В кінці квітня 2023 року наша команда здійснила першу поїздку з документування нападів на заклади освіти в Херсонській та Сумській областях в рамках проєкту «Освіта під прицілом».

Розповідаємо, що ми там побачили та що нам вдалось задокументувати.

Незламний Херсон — місто-привид

Херсонська область зустріла нас маленькими песиками біля знаку: голодними, безпритульними, але бойовими. Ми нагодували їх і поїхали далі. А потім перед нашими очима постали руїни — це було село Посад-Покровське, яке простягається вздовж траси. Більшість будинків цього населеного пункту поблизу Херсону зруйновані — близько 90% будівель постраждали від обстрілів.

Ми в’їхали до Херсону після обіду, ближче до вечора. Що вразило — це невелика кількість авто на дорогах та людей на тротуарах. Місто було майже пусте. Місцеві жителі кажуть, що після обіду місто завмирає, а ввечері взагалі стає схожим на привид. Все через обстріли, запевняє нас наш колега, який мешкає в місті. Мовляв, щодня чутно вибухи, інколи понад 100 на день. За містом, на лівому березі, стоять окупанти, тому Херсон, хоч і звільнене місто, але по суті залишається прифронтовим.

Гімназія №6: російські підручники і зруйнований дах

Перший начальний заклад, який ми відвідали в Херсоні, була гімназія №6. Якщо дивитися прямо на приміщення — здається, що воно не постраждало. Та варто підняти голову, як стає помітно, що дах гімназії майже вщент зруйнований.

Нас зустрічає працівниця закладу, яка проводить нашу команду подивитися на руйнування. Коли ми вийшли на верхній поверх, то просто втратили дар мови: від даху залишились лиш дошки, де-не-де ще стояли цегляні та бетонні опори. Десь, серед руїн, виднілися парти і стільці, точніше те, що від них залишилось. А в одній із частин, куди було потрапляння ворожого снаряду, величезна діра, з якої видно навчальні класи.

Поверхом нижче знаходяться кабінети української мови та літератори, а також географії. Звісно, без стелі, натомість з купою уламків від перекриття. Символічно, що в кабінеті географії посеред руїн лежала книжка — “Моє рідне місто Херсон”. Вона, як символічний образ незламності міста, боротьби за українське.

Не менших руйнувань зазнав і кабінет української мови та літератури. Росіяни ніби навмисне цілилися в наше рідне… адже вони мають величезне бажання знищити українську мову, культуру та освіту!

Доказом цьому є не тільки те, що окупанти руйнують українські школи, а і те, що вони хотіли запровадити навчання в цій гімназії за російськими посібниками.

Працівниця закладу проводить нас до бібліотеки та показує стопки російських книжок: історія росії, російська література, географія, фізика, хімія, інформатика та ще купа інших підручників з рф.

Жінка розповідає, що за допомогою місцевих колаборантів росіяни намагалися запровадити навчання в гімназії за російською програмою. На щастя, толком вони цього зробити так і не змогли. Після звільнення Херсону частина колаборантів втекла з міста, хтось досі залишається. Сподіваємось, що наші правоохоронні органи дадуть належну оцінку таким діям. За словами працівників гімназії, про всі ці факти у них брали свідчення.

Ще один “приліт” снаряду був на території спортивного майданчика гімназії. Від цього утворилася велика вирва в асфальтованій частині та пошкодилася зовнішня покрівля будівлі. Звісно, під ударом опинилася і вікна гімназії.

Гімназія №20: руйнації, історичний контекст та окупанти

Наступний заклад освіти, куди нам вдалось потрапити в Херсоні – це гімназія №20. Повна назва закладу — Херсонська багатопрофільна гімназія №20 імені Бориса Лавреньова Херсонської міської ради.

Цей навчальний заклад російські солдати не тільки обстріляли, але і зробили з нього “гуртожиток”. Звісно, тікаючи, мародерили. Але про це згодом.

Заходячи до приміщення гімназії вражає контраст: на кінець квітня на вулиці вже було досить тепло, а в середині закладу — холодно. Працівниця гімназії, яка нас зустрічала, пояснила — вся річ у товщині стін, тобто історичності будівлі. Адже гімназія була відкрита аж в 1815 році. Тоді вона слугувала чоловічою гімназією.

Заклад закінчило свого часу багато видатних людей, зокрема Моше Шарет, ізраїльський громадський діяч, прем’єр-міністр Ізраїлю (1954-1955 рр.). А також відомі українські письменники, художники, медики тощо.

Працівниця закладу веде нас на другий поверх. Показує приміщення актової зали, де розміщувався також музей гімназії. З сумом каже, що вони нещодавно зробили там ремонт, довго збирали експонати, знаходили історичні фото… а тепер лиш стіни залишались. Потрапляння снаряда було зверху в дах, від чого провалилася стеля. Тепер це “музей просто неба”.

Далі йдемо до авдиторії 4(8)-Б. В коридорі стоять відра, обережно минаємо. Все через те, що дах протікає. В кабінеті, до якого ми прямували, теж провалилася стеля, а в підлозі досі стирчать залишки від снаряда.

Спускаємось на перший поверх. Жінка розповідає, що на дошках і стінах окупанти залишили чимало написів, зокрема дагестанською. На одній зі стін напис: “Дагестан 05”, а поруч вирази нецензурною лексикою (що типово для окупантів).

Заходимо до класу інформатики: на партах лежать пусті системні блоки від комп’ютерів. Працівниця гімназії розповідає, що росіяни повиривали з них “нутрощі”, процесори та інші деталі і залишили лиш коробки. Потім показує на двері, які вирвані з одвірок і понівечені. Каже, що окупанти їх виламували, але найсмішніше, що вони не були зачинені на замок, варто було лише натиснути на ручку. Мабуть, для цього вже треба, щоб було хоч трохи інтелекту.

Потім прямуємо до підвального приміщення. Товщина стін і атмосферність цього місця вражають. Враження — ніби повертаєшся на 100 років назад, адже тут збереглось багато чого ще з давніх часів. Жінка розповідає, що саме в підвалі окупанти жили. Мабуть, вважали саме це місце найбільш безпечним. Коли вони залишали гімназію, після себе, традиційно, залишили гори бруду і сміття.

Далі проходимо у внутрішній дворик закладу: більшість вікон забиті фанерою, облицювання посічене від осколків. Працівниця бідкається, що важко знайти фінансування на відновлення, але керівництво закладу робить все можливе для цього.

Також в ході цього візиту до Херсону ми зустрілися з представниками  міського відділу освіти та поспілкувались про період окупації та влив війни на навчальний процес у місті.

Не менш важливою була розмова з секретарем Херсонської міської ради. Вона розповіла про те, як місто переживало окупацію, що відбувалось з навчальними закладами та яка наразі ситуація з їх відновленням після обстрілів.

Суми, Охтирка, Тростянець

Далі був довгий переїзд у Сумську область. Першим населеним пунктом, який ми відвідали, було м. Охтирка. Місто не було під окупацією, але поруч велись важкі бої. Як наслідок, від обстрілів постраждало чимало приміщень, зокрема дитячий садок “Казка”, куди ми і направились.

17 травня 2022 року о 5.00 ранку окупанти здійснили ракетний обстріл Охтирки. Постраждало чимало будівель, зокрема і цей заклад дошкільної освіти. Ударною хвилею пошкоджений дах, повибивало вікна, двері та понівечені павільйони на дитячому майданчику. В середині приміщення пошкоджене майже все майно школи, техніка та меблі.

Нас зустріла завідувачка дитсадка, яка провела нас всередину і показала пошкоджені кімнати. Розповідає, що зараз навчають діток онлайн і намагаються усіма силами відбудувати заклад. Найбільше бідкається про дах, адже без покрівлі вода затікає всередину і все псується. Далі веде нас на дитячий майданчик, показує, як погнуло залізні павільйони, деякі повністю знесло. Додає, що оскільки обстріл був рано вранці, ніхто не постраждав.

Далі ми відвідали Тростянецьку громаду, де поспілкувались з керівницею відділу освіти. Загалом саме місто досить сильно постраждало від обстрілів і перебувало під окупацією вже з 24 лютого 2022 року. Постраждали також і навчальні заклади громади. Остання зупинка була в м. Суми, де ми поспілкувались з представниками управління освіти та науки Сумської ОДА. Таким чином ми підготували підґрунтя для майбутніх  поїздок.

____________________

Освітній Дім прав людини в Чернігові з березня 2022 року адаптував новий напрямок роботи — документування воєнних злочинів. Ми долучилися до Коаліції громадських організацій та ініціатив «Україна. П‘ята ранку» / Ukraine 5AM Coalition та ініціативи «Трибунал для путіна». Спочатку команда працювала з відкритими джерелами, згодом почала здійснювати польові виїзди. Через деякий час з’явилась ідея з фіксацією нападів на заклади освіти. Відтак ми досліджували напади на школи у Чернігівській області, підготували окрему методологію та розробили інтерактивну карту руйнувань закладів освіти та інших об’єктів цивільної інфраструктури Чернігівщини.

На сьогодні ми збільшуємо географію документування, а також розширюємо його на інші види закладів освіти в регіонах, що зазнали окупації. Щоб не прогаяти всіх деталей, важливо своєчасно, “по гарячих слідах” зібрати, зафіксувати первинну інформацію та забезпечити «право на правду».Зібраних даних потребують кримінальні провадження національної юрисдикції, вони стануть доказами злочинів у Міжнародному кримінальному суді та трибуналах, розслідуваннях в межах універсальної юрисдикції.