Освітній дім прав людини – Чернігів презентував черговий Звіт щодо нападів на заклади освіти. Цього разу йдеться про Херсонщину та Сумщину. Перший Звіт після розробки методології організація робила за результати моніторингу нападів на школи Чернігівщини.

Сергій Буров, директор Освітнього дому прав людини – Чернігів: “Цей звіт є продовженням нашої роботи щодо документування воєнних злочинів, пов’язаних із нападами на заклади освіти. Ми розпочали цю роботу у 2022 році. Тоді ж був опублікований перший звіт – по закладах освіти Чернігівщини. Ми розробили методологію, якою користуємося зараз. У наших планах продовження цієї роботи й в інших областях. Так само як культурні та релігійні заклади, школи та університети знаходяться під особливим захистом в умовах війни. Разом з тим, вони зазнають руйнувань під час бойових дій, заклади освіти використовуються російськими військовими для розміщення військової техніки та особового складу, в деяких школах в якості “живого щита” утримувались цивільні, окупанти намагаються схиляти вчителів до колаборації й організовувати навчання за російською програмою…”.

У цьому Звіті описані випадки розміщення військових на території закладів освіти Херсонщини та Сумщини, обставини їх пошкодження та руйнування, використання як катівень, примушування колективу до відновлення навчання за російською програмою та вилучення майна закладів російськими військовими тощо. 

“Опублікований Звіт містить досить широкий перелік можливих порушень МГП щодо українських закладів освіти Сумщини та Херсонщини. У переважній більшості вони ставали ціллю нападу саме як цивільні об’єкти. Повторюваність їх пошкодження та мапа ураження може свідчити про систематичний та широкомасштабний характер порушень. Цей звіт може стати однією зі сходинок для подальшого вивчення правоохоронними органами та міжнародними інституціями задля притягнення винних осіб до відповідальності. Не менш важливою є увага партнерів та організацій до потреб пошкоджених освітніх закладів задля відновлення їх функціонування та безперервного освітнього процесу українських дітей навіть в умовах війни”, – зазначає співавтор Звіту, експерт з міжнародного права, юрист Регіонального центру прав людини Микита Петровець. 

Звіт спирається на систематизовані дані, отримані в результаті моніторингу нападів на заклади освіти Херсонської та Сумської областей, що були зібрані з відкритих джерел та під час моніторингових місій. 

Вікторія Гламазда, співавторка Звіту та документаторка воєнних злочинів Освітнього дому прав людини – Чернігів: “Моніторинг відкритих джерел — це завжди перший крок у проведенні будь-якого дослідження з документування воєнних злочинів. Ще важливішим і відповідальнішим процесом є аналітика зібраних матеріалів після польових місій, адже вона передбачає виокремлення ключових деталей щодо руйнування закладів освіти, встановлення послідовності подій, ідентифікації причетних підрозділів тощо. Склавши цей “пазл” інформації можна зробити певні висновки про воєнний злочин”.

За останніми даними, наразі по Сумській області зруйновано 17 закладів освіти і 198 пошкоджено. По Херсонській – 70 зруйновано, 302 пошкоджено. Нам вдалось задокументувати близько 41 нападу на територію закладів освіти, в результаті яких 23 заклади було значно пошкоджено, а 13 так і не змогли відновити свою діяльність через руйнування навчальних корпусів.

“Під час моніторингових місій до Сумської та Херсонської областей ми документували напади на заклади освіти й помітили певні закономірності. Наприклад, що російські військові розміщувалися в приміщеннях закладів освіти, деякі заклади використовували як катівні, в багатьох випадках розміщували свою техніку на території закладу. Закономірно, що після того, як вони залишали школу чи інший заклад освіти, забирали з собою цінні (і не тільки) речі й нищили майже все, до чого торкалися. За свідченнями деяких свідків, в певних випадках російські військові при відході з населеного пункту обстрілювали заклад освіти прицільним вогнем або залишали там міни. Тобто, вони ставили собі за мету зруйнувати приміщення школи, дитсадка чи вишу. Це підштовхує нас на думку, що армія РФ свідомо прагне знищити освіту в Україні”, – підкреслює Яна Собко, співавторка Звіту та документаторка воєнних злочинів Дому. 

Окрема частина звіту присвячена впливу збройної агресії РФ на освіту в Україні.

Владислава Зновяк, співавторка Звіту, аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва:

“В умовах тривалої війни освітяни стикнулися з новими викликами, такими як зростання робочого навантаження та робота в умовах постійної небезпеки для життя та здоров’я у місцях масових скупчень, куди росіяни можуть завдавати удару.  Нестача технічних засобів, брак можливостей для підвищення кваліфікації освітян та психоемоційне напруження через постійні повітряні тривоги та необхідність евакуації дітей — створює перешкоди для якісної передачі та засвоєння знань. 

Наслідки російської агресії для освітньої інфраструктури постраждалих областей характерні потребою у масштабних ремонтних роботах в умовах постійного ризику ракетних обстрілів, браком матеріально-технічного забезпечення та несприятливими для організації освітнього процесу безпековими умовами. Водночас ефективна реалізація дистанційної, мережевої та екстернатної форм освіти можлива лише за умови високого рівня цифровізації освітнього процесу, що потребує нових організаційних, законодавчих, методичних та інфраструктурних рішень”. 

Освітній дім прав людини – Чернігів й надалі продовжує документувати воєнні злочини, зокрема напади на заклади освіти, щоб домогтися покарання винних та зберегти правду про війну.

Захід відбувся в рамках проєкту «Освіта під прицілом (Херсонська та Сумська області)» щодо документування воєнних злочинів, пов’язаних з нападами на заклади освіти і що реалізується за підтримки Міжнародної гуманітарної організації «People in Need»/«Людина в біді».

З текстом Звіту українською мовою можна ознайомитися тут.

Контактна особа для медіа: Яна Собко: yana.sobko@ehrh.org

Освітній дім прав людини – Чернігів одним із основних напрямків має документування воєнних злочинів. Зокрема ми збираємо інформацію з відкритих джерел, здійснюємо фото/відео фіксацію, проводимо опитування свідків під час польових місій, тощо.

Ми документуємо воєнні злочини в населених пунктах, що були під окупацією чи в зоні активних бойових дій, та зберігаємо правду про війну. Окремою темою нашого моніторингу є воєнні злочини, повʼязані з нападами на заклади освіти.

Основні обов‘язки:

•     координація та виконання проєктної діяльності. Забезпечення адміністративної, фінансової та матеріально-технічної підтримки проєктів;
•       підтримка зв’язків з національними та міжнародними партнерами для забезпечення реалізації проєкту;
•       управління закупівлями та укладання контрактів з метою отримання товарів та послуг. Організація оплати наданих товарів та послуг за процедурами організації;
•       організація моніторингу та оцінки проєктів;
•      організація інтерв’ювання з потерпілими чи свідками потенційних воєнних злочинів; 
•       організація польових місій з документування;
•      періодичне оновлення бази даних із задокументованими фактами;
•       участь у підготовці аналітичних продуктів за результатами документування воєнних злочинів та передання інформації до національних правоохоронних органів, а також відповідних міжнародних механізмів;
•       співпраця з членами команди, які працюють над моніторингом з відкритих джерел та інформаційним висвітленням потенційних воєнних злочинів. 

Важливо! Наразі ми маємо найбільшу потребу у супроводі проєкту щодо збору та документування фактів про події війни та воєнні злочини на території Чернігівської області, а також збереження правди про війну. 

Обов‘язкові вимоги: 

•     вища освіта, бажано  за напрямом право, менеджмент, соціологія, журналістика;
•     досвід роботи у сфері керування, управління проєктами, менеджментом  від 2-х  років;
•     бажано володіння англійською мовою на рівні не нижче Intermediate ;
•     розуміння специфіки спілкування з людиною, що має травматичний досвід;
•     розуміння проблематики міжнародного гуманітарного права, прав людини, відданість цим цінностям;
•     вміння опрацьовувати значний обсяг даних, збирати та перевіряти інформацію, надсилати інформаційні запити;
•     емоційна готовність працювати з чутливими темами;
•      комунікабельність, відповідальність, працьовитість, стресостійкість, ініціативність.

Попередній досвід координування проєктів чи документування порушень прав людини, воєнних злочинів, участі у виїзних дослідницьких місіях буде перевагою. 

Очікувана дата початку роботи: жовтень 2024 року.

Резюме та мотиваційний лист з очікуваним розміром винагороди просимо надсилати до 25 вересня 2024 року включно на електронну адресу helen.kobiak@ehrh.org. В темі листа прохання зазначити «Координатор(-ка) проєктів з документування воєнних злочинів». Запити без резюме та мотиваційного листа не розглядаються. Конкурсний відбір буде здійснюватися за результатами співбесіди серед найвідповідніших кандидатів. 

Відслідковуйте результат відбору на https://www.facebook.com/ehrhch/ .

Освітній дім прав людини — Чернігів є громадською спілкою 13 українських правозахисних організацій і частиною Міжнародної мережі домів прав людини, що активно працює у Східній та Західній Європі, на Балканах та Кавказі.  

Наша місія: Ми захищаємо права людини через освіту.

Команда організації займається освітою у сфері прав людини, підтримкою правозахисників в ризику, документуванням воєнних злочинів та збереженням правди про війну. Крім того, на базі організації діє навчальний ресурсний центр поблизу Чернігова в селі Количівка та Чернігівський хаб стійкості. В процесі відбудови зруйнована база відпочинку “Sunrise”, котра стане  Реабілітаційним центром психологічної підтримки. 

Руйнування шкіл та інших освітніх закладів, відсутність укриттів, нестача кадрів, неможливість продовжувати роботу в окупаціїї — це лише частина тих викликів, з якими стикається українська освітня система під час війни. Наслідки цих постійних випробувань вже зараз помітно відчутні і матимуть помітний вплив на майбутнє освіти в Україні.

Комишуваська гімназія “Джерело” Комишуваської селищної ради

Дитинство під обстрілами

Освітній дім прав людини в Чернігові провів моніторинг у межах проєкту «Під прицілом — школи», зосередившись на фіксації нападів на школи та інші освітні заклади. За даними звіту, протягом 2022-2024 років у Чернігівській, Сумській та Херсонській областях було задокументовано понад 60 нападів на заклади освіти, в результаті яких 45 об’єктів зазнали значних пошкоджень, а 15 так і не відновили свою діяльність.

Ситуація в Херсонській області є особливо критичною. Через бойові дії та окупацію російськими військами значна частина освітньої інфраструктури була зруйнована або пошкоджена. Станом на 25 липня 2024 року в області було пошкоджено 290 і зруйновано 58 закладів освіти. Більшість територій Херсонщини тимчасово окуповані російськими військами, що унеможливлює якісне відновлення освітньої інфраструктури області.

Відновлення під постійними загрозами

У Сумській області, яка щодня страждає від постійних обстрілів, пошкоджено понад 180 освітніх закладів, що становить близько чверті від їхньої загальної кількості. Переважно завдяки зусиллям місцевих громад і міжнародних організацій, деякі заклади змогли відновити роботу, але ситуація залишається складною, особливо у прикордонних районах, де обстріли відбуваються щоденно. З 180 пошкоджених закладів відновлено 65, що становить лише 36%. 

Херсонський науковий ліцей херсонської обласної ради

Прогнози для системи освіти на окупованих територіях Херсонщини

Прогнози для системи освіти на окупованих територіях Херсонщини залишаються невтішними. Велика частка освітньої інфраструктури використовується російськими військами для військових цілей, а ті, що використовуються як школи – стають осередками розповсюдження російської пропаганди серед дітей та молоді.

Крім того, великим викликом лишається постійний тиск, який держава-агресорка здійснює на освітян на окупованих територіях, примушуючи їх до співпраці, а також внесені зміни до законодавства, які загрожують ще більшими кадровими втратами.

Багато хто з вчителів в результаті погроз та терору вимушений був вийти на роботу, що з точки зору оновленого закону України про колабораційну діяльність після деокупації може означати для них “виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або позбавлення волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п’ятнадцяти років”.

В умовах окупації заклади освіти можуть бути використані як військові бази або склади, що лише погіршує ситуацію, ставлячи їх під загрозу руйнування. Відновлення навчального процесу на цих територіях вимагатиме значних зусиль і ресурсів після деокупації. Потрібно буде проводити комплексні ремонтні роботи, забезпечувати заклади необхідними матеріально-технічними ресурсами та відновлювати кадровий потенціал.

Негативний вплив на освіту дітей на окупованих територіях Херсонщини матиме довготривалі наслідки. Відсутність можливостей для навчання призведе до зниження рівня освіти серед дітей, що проживають на цих територіях. Це, своєю чергою, вплине на їхні майбутні можливості та перспективи, зокрема на можливість продовження освіти у вищих навчальних закладах та на ринку праці.

Лежинська гімназія Степненської сільської ради Запорізького району Запорізької області

Довгострокові наслідки війни

 Через руйнування навчальних закладів і перебої в навчальному процесі багато дітей втратили доступ до якісної освіти. У Херсонській області кількість здобувачів базової середньої освіти знизилася з 54 471 до 34 119, а дошкільної — з 29 918 до 7 003. Подібна ситуація спостерігається і в Сумській області.

Відновлення освітнього процесу потребує значних ресурсів і спроможностей, яких у регіонів часто не вистачає. Особливо гостро відчувається потреба в облаштуванні укриттів, забезпеченні доступу до освіти для дітей з особливими освітніми потребами  та підтримці психоемоційного стану учнів і освітян. В Сумській області відмічається підвищений запит на спеціалісток та спеціалістів з реабілітації, дефектологіїї та інших.

Комишуваська гімназія “Джерело” Комишуваської селищної ради

Психоемоційні наслідки для учнів та вчителів

Якщо відновити пошкоджену будівлю можна за наявності необхідних ресурсів, то з травмованою психікою дітей та дорослих все значно складніше. Довгострокові наслідки життя в постійному стресі помітні вже зараз, і сподіватися на те, що з ними вдасться впоратися у короткій термін, не доводиться. За даними соціологічного дослідження, проведеного Соціологічною агенцією Vox Populi, 44% вчителів і 47% представників адміністрації відзначили збільшення робочого навантаження. Вчителі змушені витрачати більше часу на підготовку до уроків, надання психоемоційної підтримки учням, а також стикаються з перебоями електропостачання, відсутністю «живого» спілкування та нестачею технічних засобів.

Висновки

Країна-агресорка щодня завдає нищівного удару по освітній сфері в Україні. Щонайменше 15 закладів освіти на тимчасово окупованих територіях стали місцем розташування російських військових, перетворившись на потенційні військові цілі. Внаслідок бойових дій та окупації 23 з 28 досліджених закладів зазнали значних пошкоджень, 13 з них повністю зруйновані. Це призвело до втрати освітньої спроможності для понад 4400 дітей.

Дії російських військових щодо закладів освіти часто порушували норми міжнародного гуманітарного права. Зафіксовано численні випадки невиправданого військового використання шкіл, цілеспрямованих нападів на освітні установи, незаконного вилучення шкільного майна та спроб схиляти освітян до співпраці погрозами та шантажем. Такі дії потенційно можуть кваліфікуватися як воєнні злочини та вимагають ретельного розслідування.

Наслідки російської агресії для освітньої сфери України є комплексними та довготривалими. Окрім фізичного руйнування інфраструктури, спостерігається відтік педагогічних кадрів, психологічні травми учасників освітнього процесу, труднощі з організацією навчання в умовах постійної небезпеки. Для відновлення освітньої системи необхідні значні ресурси та комплексний підхід, що включатиме не лише відбудову приміщень, а й підтримку педагогів, адаптацію освітнього процесу до вимог воєнного часу та забезпечення психологічного супроводу всіх його учасників.

Проєкт «Освіта під прицілом (Херсонська та Сумська області)» реалізовано завдяки фінансовій підтримці організації «People in Need» (Прага, Чехія).
Погляди в цій публікації не завжди відображають погляди організації «People in Need». За зміст публікації відповідають автори Звіту та Освітній дім прав людини в Чернігові.

Авторка тексту: Дар’я Данова

Від початку повномасштабного вторгнення Освітній дім прав людини — Чернігів долучився до документування воєнних злочинів. Команда документування організації реалізувала з грудня 2023 по травень 2024 років проєкт “Документування воєнних злочинів на Чернігівщини” завдяки підтримці Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми «Права людини в дії», яку виконує Українська Гельсінська спілка з прав людини. 

Чому необхідно документувати воєнні злочини?

Документувати воєнні злочини вкрай важливо, адже від 24 лютого 2022 року їх кількість збільшилася в сотні разів. Офіс Генерального прокурора України повідомляє про 132 012 зареєстрованих воєнних злочини за ст. 438 КК України (Порушення законів та звичаїв війни) в період з лютого 2022 року по травень 2024 року. За результатами їх досудового розслідування лише у 254 кримінальних провадженнях особам вручено повідомлення про підозру та 104 кримінальні провадження направлено до судів з обвинувальним актом. 

У січні-квітні 2024 року Освітній дім прав людини — Чернігів здійснив моніторингові виїзди до 11 населених пунктів Чернігівської області, які постраждали від неправомірних дій російських військових.  Це села Левковичі, Левоньки, Льгів, Пакуль, Політрудня, Пекурівка, Іванівка (Семенівська громада) Припутні, Мартинівка, Рубанка та місто Семенівка. Було задокументовано 500 ймовірних вчинень воєнних злочинів як під час перебування населених пунктів під окупацією, так і після її завершення. Всього було опитано 69 свідків та потерпілих, які, зокрема, мали можливість отримати юридичну та психологічну допомогу.

Найбільш поширеними різновидами воєнних злочинів, ймовірно вчинених на території Чернігівщини, є умисне спрямування нападів на цивільне населення та цивільні обʼєкти, умисне вчинення непропорційного нападу, умисне вбивство, катування або нелюдське поводження, незаконне позбавлення волі, широкомасштабне знищення та привласнення майна, використання практики живих щитів. 

Усі наведені у Звіті випадки, що містять ознаки воєнних злочинів, були описані документаторами Освітнього дому зі слів очевидців. Від усіх учасників опитування отримано інформовану згоду. Інформацію, описану у Звіті, свідки надали добровільно, без жодного примусу. 

Збір і збереження такої інформації сприятиме притягненню винних осіб до індивідуальної кримінальної відповідальності в національних та міжнародних судах, а також встановленню права на правду для постраждалих осіб. 

Освіта — запорука розвитку та покращення стану документування в Україні

За час реалізації проєкту проведено три тренінги.
27 грудня 2023 року — онлайн тренінг з ефективної та нетравматичної комунікації зі свідками та потерпілими під час документування воєнних злочинів. Учасники вебінару покращили свої знання щодо спілкування з потерпілими та свідками воєнних злочинів та в подальшій роботі з документування можуть застосовувати отримані навички на практиці.

28-29 лютого 2024 року відбувся тренінг “Вибухотехніка й тактична медицина під час документування воєнних злочинів”. Тренінг був розділений на дві частини: перша проходила 28 лютого на тему вибухотехніки, наступного дня проведена друга частина на тему тактичної медицини. Зразки вибухових пристроїв та снарядів, надані учасникам тренінгу криміналістичною лабораторією НДЕКЦ дали змогу краще візуально ознайомитись з предметом дослідження. Завдяки цьому, під час документування воєнних злочинів документатори краще розумітимуть принципи дії та уражаючі властивості різних типів боєприпасів. Ці знання важливо мати також при аналізі зібраних матеріалів та підготовці аналітичних звітів.

27 травня 2024 року проведено тренінг на тему “Документування воєнних злочинів: забезпечити невідворотне покарання”. На тренінг з різних міст приїхали: правозахисники, громадські активісти, що займаються документуванням, адвокати, працівники правоохоронних органів та науковці. Завдяки чому підвищили свою професійну компетентність, що важливо для ефективної роботи. Навчання дієвим методикам опитування є важливим, тому, що правильне документування воєнних злочинів збільшує шанси на притягнення злочинців до відповідальності, адже враховуються багато важливих аспектів. Розуміння різних практик документування, зокрема, процесуального інтерв’ю дозволяє документатору підходити індивідуально до кожного свідка і підлаштовуватися під конкретний кейс. 

Під час останньої сесії тренінгу розібрали тему насильницьких зникнень цивільних та військових людей, що пов’язані з війною. Знання допоможуть документаторам краще фіксувати цей тип воєнного злочину, адже він має свої особливості та додаткові застереження, перш за все, пов’язані з тим, що зникла людина могла потрапити на територію РФ (наприклад, в полон).

Моніторинг відкритих джерел та OSINT-розвідка

За час діяльності проєкту підготовлено 10 довідок з моніторингу відкритих джерел. 47 спеціалізованих щодо персон російських військових, які направлено до ГУНП в Чернігівській області. Ці довідки були використані для підготовки до моніторингових поїздок, верифікації даних про вчинені воєнні злочини, пошуку свідків та написання ґрунтовного аналітичного звіту з документування. 

Протягом всього періоду діяльності проєкту здійснювалася OSINT-розвідка, завдяки чому вдалося ідентифікувати 47 російських військових, які, ймовірно перебували на території Чернігівської області та вчиняли воєнні злочини. Інформацію направлено до ГУНП в Чернігівській області.

В ході реалізації проєкту також вдалося опублікувати статтю “Воєнні злочинці 74 ОМСБр РФ на Чернігівщині”. Команда документування Освітнього дому прав людини — Чернігів зібрала інформацію про деяких військовослужбовців 74 ОМСБр, які ймовірно причетні до вчинення воєнних злочинів на території Чернігівської області у лютому-квітні 2022 року. Окрім того, в статті йдеться про підготовку до вторгнення, структуру підрозділу, підозри, видані українськими правоохоронними органами військовим цієї бригади та прізвища командирів, що з високою ймовірністю причетні до обстрілів артилерією Чернігова.

Окрім того, регулярно здійснювалося інформаційне висвітлення результатів моніторнгових поїздок до населених пунктів.

“Трибунал для Путіна”

Документаторами в рамках проєкту було внесено до бази даних “Трибунал для Путіна” 500 епізодів ймовірних воєнних злочинів. Ця діяльність відбувається у співпраці з партнерською організацією “MART”. Зареєстровано 286 епізодів про знищення або пошкодження майна щонайменше у 27 окремих епізодах обстрілів що мають ознаки вчинення воєнних злочинів, 18 епізодів про навмисне вбивство цивільних людей зі стрілецької зброї, 22 епізод про нанесення тілесних пошкоджень цивільним особам, 5 насильницьких зникнень людей, 11 катувань чи нелюдського поводження із цивільними, чи військовими, 28 епізодів про загибель та 27 по пораненнях цивільних людей внаслідок обстрілів, 37 епізодів розграбування та захоплення цивільних об’єктів, 13 епізодів мінування території та підриву цивільних осіб, 2 епізоди зґвалтування та інші.

Моніторинг судових рішень

Створено реєстр судових справ (рішень) щодо воєнних злочинів, вчинених на території Чернігівської області. Юрист Освітнього дому прав людини — Чернігів здійснив моніторинг судового розгляду 11 кримінальних проваджень, відвідавши 32 судові засідання щодо вчинення воєнних злочинів військовослужбовцями Російської Федерації (порушення законів та звичаїв війни). Після кожного судового засідання монітор писав довідку з коротким викладом процесу судового розгляду. Проаналізувавши 32 судові засідання, на яких був присутній наш юрист, ми зробили висновки, що:

• судовий розгляд здійснюється загалом оперативно, перенесення засідань відбувається у виключних випадках;
• судами забезпечено право на публічний розгляд справ. Разом з тим, зацікавленість медійних ініціатив, громадських організацій чи активних громадян до процесів була дуже низькою;
• помічено шаблонність пред’явлених обвинувачень по усіх кримінальних провадженнях. Фактичним обставинам справи та опису складу злочину приділено значно менше уваги ніж контекстуальній складовій та передумов вчиненого злочину;
• враховуючи що усі провадження розглядались “in absentia”, якість роботи призначеного захисника має першочергове значення для забезпечення права на захист. В усіх досліджених провадженнях ефективність захисників була на дуже низькому рівні та зводилась до формальної участі. Ця обставина впливає і на незабезпечення рівності сторін в процесі доказування;
• у більшості кримінальних проваджень доказова база, на думку команди проєкту, була не достатньою для доведення вини поза розумним сумнівом.

 За результатами проєкту створено Звіт з документування воєнних злочинів на Чернігівщині, що описує діяння російських військових, які містять ознаки воєнних злочинів за Римським статутом МКС і охоплюються щонайменше 12 складами  злочинів, переліченими у статті 8. Звіт містить опис виїздів команди та містить інформацію щодо перебігу окупації та бойових дій у 11 населених пунктах Чернігівської області, а також опис інцидентів, які мають ознаки воєнних злочинів.

Команда Освітнього дому прав людини — Чернігів висловлює вдячність за підтримку Агентству США з міжнародного розвитку (USAID) та Українській Гельсінській спілці з прав людини. А також нашим партнерам: Громадській організації “MART” та інтернет-виданню “Челайн”.

Реалізація проєкту “Документування воєнних злочинів на Чернігівщині” стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені в цьому Звіті, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за зміст Звіту несуть виключно автори.

У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів і допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки й економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року. За цей час загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоровʼя та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо вас звертатися до Відділу зв’язків із громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт http://www.usaid.gov/ukraine або на Фейсбук-сторінку https://www.facebook.com/USAIDUkraine. 

Команда документування Освітнього дому прав людини — Чернігів зібрала інформацію про деяких військовослужбовців 74 ОМСБр, які ймовірно причетні до вчинення воєнних злочинів на території Чернігівської області у лютому-квітні 2022 року. Про підготовку до вторгнення, структуру підрозділу, підозри, видані українськими правоохоронними органами військовим цієї бригади та прізвища командирів, що з високою ймовірністю причетні до обстрілів артилерією Чернігова. 

Про все це у статті.

“Зелені чоловічки” Донбасу

74 ОМСБр (повна назва — 74-та окрема гвардійська Звенигородсько-Берлінська ордена Суворова 2 ступеня мотострілецька бригада) є збройним механізованим формуванням військ Російської Федерації. Входить до складу 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу. Дислокується у місті Юрга, Кемеровської області. Саме звідси, більше як за 3,5 тис. км від Чернігівської області, бригада прибула задля військового вторгнення на територію України в лютому 2022 року.

Мапа ілюструє місце дислокації 74 ОМСБр в Російській Федерації та місце, звідки бригада здіснювала вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.

Відомо, що бригада брала участь у військових діях на території українського Донбасу ще з 2014 року. Зокрема, одне із джерел зазначає, що військовим цієї бригади було заборонено розголошувати інформацію щодо приналежності до 74 ОМСБр та РФ в цілому. Ймовірно, це пов’язано із розумінням незаконності інтервенції російської сторони на територію України. 

Також військові 74 бригади мають досвід війни в Сирії.

Навчання у Єльні й підготовка до вторгнення 

У квітні 2021 року аналітики Інституту вивчення війни звернули увагу на прискорення руху сухопутних військ РФ поблизу кордону з Україною та Білоруссю. Російські військові перекинули велику кількість бойових частин із декількох військових округів, підрозділи бойового забезпечення та забезпечення бойової служби до позицій на українському кордоні або поблизу нього, в Крим, а також в Білорусь. Згодом більшість із цих підрозділів повернулися на місця базування після навчань у квітні та вересні 2021 року, але не всі. Найпомітнішим було розгортання підрозділів 41-ї загальновійськової армії, яка зазвичай базується поблизу Свердловська.

 Сили 41 армії складали підрозділи 35-ї та 74-ї окремих гвардійських мотострілецьких бригад, 6-го танкового полку 90-ї гвардійської танкової дивізії та 120-ї артилерійської бригади разом із ракетними установками «Іскандер», 119-ї ракетної бригади. В квітні ця зведена група військових проводила навчання в Погоново (РФ), однак у жовтні та листопаді вони перемістилися з Погонового на новий навчальний полігон у Єльні поблизу Смоленська в Росії та білоруського кордону, де поставили свою техніку без проведення анонсованих раніше навчань. Окрім того, до складу 41 армії входить  61-а бригада ППО та 10-й ядерний, хімічний і біологічний полк оборони.

У 2021 році 74-а мотострілецька бригада в Єльні налічувала не менше 2 батальйонно-тактичних груп. Військові 74-ї мотострілецької бригади спостерігалися у Новосибірську при розгортанні в напрямку України з Юрги, станом на 2 квітня 2021 р. Окрім аналітиків Інституту вивчення війни, про військові навчання у Єльні згадують і полонені російські військові, наприклад, розвідник Буйнічев Костянтин Сергійович.

Управління 74-ї окремої мотострілецької бригади складається з таких структурних одиниць: 

Управління
батальйон управління (зв’язку)
батарея управління і артилерійської розвідки (начальник артилерії)
взвод управління і радіолокаційної розвідки (начальник ПВО)
взвод управління (начальник розвідувального відділення)

Мотострілецькі батальйони
1-й мотострілецький батальйон
2-й мотострілецький батальйон
3-й мотострілецький батальйон

Підрозділи вогневої підтримки
танковий батальйон
1-й гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон
2-й гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон
реактивний артилерійський дивізіон
протитанковий артилерійський дивізіон
зенітний ракетний дивізіон
зенітний ракетно-артилерійський дивізіон

Розвідувальні підрозділи
розвідувальний батальйон
рота БПЛА

Інженерні підрозділи
інженерно-саперний батальйон

Підрозділи РХБЗ
рота РХБЗ (війська радіаційного, хімічного та біологічного захисту)

Підрозділи забезпечення
ремонтно-відновлювальний батальйон
батальйон матеріального забезпечення
комендантська рота
медична рота

Підрозділ підготовки й навчання
взвод інструкторів
взвод тренажерів

Додаткові підрозділи
полігон
оркестр

У лютому 2022 року ці військові підрозділи були сконцентровані на північному кордоні Чернігівської області. Відомо, що вони заходили зі сторони Білорусі. Наприклад, через прикордонні села Ільмівку та Деревини. Рух військових 74 ОМСБр зафіксовано також на ділянці Чернігів-Ріпки, кудою пролягав один з транзитних маршрутів. Окрім того, документи військових 74 бригади, ремонтно-відновлювального батальйону знайдено в Городні, що свідчить про перебування його в місті та, ймовірно, рух дорогою від білорусько-українського кордону вглиб Чернігівської області через Городню або в зворотньому напрмку, коли російські війська відходили.

Фото документу, знайденого у Городні

Фото документу, знайденого у Городні. Зворотня сторона.

Військові 74 ОМСБр окупували населені пункти переважно на захід від Чернігова, зокрема розташовувалися у північно-західному та південно-західному напрямках. Намагалися обійти та заблокувати місто Чернігів з півдня.

74 ОМСБр на території Чернігівської області

За даними, зібраними командою документування Освітнього дому прав людини — Чернігів, військові 74 ОМСБр перебували у понад 20 населених пунктах Чернігівської області. Ці дані також підтверджені досудовими розслідуваннями кримінальних проваджень про вчинення російськими військовими воєнних злочинів,  деякі військові отримали підозри.

Нині відомо про щонайменше 7 підозр щодо російських військових 74 ОМСБр, що вчинили воєнні злочини на території Чернігівщини. Наводимо їх короткий опис.

Лукашівка. 10 березня 2022 року, наступного дня після початку окупації Лукашівки, батальйон 74 ОМСБр, яким командував майор Коблік Данило, незаконно затримав та допитував 3 цивільних людей та ще військовослужбовця Збройних Сил України. Варто зауважити, що не всі цивільні були повнолітні, що потрапили до катівні, облаштованої в гаражі. Під час допиту російський військовий Данило Коблік вистрелив двічі — в груди та живіт українському військовому, що на той момент перебував у полоні підрозділу та не становив загрози російським військовим. Чоловік помер на місці. Під час допиту 3-х цивільних людей Коблік катував їх: бив, імітував страту, стріляв над головою.

Слобода. 6 березня 2022 року в селі Слобода військовослужбовець 74 ОМСБр Петро Базаров разом зі своїм колегою із 35 бригади Євгенієм Басовим та іншими військовослужбовцями (наразі не ідентифіковані) вчинили воєнний злочин на території Чернівської області. Вони затримали цивільного чоловіка, відвезли до будівлі місцевого магазину, катували його та погрожували підпалити, обливши уайт-спіритом.

Сибереж. 02 березня 2022 року Олексій Улецький, військовослужбовець 74-ї окремої мотострілецької бригади збройних сил російської федерації стріляв по двох цивільних людях. У результаті одну людину поранено в плече осколком боєприпасу. 

Слобода та Шестовиця. 28 лютого 2022 військовослужбовці ЗС РФ, зокрема 74-ої бригади, в складі якої перебував Акініязов Езіз тимчасово зайняли с. Шестовиця. 

06 березня 2022 року військовослужбовці ЗС РФ, перебуваючи в с. Слобода затримали цивільну людину, адже хотіли отримати інформацію про можливу співпрацю із ЗСУ. Під час затримання чоловіку у декількох місцях зламали руку. Попри це, його доставили на територію господарства в с. Шестовиця, де Акініязов Е.К. незаконно утримував його і катував. Чоловік був зв’язаний дротами, руки зведені за спину, навіть вночі при морозі, без можливості піти до туалету та без доступу до медичної допомоги. Крім того, Акініязов приставляв ствол автомата до скроні та рота, водив ножем по обличчю, погрожував вбити.

Деснянка. 08 березня 2022 року військовослужбовець ЗС РФ Колчаков Дмитро перебував у селі Деснянка. Дорогою рухався автомобіль, у салоні перебували троє цивільних людей. Колчаков вистрелив не менше 8 разів у автомобіль, внаслідок чого цивільна людина отримала поранення та чисельні переломи кісток.

Андріївка та Пакуль. Армен Абгарян один із перших був ідентифікований та отримав підозру серед воєнних злочинців, що окуповували Чернігівщину. Він на початку повномасштабного вторгнення командував 7 зведеною стрілецькою ротою 74-ї бригади. 20 березня 2022 року військовослужбовці цього підрозділу окупували села Андріївка та Пакуль. 

Через декілька днів, 24 березня, російські військовослужбовці затримали двох цивільних чоловіків, в різний час. Їм зв’язали руки, закрили очі та перемістили до підвалу приміщення Пакульського лісництва. Чоловіків били, намагаючись дізнатися інформацію про ЗСУ. Наступного дня на так званий допит прийшов командир Абгарян. Не дізнавшись інформації про ЗСУ, Абгарян одному з чоловіків прострелив руку та ногу, вистріливши двічі. По іншому вистрелив тричі: в плече, щоку та в губи..

Пізніше за наказом Армена Абгаряна в Андріївці пограбували базу відпочинку «Андріївські озера». Саме він керував цим процесом і погрожував розправою цивільним людям, які на той момент перебували на території цієї бази

Мапа ймовірних місць перебування військових 74 ОМСБр

Загалом по Чернігівській області відомо більше як про 50 підозр щодо російських військових різних підрозділів.

Інші джерела

Перебування військових 74 ОМСБр на території Чернігівської області можна підтвердити також і через наявність інформації про загиблих військовослужбовців з російських джерел. Наприклад, молодший сержант, механік-водій роти Ідт Констянтин Олександрович, загинув 23 березня 2022 року в селі Слобода Чернігівської області.

Відомо і про молодшого сержанта Шкулепова Андрія, котрий був учасником бойових дій у перші дні повномасштабного вторгнення. Російський інформаційний ресурс “Статьи” зазначає, що його бригада після навчань у Єльні перетнула російсько-український кордон та наступала у напрямку Чернігова. Загинув 10 березня 2022 року, коли його підрозділ потрапив у засідку.

Фото: читатель NGS24.RU

Поза розумним сумнівом, можна припустити, що саме на території Чернігівської області загинув тоді і Берило Дмитро Володимирович, котрий раніше воював у складі 74 бригади на території Донбасу та був ідентифікований фахівцями InformNapalm. Адже дата його смерті, 16 березня 2022 року, збігається з періодом, коли підрозділ перебував на Чернігівщині.

Фото: сайт Promstall. Ідентифіковано Ираклієм Комахідзе

Таке ж припущення можна зробити й щодо декількох інших загиблих військовослужбовців 74 ОМСБр, зокрема, з високою ймовірністю могли загинути на території Чернігівської області: Єфанов Олександр Володимирович, Моісеєв Андрій Євгенійович, Іовбак Ігор Вікторович, Крініцин Олександр Юрійович, Чапаєв Вячеслав Володимирович. Дати їх смерті збігаються із періодом перебування на території Чернігівської області. 

Скриншот із відео: ИНФОРМАЦИОННАЯ ПРОГРАММА КАРАТУЗСКОГО РАЙОНА. Загиблий російський військовий Єфанов Олександр Володимирович та його колеги 27 лютого 2022 року вторглися на територію України.

Відео, на якому зображено Єфанова Олександра Володимировича підтверджує також використання червоних прапорів та пов’язок цим підрозділом. Команда документування воєнних злочинів Освітнього дому прав людини — Чернігів зібрала чисельні згадки свідків та жертв, які зазначали, що деякі військові використовували таку символіку. Ймовірно, це пов’язано з тим, що бригада має статус “гвардійської”, тобто була відзначена за бої під час Другої світової війни. А також ніби-то ця символіка мала б нагадувати місцевим жителям про Радянський Союз, викликати ностальгію за ним та показувати, що українці і росіяни “один народ”. Проте, ця тактика не спрацювала й місцеві мешканці не зрозуміли посил.

Мародерство

Військові РФ на Чернігівщині відзначиися чисельними випадками викрадення приватного майна місцевих мешканців. 

Скриншот з ресурсу «Медіазона»

«Медіазона» вивчила дані про рух посилок, відправлених із наближених до українського прикордоння місту лютому — травні 2022 року. Виявила, що лідером серед «підозрілих» пунктів призначення стала Юрга. З прикордонної території України в місті, де живе всього 80 тисяч людей, було відправлено 219 посилок загальною вагою 5 764 кг, у зворотному ж напрямку всього 51 кілограм. Саме в Юрзі дислокується 74 ОМСБр та ще дві військові частини. В цьому місті  проживають родини військовослужбовців у так званих “військових містечках”. Зважаючи на дані “Медіазони”, з високою ймовірністю можна стверджувати, що військовослужбовці 74 бригади відправляли награбоване в українських місцевих мешканців майно своїм родинам. Факти викрадень майна місцевого населення та відкритих грабунків у Чернігівській області мають масовий і водночас системний характер.

Хто віддавав накази? Командування 74 ОМСБр

З відкритих джерел відомо про чотирьох командувачів 74 ОМСБр, що перебували на посадах у лютому-квітні 2022 року та безпосередньо відповідають за дії підрозділу. Це командир бригади — Єршов Павло Олексійович, заступник командира бригади, підполковник — Магасумов Ірек Ільдусович, заступник командира бригади з озброєння, полковник — Шаріфов Ельдар Мехманович та заступник командира бригади, майор — Лопаєв Андрій Сергійович.

Командир бригади, підполковник, Єршов Павло Олексійович

За даними ресурсу “Книга катів” Єршов брав безпосередню участь у відкритому військовому вторгненні в Україну. У період з лютого по квітень 2022 року командував батальйонно-тактичними групами 74 окремої мотострілецької бригади, виділеними до складу угруповання російських військ, які діяли на Чернігівському напрямку.
Військова частина: в/ч 21005 — 74 окрема мотострілецька бригада 41 загальновійськової армії Центрального ВО ЗС РФ. Дата народження 08 березня 1981 (вік: 43 роки).

Заступник командира бригади 74 ОМСБр, підполковник, Магасумов Ірек Ільдусович

Ірек Магасумов у 2022 році обіймав посаду заступника командира 74 ОМСБр та був у званні підполковника. Народився 27 квітня 1988 року (36 років). Відзначений орденом “Золота Зірка”. Під час святкування отримання цієї медалі та звання “Герой Росії”, перебуваючи нібито на підпитку, застрелив дівчину, з якою познайомився у барі. 

Відомо, що в РФ на Магасумова відкрили кримінальне провадження. На початку осені 2023 ФСБ РФ затримало Магасумова в Луганську за підозрою у вбивстві 18-річної дівчини. За версією слідства, підполковник Магасумов випадково вистрелив у неї в стані алкогольного сп’яніння. Пізніше слідство перестало розглядати версію про вбивство через необережність, висунувши важче звинувачення про вбивство за «спонтанним наміром» через те, що обвинуваченому не сподобалася поведінка дівчини. Крім того, було додано нове звинувачення у хуліганстві, адже після скоєного Магасумов відібрав у інших військовослужбовців, молодших за званням, автомобіль, щоб виїхати в частину. Загибла дівчина з окупованого Луганська, але попри це російські ЗМІ називають її “громадянкою Росії”.

Ймовірно, Магасумова призначили командиром 74 ОМСБр у 2023 році замість Павла Єршова, адже російське інтернет-видання «Коммерсантъ» називає його “підполковником і командиром бригади”. Матеріал датовано 29 вересня 2023 року.

Заступник командира з озброєння 74 ОМСБр, полковник, Шаріфов Ельдар Мехманович.

Заступник командира з озброєння 74 ОМСБр, полковник, Шаріфов Ельдар Мехманович. Станом на 2024 рік обіймає посаду заступника начальника Казанського вищого танкового училища з озброєння, начальника відділу технічного забезпечення.
40 років (дата народження 06.10.1983). Зареєстроване місце проживання: Юрга, Кемеровська область. Навчався в Омському автобронетанковому інженерному інституті. На військовій службі з 2007 року. З високою ймовірністю, у 2022 році був залучений до складу угрупування російських військ, які діяли на Чернігівському напрямку.

Заступник командира 74 ОМСБр, майор, Лопаєв Андрій Сергійович.

Заступник командира 74 ОМСБр, майор, Лопаєв Андрій Сергійович. Дата народження: 04.02.1985 (39 років). Народився у селі Лобва, Свердловської області. Діючий військовослужбовець, поточне місце служби: 74-та окрема гвардійська мотострілецька бригада (в/ч 21005, Кемеровска обл., м. Юрга). Цей військовослужбовець також мав здійснювати управління військами, що окуповували Чернігівщину.

Через дослідження контактів Андрія Лопаєва вдалося знайти військовослужбовців 74 ОМСБр Фахрутдинова Рустама Айратовича та Андреева Владимира Вікторовича, що дає можливість припустити, що вони служать в одній бригаді. Ці дані підтвердилися.

Артилерія: найбільш смертоносна зброя

Команда документування Освітнього дому прав людини — Чернігів зібрала чисельні згадки про обстріли артилерією міста Чернігів та інших населених пунктів області. Наприклад жителі Андріївки, Деснянки, Михайло-Коцюбинського тощо розповідають про те, що російські військові стріляли в напрямку Чернігова з артилерійських засобів ураження. В деяких випадках виїжджали за межі села чи містечка і гатили артснарядами по трьохсоттисячному Чернігову. Або ж могли стріляти прямо з території городу, який є приватною власністю, чи іншої зручної точки, підставляючи під удар цивільне населення, в разі якщо почнеться контрбатарейна борьба (удар по артилейській установці). Проте, сам факт обстрілу артилерією густонаселеного міста вже є воєнним злочином, адже ця зборя має невибірковий характер і не призначена для ведення вогню по місту. Може спричиняти багато жертв серед цивільного населення в разі влучання, наприклад, у багатоквартирний будинок чи будь-яке місце скупчення людей.

Нашому OSINT-аналітику вдалося ідентифікувати людей, які, ймовірно, були залучені до планування ударів з артилерії та застосування її в межах Чернігівської області в лютому-квітні 2022 року з-поміж військовослужбовців 74 ОМСБр. Це начальник штабу артилерії, підполковник, Фахрутдинов Рустам Айратович; командир артилерійського дивізіону, майор, Римаров Віталій Володимирович; командир протитанкового артилерійського дивізіону, майор, Трофімов Андрій Володимирович; начальник розвідки артилерійського дивізіону, капітан, Клементьєв Юрій Олександрович; офіцер батареї управління і артилерійської розвідки, капітан, Сафонов Павло Юрійович; командир артилерійської батареї, майор, Семеніхін Євгеній Вікторович; командир артилерійської батареї, капітан, Салахов Ільдар Ленарович; командир артилерійської батареї, майор, Андрєєв Володимир Вікторович; командир артилерійської батареї, майор, Янбеков Радік Ірікович (ліквідовано). Їх фото наведені нижче.

Начальник штабу артилерії підполковник Фахрутдинов Рустам Айратович

Командир артилерійського дивізіону майор Римаров Віталій Володимирович

Командир протитанкового артилерійського дивізіону майор Трофімов Андрій Володимирович

Начальник розвідки артилерійського дивізіону капітан Клементьєв Юрій Олександрович

Офіцер батареї управління і артилерійської розвідки капітан Сафонов Павло Юрійович

Командир артилерійської батареї майор Семеніхін Євгеній Вікторович

Командир артилерійської батареї капітан Салахов Ільдар Ленарович

Командир артилерійської батареї майор Андрєєв Володимир Вікторович

Командир артилерійської батареї майор Янбеков Радік Ірікович (ліквідовано)

Мабуть, не буде перебільшенням стверджувати, що на руках принаймні частини цих військовослужбовців є кров цивільних мешканців Чернігівщини. Звісно, кожен злочин потребує доведення і допоки немає вироку суду ми все ж маємо керуватися принципом презумпції невинуватості (правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством). Воєнні злочини не мають терміну давності, тому ми впевнені, що рано чи пізно правоохоронним органам вдасться зібрати достатньо доказів для їх притягнення до відповідальності.

Ідентифікація командного складу військових допомагає підтвердити їхню участь у російському вторгненні і знайти кадрових військовослужбовців, зокрема тих, які робили та виконували злочинні накази вищого воєнно-політичного керівництва. Командири підрозділів збройних сил РФ, які безпосередньо беруть участь у незаконному вторгненні в Україну, можуть бути занесені до санкційних списків. Адже саме командир несе відповідальність за дії свого підрозділу, що підриває чи загрожує територіальній цілісності, суверенітету, незалежності України та вчиняє воєнні злочини на окупованих територіях.

___________________________

Авторка тексту: Вікторія Гламазда
OSINT-аналітик: Custos Clavis

Команда Освітнього дому прав людини — Чернігів продовжує документувати воєнні злочини.

Якщо Ви впізнали когось із військовослужбовців Російської Федерації, інформація щодо яких наведено в статті, стали свідком чи жертвою воєнного злочину — ми допоможемо задокументувати його з метою притягнення воєнних злочинців до відповідальності та збереження правди про війну. 

Ми на зв’язку через форму або пропонуємо написати нам у Signal за номером телефону 0932601938.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. 

Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Село Іванівка Семенівської громади розташоване за 150 км від Чернігова та за 20 км від кордону з Російською Федерацією. Населений пункт було окуповано російськими військами вже 24 лютого 2022 року. Через близькість до кордону з РФ, село регулярно потерпає від обстрілів. Тут часто чути вибухи, коли обстрілюють і сусідні села. В Іванівці пошкоджено багато будівель, зокрема школа, в якій частково зруйнований спортзал та вибиті вікна вибуховою хвилею.

Під час моніторингового візиту команді Освітнього дому прав людини — Чернігів вдалося задокументувати численні руйнування та пошкодження цивільних об’єктів, зокрема приватних будинків, квартир, заводу, школи, а також господарських будівель та сільськогосподарської техніки. Є загиблі цивільні люди.

Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

Обстріли

8 лютого 2023 року відбувся обстріл брикетного заводу. Тоді загинуло двоє людей. Один із чоловіків помер під завалами, внаслідок влучання. Відомо про загибель ще одного цивільного чоловіка. Ще двоє людей отримали тоді поранення голови та ніг.

У ніч з 27 на 28 березня 2023 року, починаючи з 21:15 було чути орієнтовно пʼять вибухів, від яких в городах села залишилися вирви.

7 квітня 2023 року о 22:17 в населеному пункті Іванпуть, що за 1 км від Іванівки (фактично це одне село), впала КАБ. Свідок каже, що від вибухової хвилі її викинуло з ліжка, а будинок ніби піднявся і опустився. Вибухова хвиля також вибила вікна та двері будинку. В результаті прильоту будинок було значно пошкоджено – зруйновано фундамент, вікна, а також прибудинкові приміщення. Окрім того, на вулиці пошкоджені чотири будинки, деякі квартири повністю зруйновані.

Перед Великоднем, 16 квітня 2023 року, росіяни здійснили обстріл центру села. Керована авіабомба потрапила в асфальтовану дорогу, тому значних руйнувань будівель тоді не було. Свідки кажуть, що обстріл був здійснений із Брянської області.

13 травня 2023 року в районі Іванівки, Тимоновичів, Карповичів була знищена російська авіагрупа з двох літаків та двох вертольотів. Після їх збиття авіація перестала літати та бомбити керованими авіабомбами прикордоння Чернігівщини. 

Переломний момент

Напередодні, за свідченнями очевидців, у травні обстрілювати стали ще частіше, ніж у попередній період. 2 травня 2023 року о 22:17 відбувся приліт КАБ на вулиці Нова у селі Іванівка. Наш свідок розповідає, що вибух стався у повітрі, а залишки бомби потрапили на трактор та повністю його знищили.

Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

3 травня 2023 року о 23:30 в Іванівку прилетіла КАБ-500. Від вибуху постраждали цивільні мешканці, будинки та сільськогосподарська техніка. Люди прокинулись від сильного вибуху. Від прильоту залишилась вирва. Уламки від бомби були розміром з два кулаки.

5 травня 2023 року відбувся черговий обстріл. Будинок, який належав родині нашого свідка було пошкоджено, а прилеглий сарай зруйновано. Також постраждали будинки сусідів. Тоді вибух відбувся близько 12 години дня. Загиблих і поранених в результаті цього обстрілу не було. Розмір вирви на місці, де стояв сарай, був 9 на 15 метрів. 

Звільнення Іванівки відбулося 5 квітня 2022 року, але спокійне життя сюди не прийшло після деокупації. Та все ж, історія зі збиттям російської авіації доводить, що Російська Федерація розуміє мову сили. Саме ця тактика дала позитивний результат й іванівці змогли уникнути подальших обстрілів протягом тривалого часу.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. 

Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Для Сергія Деденка – голови Семенівської громади, що на Чернігівщині, – ніч перед повномасштабною війною видалася безсонною. В іноземних ЗМІ, соцмережах та телеграм-каналах нагнітали, що будь-якої миті може початися вторгнення. А оскільки Семенівка навпростець знаходиться всього за 12 км від Росії, то виходило, що разом із прикордонними селами громади місто першим мало побачити ворога. Тож 24 лютого 2022 року о 4.30 Деденко вже був на своєму робочому місці, ближче до 6-ї ранку почув перші залпи “Градів”, а ще за годину Семенівкою пішли колони російської техніки.

Сергій Деденко. Фото надане Сергієм Деденком

Як місто на кордоні пережило “тиху окупацію”, як після звільнення області російські військові перетворили життя тут на жах, а з прикордонних сіл зробили пустку, та які наслідки все це має для людей та економіки регіону, – далі у тексті. Він написаний зі свідчень голови громади, їх зафіксували представники Освітнього дому прав людини — Чернігів. А також із історій, які раніше розповідали мешканці громади. 

Не було ані методичок, ані плану дій на випадок війни

24 лютого 2022 року з 7 години ранку через Семенівку у напрямку Чернігова рухалися російські танки, інженерна техніка, польові кухні, БТРи… 

“У нас не було запасів продовольства, пального, ліків і жодних вказівок, як діяти. Тоді російські військові нас не зачіпали, але було розуміння, що ми стаємо відрізані від обласного центру, по факту знаходимося в тилу ворога. Тому як цивільна влада, ми дбали, аби наші люди мали їжу та екстрені послуги. Домовилися з АЗС, щоби видавати пальне “швидким”, ДСНС, службам, які допомагають населенню. Так само наростили випікання хліба. Маємо власну пекарню, тож допомагали і своїй, і сусіднім громадам”, – пояснює Сергій Деденко. 

У перший день вторгнення з Семенівки виїхали прикордонники та працівники ТЦК, забравши списки призовників та інші документи, які не повинні був знайти ворог. Поліція залишилася в місті і почала тісніше співпрацювати з місцевою владою. Люди самоорганізувалися, щоб контролювати порядок на вулицях. Вони слідкували, аби не було мародерства, масового алкоголізму тощо. 

Розгубленість і шок минули швидко. Люди в тилу ворога почали робити все, аби його затримати. Вони знімали таблички населених пунктів і вулиць, перекривали дороги деревами, уповільнюючи рух та дезорієнтуючи російських військових.

В Семенівці було спокійно. Після проїзду колон російські військові з’являлися рідко. Тому за кілька тижнів сюди почали їхати люди з Чернігова, через зірвані мости добиралися об’їзними шляхами. Перші два рази голова особисто супроводжував колону автобусів. Каже, проблем не було. Скільки людей тоді мігрувало, ніхто не рахував, але, за словами Деденка, автобуси були переповнені. 

“Тоді було незрозуміло, як довго це все триватиме. Незрозуміло, де закріпився ворог, а де наші військові. Повне нерозуміння ситуації”, – констатує Деденко.

Назад через Семенівку російські військові перевозили тільки своїх загиблих. Більшість ворожих колон відходили через Ріпки та Городню. 

З “тихої окупації” – у гучний терор 

Що таке обстріли і терор росіян, Семенівська громада дізналася після звільнення області. Села на прикордонні обстрілювали з травня 2022 року. Першою жертвою в Семенівці стала місцева жінка наприкінці грудня того ж року. Вона поверталася додому з базару, коли стався обстріл. Жінка загинула від травм, що нанесли осколки. 

І до сьогодні ворог не припиняє тероризувати людей цієї громади, обстрілюючи мінометами, артилерією, скидаючи вибухівку з дронів, у різний час запускаючи КАБи та КАРи (керовані авіаракети) з літаків. Прикордонні села у більшості вже перетворилися на пустку. Люди залишили будинки, нажите майно і вимушені були переїхати в Семенівку чи далі вглиб громади, області, країни.

Залишки боєприпасу. Фото надане свідком.

Чимало руйнувань зазнала промисловість. Так, у квітні 2023 року російські військові влучили в цех переробки деревини місцевого лісгоспу. На щастя, люди пішли на обід, тому минулося без жертв. А ось на місцевому торфобрикетному заводі загинуло двоє працівників, коли в тому ж місяці ракети прилетіли до них.

Влітку та восени 2023-го ворог почав нищити комунальні підприємства громади: були прильоти в будівлю міської ради, лікарню, комунальне підприємство. А навесні 2024 року руйнувань зазнав і будинок культури.

Приміщення пошкодження Семенівської міської ради. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів.

“У цих приміщеннях і поряд з ними ніколи не перебували військові. Сплутати ці будівлі з іншими неможливо, вони типові, будувалися ще за радянських часів”, – наголошує голова громади.

Російські військові обстрілюють і житлові будинки на прикордонні та в самій Семенівці. Станом на березень 2024-го тут загинуло 15 цивільних людей. Деякі з них потрапили в засідку ДРГ. Зокрема, 14 липня 2023 року таке сталося з мешканцем прикордонного села Миколаївка Миколою Гориславським. Чоловік був головним інженером сільгосппідприємства. Він їхав на роботу в сусіднє село Залізний Міст. Дорогою його білий мікроавтобус розстріляла російська ДРГ.

На людей, які приїжджають додому в прикордонні села, російські військові влаштовують буквально полювання. Так, 21 серпня загинув 27-річний Едуард Жмурко. Його дружина розповідала, що Едуард, поговоривши з сусідом, їхав на велосипеді, коли на нього з квадрокоптера скинули, імовірно, гранату. 

Так само, чимало людей гинуть, підриваючись на мінах, та від осколкових поранень під час обстрілів. Найстрашніші – КАБи. Вони наносять сильні руйнування і прилітають так швидко, що люди не встигають сховатися. У травні 2023 року обстріли КАБами припинилися після того, як українські військові збили чотири ворожі літаки на кордоні з Брянською областю. 

Чи є майбутнє на кордоні: прогнози невтішні

Через постійні обстріли, невизначеність та небезпеку економічне життя в громаді призупинилося. 

“До війни ми мали багато планів щодо розвитку громади. А тепер зовсім немає впевненості, чи є тут взагалі майбутнє. Адже прогнозують, що може стати ще гірше. Бізнес знищено наполовину, землі вийшли з обороту. Розумієте, багато приватних фермерів, які будували свої господарства 30 років, втратили все за один рік. Я не кажу вже про прикордоння, де життя взагалі немає”, – із сумом констатує Сергій Деденко.

Знищена сільськогосподарська будівля у Семенівці. Фото надане свідком

І додає, що зараз у громаді катастрофічно не вистачає людей. Деденко каже, що навіть директори підприємств паралельно сідають за кермом тракторів і орють, сіють, збирають урожай… 

“У нас не вистачає лікарів. За минулий рік з громади виїхало двоє хірургів, троє гінекологів, один інфекціоніст. До війни ми приваблювали молодих лікарів зарплатами, давали квартири з ремонтами, а зараз через небезпеку ці фахівці залишили громаду”, – говорить голова.

Пошкоджена будівля лікарні у м. Семенівка. Фото надане свідком

З вчителями ситуація трохи краща, бо всі школи в регіоні працюють дистанційно. Проблем із гаджетами немає, а ось із інтернетом у селах – є. Громада зараз не може жити повноцінним життям: заборонено збиратися в групи, проводити масові культурні заходи тощо. Наразі звідси виїхало 40% мешканців, через обстріли інфраструктура та цивільні будинки продовжують руйнуватися. 

“При розробці програми відновлення у нас виникли певні труднощі. Розумієте, нам важко зорієнтуватися в напрямах відновлення, адже ми весь час перебуваємо в процесі руйнування, як інфраструктури громади, так і цілих галузей економіки”, – наголошує голова.

І разом із тим запевняє, що зараз громада краще підготовлена до можливого повторного наступу. Багато жінок отримали водійські посвідчення, щоб у разі небезпеки виїхати. Так само в громаді є план евакуації людей, підготовлені місця їх розселення, є запаси їжі, пального. Але попри всі небезпеки та прогнози життя тут продовжується. Українське життя за 12 км від росіян…

Матеріал підготувала Наталія Найдюк.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. 

Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Читайте також: Як місцеві чоловіки з автоматами чинили спротив російським військовим: історія з Чернігівщини

Голова Дмитрівської територіальної громади Валентин Бойко каже, що під час боїв на Чернігівщині “Бог забрав у нього страх”. Тому коли одного дня він натрапив на ворожу колону, то перед очима не було картинок з епізодами життя, натомість в голові пульсувала єдина думка: “Ну от і все”. Порівнявшись з Валентином, солдати пересмикнули затвори. З повним прийняттям ситуації, чоловік очікував автоматної черги в спину. Однак того разу смерть пройшла повз нього. Хоча в самій громаді у березні 2022 року російські військові розстріляли шістьох цивільних людей. 

Про підготовку до війни, спротив Дмитрівської громади та розстріли цивільних, – далі у матеріалі. 

“Ще у 2021 році я розумів, що війна буде”

Дмитрівська громада знаходиться в Ніжинському районі на Чернігівщині. Разом із селищем Дмитрівка до її складу входить 15 населених пунктів. Голова громади Валентин Бойко каже: розуміння того, що війни не уникнути, прийшло ще у 2021 році. Тоді росіяни почали брязкати зброєю на північному кордоні України. 

Голова Дмитрівської територіальної громади Валентин Бойко. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

У громаді, аби підготувати людей, організовували курси домедичної допомоги та поводження зі зброєю. На останніх вчили, як збирати автомат, користуватися РПГ та іншою зброєю. Щоправда, тоді із п’яти тисяч мешканців Дмитрівської ТГ ці навчання відвідало близько сотні людей. Але і це згодом стало у пригоді.

Так само тут намагалися подбати і про продовольчу безпеку. Аби збільшити автономність громади, голова шукав, як встановити в селі власну пекарню. Це мало б забезпечити Дмитрівку і навколишні села хлібом у випадку блокади чи окупації. 

“Я дізнався, що в Сергіївці на Полтавщині місцевий підприємець виграв грант і поставив пекарню в селі. Ми з ним познайомилися, почали вивчати досвід. Взимку вже придбали тістоміс, інше обладнання, шукали гарну піч. Але купити не встигли”, – пригадує Валентин Бойко.

У січні 2022 року, коли набув чинності закон про національний спротив, Бойко разом з іншими головами громад профінансували облаштування місць розміщення територіальної оборони в районі. Та попри розуміння наближення війни і підготовку до неї, плану дій на випадок її настання в Бойка не було. Голова думав, що громада опиниться в сірій зоні. Натомість вона потрапила фактично на лінію вогню. 

Екстремальне знайомство

Перші колони російських військових пройшли територією громади вночі 25 лютого 2022 року. Вони рухалися з Сумщини. За пару днів біля сіл Голінка та Гайворон з’явилися й перші ворожі блокпости. А це означало, що громаду “відрізали” від Ніжина, Бахмача та Прилук. Продукти в магазинах закінчувалися. Тому Бойко відправив за хлібом на Полтавщину свого сина та працівників селищної ради. Так за 130 км від дому вони знайшли хлібозавод і налагодили постачання хліба у Дмитрівку та інші села громади. Пізніше з цим питанням допомагало місцеве агропідприємство “Агродмитрівське”. Паралельно Валентин шукав, де взяти зброю для місцевої тероборони. Зрештою, її вдалося знайти в Борзні 28 лютого. 

Картосхема руху російських військ. Матеріали фотовиставки “Дорогою уражень”

“Коли почалося вторгнення, багато людей кричали, що треба завалювати дорогу деревами. Я категорично був проти. Російській техніці то не перешкода, а от наша ”швидка”, машина з хлібом, ДСНС не проїдуть. Так воно й сталося. Я їхав завантажений автоматами. Під’їжджаю до лісу, а там на дорозі дерева повалені. Подзвонив товаришам, вони “Нивою” приїхали з села через ліс, ми перенесли вантаж через завали, і вони помчали назад у Дмитрівку лісом, а я дорогою в об’їзд. Отак ми й озброїлися”, – ділиться голова. 

З громади до загону місцевої самооборони долучилося 25 чоловіків. Це були працівники селищної ради, старости сіл та інші “надійні хлопці”. А згодом життя звело їх і з військовими.

“У перші дні березня мені повідомили, що в Дмитрівці з’явилися військові, розмовляють російською мовою. Ми з заступником Володимиром Трепачко сіли в авто і поїхали за ними. Раптом бачимо, їхній бусик та пікап розвернулися і летять назад. Ми перекрили їм шлях автівкою на переїзді. Всі повискакували з автомобіля. Мало не перестріляли один одного. Координації, як такої, тоді не було. Це виявилися військові 54 розвідувального батальйону. З такого екстремального знайомства і почалася наша співпраця з “кошмарення” росіян”, – посміхається Валентин Бойко. 

Без броніків та шоломів проти важкоозброєних росіян

Перший бій тероборонівців та російських військових стався 9-12 березня. Тоді до Бойка подзвонив староста Рубанки і розповів, що в селі Терешиха на блокпості іде бій місцевих чоловіків та росіян. “Дмитрівські” поїхали на допомогу. Далі стався бій у Рубанці.

Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

“Між нами було метрів 250. Була перестрілка, ми ж без броніків, шоломів, зі звичайними автоматами. А росіяни – озброєні до зубів і в екіпіровці. Але попри це один з ворогів загинув, шестеро інших здалися в полон. Ми передали їх 54 розвідбату… Спрацювавшись з військовими, ми закладали фугаси на місці руху колон, підривали їхні машини, забирали покинуту техніку, снаряди. Якось знайшли перевернутий КАМАЗ із боєприпасами 152-го калібру. Все перевантажили і віддали нашим. Іншим разом забрали шикарну гаубицю… Ми чинили спротив, як могли. Наша громада першою стала на шляху цих колон за весь час їхнього руху з кордону в Сумській області”, – переконує голова громади.

Ще один бій Бойка та його команди стався на трасі, що сполучає Дмитрівку та Гайворон. Там тероборонівці та військові облаштовували позицію. Раптом дорогою виїхав російський “Тигр” і почав стріляти.

“Наш військовий вдарив по ньому з РПГ, але не влучив. Ми з автоматами “пахкаємо”, але то іграшка проти мін і броньовика… Добре, що військові привезли “Утьос” (кулемет. – Авт.). Староста Кропивного Володя Ткаченко встав у повний зріст і як гахне по “бетееру”. Мабуть, в бік йому влучив. Тим він нас і врятував. Росіяни розвернулися і поїхали геть”, – каже селищний голова. 

Та отримавши опір, російські військові почали лютувати. Вони грабували магазини, нищили трансформаторні підстанції, обійстя людей. А 15 березня розстріляли машину, яка везла додому працівників сільгосппідприємства. Тоді поранення отримали четверо людей, а один із працівників – Анатолій Углач – загинув від отриманих поранень. Так само із самохідних артилерійських установок почали обстрілювати й Дмитрівку. 

Знищений російськими війсьами автомобіль. Матеріали фотовиставки “Дорогою уражень”

“Росіяни виїжджали о 5.20 ранку і валили сюди по 30-40 залпів. А 22 березня вони заїхали на тракторну бригаду в Гайвороні. Ми підняли квадрокоптер, бачимо, стоять. Доповіли військовим. Це місце знаходиться за селом, тому вирішили накрити їх мінами. Одна з них влучила в кабіну КАМАЗа зі “Смерчами”, ото феєрверк був”, – пригадує чоловік. 

Того ж дня в сусідньому селі Голінки російські військові вбили селянина Петра Ковалівського. Чоловік мав ментальні захворювання, їхав на велосипеді. Рідні забили на сполох, коли він зник. Згодом його знайшли біля дороги розстріляним.

“Я їхав в машині і читав “Отче наш”

Через шкоду, яку російським військовим завдавали тероборонівці, на них влаштували “полювання”. Аби дізнатися, де вони знаходяться, у Гайвороні взяли в полон шістьох місцевих чоловіків. Тримали кілька днів на території місцевого току, допитували і, зрештою, відпустили. 

Та крім спротиву, треба було впорядковувати й буденні питання. Зокрема, через обстріли часто зникало світло. Лагодити дроти доводилося самостійно, бо РЕМ не хотів ризикувати життям електриків і не відправляв їх в небезпечні райони. 

Валентин Бойко. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

“Я їхав в машині і читав “Отче наш”. Мене вже шукали російські військові, іти до них було небезпечно. Але люди чотири дні були без світла, а значить і води. Тож довелося ризикувати. Так ми заїхали в Терешиху, пішли на блокпост. Кажу їм: “Ми електрики, люди скаржаться, що світла немає. Не стріляйте, ми підемо “десятку” (дріт напругою 10 тис. вольтів – Авт.) піднімемо”. Військовий дивився на мене з недовірою. Аж тут бачу, з-за кута на мопеді виїжджає мій знайомий. Думаю, ну все, зараз щось скаже і моя брехня про електриків відкриється. Але того дня мені пощастило: вони його розвернули додому”, – посміхається Бойко.

“Найтемніший” тиждень перед звільненням

Останній тиждень перед звільненням області був чи не найважчий. Гайворон та Голінку окупували. Лютуючи, ворог без розбору стріляв по мирних мешканцях. 29 березня вбили Володимира Нескубу. Чоловік, пропустивши колону, збирався перебігти дорогу від знайомого до себе додому. Раптово виїхав БТР і чоловіка розстріляли. 

Наступного дня біля вікна російські військові вбили і його 82-річну маму Галину. Жінку знайшла староста села Наталя Вернигора з фельдшером. Родичі не могли додзвонитися Галині Нескубі, тому попросили старосту перевірити, чи все з нею гаразд. Наталя знайшла бабусю вбитою, вона лежала на підлозі біля вікна. У склі був отвір від кулі. 

Написи на стіні, які залишили російські військові. Матеріали фотовиставки “Дорогою уражень”

Ще один удар російські військові нанесли громаді перед виїздом. За день до того, як покинути Гайворон, вони вбили двох цивільних чоловіків – 28-річного Богдана Ткаченка та 53-літнього колишнього військового Миколу Сидоренка. Їх взяли в полон напередодні, тримали в погребі, а потім розстріляли. 

Валентин Бойко з побратимами заїхали в це село вже після відходу росіян. Чистий, охайний Гайворон було важко впізнати: все розбите, понівечене, розграбоване. Таке спустошення сталося за останній, “найтемніший” тиждень окупації. 

Все відновиться, а от людей не повернути

Зараз громада знову живе своїм життям. Руїни у Гайвороні відновили за рахунок місцевих підприємців – Анатолія Бойка, агровиробника з Бахмача Валерія Колоши. Навіть міст між Гайвороном та Голінкою звели власним коштом. Зі спорудженням допоміг 36-й будівельний загін із Конотопа. У 2023 році в громаду зайшла благодійна організація ACTED. Тож село потроху оживає. 

“Це було нерозумно і ризиковано. Але тоді страху не відчувалося, час такий був. Іноді колони їхали мало не назустріч одна одній. Якось мені подзвонили селяни з Рубанки, кажуть, російські військові грабують магазин. Я сів в авто і поїхав, думав, вони ж ідуть від села. Коли дивлюся, колона навпроти мене виїжджає. Двоє військових на броні сидять. Я зупинився. Порівнявшись, військові скинули автомати і розвернулися на мене. Я тільки подумав: “Ну от і все” і чекав пострілів у спину. Але мені тоді пощастило, вони не стріляли. Знаєте, страху не було, картинок життя, як розповідають, теж. Тільки повне прийняття ситуації. Але тоді для мене минулося… Наших людей, які загинули, шкода”, – задумливо резюмує Валентин Бойко. 

Аби фінансово підтримати родини загиблих, селищна рада ухвалила спеціальну програму. За нею раз на рік виплати отримують родичі вбитих цивільних, військових, полонених, зниклих безвісти. Також певну підтримку мають поранені військовослужбовці. А на згадку про тих, у кого російські військові відібрали життя, в кожному населеному пункті громади створюють куточок пам’яті. 

Матеріал підготувала Наталія Найдюк.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. 

Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.