів для вирішення причин, що його викликали. Якщо не розв’язати кореневих причин, ризик повторення геноциду зростає”. 

Водночас Фадель Абдулгані, засновник та виконавчий директор Сирійської мережі за права людини, у виступі сконцентрувався на можливостях механізму універсальної юрисдикції у випадках, коли передати справи до МКС неможливо (як це сталося у випадку з Сирією, коли Росія накладала право вето на такі рішення, “захищаючи” режим Асада). Попри те, що добитися покарання для владної верхівки в рамках універсальної юрисдикції практично неможливо, ці процеси допомагають тримати події у Сирії в центрі уваги Радбезу ООН та світу загалом.

“За допомогою універсальної юрисдикції нам вдалося отримати вирок у конкретному кейсі, який визнає, що тортури та насильство становили злочин проти людяності. Цей вирок, можна сказати, поширюється на весь режим Асада, оскільки він характеризувався саме такими методами. Тобто, універсальна юрисдикція не є альтернативою МКС, але має свої переваги”, — резюмував Фадель.

Мохаммед Хассан, виконавчий директор Мережі з прав людини Дарфура (Судан) у своєму виступі підкресли важливість документування як ключового елемента у боротьбі за справедливість для жертв воєнних злочинів у Судані, зокрема геноцидів у Дарфурі. Він поділився особистою історією втрати, пов’язаної із геноцидом, та свого шляху до створення мережі правозахисних організацій. Він закликав до систематизації доказів для міжнародного визнання воєнних злочинів. 

“За ці два дні в Україні я зрозумів важливу річ: надважливо приділяти увагу меморіалізації. Через 10 або 100 років ми маємо знати скільки людей загинуло та за яких обставин, але без документування це зробити неможливо”, — сказав Мохаммед.

Вероніка Плотнікова, керівниця Центру координації підтримки постраждалих і свідків при Офісі Генпрокурора України, розповіла про їхню роботу з підтримки жертв війни. Центр розпочав роботу в січні цього року, а місяць тому відкрив офіси у 9 окупованих та прифронтових регіонах. Вероніка Плотнікова наголосила, що співробітники офісу не займаються документуванням чи допитами, а фокусуються на супроводі та комплексній допомозі постраждалим у процесі правосуддя: від психологічної підтримки до підготовки до допитів.

“Наразі ми бачимо брак комунікації з потерпілими. Їм складно зрозуміти де та яку допомогу вони можуть отримати в процесі правосуддя. Ми маємо вибудовувати державні механізми таким чином, щоб постраждалий бачив «вхідну» та кінцеву точку, до якої він прямує. Ми над цим працюємо”, — зазначила Плотнікова.

Нагадуємо, що конференція Crimea Global проходить за ініціативи Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим/Офісу Кримської платформи, співорганізатори — Медійна ініціатива за права людини, Центр прав людини ZMINA, Український ПЕН, за підтримки Centre for Information Resilience.

Авторка тексту: Анастасія Лоза, МІПЛ
Фото: Анастасія Мантач