Десять років Україна перебуває у вирі потрясінь, які почалися з подій Революції Гідності та продовжилися агресією РФ — окупацією Криму, частин Донецької та Луганської областей і повномасштабним вторгненням в Україну. 

Збройна агресія Росії суттєво вплинула на життя нашої країни, кожного та кожної з нас. Десять років війни та окупації частини території України стали причиною значних негативних наслідків для держави та громадян. Зруйновані міста та скалічені долі людей, підірвана віра в систему безпеки, правопорядок і правила, за якими світ жив більше 80 років. 

Розв’язана Росією війна забирає тисячі життів українських цивільних та військових, провокує глобальні екологічні та продовольчі катастрофи. Водночас війна стала викликом для світової системи забезпечення прав людини, дотримання стандартів, які мали б гарантувати повагу до людського життя та гідності. Під сумнів поставлено ефективність демократичного політичного режиму на противагу диктатури.

Росія не поважає домовленості та стандарти, закріплені в міжнародних договорах, свідомо нівелює повагу до визнаних демократичних цінностей. Невибіркові обстріли, прицільне знищення цивільної інфраструктури, нелюдське поводження та катування військовополонених і цивільних, тисячі цивільних заручників, насильницькі викрадення, позасудові страти, сексуальне насильство, примусова мобілізація та паспортизація жителів окупованих територій, індоктринація українських дітей, масові депортації та примусові переміщення — це лише деякі воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні Росією та її армією на території України. І цей перелік, на жаль, складно вичерпати. 

Ми усвідомлюємо, що не захистимо права людини без нашої держави. А державність неможливо захистити без зброї та військової підтримки союзників та світу. Без деокупації територій України не можна захистити мільйони громадян України від свавілля та розправи над ними з боку країни-агресора. А будь-яке схиляння України до перемовин на умовах РФ призведуть лише до продовження масових порушень прав українських громадян та численних міжнародних злочинів.

Тому з кожним скоєним воєнним злочином наше прагнення до забезпечення ефективного правосуддя щодо найтяжчих злочинів і притягнення до відповідальності тих, хто їх вчинив, лише укріплюється і посилюється. Ми усвідомлюємо, що шлях до справедливості складний і довгий. Треба посилити інститути держави, які відповідають за розслідування та притягнення до відповідальності винних у більш як сотні тисяч задокументованих воєнних злочинів. Важливо обʼєднати зусилля з державою для розбудови ефективних заходів з підтримки та допомоги кожному, хто постраждав від агресії. І памʼятати, що у фокусі шляху до справедливості має завжди залишатись людина та наше спільне майбутнє.

Коаліція правозахисних організацій “Україна. П’ята ранку” закликає українську владу:

• Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду та забезпечити синхронізацію національного кримінального законодавства з міжнародним правом; 
• Розробити та впровадити цілісний і системний підхід до підтримки постраждалих від російської збройної агресії, особливо тих, хто став жертвами міжнародних злочинів, та їх свідками. Вони повинні отримати необхідну підтримку без зволікань і очікувань репарацій з боку країни-агресора;
• Розробити та прийняти необхідні нормативно-правові акти для реінтеграції жителів тимчасово окупованих територій України, створення передумов для відновлення держави та життя на звільнених територіях. 

Ми також закликаємо міжнародних партнерів України:

• Продовжувати надавати військову підтримку Україні для зупинення агресора і звільнення всіх окупованих територій України, бо лише відновлення українського контролю над територіями гарантуватиме збереження там життів та дотримання прав людини;
• Продовжувати працювати над механізмом звільнення цивільних осіб, які позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (цивільних заручників, політичних в’язнів), та повернення осіб, депортованих на територію РФ, в тому числі дітей, та осіб, які перебувають у місцях несвободи на окупованих територіях України;
• Посилювати санкційний тиск на країну-агресора та запровадити дієві механізми контролю за дотриманням санкційних обмежень;
• Підтримати створення ефективного механізму з притягнення до відповідальності, який буде спроможний забезпечити дієве правосуддя щодо всіх найтяжчих злочинів, вчинених під час агресії РФ проти України, та посилити спроможність національної та міжнародної систем правосуддя;
• Надавати скоординовану та комплексну підтримку українській державі та громадським об’єднанням, засновану на оцінці реальних потреб з усвідомленням наявної національної законодавчої рамки, її можливостей і обмежень;
• Заохочувати та спонукати парламент вдосконалювати українське законодавство в частині розбудови спроможності національної системи правосуддя забезпечувати ефективні процеси притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини.

Фото обкладинки: PAP/EPA/Roman Pilipay

В суботу, 19 серпня,  близько 11.30 Російська Федерація здійснила ракетний обстріл центру міста Чернігів. Ймовірною ціллю обстрілу було приміщення Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка, в якому в цей час проходила виставка виробників дронів та навчальних шкіл з аеророзвідки у рамках демо-дня “Люті пташки”. 

За попередньою інформацією від СБУ, центр Чернігова був атакований крилатою ракетою наземного ракетного комплексу “Іскандер” (27 квітня 2023 року саме такою ракетою була обстріляна багатоповерхівка в Миколаєві). Застосування подібної зброї в самому центрі міста у вихідний та святковий день (християнське свято Преображення Господнє) проти цивільного об’єкта, яким є драматичний театр, призвело до значних втрат серед цивільного населення. 

В результаті обстрілу, станом на 22 серпня, постраждала 181 особа: сім — загиблих, 174 — поранених (115 надана амбулаторна допомога). Зараз в лікарнях міста перебуває 41 людина, п’ять — в тяжкому стані, решта — в стані середньої тяжкості. Всі загиблі є цивільними особами, які не перебували у приміщенні театру, та випадково опинилися поруч з об’єктом нападу. Це Софія Голинська (6-річна дівчинка), Світлана Кормільцина, Наталія Торія, Назар Ющенко, Володимир Василенко, Дмитро Магліч та Олександр Оніщенко. Пошкоджень зазнали більше 500 помешкань. Вибухова хвиля пошкодила три дитсадки, школу, будівлю міської ради, ТІЦ, відділу звернень громадян  тощо. Уламками пошкоджено приватні автомобілі, громадський транспорт та частина тролейбусної контактної мережі. 

Втім, постраждалих могло бути ще більше: поряд з місцем влучання ракети тисячі містян відпочивають зі своїми родинами, а за 50-70 метрів від Драмтеатру розташована П’ятницька церква, у якій, зі слів настоятеля церкви,  за кілька хвилин до удару  було близько тисячі вірян.
Закони і звичаї війни передбачають, що ворогуючі сторони повинні розрізняти військові цілі і цивільні обʼєкти. Вони також зобовʼязані перевіряти пропорційність послаблення військового потенціалу супротивника та шкоди цивільним і захищеним цивільним обʼєктами, яку може завдати така атака.

Наявної інформації щодо обстрілу та контексту, в якому він був здійснений, бракує для надання остаточної юридичної кваліфікації відповідно до норм міжнародного гуманітарного права. Втім, вона є індикативною для аналізу того, чи дотримувалась російська сторона принципів МГП. Розташування драмтеатру в центральній частині міста; його значення як об’єкта культурної спадщини; день та місце атаки, що зумовлював значне скупчення цивільного населення навколо; характер заходу та склад його учасників; вид зброї, що застосовувалась та характеристики самого удару; жертви та руйнування внаслідок атаки тощо. 

Попереднє оцінювання цих факторів може свідчити про ознаки серйозного порушення міжнародного гуманітарного права, і може становити воєнний злочин та/або злочин проти людяності. Однак однозначну відповідь може дати лише повноцінне та всестороннє розслідування. 

Коаліція “Україна. П’ята ранку” закликає українську владу:

1. Провести ефективне та всеохоплююче розслідування обстрілу Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка 19 серпня 2023 року задля встановлення обставин події та відповідальних осіб згідно міжнародних стандартів та норм міжнародного гуманітарного права. 
2. Забезпечити протоколи безпеки проведення масових заходів в умовах збройного конфлікту, відповідно до зобов’язання пасивної перестороги — докладати зусиль для захисту цивільного населення та обʼєктів, що перебувають під її владою, від наслідків потенційної атаки). 
3. Створити належну законодавчу рамку, що дозволить коректно кваліфікувати події, зокрема обстріл драмтеатру в Чернігові, зробить розслідування більш ефективним та уможливить притягнення усіх винних до відповідальності. Зокрема внести зміни до Кримінального кодексу в частині визначення “злочину проти людяності” та “командної відповідальності”, а також  до Кримінального процесуального кодексу щодо строків розслідування ймовірних воєнних злочинів  та злочинів проти людяності.