Друга частина Форуму в Освітньому домі пройшла під назвою «Під прицілом — школи». На неї запросили директорів шкіл Чернігова та області, які постраждали від ударів російських військ.

Сергій Буров – виконавчий директор Освітнього Дому прав людини в Чернігові окреслив головне завдання – розробити методологію документування нападів російських загарбників на українські школи. У Чернігівській області від ударів російських військ постраждало 70 шкіл, з них 4 було зруйновано повністю. Освітній дім з прав людини в Чернігові під час документування цих злочинів користується офіційними джерелами, відкритими джерелами та отриманою безпосередньо під час виїздів інформацією.

Під час роботи визначають такі головні  цілі:   загальна характеристика об’єкту – наскільки він захищений міжнародним правом, характеристика нападу – чи завдавався удар умисно або вибірково? З якого напрямку нанесено удар та з якої зброї його було здійснено? Що пошкоджено в об’єкті та чи відбувається наразі офіційне розслідування?

Тимур Короткий – спеціаліст з міжнародного права чітко роз’яснив присутнім на Форумі норми Міжнародного гуманітарного права в цьому питанні.

“Школи не є воєнними об’єктами, тож нападати на них заборонено! Якщо школи частково використовуються для воєнних потреб, все одно подібні напади, які були задокументовані, з точки зору міжнародного гуманітарного права не є пропорційними. Заборонено також використання шкіл та цивільних осіб, які в них знаходяться в якості «живого щита». Також дуже розповсюджено з боку російської федерації використання заборонених засобів та методів ведення війни.”

Марія Раєвська – аналітикиня напрямку документування воєнних злочинів ознайомила учасників заходу з особливостями документування. Насамперед фіксуються боєприпаси, які використовувалися, визначається, чи проживали російські військові у будівлі школи, чи утримувалися цивільні особи (на прикладі селища Ягідне Чернігівської області).

Розглянули конкретні випадки навчальних закладів, які постраждали:

Іванівський ліцей – там переховувалися місцеві жителі і ті, хто намагався евакуюватися з Чернігова. Цей заклад зокрема зазнав тарану від ворожого БТР.

Чернігівська ЗОШ №20 – на територію школи відбулося п’ять прильотів, два снаряди впали у спортзал, інші на подвір’я. За допомогою експертної оцінки визначили, що об’єктом нападу була саме школа.

Ніжинська гімназія №17 – знаходилася на відстані три-чотири кілометри від лінії оборони. На територію освітнього закладу та в безпосередній близькості до неї падали касетні боєприпаси та авіаційні бомби на парашуті.

Великодорізька гімназія – тут проживали російські військові. Заклад розграбований росіянами, шкільне майно знищено чи пошкоджено.

Чернігівські школи №18 та 21 повністю зруйновані під час авіанальоту. В результаті є загиблі та поранені цивільні особи.

Тимур Короткий прокоментував, що всі ці випадки є воєнними злочинами з точки зору міжнародного права. Навіть у випадку шкіл № 18 та 21, в яких могли розміщатися представники ТРО, використання авіабомб в даному випадку не є пропорційним.

Сергій Мовчан — представник ініціативи «Трибунал для Путіна» все пояснив простими словами: «Так стріляти і по такому стріляти не можна!»

Після обговорення цієї теми, в Дім на зв’язок вийшов Дмитро Балик — представник IT-компанії з м. Тернопіль. Він презентував інтерактивну карту руйнувань закладів освіти по Чернігівській області. На карті представлені зони окупації в режимі timeline, масштаби руйнувань, інформація про школи, фото та різноманітні деталі.

Ярослав Кириєнко: “Мапа – це лише інструментарій. Насправді був проєкт «Під прицілом – школи», це напади російських військових, коли вони в публічному просторі розповідають, що вони не воюють з цивільним населенням, вони не воюють з інфраструктурою, вони воюють з військовим режимом, з бандерівцями, з ким завгодно. То ми показуємо, що вони воюють, наприклад, зі школами. Ми показуємо те, що школи постраждали дуже сильно на Чернігівщині і не тільки. В подальшому ми плануємо  масштабувати наш проект на інші області і можливо на інші об’єкти, такі як дошкільні навчальні заклади, можливо це будуть вищі навчальні заклади, об’єкти критичної інфраструктури”.

Відтак практичним завданням другої частини цього дня на Освітньому форумі прав людини: наближаючи перемогу була робота з запропонованою інтерактивною мапою руйнувань, завданих окупантами на Чернігівщині —присутні розділилися на групи і почали думати над питаннями: “Які б ще моменти порушень міжнародного права російськими військовослужбовцями варто було б ще висвітлити? Що варто додати до мапи руйнувань?”.

Наразі карта знаходиться у стадії розробці, доступ до неї закритий. Володимир Лисик – представник Львівського університету зазначив, що ресурс має бути відкритим. Жодних безпекових питань це не порушує, адже координати будь якого навчального закладу є на картах Google. А от результатом відкритості ресурсу може бути привернення уваги громадськості, зокрема міжнародної до проблем руйнування цивільних об’єктів військовими російської федерації. Більшість учасників форуму підтримало цю ідею. Також лунали думки про те, що на карту варто нанести більш детальну інформацію, зокрема про досягнення постраждалих шкіл до моменту пошкодження або руйнації, актуальні контакти адміністрацій закладів. Було запропоновано також збільшити кількість об’єктів, які відображаються на мапі. Це можуть бути і дошкільні заклади, і заклади охорони здоров’я, тощо.

Сергій Мовчан: “Окрім того, що було презентовано проект такий собі «пілот» аналітичного продукту, було презентовано карту руйнувань цивільних об’єктів, на яких уже на сьогоднішній день нанесено 71 заклад, це школи. І в подальшому планується розширювати його за рахунок уже інших об’єктів, які знаходяться на сьогоднішній день на Чернігівщині. Ну і як сказали організатори, є ідея його масштабувати і на інші регіони України в залежності від наповнення інформацією“.

Тамара Плотнікова – директорка Новгород-Сіверської  ЗОШ №2: “Перш за все,  я дуже вдячна організаторам за можливість участі в цьому заході, тому що Новгород-Сіверщина навчається дистанційно, спілкування з дітьми онлайн, спілкування з вчителями онлайн, всі курси підвищення кваліфікації онлайн, такого живого спілкування нам насправді дуже не вистачає. І взагалі, я вважаю, я побачила, що не одні ми в своїй проблемі, що це проблема досить глобальна, як для нашої області і про цю проблему треба говорити. Це саме руйнація шкіл і злочини військовослужбовців російської федерації. Я думаю, треба співпрацювати для того, щоб можливо десь глибше проаналізувати це все. Більш детальніше викласти цю інформацію, на тій самій мапі, яку нам сьогодні презентували”.

Наталія Малець, директорка Чернігівської ЗОШ №20:

“Насправді це дуже важлива місія Освітнього дому  прав людини в Чернігові — фіксування воєнних злочинів російської федерації. І те, що ми зібралися і обговорили це для себе, це мотивує тим, що насправді треба працювати і працювати і не покладати рук, тому що війна не закінчилась, війна триває, на жаль. Ми надалі будемо вивчати все що відбувається і на сьогодні  маємо багато важливих меседжів, які ми запам’ятовуємо собі і закладемо в закладочки. Ну і звичайно, разом до перемоги – це якнайшвидше і наше основне бажання всіх нас!“.

Останній день Освітнього форуму прав людини: наближаючи перемогу в  Домі  також завершився перформансом «Мистецтво проти війни» від академічного хору ім. Бортнянського. Після чого, ті хто залишилися в Домі мали змогу поспілкуватися у неформальній обстановці.

Іван Матвеєв, журналіст

Читайте також:Спільні зусилля громадських активістів та правоохоронців — головне у розслідуванні воєнних злочинів

---

Освітній дім прав людини в Чернігові здійснює документування воєнних злочинів та фіксує напади на школи Чернігівщини в рамках проекту «Під прицілом – школи» та за фінансової підтримки Гельсінського фонду з прав людини (Варшава, Польща), з метою підготовки інформації щодо атак на школи в Чернігівській області для міжнародних та національних органів, що розслідують воєнні злочини росії проти України, а також зберігають пам’ять про війну.

5 грудня в Освітньому домі прав людини в Чернігові розпочав роботу четвертий (останній) блок Освітнього Форуму прав людини: наближаючи перемогу. Цього дня запланували до розгляду такі теми: документування воєнних злочинів, механізми взаємодії громадянського суспільства з правоохоронними органами в процесі документування воєнних злочинів. Друга частина присвячувалася проєкту “Під прицілом —  школи”. У Домі зібралися громадські активісти, документатори воєнних злочинів, правозахисники з різних регіонів України та інші представники громадянського суспільства.  На Форумі також брали участь представники правоохоронних органів (прокуратури та поліції) з Чернігова та області, зокрема з Новгорода-Сіверського – прикордонного регіону Чернігівщини.

Як зазначив Ярослав Кириєнко – керівник  напрямку документування воєнних злочинів в організації:  “У нас була мета  поспілкуватися з представниками правоохоронних органів і дуже добре, що відгукнулись така кількість представників саме прокуратури, як обласного апарата, так і окружних прокуратур. Надалі ми хочемо налагодити та посилити вже існуючу співпрацю з документування воєнних злочинів, напрацювати механізми фіксації слідів воєнних злочинів, задля збереження правди про війну та притягнення винних осіб до відповідальності”.

На початку заходу всі присутні ознайомилися з напрямками роботи документаторів, командою, яка займається документуванням воєнних злочинів. Під час безпосереднього виїзду на місце фіксації злочину важливим є питання  безпеки. Відтак проводяться інструктажі з першої домедичної допомоги, людей забезпечують засобами індивідуального захисту.  Документатори проходять ретельну підготовку  — це і навички роботи з відкритими джерелами, і навички інтерв’ю, а також психологічна підготовка. Головний принцип у роботі з людьми, які стали жертвами або свідками воєнних злочинів — це «Не нашкодити!». Усі свідчення мають відбуватися за попередньою згодою.

За результатами роботи на місці вчинення воєнного злочину готується загальний звіт. Головним результатом такої роботи має бути передача матеріалів до правоохоронних органів, які займаються безпосередньо розслідуванням воєнних злочинів – з цим твердженням погодилися всі учасники зустрічі, як активісти, так і правоохоронці.

Сергій Мовчан – керівник департаменту документування воєнних злочинів УГСПЛ (Української Гельсінської Спілки Прав Людини), представник громадської ініціативи «Трибунал для Путіна» прокоментував роботу Форуму таким чином: “В рамках сьогоднішнього заходу учасники мали змогу ознайомитися безпосередньо з тими напрацюваннями, які зроблені командою Освітнього дому прав людини в Чернігові у сфері документування порушень, а саме руйнування освітніх закладів на території Чернігівщини. Це їм дало розуміння масштабу руйнування освітніх закладів на Чернігівщині, правову кваліфікацію таких дій, протиправних дій військовослужбовців російської федерації. Зараз вони безпосередньо напрацьовують рекомендації для того, щоб це не залишилося просто єдиною публікацією в цій сфері, а на майбутнє нам вдалося провести більш якісний громадський повний аналіз і те, на що є запит безпосередньо у суспільства, у представників Чернігівщини. Я думаю, що це стане хорошою синергією між тим, який є запит, і тим які варіанти розвитку надалі будуть напрацьовані командою”.

Учасники опановують нові ролі — як відбулася практична частина Форуму

Ефективність документування воєнних злочинів залежить, зокрема,  від взаємодії правоохоронних органів, представників влади, громадянського суспільства, міжнародних інституцій. Саме тому важливо налагодити співпрацю між різними секторами – цьому наративу присвятили практичну роботу на Форумі. Учасникам запропонували об’єднатися в чотири групи незалежно від сфери, яку вони представляють. Відтак це були —  організації громадянського суспільства, правоохоронні органи, міжнародні інституції та органи державної влади.  Перед тим, як почати взаємодію, згадали функції кожної інституції безпосередньо в процесі документування воєнних злочинів. Тобто у вигляді такої собі «гри» —  учасники Форуму могли відчути себе або в якості представників влади, або міжнародних інституцій, або навіть в ролі правоохоронців та згадати, що саме мають робити ті чи ті інституції в процесі документування та розслідування воєнних злочинів. Згодом кожна команда презентувала свої напрацювання, а присутні онлайн мали змогу  вносити доповнення.

Стосовно питання взаємодії правоохоронних органів з громадськими організаціями свою думку висловив Павло Герасименко – керівник Чернігівської окружної прокуратури: “Якщо є, наприклад, населений пункт, де ми знаємо, що було скоєно 30 злочинів, а проживає там 10 тисяч населення, то громадська організація може залучити більше людей до роботи, щоб опрацювати більшу кількість інформації. В цьому моменті правоохоронець вбачає корисною саме таку взаємодію”.

Головні принципи, які погодили між собою сфери «Громадянське суспільство» та «Правоохоронці» —  це відкритість і співпраця. «Влада» і «Міжнародні інституції» погодили важливість впровадження санкцій щодо осіб, які підозрюються у вчинені воєнних злочинів. «Правоохоронні органи» погодилися з тим, що їхні співробітники мають підвищувати свою кваліфікацію за допомогою «Влади». А представники «Громадянського суспільства» мають навчатися за сприянням «Міжнародних інституцій».

Відтак практична вправа імітувала взаємодію між громадськими організаціями, правоохоронними органами, міжнародними інституціями та владою у питаннях документування та розслідування воєнних злочинів.

Іван Матвеєв, журналіст

---

Читайте також: Презентація результатів роботи проєкту “Під прицілом — школи”

Сергій Громов — волонтер добровольчого будівельного батальйону Добробат.

Він один із тих добровольців, які розбирали зруйновані внаслідок бойових дій будинки і лагодили пошкоджені дахи у селі Ягідне Чернігівської області.

Дім надав Добробату партнерську допомогу: з початку червня по листопад 2022 року волонтери мали змогу проживати в просторі у с. Количівка. Розповідаємо історію Сергія — як і чому він допомагає відбудовувати Україну.

Неординарний волонтер

Коли ми зустрілись, Сергій тримав в руках книгу. Високий, худорлявий чоловік з прямою поставою і гарними манерами. Його волосся густо всипане сивиною, а погляд сповнений мудрості. На перший погляд, чоловік більше схожий на професора якогось вишу, ніж на людину, яка лагодить пошкоджені будинки. І коли ми почали розмовляти, стало зрозуміло чому.

Сергій Громов має кілька освіт, пожив не в одній країні, зокрема в Африці, та знає декілька мов. До 1991 року він працював з ядерною зброєю в Україні, потім був у миротворчих місіях, а зараз, окрім відбудови нашої країни, опікується Музеєм Миру.

Волонтерством чоловік почав займатися ще з 2014 року. Якось він прочитав оголошення в газеті про те, що треба допомога.

«Спочатку я займався плетінням маскувальних сіток. Потім почав збирати обереги для наших військових. А після повномасштабного вторгнення пішов допомагати столичним захисникам облаштовувати блокпости в Києві. Згодом мені знайома скинула оголошення про набір до Добробату і я вирішив долучитися».

 Відбудова країни

Сергій зізнається, що сам безпосередньо не відбудовує будинки, бо немає навичок професійного будівельника. Проте він виконує не менш важливу функцію — допомагає людям, які вміють це робити.

«Принеси-подай – важлива функція волонтера», — піджартовує чоловік.

«Там цеглу треба піднести, там інструмент подати, а десь завали розібрати. Роботи вистачає, а от рук не дуже». 

За словами Сергія, в Добробаті зараз не менше 500 людей, однак робочої сили все одно обмаль. Адже російські солдати завдали неймовірної шкоди: зруйнували, пошкодили й залишили без домівок сотні тисяч українців.

Коли герой нашої історії згадує про Дім в Количівці, де він проживав разом зі своїми колегами під час відбудови осель в с. Ягідне, то усміхається. Він каже, що навіть не очікував, що будуть такі умови проживання.

«Я люблю туризм, тому взяв з собою намет, думав, буду там жити. А тут нас, волонтерів Добробату, прихистив Дім. Я цього не очікував, точніше — що будуть такі умови проживання: ліжка, душ, тепла вода тощо. Тому я справді дуже вдячний Дому за допомогу». 

Африка і Музей Миру

Сергій розповідає, що жити в Африці йому було добре. Він мав протекторат від вождя одного племені із сусіднього села, адже навчався разом з ним в Нідерландах. Чоловік додає, що вожді піклуються про своїх людей і мають вищі освіти.

А потрапив він до Африки в складі миротворчої місії.

«Я був офіцером, який володіє англійською мовою, тому мене послали в миротворчу місію в Африку бути перекладачем. Я працював на аеродромі, бо крім іншого, маю освіту, пов’язану з авіацією. Тут і зійшлися мої компетенції». 

Після повернення в Україну, Сергій почав займатися Музеєм Миру.

«На базі Музею Миру ми відкрили виставку оберегів, яку навіть вдалося представити у Франції у 2014-2015 роках. Також там була виставка плакатів, а також виставка, присвячена подіям в с. Ягідне тощо».

Цим проєктом чоловік опікується вже кілька років. Бідкається, що після повномасштабного вторгнення у них забрали частину приміщення.

«Під час війни виявляється немає місця для Музею Миру». 

Та це не зупиняє Сергія. Зараз він організовує виставку дитячих малюнків у пункті незламності однієї зі столичних шкіл. А нещодавно вони з командою передали ялинкові прикраси в Київський військовий шпиталь для поранених захисників.

Тож такими маленькими, але значущими кроками, герой нашої історії допомагає відбудовувати Україну і робить свій внесок у відродження нашої країни!

---

Програма захисту функціонує за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, National Endowment for Democracу, Human Rights House Foundation та проєкту ESU.

Проект ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM, у партнерстві з Фондом «Східна Європа», Домом прав людини у Тбілісі, Білоруським домом прав людини імені Бориса Звозскова та Чорноморським фондом регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Біля Чернігова у селищі Количівка знаходиться будівля громадської спілки «Освітній дім прав людини в Чернігові». Вже кілька років Дім є майданчиком для зустрічі громадських діячів, правозахисників та небайдужих прогресивних людей. Окрім проведення освітніх заходів, тут свого часу могли знайти прихисток біженці, зокрема ті, хто тікали від диктаторського режиму в Білорусі та затримань після мирних протестів влітку 2020 року.

Під час активних бойових дій у війні росії проти України, Чернігів ледь не опинився у повному оточенні, саме у Количівці ворог хотів замкнути кільце блокади й відрізати місто. Саме у цьому селищі точилися бої й рашисти отримавши по зубах відійшли. Але Количівка була під постійними обстрілами.

Як згадував правозахисник Андрій Остріков:

“Після початку війни звичайно це перше, що у всіх у нас було на думці, коли ми чули про Чернігів, думали: Що там з Домом”?

Будинок постраждав від обстрілів, але його відбудували й наприкінці року Освітній дім прав людини в Чернігові відкрив свої двері для проведення великого заходу. “Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу” розпочався 26 листопада. Перші два дні було присвячено таким темам: «Постконфліктне врегулювання в Україні: від війни до миру» та «Освіта у сфері прав людини в Україні: виклики в умовах війни й важливість для відновлення». Наступні дві зустрічі відбулися 3-го та 5-го грудня.

Людмила Янкіна, представниця Центру прав людини “ZMINA”, членкиня правління Дому поділилась своїми враженнями вперше відвідавши Дім після 24 лютого :

“По-перше, дуже важливо, що ми з початку повномасштабного вторгнення  зустрілися всі разом тут фізично в одному просторі, коли Дім вже є в відремонтованому  стані. Це є місце сили для багатьох правозахисників і дуже важливо, що сьогодні ми змогли тут зібратися всі разом і поговорити про важливі речі, про підтримку правозахисного середовища й активістів”.

Темою зустрічі 3 грудня обрали «Захист правозахисників в умовах війни». Окрім учасників та учасниць які завітали безпосередньо в Дім, частина доєдналася в онлайн-режимі.

Тематичний блок “Захист правозахисників в умовах війни” відкрив Сергій Буров – директор Освітнього Дому прав людини в Чернігові. Раніше ми подібні Форуми проводили по декілька днів. Тут в таких умовах ми вирішили це зробити дуже коротко, але насправді будемо виносити це на продовження через онлайн, – зазначив Сергій.

На відкритті він згадав про міжнародних партнерів та надав слово представниці організації PDCS Зузані Фіаловій, яка долучилася до форуму дистанційно. Вона розповіла, яка робота ведеться  у Словаччині з допомоги Україні.

Зузана зазначила наступне:

“Наша організація займається діалогом та конфліктами. Звичайно, коли летять бомби й відбуваються бойові дії дуже важко говорити про діалог. На жаль у нас, та навіть у західній Європі багато людей не розуміють, що відбувається і яка ситуація. Тому те, що ми намагаємось робити – це розмовляти з людьми та організовувати заходи, де можна якось показати наш досвід та пояснювати людям, що ця війна – це війна всієї Європи”.

На форум до Чернігова приїхав Аркадій Бущенко – суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду,  який привітав всіх учасників та учасниць і зазначив про важливість проведення таких заходів.

В режимі онлайн з Грузії приєдналася Кетеван Абашидзе – представниця Фундації домів прав людини (Human Rights House Foundation), яка розповіла про те, як вони підтримують правозахисників в Україні, Вірменії, Грузії, Азербайджані, Білорусі та Росії. Згадала про основні напрямки роботи, а  саме: підтримку неурядових організацій в Україні, міжнародну адвокацію та допомогу активістам в екзилі, зокрема медичну та правову підтримку.

Також онлайн долучилася Леіла Лежава з Тбілісі, яка розповіла про роботу Human Rights House Tbilisi. Це перш за все підтримка правозахисників та незалежних журналістів, громадських активістів в ситуації ризику. Також розповіла про підтримку українських активістів в Грузії, а також згадала про грузинський досвід воєнних дій та їх наслідки.

Для учасників та учасниць Форуму у Чернігові в режимі онлайн виступив директор Дому  прав людини Крим – Андрій Зубарєв. Він розповів про Дім, про новий для себе напрямок – програму Захисту, яку надає їхня організація.

Геннадій Випинашко — менеджер програми Захисту Освітнього Дому прав людини в Чернігові, зробив невеликий  екскурс до історії і розповів з чого розпочалася діяльність програми Захисту. Він також описав структуру програми. Вона складається з двох частин: термінова та довготривала. Термінова – це перш за все пряма допомога у базових потребах пов’язаних з безпекою. Довготривала – це підтримка через стажування та здобуття знань та навичок для продовження громадської діяльності, мікрогрантові програми та психологічну допомоги, а у разі потреби — психо-соціальну реабілітацію.

З початком повномасштабного вторгнення Дім оновив програму Захисту на надання допомоги громадським активістам, правозахисникам, журналістам та членам їх сімей, які знаходяться в ситуації ризику в умовах війни на тимчасово окупованих територіях, новоокупованих територіях, а також на території підконтрольній уряду України.

Людмила Янкіна – керівниця напрямку із захисту представників громадянського суспільства Центру прав людини “ZMINA”, розповіла про досвід роботи програми Захисту організації після початку повномасштабного вторгнення та поділилась своїми спостереженнями.

Окремою темою блоку стало питання  захисту правозахисників, які опинилися у війську. Цю тему  підняв в режимі онлайн Ярослав Малик, координатор Освітнього напрямку Дому, який зараз у війську. Він вийшов на зв’язок прямо з фронту. Який статус правозахисників, які є комбатантами? Яка роль правозахисників у війську? Який механізм захисту таких людей? Проблему розглядали на прикладі справи відомого правозахисника, журналіста координатора проєкту “Без кордонів” Максима Буткевича, який потрапив до полону. Процес визволення правозахисника наразі є дуже складним, адже такі люди на жаль, викликають подвійну увагу з боку ворога.

Друга частина тематичного блоку “Захист правозахисників в умовах війни” передбачала практичну частину. Учасники та учасниці об’єдналися в 4 групи, щоб обговорити найбільші виклики, з якими стикається команда Програм Захисту під час надання допомоги правозахисникам, громадським діячам та незалежним журналістам: комунікації з аплікантом (верифікація), залучення волонтерів, принципи відбору та ризики.

 Людмила Янкіна прокоментувала роботу по групах таким чином: Ми виокремили для себе пріоритети, над якими нам потрібно працювати. Ми зрозуміли, що коли ми працюємо, наприклад, з програмами Захисту з допомогою, нам потрібно приймати колективні рішення для того, щоб більш ретельно підходити до питань верифікації. Ми зрозуміли, що є основні принципи, якими ми маємо керуватися не відходячи від  загального стандарту і в нас в кожного є свої якісь фокуси роботи.

Сергій Буров – директор Освітнього Дому прав людини в Чернігові  підбив підсумок практичної роботи. Зазначив, що правозахисники та журналісти особливо у воєнні часи постійно «ходять по лезу». Нагадав про 16 стандартів захисту правозахисників, розроблених ОБСЄ, ООН та Радою Європи. І запропонував учасникам виділити ті стандарти, які найбільше порушуються в наші часи. Результати цієї роботи пообіцяв оприлюднити онлайн.

Геннадій Випинашко – менеджер програми захисту Освітнього Дому прав людини в  Чернігові: “Наші слухачі дізнались сьогодні про алгоритми роботи, про те, з якими викликами стикаються наші кейс-менеджери, з якими викликами ми стикаємось, а також як ці виклики ми можемо подолати. У нас була робоча атмосфера, тому що ми працювали в групах над певними викликами, працювали над способами їх вирішення і як результат маємо чотири якісно розписані виклики і як їх подолати, готові рекомендації”.

Андрій Остриков додав:

“Емоції дуже сильні, дуже теплі, тому що я зустрів тут людей, з якими співпрацював. А особливо я дуже радий, що ми знову зібралися в Домі! Для мене важливо, що тут в процесі обговорення я бачу, як ми круто зміцнюємося! Я бачу, що за ті 9 місяців (бойових дій) ми набрали неймовірного досвіду”.

Третій тематичний блок Освітнього форуму прав людини: наближаючи перемогу завершився перфомансом «Мистецтво проти війни» за участі Академічного камерного хору ім. Дмитра Бортнянського.

Іван Матвєєв, журналіст

26 листопада в Освітньому домі прав людини в Чернігові проходив перший з чотирьох блоків Освітнього Форуму прав людини: наближаючи перемогу.

В цей день обговорювали тему постконфліктного врегулювання в Україні: від війни до миру. Зараз це питання є надзвичайно важливим, адже наша країна постала перед викликом повномасштабного вторгнення.

За таких умов особливої уваги заслуговують питання документування воєнних злочинів, захисту потерпілих від збройного конфлікту та притягнення до відповідальності осіб, які вчинили міжнародні злочини. Якраз ці теми й обговорювалися учасниками.

Воєнні злочини рф

Керівник Департаменту документування воєнних злочинів (УГСПЛ) Сергій Мовчан зазначив:

«Документування воєнних злочинів є важливим процесом нашого сьогодення. Щоденно вчиняється значна кількість злочинів і кожен з них повинен бути зафіксований. На превеликий жаль, ресурсів правоохоронців недостатньо, оскільки звичайна злочинність теж не зникла з нашого життя.

У зв’язку з цим, ми можемо стверджувати, що ефективне документування можливе лише за рахунок поєднання зусиль правоохоронців та представників громадського сектору. Звісно громадськість не перебирає на себе повноваження розслідування, але допомагає  зібрати необхідну інформацію для подальшого використання».

Тему притягнення до відповідальності осіб, які вчинили міжнародні злочини підняв Усманов Юрій, к.ю.н., директор Навчально-наукового інституту міжнародних відносин Київського міжнародного університету.

«Сьогодні найбільша кількість правопорушень, які вчиняються агентами росії в період збройного конфлікту між рф і Україною, є саме воєнні злочини. Понад 41 тисячу таких злочинів зареєстровано Офісом Генерального прокурора України з моменту широкомасштабного вторгнення рф на територію нашої держави. Реальна кількість таких злочинів – значно більша. 

В України є низка міжнародних зобов’язань з притягнення винних до відповідальності за воєнні злочини, відносно них не діють імунітети і не допускається амністія, такі злочини не мають строку давності. Попри всі труднощі, ми вже зараз маємо робити все можливе, щоб винні особи понесли покарання за свої дії задля того, щоб відновити справедливість. Це важливий елемент перехідного правосуддя, через який проходять всі держави, які вимушені були зіштовхнутися з війною. Це умова примирення суспільства, відновлення справедливості і розбудови майбутнього миру в Україні», — підкреслив Юрій.

Про захист потерпілих від збройного конфлікту, зокрема, доступу до правосуддя і відшкодування заподіяної шкоди розповідав керівник громадської приймальні УГСПЛ в м. Чернігів, юрист ГО «МАРТ» Дмитро Науменко. Він зазначив:

«На сьогодні переважна більшість постраждалого від війни населення не мають ефективних механізмів захисту порушених прав та можливості отримати компенсацію за заподіяну шкоду.

Частину законодавчих актів не приведено у відповідність до викликів, які з’явились після широкомасштабного вторгнення військ рф в України. Більшість норм регулюють відносини тільки по жертвах злочинів, які перебували/ють в зоні проведення АТО/ООС або на лінії зіткнення.

Через таку ситуацію постраждале населення залишається сам на сам зі своїми проблемами та зневірюється у можливості справедливої сатисфакції».

Форум про незламний дух українців

Координаторка освітніх курсів УГСПЛ, адвокатка Ольга Семенюк так відгукнулася про захід:

«Цей Форум був про незламний дух українців. Попри постійні обстріли, проблеми з електроенергією, брак часу, правники покинули свої справи, щоб приїхати в Освітній дім прав людини в Чернігові на чергову зустріч. Ці зустрічі давно вже стали традиційними. Випускники наших освітніх курсів чекають на них. 

Цього року темою заходу стало “Постконфліктне врегулювання”. Ця тема зараз є не менш актуальною, ніж сам збройний конфлікт. Якщо ми зможемо вдало побудувати концепцію постконфліктного врегулювання і почнемо її активно впроваджувати, то це лише пришвидшить перемогу. За результатами заходу ми отримали багато рекомендацій від учасників щодо додаткових заходів на цьому шляху. Це дуже корисно, бо допомагає експертам вийти за рамки власних ідей. А ще — я ще більше вірю у нашу перемогу, бо побувала в колі незламних людей».

Крім адвокатів, серед учасників заходу були судді та прокурори. Ось що розповів про Форум прокурор відділу Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора Антон Овчаренко:

«Цьогорічний Форум зібрав, на перший погляд, дуже різних представників юридичної спільноти: адвокатів, прокурорів та суддів. Що може об’єднувати вершини цього «трикутника правосуддя», крім участі у судовому процесі? 

Обмін думками щодо концепції розбудови післявоєнного суспільства – це те, що необхідно робити вже сьогодні. У світі давно вже винайшли так звану «transitional justice» або перехідне правосуддя, яке регулює як раз той період, який супроводжується післявоєнною відбудовою. Адже це не тільки й не стільки про економічну складову — відновлення знищеного житла майна, об’єктів інфраструктури, — але й про загоєння душевних ран, які принесла війна, а це неможливо без прощення. 

Звичайно, з юридичної точки зору важливо винаходити модель переслідування воєнних злочинців для того, щоб відновити справедливість. На національному рівні, а також через Міжнародний кримінальний суд. У сьогоднішніх реаліях варто замислитися як саме покарати вище військово-політичне керівництво держави-агресора, яке вбачається через утворення спеціального трибуналу, на необхідності чого наполягає Президент України та Генеральний прокурор. 

З іншого боку, ідея прощення наших громадян, які залишилися на окупованих територіях і вчинили певні злочини, змушує мене замислитися про певні правові орієнтири, оскільки на практиці я займаюся процесуальним керівництвом досудовим розслідуванням таких кримінальних правопорушень як «державна зрада» та «колабораційна діяльність».

Своїми враженнями поділився й адвокат Броніслав Тоцький: 

«Форум для мене став непересічним заходом, який показав, що попри складність часів, ідеали прав людини в нашому суспільстві живі. Професійна спільнота продовжує думати про захист потерпілих та покарання винних. Адже, коли стихнуть гармати, в бій підуть суддівські молотки. І тоді вже треба буде контролювати, щоб всі злочинці отримали покарання, а жертви – справедливу сатисфакцію.

Особливо мене приємно здивувало, що колеги з різних сфер не бояться говорити такі слова як «амністія», «прощення» тощо. Адже без діалогу у нас не буде спільного майбутнього як єдиної демократичної країни».

Команда Дому радіє, що під час Освітнього Форуму прав людини: наближаючи перемогу нам вдалося створити такий майданчик для діалогу і зібрати «в одне коло незламних людей». Тож наближаємо перемогу разом!

 

Освітній Дім прав людини в Чернігові розпочинає Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу.

В програмі Форуму відбулись незначні зміни.

Відтак обговорення по тематичних напрямках відбуватиметься в такі дати:

1. Постконфліктне врегулювання в Україні: від війни до миру (26 листопада – реєстрація для онлайн участі не відбувається)
2. Освіта у сфері прав людини в Україні: виклики в умовах війни і важливість для відновлення. (27 листопада)
3. Захист правозахисників в умовах війни (3 грудня)
4. Документування воєнних злочинів. Школи під прицілом війни (5 грудня)

Результатами Форуму стануть медійні, просвітницькі та методичні матеріали, що будуть надалі використовуватись в адвокаційних та освітніх цілях.

Дати проведення: 

З 26 листопада по 5 грудня 2022 року.

Місце: 

Дві локації в межах України та онлайн-включення за умови попередньої реєстрації.

Для участі у заходах Форуму онлайн можна зареєструватися за посиланням — https://cutt.ly/qMpQbSj

У Форумі візьмуть участь представники державних інституцій та навчальних закладів, документатори, психологи, громадські активісти.

З додаткових запитань звертайтеся: 

Контактна особа від організаторів  — max.strix@ehrh.org    +38093 147 84 13

#Наближаючи_перемогу

---

Освітній дім прав людини в Чернігові є громадською спілкою 13 українських правозахисних організацій і частиною Міжнародної мережі домів прав людини, що об’єднує 16 Домів прав людини в 11 країнах світу.

Наразі ми підтримуємо правозахисників, журналістів, громадських активістів в умовах війни, документуємо воєнні злочини, долучаємось до надання гуманітарної допомоги та надаємо шелтер на заході України. Ресурсний центр Дому в Количівці є тимчасовим житлом для волонтерів, які відновлюють зруйновані будинки в регіоні.

У Львові працює Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові як шелтер для правозахисників, громадських активістів, журналістів, волонтерів і також як освітній хаб.

 

З 26 листопада по 5 грудня Освітній Дім прав людини в Чернігові проведе Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу. Захід буде проходити у двох локаціях в межах України з можливістю під’єднатися онлайн.

Наближати перемогу можна по-різному: кожен це робить на своєму фронті. Громадянське суспільство докладає максимум зусиль, щоб ця перемога настала якнайшвидше.

Тому Дім вирішив створити майданчик для експертної дискусії й дати події символічну назву — Освітній Форум прав людини: наближаючи перемогу!

Під час Форуму планується обговорення:

• викликів для правозахисників в умовах повномасштабного вторгнення;
• державної політики щодо освіти у сфері прав людини в Україні в умовах війни;
• взаємодії громадянського суспільства та правоохоронних органів у сфері документування воєнних злочинів.

Робота відбуватиметься у чотирьох основних тематичних напрямках: 

1. Постконфліктне врегулювання в Україні: від війни до миру (26 листопада – реєстрація для онлайн участі не відбувається);
2. Освіта у сфері прав людини в Україні: виклики в умовах війни і важливість для відновлення. Школи під прицілом війни.(27-28 листопада);
3. Захист правозахисників в умовах війни (3 грудня);
4. Документування воєнних злочинів (5 грудня);

Результатами Форуму стануть медійні, просвітницькі та методичні матеріали, що будуть надалі використовуватись в адвокаційних та освітніх цілях.

Дати проведення: 

З 26 листопада по 5 грудня 2022 року.

Місце: 

Дві локації в межах України та онлайн-включення за умови попередньої реєстрації.

Для участі у заходах Форуму онлайн можна зареєструватися за посиланням.

У Форумі візьмуть участь представники державних інституцій та навчальних закладів, документатори, психологи, громадські активісти.

З додаткових запитань звертайтеся: 

Координаторка Форуму Олена Вінсент  — olena.vinsent@ehrh.org   +380966008111

#Наближаючи_перемогу

---

Освітній дім прав людини в Чернігові є громадською спілкою 13 українських правозахисних організацій і частиною Міжнародної мережі домів прав людини, що об’єднує 16 Домів прав людини в 11 країнах світу.

Наразі ми підтримуємо правозахисників, журналістів, громадських активістів в умовах війни, документуємо воєнні злочини, долучаємось до надання гуманітарної допомоги та надаємо шелтер на заході України. Ресурсний центр Дому в Количівці є тимчасовим житлом для волонтерів, які відновлюють зруйновані будинки в регіоні.

У Львові працює Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові як шелтер для правозахисників, громадських активістів, журналістів, волонтерів і також як освітній хаб.