UncategorizedНовини
З метою документуванням воєнних злочинів у зв’язку з повномасштабним наступом представники Освітнього дому відвідали комунальний заклад «Городнянський ліцей» та Городнянський психоневрологічний інтернат.
Раніше документування відбувалось з відкритих джерел, завдяки чому вдалось зібрати хроніку подій Чернігівщини та тематичну інформацію про пошкоджені школи Чернігова. На даному етапі продовжено документування в межах польових місій – відвідування місць окупації та зони бойових дій в різних куточках Чернігівщини.
Під час польової місії наших документаторів до Городні відбулась зустріч з представниками влади та місцевими мешканцям, які постраждали. Відвідували школу-інтернат та спілкувались з адміністрацією. Завітали до психоневрологічного інтернату та поспілкувались з людьми, які не мають родичів або вони далеко. Цікавились з якими проблемами стикаються люди, як забезпечувалось харчування в інтернатах під час окупації, які уроки винесли, і, звісно, яка допомога потрібна.
Що вдалось дізнатись?
«Спочатку відвідали дитячий інтернат, потім геріатричний, відвезли продукти та гуманітарку, поспілкувались з дітьми, адміністрацією інтернатів. Далі заїхали в міську раду, поговорили з міським головою – спитали як поводило себе місто.
Міський голова розповів про спілкування з окупантами. Як його розшукували. Про те як 8-го березня місцеві жителі проходили колоною із прапорами України та зі словами «Слава Україні – смерть ворогам!», в той час коли стояли російські військові в місті. Розповідав як забезпечували комунальну сферу міста в цей період: були складнощі з продуктами, з готівкою, зв’язком, інтернетом, не було розуміння як забезпечити громаду і уникнути колабораціонізму. Міський голова прийняв рішення, що допоки український прапор на міській раді висить – він буде займатись справами міста і йому дозволили, щоб прапор був український на міській раді увесь час окупації.» розповідає Ярослав
«У комунальному закладі «Городнянський ліцей» перебувало близько півсотні дітей, адже батьки не мали змоги їх забрати. Вони сиділи в бомбосховищі, в шкільному підвалі, коли були обстріли. Персонал лишався переважно на місці, заспокоював дітей. Психологи, викладачі з дітьми працювали. Є навіть одна дівчина, яка писала вірші під час окупації. Російські військові заходили до приміщення інтернату, але дітей не чіпали.
В психоневрологічний інтернат військові рф не заходили. Тільки повз проїжджали. Підопічні боялись гучного звуку військової техніки, коли колона їхала по дорозі.
Інтернат має власне підсобне господарство, це їх і врятувало від проблем із продуктами. Завдяки чому вони були забезпечені продуктами харчування.» розповів Сергій .
Цікаво, але факт! Там, де базувались російські військові – у райвідділі, теж був український прапор.
Чому Городня?
“У нас було бажання відвідати саме інтернатний заклад. Це перше велике отг, яке захопили відразу. Було цікаво як вони виживали в тій громаді. Раніше в ці інтернати ми їздили у моніторингові візити НПМ, але тоді була інша місія – їздили дивитись на скільки створені умови, які відповідають правам людини для тих, хто знаходиться в інтернатних закладах. Зараз була інша місія: ми хотіли підтримати ці інтернати, хотіли дізнатись з якими проблмами вони зіткнулись в умовах війни і як ми разом можемо їм допомогти, це ще одна мотивація, крім документування.
Люди розповідають про події, ніби хочуть виговоритись. Коли розмовляли з людьми, дуже важко було поставити себе на їх місце – на скільки це було страшно і важко зустріти російських військових, сформувати свою лінію поведінки, але вони з цим впорались і достойно. Дуже вразило те, що над Городнянською міською радою увесь час зберігався український прапор.” каже Сергій.
Ініціатива реалізована завдяки співпраці із ГО “МАRТ” за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства».
