Адвокати, які захищають права людини та виступають на захист політв’язнів у Криму, стають мішенями для репресивної машини окупаційної влади й опиняються в епіцентрі нападів силових структур.   Переслідування правозахисників у тимчасово окупованому Криму не є випадковими. Вони мають чітко виражену систему, спрямовану на те, щоб змусити правозахисників припинити свою діяльність або працювати в межах встановлених окупаційною владою норм.  

7 листопада 2024 року відбувся обшук в будинку юристів Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева, про що стало відомо завдяки адвокату Едему Семедляєву. Обшук проводили співробітники центру з протидії екстремізму за ухвалою Київського районного суду міста Сімферополя т.о.т. АР Крим.

Під час слідчих дій представники силових структур вилучили мобільні телефони та низку юридичних документів, зокрема, папку сертифікатів про підвищення кваліфікації, сім листів із Південного окружного військового суду, робочі блокноти та документи, пов’язані з адвокатським статусом.  Одержана у ході обшуку інформація й обладнання загрожують стати початком нової масштабної кампанії переслідувань громадських активістів, адвокатів, релігійних лідерів та представників кримськотатарського народу, які досі не залишили півострів і продовжують робити спроби захистити себе та інших від легалізованого свавілля РФ.

Обшук проводився із суттєвими порушеннями: громадянам не було роз’яснено їхні права, відмовлено у врученні копії протоколу вилученого. Разом з тим, силовики здійснювали фізичний і психологічний тиск та залякування, спрямовані на сина адвоката, погрожуючи забрати його з собою та натякаючи на проблеми, які можуть виникнути в нього з керівництвом університету та військкомату з університетом і військкоматом.

Протягом обшуку силовики застосовували тактику залякування, зокрема, до 21-річної дочки Рустема Кямілева та Лілі Гемеджи. Окрім того, правоохоронці намагалися змусити сина адвокатів пройти до окупаційного військкомату.

Згідно із російським законодавством, яке РФ незаконно застосовує в окупованому Криму, а саме статті 8 федерального закону “Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації”, за наявності статусу адвоката вищезгадані документи можуть бути вилучені виключно за рішенням суду та у випадку, якщо вони не становлять адвокатської таємниці. Однак минулого року за позовом так званої «адвокатської палати Криму» адвокатські ліцензії Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева булои анульованоі. 

Рустема Кямілева, після завершення обшуку в його будинку, відвезли до будівлі Кримського центру протидії екстремізму в Сімферополі. На нього склали два адміністративні протоколи за публікації на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook від 9 червня 2020 року та від 21 жовтня 2017 року. Київський районний суд міста Сімферополя ухвалив рішення визнати юриста винним у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 20.3 КоАП РФ, призначив йому 10 діб арешту і штраф у розмірі 50 тисяч рублів за правопорушення, передбаченіе частиною 1 статті 20.3.3 КоАП РФ. На одній із публікацій зображена державна символіка України, яку Центр протидії екстремізму спробував безпідставно представити як символ організації “Правий сектор”.

Свавільні затримання адвокатів в окупованому Росією Криму, залякування, позбавлення їх права на адвокатську практику відбуваються вже не вперше і грубо порушують “Основні положення про роль адвокатів”, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам (1990 р.), які гарантують можливість безперешкодного здійснення своїх повноважень захисниками (без залякування, недоречного втручання та покарання за професійну діяльність).

Українські правозахисні організації висловлюють рішучий протест проти чергових репресій, здійснених російськими силовими структурами в окупованому Криму. Переслідування адвокатів у Криму — це не випадковий інцидент, а системне явище, яке стало частиною стратегії репресій Росії щодо політичних активістів, правозахисників та журналістів. За 10 років окупації Криму щонайменше 13 адвокатів на півострові стали жертвами утисків з боку російської окупаційної адміністрації, які відбуваються у формі свавільних обшуків, свавільних затримань, адміністративних арештів й адміністративних штрафів у політично вмотивованих справах, позбавлення адвокатської ліцензії, блокування мобільного зв’язку, погроз кримінального переслідування тощо. Крім того, правозахисники Емір-Усеїн Куку, Сервер Мустафаєв, Різа Ізетов та Ірина Данилович нині відбувають тривалі терміни ув’язнення. Адвокати і правозахисники залишаються останнім оплотом правосуддя та захисту прав людини в окупованому Криму. Тому важливо, щоб міжнародна спільнота продовжувала підтримувати цих людей, які борються за справедливість в умовах беззаконня та свавілля.  

Ми, правозахисні організації, звертаємося до міжнародних організацій та урядів іноземних держав з такими вимогами: 

• Рішуче засудити репресії стосовно юристів Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева та інших адвокатів в окупованому Криму і вимагати від російської окупаційної влади припинити їх незаконне переслідування. 

• Запровадити персональні санкції проти осіб, відповідальних за грубі порушення прав людини в окупованому Криму, зокрема, щодо співробітників ЦПЕ, так званих “суддів” і “слідчих”, які займаються політичними переслідуваннями адвокатів в окупованому Криму. 

• Надавати підтримку адвокатам, правозахисникам, активістам та їхнім родинам, які зазнають репресій за свою професійну діяльність. 

• Продовжити здійснювати моніторинг ситуації з правами людини в Криму, документувати порушення прав людини та воєнні злочини, аби сприяти притягненню винних до відповідальності. 

ГО “КримSOS”

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр “ДІЯ”

Центр громадянських свобод 

Платформа звільнення політв’язнів 

ГО “Кримський процес”

Дім Прав Людини Крим

Об’єднання родичів політв’язнів Кремля

Кримська правозахисна група

УГСПЛ

Освітній дім прав людини – Чернігів

Президенту України

Зеленському Володимиру Олександровичу

ЗВЕРНЕННЯ 

щодо забезпечення реалізації повноважень Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України

Шановний пане Президенте!

На початку вересня, після кадрових перестановок в Уряді, з’явилась інформація про намір “ліквідації“ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (Мінреінтеграції) та реалізації частини повноважень Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінрегіон). Попри відсутність офіційної позиції Уряду, з окремих заяв представників влади можна зробити висновок, що йдеться про припинення реалізації системної політики реінтеграції та розподіл цих повноважень між різними органами влади.

Ми, представники національних неурядових і міжнародних організацій, переконані, що рішення про ліквідацію Мінреінтеграції є передчасним і може призвести до негативних наслідків. Це сигнал для громадян України та наших партнерів щодо неготовності країни працювати з темами повернення контролю над тимчасово окупованими територіями, захисту постраждалих від російської агресії та відновлення справедливості.

Запропонована Вами Формула Миру стосується не лише міжнародної спільноти, вона потребує також лідерства України в її реалізації всередині країні. Звільнення частини Харківської та Херсонської областей продемонстрували, що подолання наслідків окупації, забезпечення відновлення влади та життя на територіях, які були окуповані навіть менш ніж рік, потребує значних зусиль з боку України та її партнерів. Без системної політики реінтеграції не буде можливо реалізувати такі пункти Формули Миру: “Відновлення територіальної цілісності України“, “Виведення російських військ і припинення бойових дій“, “Відновлення справедливості“, “Підтвердження закінчення війни“. Без повернення контролю над нині окупованими територіями неможливо повернути примусово переміщених дітей і звільнити цивільних полонених, яких утримують у нелегальних в’язницях на ТОТ України та територіях РФ.

Донині Мінреінтеграції забезпечує виконання широкого переліку повноважень щодо подолання наслідків війни: від координації евакуації населення з прифронтової зони до підтримки родин політв’язнів і забезпечення зв’язків з українцями на ТОТ. Не всі з визначених повноважень Мінреінтеграції можуть і мають бути реалізовані Мінрегіоном. Підтримка, розбудова та подальше відновлення деокупованих територій України мають відбуватися в єдиній логіці розбудови України та відновлення всіх постраждалих унаслідок війни територій. Водночас існує великий ризик втрати частини повноважень щодо людей, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України, у разі відсутності в Уряді міністерства, яке б безпосередньо відповідало за розроблення цілісної політики.

Ми закликаємо Вас, шановний пане Президенте, підтримати збереження в Уряді міністерства, що відповідає за постраждалих унаслідок війни незалежно від того, де вони перебувають: на ТОТ, вільних територіях України чи за кордоном. Про це ви говорили в жовтні 2019 року, під час події “Форум Єдності“ в Маріуполі. Політика, спрямована на захист людей, повинна залишатися в центрі уваги. Справжня національна єдність можлива лише тоді, коли всі постраждалі від війни матимуть право голосу та підтримку від своєї Держави. Можливим способом рестарту Мінреінтеграції може стати його трансформація в Міністерство національної єдності, що забезпечить повноцінне забезпечення національного виміру Формули Миру.

БФ “Схід SOS”

Центр прав людини ZMINA

ГО “Донбас СОС”

ГО “КРИМSOS”

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” 

БФ “Право на захист”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Школа політичної аналітики”

Кримська правозахисна група

ГС “Коаліція “На лінії зіткнення”

ГО “Кримський процес”

ГО “Стежина додому”

БФ “Фундація волонтери без кордонів”

ГО “Злагода СТАР”

ГО “Коло єдності”

ГО “Україна.Час єднатись”

ГО “Простір жіночих можливостей “АктивнаЯ”

ГО “МОЯ НЕЗАЛЕЖНА КРАЇНА”

ГО “Громадські ініціативи “Альянс”

ГО “Наші душі небайдужі”

ГО “Український незалежний центр політичних досліджень”, Національна платформа стійкості та згуртованості

ГО “Дріада”

Медійна ініціатива за права людини

ГС “Дім прав людини “Крим”

ГО “ЦГП “Альменда””

ГО “Інститут миру та порозуміння”

ГО “Блакитний птах”

ГО “Фонд фундаментальних досліджень”

ГО “Молодіжний центр регіонального розвитку” 

БО “БФ “Брацлавська громада”

ГО “Тризвук”

ГО “Батьківське об’єднання Г”Промінь надії”

ГО “Об’єднання вимушених переселенців Донбасу “ДОБРОТВОР””

ГО “Шлях добра”

ГО “Об’єднаний ветеранський рух “ВзаємоДія””

Центр досліджень медіації та діалогу Національного університету “Києво-Могилянська академія”

ГО “Одеська обласна група медіації“ 

ГО “ТРОІ“

БО “Фонд розвитку Чигиринщини“

ГО “Платформа прав людини“

ГО “Центр “Соціальна Дія”

ГО “Країна вільної громади”

ІГ Хмільник

ГО “Регіональний центр прав людини”

ГО “Академія стратегічних досліджень”

ГО “Точка доступу”

ГО “Спільно ХАБ”

ГО “Літай”

Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД)

ГО “Центр Громадянських Ініціатив “Донбас“

ГО “Правозахисний центр “ДІЯ”

ГО “ЕГІДА-ЦЕНТР“

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

ГО “Студентська молодь Бахмуту”

ГО “Українська правова консультативна група”

ГО “Центр підтримки громадських та культурних ініціатив “Тамариск”

ГО “Від мрії до дії”

ГО Східна правозахисна група

ГО “Рада зі справ ВПО “ВІКТОРІЯ”

ГО “Основи Свідомості”

ГО “Ми з Україною”

ГО “Скриня ідей та дій”

Вночі 22 березня 2024 року Росія завдала масованих ракетних ударів по об’єктах критичної цивільної (в першу чергу — енергетичної) інфраструктури України, яка призвела до руйнування цивільних об’єктів.  Сьогодні під атакою перебували Харків, Запоріжжя, Дніпро, Кривий Ріг, Черкаси, окремі населені пункти Харківщини, Дніпропетровщини, Запоріжчини, Одещини, Хмельниччини, Вінниччини та Івано-Франківщини. Це була друга атака поспіль після масованої атаки на місто Київ та Київську область напередодні. 

Всі наслідки від нічної атаки 22 березня наразі важко оцінити, але станом на 14.00 відомо про прямі влучання по Дніпровській ГЕС (ДніпроГЕС) у Запоріжжі. Влучання в греблю гідроелектростанції може призвести до катастрофічних наслідків для життя українців та довкілля. Стався витік нафтопродуктів у Дніпро, що також може спричинити значну шкоду для екосистеми. Поряд з атакою на Каховську греблю такі дії РФ можуть бути прирівняні до використання зброї масового знищення. 

Внаслідок ранкової атаки відключилася зовнішня повітряна лінія, яка з’єднує тимчасово окуповану Запорізьку АЕС із об’єднаною енергосистемою України, відтак ЗАЕС опинилася на межі блекауту. Найважча ситуація наразі у Харкові — там армія РФ буквально намагалась знищити основні енергетичні об’єкти, які живлять місто, вдаривши щонайменше 15 разів по об’єктах енергетики. За даними Харківської ОВА, наразі у Харкові без електроенергії близько 700 тисяч споживачів. 

Без світла, води та тепла залишаються сотні тисяч людей по всій Україні. Ці атаки забрали життя щонайменше п’яти людей, в тому числі дитини; поранено 30 осіб, руйнувань зазнали житлові будинки та цивільні об’єкти.

Росія не вперше атакує об’єкти цивільної енергетичної інфраструктури України, але сьогоднішня атака вже була оцінена як  одна  з наймаймасованіших та руйнівних за весь час з початку широкомасштабної агресії Росії проти України. Під цілеспрямовані удари потрапили ключові об’єкти, що забезпечують роботу енергосистеми загалом – генерація енергії, високовольтні підстанції, підстанції операторів розподілу. Аварійні відключення вже запровадили у семи областях України. Знеструмлені- заклади що забезпечують ключові послуги – медичні установи, системи екстреного звернення для ключових служб (поліція, лікарні тощо)  вокзали, спостерігаються проблеми з водопостачанням та теплом. 

Напади на цивільні об’єкти (8(2)(b)(ii)), заподіяння надмірної шкоди цивільним особам та пошкодження цивільних об’єктів (8(2)(b)(iv)) є воєнними злочинами та злочинами проти людяності (7(1)(k))) в розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Раніше, 5 березня II Палата попереднього провадження МКС видала ордери на арешт двом представникам воєнного командування РФ за атаку на об’єкти цивільної інфраструктури, в тому числі, Кременчуцької ГЕС. 

Ми закликаємо Уряд України забезпечити слідчі органи та органи прокуратури відповідними законодавчими інструментами, які дозволять задокументувати всі порушення якісно та у відповідності до стандартів міжнародного кримінального права. Зокрема без подальших зволікань ратифікувати Римський Статут МКС та  імплементувати його в кримінальний та кримінально-процесуальний кодекси;  забезпечити належний захист та підтримку постраждалих та свідків масованих обстрілів на державному рівні. Якісне документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності у відповідності до міжнародних стандартів  є ключовим  обов’язком правоохоронних органів України.       

Ми сподіваємось що Офіс Прокурора МКС включить епізоди масованого обстрілу об’єктів критичної інфраструктури 22 березня 2024 року в своє поточне розслідування дій РФ і розширить коло підозрюваних осіб до найвищого політичного рівня, як відповідальних за впровадження системної і послідовної політики знищення критичної цивільної інфраструктури України.    

Ми звертаємося до країн партнерів з закликом активізувати їх дії щодо надання систем протиповітряної оборони, що мають забезпечити захист цивільних осіб та захищених МГП об’єктів.

On the night of March 22, 2024, Russia launched massive missile attacks on Ukraine’s critical civilian (primarily energy) infrastructure facilities, which led to the destruction of civilian objects. Today, Kharkiv, Zaporizhzhia, Dnipro, Kryvyi Rih, Cherkasy, multiple cities and towns in Kharkiv, Dnipro, Zaporizhzhia, Odesa, Khmelnytskyi, Vinnytsia, and Ivano-Frankivsk oblasts were under attack. It followed a massive attack on Kyiv and the Kyiv region the day before.

It is currently difficult to assess the full impact of the March 22 attack, but as of 2 PM Kyiv time, direct hits were reported at the Dnipro hydroelectric power plant in Zaporizhzhia. An attack on a hydroelectric power plant dam could lead to catastrophic consequences for the lives of Ukrainians and the environment. Oil products leaked into the Dnipro River, which could also cause significant damage to the ecosystem. Along with the attack on the Kakhovka dam, such actions by the Russian Federation can amount to a use of weapons of mass destruction.

As a result of the morning attack, the external overhead line connecting the temporarily occupied Zaporizhzhia Nuclear Power Plant to the unified energy system of Ukraine was disconnected, putting the plant on the verge of blackout. A particularly difficult situation is currently in Kharkiv, where the Russian army attempted to destroy the main energy facilities that supply the city, directing at least 15 strikes at such objects. According to the Kharkiv Regional Military Administration, about 700,000 consumers in Kharkiv are currently without electricity.

Hundreds of thousands of people across Ukraine remain without power, water and heat. These attacks have claimed the lives of at least five people, including a child. 30 people are injured, residential buildings and civilian facilities are destroyed.

This is not the first time that Russia has targeted Ukraine’s civilian energy infrastructure, but today’s attack has already been assessed as one of the most widespread and destructive since the beginning of Russia’s large-scale aggression against Ukraine. The targeted attacks hit key facilities that ensure the operation of the power system as a whole: power generation, high-voltage substations, and distribution operator substations. Emergency power outages have already been introduced in seven regions of Ukraine. Critical infrastructure elements, such as medical facilities, emergency call systems for critical services (e.g. police, hospitals, etc.), train stations, water and heat supply, are affected.

Attacks against civilian objects (8(2)(b)(ii)), causing excessive harm to civilians and damage to civilian objects (8(2)(b)(iv)) constitute war crimes and crimes against humanity (7(1)(k)) as per the Rome Statute of the International Criminal Court (ICC). Earlier, on March 5, II Pre-Trial Chamber of the Court issued arrest warrants against two representatives of the Russian military command for attacks on civilian infrastructure, including the Kremenchuk hydroelectric power plant.

We call on the Government of Ukraine to provide the investigative and prosecutorial authorities with the appropriate legislative tools to document all violations in a proper manner and in accordance with international criminal law standards. In particular, without further delay, to ratify the Rome Statute of the ICC and implement it in the criminal and criminal procedure codes; ensure proper protection and support at the state level for victims and witnesses of mass shelling. Effective documentation of war crimes and crimes against humanity in accordance with international standards is a key responsibility of Ukraine’s law enforcement agencies.

We hope that the Office of the Prosecutor of the ICC will add the episodes of mass shelling of critical infrastructure on March 22, 2024 to the scope of its ongoing investigation, and expand the range of suspects to include the highest political level officials as those responsible for implementing a systematic and consistent policy of destroying Ukraine’s critical civilian infrastructure.    

We call on our partner countries to step up their efforts to provide air defense systems to ensure the protection of civilians and objects protected by international humanitarian law.

Десять років Україна перебуває у вирі потрясінь, які почалися з подій Революції Гідності та продовжилися агресією РФ — окупацією Криму, частин Донецької та Луганської областей і повномасштабним вторгненням в Україну. 

Збройна агресія Росії суттєво вплинула на життя нашої країни, кожного та кожної з нас. Десять років війни та окупації частини території України стали причиною значних негативних наслідків для держави та громадян. Зруйновані міста та скалічені долі людей, підірвана віра в систему безпеки, правопорядок і правила, за якими світ жив більше 80 років. 

Розв’язана Росією війна забирає тисячі життів українських цивільних та військових, провокує глобальні екологічні та продовольчі катастрофи. Водночас війна стала викликом для світової системи забезпечення прав людини, дотримання стандартів, які мали б гарантувати повагу до людського життя та гідності. Під сумнів поставлено ефективність демократичного політичного режиму на противагу диктатури.

Росія не поважає домовленості та стандарти, закріплені в міжнародних договорах, свідомо нівелює повагу до визнаних демократичних цінностей. Невибіркові обстріли, прицільне знищення цивільної інфраструктури, нелюдське поводження та катування військовополонених і цивільних, тисячі цивільних заручників, насильницькі викрадення, позасудові страти, сексуальне насильство, примусова мобілізація та паспортизація жителів окупованих територій, індоктринація українських дітей, масові депортації та примусові переміщення — це лише деякі воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні Росією та її армією на території України. І цей перелік, на жаль, складно вичерпати. 

Ми усвідомлюємо, що не захистимо права людини без нашої держави. А державність неможливо захистити без зброї та військової підтримки союзників та світу. Без деокупації територій України не можна захистити мільйони громадян України від свавілля та розправи над ними з боку країни-агресора. А будь-яке схиляння України до перемовин на умовах РФ призведуть лише до продовження масових порушень прав українських громадян та численних міжнародних злочинів.

Тому з кожним скоєним воєнним злочином наше прагнення до забезпечення ефективного правосуддя щодо найтяжчих злочинів і притягнення до відповідальності тих, хто їх вчинив, лише укріплюється і посилюється. Ми усвідомлюємо, що шлях до справедливості складний і довгий. Треба посилити інститути держави, які відповідають за розслідування та притягнення до відповідальності винних у більш як сотні тисяч задокументованих воєнних злочинів. Важливо обʼєднати зусилля з державою для розбудови ефективних заходів з підтримки та допомоги кожному, хто постраждав від агресії. І памʼятати, що у фокусі шляху до справедливості має завжди залишатись людина та наше спільне майбутнє.

Коаліція правозахисних організацій “Україна. П’ята ранку” закликає українську владу:

• Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду та забезпечити синхронізацію національного кримінального законодавства з міжнародним правом; 
• Розробити та впровадити цілісний і системний підхід до підтримки постраждалих від російської збройної агресії, особливо тих, хто став жертвами міжнародних злочинів, та їх свідками. Вони повинні отримати необхідну підтримку без зволікань і очікувань репарацій з боку країни-агресора;
• Розробити та прийняти необхідні нормативно-правові акти для реінтеграції жителів тимчасово окупованих територій України, створення передумов для відновлення держави та життя на звільнених територіях. 

Ми також закликаємо міжнародних партнерів України:

• Продовжувати надавати військову підтримку Україні для зупинення агресора і звільнення всіх окупованих територій України, бо лише відновлення українського контролю над територіями гарантуватиме збереження там життів та дотримання прав людини;
• Продовжувати працювати над механізмом звільнення цивільних осіб, які позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (цивільних заручників, політичних в’язнів), та повернення осіб, депортованих на територію РФ, в тому числі дітей, та осіб, які перебувають у місцях несвободи на окупованих територіях України;
• Посилювати санкційний тиск на країну-агресора та запровадити дієві механізми контролю за дотриманням санкційних обмежень;
• Підтримати створення ефективного механізму з притягнення до відповідальності, який буде спроможний забезпечити дієве правосуддя щодо всіх найтяжчих злочинів, вчинених під час агресії РФ проти України, та посилити спроможність національної та міжнародної систем правосуддя;
• Надавати скоординовану та комплексну підтримку українській державі та громадським об’єднанням, засновану на оцінці реальних потреб з усвідомленням наявної національної законодавчої рамки, її можливостей і обмежень;
• Заохочувати та спонукати парламент вдосконалювати українське законодавство в частині розбудови спроможності національної системи правосуддя забезпечувати ефективні процеси притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини.

Фото обкладинки: PAP/EPA/Roman Pilipay

Широкомасштабна збройна агресія, розпочата РФ у лютому 2022 року, суттєво вплинула на різні сфери життя суспільства та інституції. Верховна Рада України не стала винятком. Фактично відразу після початку вторгнення доступ до засідань парламенту та кулуарів став закритий для журналістів. Засідання майже всіх комітетів перейшли в онлайн, без залучення експертів з організацій громадянського суспільства. Доступ до частини інформації на вебсайті Верховної Ради та парламентських комітетів став обмежений. Так, зникла інформація про список народних депутатів, контакти комітетів, інформація про порядки денні засідань тощо. Попри те, що частина інформації (наприклад, список народних депутатів і членів комітетів) повернулася на офіційний сайт парламенту, Верховна Рада досі залишається доволі закритою для медіа та представників громадськості.

У 2022 році введення обмежень можна було пояснити інтересами національної безпеки та необхідністю безпеки Верховної Ради України. Втім, робота парламенту в закритому режимі в 2024 році, після майже двох років з початку широкомасштабного вторгнення та десяти – з початку війни РФ проти України, викликає чимало питань.  

Відсутність доступу журналістів до Верховної Ради шкодить демократії. Який сенс говорити про небезпеку від присутності медіа в залі парламенту, коли про хід і результати розгляду законопроєктів суспільство дізнається із прямих трансляцій народних депутатів у соціальних мережах? До того ж парламент – надто велика за кількістю залучених людей структура, щоб його засідання проходили непомітно. 

Відтак замість продовження існуючої ситуації недопуску журналістів до будівлі парламенту варто обговорювати заходи безпеки, наприклад, підготовку укриттів.

Допуск журналістів до будівлі Верховної Ради України, завчасна публікація списку законопроєктів, які плануються до розгляду, забезпечать українців суспільно важливою інформацією. 

Так само важливо, щоб представники громадянського суспільства мали змогу долучатися до засідань парламентських комітетів, висловлювати позиції щодо зареєстрованих законопроєктів та ініціатив, які мають бути розроблені.

Ознакою збереження демократії попри війну стане повернення громадськості можливості комунікувати з народними депутатами у зрозумілий і прозорий спосіб. Медіа мають отримати можливість інформувати суспільство про те, які питання розглядає єдиний законодавчий орган країни, які аргументи лунають під час обговорення. Відкритість парламенту передбачає доступність інформації про його процедури для громадськості, а також створення умов для повноцінної комунікації народних депутатів України із українським суспільством. 

В день відкриття чергової, одинадцятої сесії Верховної Ради IX скликання, ми закликаємо парламент повернутися до забезпечення принципів відкритості своєї діяльності, а саме:

• забезпечити можливість присутності журналістів під час засідань Верховної Ради та спілкування із народними депутатами України в кулуарах парламенту;

• завчасно оприлюднювати порядки денні засідань Верховної Ради України;
• сприяти і підтримувати залучення організацій громадянського суспільства до засідань комітетів Верховної Ради України.

Верховна Рада України знов повинна стати місцем для дискусій, для вільної комунікації та роботи медіа, для пошуку рішень на складні виклики, які постають перед Українською Державою внаслідок збройної агресії РФ. За умов забезпечення заходів безпеки, така відкритість парламенту підвищить довіру суспільства до його діяльності і сприятиме активній співпраці організацій громадянського суспільства та народних депутатів.

06 лютого 2024 року

Центр прав людини ZMINA

Інститут Масової Інформації

Медіарух

ГО “КРИМСОС”

ГО “Донбас СОС”

БФ “СХІД-SOS”

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Медійна ініціатива за права людини

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Колегія юристів з морського права України

Всеукраїнське об’єднання “Автомайдан”

ГО Київський Освітній центр “Простір толерантності”

ГО Центр “Соціальна Дія”

Гірна Дарія, журналістка, авторка каналу “Обличчя Незалежності”
«Новини Донбасу»

Центр громадянських свобод

Укрінформ

ГО «Жінки в медіа»

Фундація Суспільність

Український незалежний центр політичних досліджень 

Центр політико-правових реформ

Інститут демократії імені Пилипа Орлика

ГО «UKRAINEPRIDE» 

Громадянська мережа ОПОРА

Видання «Ґрати» 

Міжнародне товариство прав людини – Українська секція

Освітній дім прав людини – Чернігів

ГО «Кримський процес»

ГО «Інститут миру і порозуміння»

ГО «Трус Хаундс»

ГО “Гельсінська ініціатива-ХХІ”

“Еспресо”

ГО “Центр громадянської просвіти “Альменда”

Євген Спірін, журналіст, ведучій

ГО Експертна група “Сова”

ГО “Харківський антикорупційний центр”

ГО “Громадське радіо”

Кримська правозахисна група

ГО “Платформа прав людини”

ГО “Детектор Медіа”

ГО “Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля”

ГО “Інкубатор демократичних ініціатив”

ГО Правозахисне об’єднання “ПРАВЕ ДІЛО”

Національна спілка журналістів України

Комісія з журналістської етики (КЖЕ)

Харківський інститут соціальних досліджень

Фундація DEJURE

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

Bihus.info

Hromadske.ua

Дмитро Тузов, Радіо NV

Яна Брензей, Вікна-новини

Роман Кульчинський, Тексти

Наталя Соколенко, Українське радіо

Вадим Карп’як, ICTV

Богдана Неборак, The Ukrainians

Людмилка Тягнирядно, Українське радіо

Богдан Логвиненко, The Ukraїner

Євгенія Моторевська, керівниця відділу розслідувань воєнних злочинів The Kyiv Independent

Мирослава Барчук, Суспільне

Антон Скиба, продюсер The Globe and Mail

Анастасія Бакуліна, Свідомі

Азад Сафаров, продюсер Sky News, співзасновник “Голоси дітей”

Анна Бабінець, Slidstvo.info

Настя Станко, Slidstvo.info

Аля Шандра, Euromaidan Press

Головне фото: пресслужба президента України

В редакції першого читання цей проєкт не лише не зменшить олігархічні та недоброчесні впливи на прийняття рішень органами влади, але й посилить закритість влади, дозволить тиснути на будь-яких «незручних» громадян чи організації громадянського суспільства, які критикуватимуть владу, вимагатимуть реформ або змін у  публічній політиці.

Такі громадяни чи організації будуть зобов’язані реєструватися як «лобісти» під загрозою штрафів, як «іноагенти» у путінській Росії. Тобто буде створена система тиску влади на громадянське суспільство. За участь у круглому столі, направленні пропозицій до законодавства, громадську експертизу  чи зустріч з посадовцем людей переслідуватимуть як за  «незаконне лобіювання».

Усі ключові пропозиції представників громадських організацій, що входили до складу с робочої групи з підготовки законопроєкту до другого читання, створеної парламентським комітетом з питань правової політики, проігноровані. Доопрацьована редакція проєкту закону й надалі дозволяє переслідувати громадян чи громадські організації за критику чи пропозиції до законодавства під приводом відстоювання ними своїх «комерційних інтересів». Останні сформульовано нечітко — будь-яка пожертва на підтримку організації для адвокатування антикорупційних, політичних чи інших реформ може вважатись її «комерційним інтересом».

Існує ризик, що комітет і загалом парламент можуть ухвалити в цілому законопроєкт №10337 у редакції, яка дозволить владі вважати будь-яких активних громадян і громадські об’єднання лобістами, вимагати звітування за кожну зустріч, дзвінок, пресконферецію та інші «лобістські» заходи, штрафувати й публічно дискредитувати в очах суспільства. Тобто не громадяни контролюватимуть владу, а влада контролюватиме громадян і каратиме їх за їхню громадську активність. 

В нинішніх українських реаліях,  коли в умовах воєнного стану конституційні права і так обмежено, органи влади працюють непрозоро, а громадські активісти, журналісти, підприємці дедалі частіше стають об’єктом переслідувань та залякування у зв’язку зі своєю професійною діяльністю, такий закон звужуватиме простір для громадянського суспільства.

Відтак, цей проєкт потребує серйозних  — а не косметичних  — змін, які мають сприйматися не лише Європейським Союзом та українською владою, але й українським суспільством.

Без таких системних змін цей проєкт є неприйнятним і лише зашкодить європейському поступу України.

Ми дякуємо десяткам народних депутатів з різних фракцій і груп за підтримку і подання розроблених експертами громадських організацій поправок, які дозволять зняти ключові загрози законопроєкту.

У зв’язку з цим закликаємо  Комітет з питань правової політики, всіх народних депутатів України при розгляді проєкту №10337 в другому читанні врахувати ці поправки, насамперед:

• чітко передбачити, що дія закону про лобіювання не поширюється на здійснення та захист громадянами прав і свобод, гарантованих Конституцією та законами України, і на діяльність неприбуткових організацій та неприбуткових установ, у тому числі громадських об’єднань.

Закликаємо залучити до аналізу й підготовки до другого читання законопроєкту представників бізнес-асоціацій, галузевих об’єднань підприємств, а також представників європейських організацій в Україні, експертів ЄС у сфері лобіювання.

Закликаємо інституції громадянського суспільства і всіх свідомих громадян підтримати нашу позицію.

Центр прав людини ZMINA

Лабораторія законодавчих ініціатив

Рух «Простір свободи»

Український незалежний центр політичних досліджень

Українська Гельсінська спілка з прав людини

ІСАР «Єднання»

Інститут масової інформації

Центр протидії корупції

ГО «UKRAINEPRIDE»

Регіональний центр прав людини

Мережа захисту національних інтересів АНТС

Інкубатор демократичних ініціатив

ГО «Центр “Соціальна Дія“»

ГО «Центр демократії та верховенства права» (ЦЕДЕМ)

ГО «Інститут соціально-економічної трансформації»

Фундація DEJURE

ГО «Донбас СОС»

Центр політико-правових реформ

ГО «Інсайт»

ГО «Правозахисний ЛГБТ Центр “Наш світ”»

ГО «Антикорупційний штаб»

ГО «Платформа прав людини»

ГО  «Міжнародне товариство прав людини – Українська секція»

ГО «Український інститут з прав людини»

БФ «Гендер Зед»

ГС «Освітній дім прав людини – Чернігів»

Міжнародний благодійний фонд «Карітас України»

ГО «КРИМСОС»

ГО «Харківський антикорупційний центр»

ГО «Незалежні»

ВГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення»

ГО «Центр громадянського представництва “Життя”»

ГО «Нуль відходів Львів»

ГО «Центр Доброчин»

ГО «Чернігівський Центр Прав Людини»

ГО «Центр спільного розвитку “Дієва громада”»

БФ «Агенція розвитку майбутнього»

ГО «Нова Дружківка»

ГО «Всеукраїнська ліга правників проти корупції»

ГО «Херсонський обласний центр «Успішна жінка»

ГС «Громадський Контроль Діє»

ГО «Кременчуцький антикорупційний центр»

ГО «Імпакт центр СХІД.ЮА»

Громадянська Платформа Нова Країна

ГО «ВГО “Інститут Республіка”»

ГО «Центр розвитку громад», Харків

Хмільницька районна громадська організація «ПРАВО»

БО «БФ “Новий університет»

Центр досліджень визвольного руху

Всеукраїнський демократичний форум

МБФ Українська фундація громадського здоров’я

ГО «Детектор медіа»

ГО «Народний захист»

ГО «Проти Корупції»

ГО «ПРОЛІСОК-БЕРДЯНСЬК»

БФ «МІЖНАРОДНА ФУНДАЦІЯ РОЗВИТКУ»

БО «МФ Любисток»

ГО «Жіночий Антикорупційний Рух»

ГО «Одеський інститут соціальних технологій»

ГО «Українська Волонтерська Служба»

Громадянський рух «Відсіч»

ГО «Український світ»

Діксі Груп

Ілюстрація: Getty Images

На засіданні 10 жовтня 2023 року Генеральна Асамблея ООН розглядатиме питання щодо обрання нових членів Ради ООН з прав людини. Серед претендентів, зокрема, буде розглядатись кандидатура Російської Федерації, яка висловила бажання бути обраною, незважаючи на призупинення її членства в Раді у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення в Україну та масових звірств її військових.

Коаліція правозахисних організацій “Україна. П’ята ранку” заявляє рішучий протест проти розгляду кандидатури Російської Федерації для обрання до складу Ради ООН з прав людини.

Ми спостерігаємо імпульси міжнародної спільноти шукати точки дотику і шляхи для діалогу, але триваюча агресія та численні порушення прав людини, які вчиняє Російська Федерація та її війська на території України, є несумісним з членством в Раді ООН з прав людини, про що було заявлено під час призупинення її членства в Раді ООН з прав людини 7 квітня 2022 року.

До сьогодні ситуація не лише не виправилась, а й суттєво погіршилась. Масові викрадення людей, тортури, позасудові страти, сексуальне насильство як інструмент залякувань – ось лише невеликий перелік з усіх порушень прав людини, які Російська Федерація та її війська продовжують вчиняти на території України, про що зазначив голова Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування в Україні Ерік Мьосе у своїй доповіді. До слова, попри спроби Незалежної комісії ООН вийти на контакт з РФ задля отримання інформації з приводу ситуації з правами людини на окупованих нею територіях України, Росія послідовно ігнорувала листи експертів, таким чином перешкоджаючи їхній діяльності.

Аналогічна ситуація з правами людини на території Російської Федерації. Держава не лише не бореться з масовими порушеннями прав людини, але й на законодавчому рівні потурає зневазі до міжнародно визнаних стандартів дотримання прав людини. Це було підтверджено численними звітами міжнародних урядових та неурядових організацій. В якості прикладу можна навести висновки Спеціальної доповідачки ООН щодо Росії Маріани Кацарової.

Крім того, спільна доповідь UN Watch, the Human Rights Foundation та the Raoul Wallenberg Center for Human Rights засвідчила, що Російська Федерація, через ситуацію з порушенням прав людини як всередині Росії, так і на окупованих територіях України, не відповідає необхідним вимогам для того, щоб бути обраною членом Ради ООН з прав людини.

Російська Федерація не бажає співпрацювати з міжнародною спільнотою в сфері захисту прав людини на регіональному рівні. Російська Федерація багато років поспіль перебувала на першому місці серед держав-членів Ради Європи за кількістю як індивідуальних, так і міждержавних скарг. Російська Федерація була виключена з Ради Європи і не вжила жодних кроків для відновлення дотримання положень Європейської конвенції з прав людини та відновлення свого статусу в Раді Європи. Тисячі рішень Європейського суду з прав людини досі залишаються не виконаними Росією, а російське законодавство прямо унеможливлює таке виконання. Слід нагадати про те, що Росія проігнорувала два накази Міжнародного суду ООН про тимчасові заходи від 19 квітня 2017 року та 16 березня 2022 року, у результаті чого значно збільшилася кількість жертв її міжнародних протиправних діянь.

За численні злочини проти дітей під час агресії проти України Генеральний Секретар ООН у своїй доповіді на Раді Безпеки ООН від 5 червня 2023 року включив Російську Федерацію в перелік держав, що систематично скоюють злочини проти дітей під час збройних конфліктів.

Наочним свідчення того, що Російська Федерація не має наміру виправляти ситуацію з масовими порушеннями прав людини, є те, що вона вперше за всю свою історію участі в діяльності Ради ООН з прав людини висунула свою кандидатуру без надання добровільних зобов’язань та обіцянок в сфері прав людини в підтримку своєї кандидатури у відповідності до резолюції 60/251 Генеральної Асамблеї ООН.

Це красномовно демонструє, що РФ не збирається стати на шлях дотримання прав людини, а членство в Раді ООН з прав людини розглядається нею виключно як майданчик для розповсюдження зневаги до міжнародного права і поширення своїх пропагандистських наративів. Подібну стратегію РФ уже втілює у ході усних слухань справ, які Україна ініціювала проти неї у зв’язку з ймовірним порушенням Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Конвенції про ліквідацію расової дискримінації та Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

Додають цинізму ситуації із намаганням Росії потрапити до Ради ООН з прав людини факти жорстоких і кровопролитних обстрілів цивільного населення та інфраструктури, які російські війська влаштовують напередодні голосування. Лише протягом 5-6 жовтня внаслідок ударів балістичними ракетами по Харкову та Харківщині загинуло понад 50 цивільних мешканців, серед яких діти; ще десятки отримали поранення. Також 5 жовтня російськими військами була обстріляна цивільна лікарня у Бериславі Херсонської області – чергова атака на українські заклади охорони здоров’я, яких, за підрахунками правозахисників, було здійснено понад 1000 від початку повномасштабного вторгнення і які носять всі ознаки воєнних злочинів та потенційно злочинів проти людяності.

7 квітня 2022 року, коли Генеральна Асамблея призупинила права Російської Федерації в Раді ООН з прав людини через масові порушення прав людини під час агресії проти України, замість того, щоб визнати свої злочини та припинити порушення, вона здійснила демарш у вигляді виходу з цього органу ООН.

Відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 60/251 від 15 березня 2006 р., при виборі членів Ради ООН з прав людини держави-члени ООН “повинні брати до уваги внесок кандитатів у справу сприяння і захисту прав людини та їх добровільні зобов’язання і обіцянки з цього приводу”. З моменту прийняття цього рішення ситуація не виправилась. Обрання Російської Федерації до членів Ради ООН з прав людини стане свідченням того, що всупереч цілям своєї діяльності, передбачених статтею 1 Статуту, Організація Об’єднаних Націй не захищає права людини, а потурає їх порушенню. Як наслідок, членство в Раді ООН з прав людини буде знецінено, а саме існування Ради втратить будь-який сенс.

Коаліція “Україна. П’ята ранку” твердо переконана, що Організація Об’єднаних Націй може та зобов’язана забезпечити дотримання прав людини та повагу до них. Саме тому ми закликаємо держави не допустити обрання Російської Федерації в члени Ради ООН з прав людини до моменту, коли РФ припинить агресію проти України, наслідком якої є численні грубі порушення прав людини на території України. Російська Федерація, перш ніж бути допущеною до Ради ООН з прав людини, має продемонструвати повагу до прав людини, які проголошені в численних інструментах ООН, а також забезпечити відповідальність за їх грубе та цинічне порушення та нехтування. Лише нульова толерантність до держав, які систематично порушують права людини, має бути запорукою утвердження прав людини як загальнолюдських цінностей та забезпечувати реалізацію цілей та принципів ООН.

Звертаємось до всіх правозахисних організацій світу приєднатись до цієї заяви та не допустити паплюження системи захисту прав людини в межах ООН! 

Щороку, 30 серпня, світ відзначає Міжнародний день зниклих безвісти. На жаль, в Україні у зв’язку зі збройним конфліктом, який розпочався у 2014 році, кількість осіб, які зникли під час воєнних дій, в тому числі на тимчасово окупованих територіях України, постійно зростає.

За даними МВС України, станом на травень 2023 року офіційно підтверджено близько 23 тисячі осіб, які вважаються безвісти зниклими за особливих обставин внаслідок воєнних дій.

Ще у 2018 році був ухвалений Закон України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”. Цей Закон, переглянутий після початку широкомасштабної агресії РФ проти України, встановив гарантії пошуку зниклих осіб, захисту їхніх рідних, надання їм соціальної підтримки. Крім того, цим Законом в структурі Мінреінтеграції була створена посада Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також визначено, що МВС відповідає за запуск Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Попри наявність спеціального Закону, вже більше п’яти років, система захисту осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, а також членів їхніх сімей, далека від досконалої.

Родини осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, стикаються з відсутністю належної комунікації зі слідчим відповідного підрозділу поліції, в провадженні якого перебуває справа про зникнення безвісти рідної людини. Особливо, така комунікація ускладнюються після того, як кримінальне провадження передається за територіальною підслідністю до управління поліції Донецької, Луганської, Запорізької областей, де кількість справ про зникнення безвісти військовослужбовців рахується тисячами. Перевантаженість слідчих призводить також до несвоєчасного та неналежного внесення ДНК-профілів від родичів зниклої безвісти людини до бази даних ДНК задля встановлення наявності або відсутності факту співпадіння з посмертними зразками ДНК, профілі яких внесені до загальної бази даних ДНК.

Від початку функціонування Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (з травня 2023 року) родини зниклих безвісти стикнулись з неможливістю отримати належний витяг із вказаного реєстру у зв’язку з відсутністю в ньому відомостей щодо зниклої безвісти рідної людини. Це, в свою чергу, призводить до неможливості реалізувати право на соціальний захист рідних зниклої особи.

За поточних умов, коли рідні зниклих осіб потребують державної підтримки, особливо важливим стає питання комунікації державних органів із рідними, надання їм інформації про те, на якій стадії знаходиться розшук їхніх близьких, про їхні гарантії та права. Тому діяльність Уповноваженого з питань зниклих безвісти є дуже важливою. Фактично, Уповноважений та його регіональні представники стали активними комунікаторами, аналітиками, які відповідають за належну взаємодію між родинами осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та державними органами, інституціями, на яких покладені функції розшуку таких осіб,та вирішення інших питань, пов’язаних з цим.

Утім, 10 серпня 2023 року в медіа з’явилася інформація про ліквідацію посади Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. В Мінреінтеграції роз’яснили, що посада Уповноваженого не буде ліквідована, але на міжвідомчій нараді в Уряді розглядалося питання про перехід функціоналу щодо зниклих безвісти від Мінреінтеграції до МВС, Міноборони та Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Втім, публічно так і не були представлені причини ухвалення цього рішення. Те, що представляється як “міжвідомчий перерозподіл функцій з метою підвищення ефективності роботи”, на практиці призведе до відсутності єдиного уповноваженого координуючого органу. Це навряд чи сприятиме розшуку/пошуку зниклих чи забезпечить кращу комунікацію із їхніми родичами.

Важливо зауважити, що рішення про “перерозподіл” функцій Уповноваженого з питань зниклих безвісти відбулося без консультацій з організаціями родичів зниклих безвісти. Розпорошення функцій Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, між правоохоронними та мілітарними органами, які, за визначенням (і особливо у воєнний час) не є і не можуть бути відкритими, створює ризик погіршення ситуації із захистом осіб, зниклих безвісти, та членів їхніх сімей. Крім того, суттєвими є питання щодо відповідності запропонованого перерозподілу повноважень положенням Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин”.

Питання розшуку/пошуку осіб, які зникли під час збройного конфлікту, є питанням міжнародного гуманітарного права, яке захищає право сімей знати про долю і місцезнаходження своїх зниклих родичів. Тому держава повинна докладати всіх зусиль для запобігання зникненню людей безвісти, пошуку зниклих безвісти та подолання наслідків таких подій.

Коаліція “Україна. П’ята ранку”, частиною якої є Освітній дім прав людини в Чернігові, закликає владу до повноцінного виконання Закону України “Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин” та до зваженого підходу до питання перерозподілу функцій Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Такий перерозподіл має бути обґрунтованим, супроводжуватися відповідними змінами до профільного Закону, передбачати визначення суб’єкта, який відповідатиме за підтримку постійного зв’язку із рідними осіб, зниклих безвісти в умовах збройної агресії проти України.

27 липня 2023 року, під будівлею незаконного “Верховного суду Криму” російські силовики затримали 14 вільних слухачів та журналістів (із них – троє жінок), які прийшли підтримати переслідуваних за політичними мотивами першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу Нарімана Джеляла та братів Азіза та Асана Ахтемових під час розгляду їхньої апеляційної скарги. В результаті затримання було заарештовано п’ятьох людей, включаючи правозахисницю та журналістку видання “Ґрати” Лутфіє Зудієву та кореспондента видання “Кримська солідарність” Куламета Ібраїмова. Раніше, 19 липня, окупаційний “суд” проголосив, що засідання у цій кримінальній справі відбуватимуться відкрито.

За інформацією видання “Ґрати”, під час затримання Лутфіє Зудієва продемонструвала співробітникам поліції прескарту і заявила, що виконує редакційне завдання, однак поліцейські це проігнорували.

Під час перебування у Залізничному райвідділі поліції м. Сімферополь поліцейські, використовуючи погрози, змушували Лутфіє Зудієву здати відбитки пальців і зразки слини, від чого вона відмовилася. У підсумку щодо журналістки склали адмінпротокол про “участь у масовому одночасному перебуванні громадян у публічному місці поблизу Верховного суду Криму… з метою подальшого висвітлення в ЗМІ”. Це підтверджує, що поліцейські знали про журналістський статус Зудієвої. 

“Суддя” підконтрольного РФ кримського суду Галина Циганова призначила Лутфіє Зудієвій штраф у розмірі 12 тисяч російських рублів. Куламета Ібраїмова було заарештовано на п’ять діб на підставі протоколу про повторне “правопорушення” за ч. 4 ст. 20.2.2 КоАП РФ.

Серед інших заарештованих 27 липня були мати політв’язня Азіза Ахтемова Зарема Ахтемова, брат політв’язня Нарімана Джеляла Руслан Джелялов та ветеран кримськотатарського національного руху Рустем Усеїнов, яким також були призначені штрафи у 12-15 тисяч рублів на підставі протоколу, як і у справі журналістки Лутфіє Зудієвої, за ч. 1 ст. 20.2.2 КоАП РФ (“Організація масового одночасного перебування та (або) пересування громадян у громадських місцях, що не є публічним заходом”).

Безпідставні затримання журналістів Лутфіє Зудієвої та Куламета Ібраїмова, а також 12 інших вільних слухачів “судових засідань” у справі Нарімана Джеляла та братів Ахтемових, адміністративні штрафи і арешти свідчать про реальну загрозу свободі журналістів, громадських активістів та звичайних людей у ​​тимчасово окупованому Криму.

З огляду на вищевикладене, ми, представники українських правозахисних організацій, засуджуємо злочинні дії представників влади РФ та закликаємо:

Міжнародне співтовариство, в тому числі Робочу групу ООН із свавільних затримань, Спеціального доповідача ООН з питань захисту та поширення права на свободу думки та її вираження, Спеціального доповідача ООН з прав корінних народів, Спеціального доповідача ООН щодо ситуації з правозахисниками, Управління Верховного комісара ООН з прав людини, Генерального секретаря Ради Європи, Комісара Ради Європи з прав людини, Керівний комітет Ради Європи з медіа та інформаційного суспільства, Комітет ПАРЄ з юридичних питань і прав людини, Генерального доповідача ПАРЄ щодо ситуації з правозахисниками, представників ЄС, Європейської служби зовнішніх дій, представників ОБСЄ з питань свободи ЗМІ, Комісара ОБСЄ у справах нацменшин, Конгрес місцевих і регіональних влад Європи в межах усіх своїх можливих повноважень і мандатів:

• вимагати від Російської Федерації припинити політично мотивоване переслідування в адміністративному порядку кримських журналістів і активістів та терміново звільнити безпідставно заарештованого журналіста Куламета Ібраїмова;

• вимагати від РФ негайно звільнити всіх політичних в’язнів та цивільних заручників, котрі утримуються в місцях несвободи на території АР Крим та м. Севастополя, інших окупованих територіях України  або на території Російської Федерації;

• запровадити персональні санкції проти осіб, причетних до незаконного ув’язнення громадян України в окупованому Криму;
• надавати всебічну допомогу уряду України в розслідуванні міжнародних злочинів та грубих порушень прав людини в Криму та на інших окупованих територіях.

Закликаємо компетентні органи державної влади України:

• забезпечити ефективне розслідування фактів незаконного позбавлення волі та інших грубих порушень фундаментальних прав людини Російською Федерацією щодо громадян України, які опинилися під владою РФ;

• притягнути до відповідальності осіб, причетних до незаконних затримань громадян України;

• провести міжнародні консультації задля пошуку механізмів звільнення незаконно ув’язнених та моніторингу стану їхнього здоров’я на території РФ;

• посилити дипломатичний, санкційний та інші види тиску на РФ з метою запобігання новим політичним переслідуванням та іншим грубим порушенням прав людини стосовно громадян України, які перебувають на території РФ та окупованих нею територіях;
• всебічно використовувати спроможності Міжнародної Кримської платформи, механізмів ООН, Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій задля припинення політичних переслідувань, придушення свободи слова та вираження поглядів в Криму та пришвидшення звільнення кримських політв’язнів, цивільних заручників на окупованих територіях, ефективного реагування на порушення прав людини в окупованому Криму та сприяння деокупації всіх територій України.

Звертаємося до урядів іноземних держав та міжнародних організацій, зокрема учасників Міжнародної Кримської платформи:

• надалі збільшувати всебічну, включаючи військову, підтримку України з метою деокупації всіх територій України, включно з АР Крим та м. Севастополь, як необхідної умови для захисту прав людини та припинення політично мотивованих переслідувань громадян України.

ГС “Дім прав людини “Крим”

Кримська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр прав людини ZMINA

ПЛАТФОРМА ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ 

Правозахисний центр “Дія”

КримSOS

Кримський процес

Регіональний центр прав людини

Центр громадянської просвіти “Альменда”

ГС “Освітній дім прав людини в Чернігові”

Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля