Голова Дмитрівської територіальної громади Валентин Бойко каже, що під час боїв на Чернігівщині “Бог забрав у нього страх”. Тому коли одного дня він натрапив на ворожу колону, то перед очима не було картинок з епізодами життя, натомість в голові пульсувала єдина думка: “Ну от і все”. Порівнявшись з Валентином, солдати пересмикнули затвори. З повним прийняттям ситуації, чоловік очікував автоматної черги в спину. Однак того разу смерть пройшла повз нього. Хоча в самій громаді у березні 2022 року російські військові розстріляли шістьох цивільних людей. 

Про підготовку до війни, спротив Дмитрівської громади та розстріли цивільних, – далі у матеріалі. 

“Ще у 2021 році я розумів, що війна буде”

Дмитрівська громада знаходиться в Ніжинському районі на Чернігівщині. Разом із селищем Дмитрівка до її складу входить 15 населених пунктів. Голова громади Валентин Бойко каже: розуміння того, що війни не уникнути, прийшло ще у 2021 році. Тоді росіяни почали брязкати зброєю на північному кордоні України. 

Голова Дмитрівської територіальної громади Валентин Бойко. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

У громаді, аби підготувати людей, організовували курси домедичної допомоги та поводження зі зброєю. На останніх вчили, як збирати автомат, користуватися РПГ та іншою зброєю. Щоправда, тоді із п’яти тисяч мешканців Дмитрівської ТГ ці навчання відвідало близько сотні людей. Але і це згодом стало у пригоді.

Так само тут намагалися подбати і про продовольчу безпеку. Аби збільшити автономність громади, голова шукав, як встановити в селі власну пекарню. Це мало б забезпечити Дмитрівку і навколишні села хлібом у випадку блокади чи окупації. 

“Я дізнався, що в Сергіївці на Полтавщині місцевий підприємець виграв грант і поставив пекарню в селі. Ми з ним познайомилися, почали вивчати досвід. Взимку вже придбали тістоміс, інше обладнання, шукали гарну піч. Але купити не встигли”, – пригадує Валентин Бойко.

У січні 2022 року, коли набув чинності закон про національний спротив, Бойко разом з іншими головами громад профінансували облаштування місць розміщення територіальної оборони в районі. Та попри розуміння наближення війни і підготовку до неї, плану дій на випадок її настання в Бойка не було. Голова думав, що громада опиниться в сірій зоні. Натомість вона потрапила фактично на лінію вогню. 

Екстремальне знайомство

Перші колони російських військових пройшли територією громади вночі 25 лютого 2022 року. Вони рухалися з Сумщини. За пару днів біля сіл Голінка та Гайворон з’явилися й перші ворожі блокпости. А це означало, що громаду “відрізали” від Ніжина, Бахмача та Прилук. Продукти в магазинах закінчувалися. Тому Бойко відправив за хлібом на Полтавщину свого сина та працівників селищної ради. Так за 130 км від дому вони знайшли хлібозавод і налагодили постачання хліба у Дмитрівку та інші села громади. Пізніше з цим питанням допомагало місцеве агропідприємство “Агродмитрівське”. Паралельно Валентин шукав, де взяти зброю для місцевої тероборони. Зрештою, її вдалося знайти в Борзні 28 лютого. 

Картосхема руху російських військ. Матеріали фотовиставки “Дорогою уражень”

“Коли почалося вторгнення, багато людей кричали, що треба завалювати дорогу деревами. Я категорично був проти. Російській техніці то не перешкода, а от наша ”швидка”, машина з хлібом, ДСНС не проїдуть. Так воно й сталося. Я їхав завантажений автоматами. Під’їжджаю до лісу, а там на дорозі дерева повалені. Подзвонив товаришам, вони “Нивою” приїхали з села через ліс, ми перенесли вантаж через завали, і вони помчали назад у Дмитрівку лісом, а я дорогою в об’їзд. Отак ми й озброїлися”, – ділиться голова. 

З громади до загону місцевої самооборони долучилося 25 чоловіків. Це були працівники селищної ради, старости сіл та інші “надійні хлопці”. А згодом життя звело їх і з військовими.

“У перші дні березня мені повідомили, що в Дмитрівці з’явилися військові, розмовляють російською мовою. Ми з заступником Володимиром Трепачко сіли в авто і поїхали за ними. Раптом бачимо, їхній бусик та пікап розвернулися і летять назад. Ми перекрили їм шлях автівкою на переїзді. Всі повискакували з автомобіля. Мало не перестріляли один одного. Координації, як такої, тоді не було. Це виявилися військові 54 розвідувального батальйону. З такого екстремального знайомства і почалася наша співпраця з “кошмарення” росіян”, – посміхається Валентин Бойко. 

Без броніків та шоломів проти важкоозброєних росіян

Перший бій тероборонівців та російських військових стався 9-12 березня. Тоді до Бойка подзвонив староста Рубанки і розповів, що в селі Терешиха на блокпості іде бій місцевих чоловіків та росіян. “Дмитрівські” поїхали на допомогу. Далі стався бій у Рубанці.

Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

“Між нами було метрів 250. Була перестрілка, ми ж без броніків, шоломів, зі звичайними автоматами. А росіяни – озброєні до зубів і в екіпіровці. Але попри це один з ворогів загинув, шестеро інших здалися в полон. Ми передали їх 54 розвідбату… Спрацювавшись з військовими, ми закладали фугаси на місці руху колон, підривали їхні машини, забирали покинуту техніку, снаряди. Якось знайшли перевернутий КАМАЗ із боєприпасами 152-го калібру. Все перевантажили і віддали нашим. Іншим разом забрали шикарну гаубицю… Ми чинили спротив, як могли. Наша громада першою стала на шляху цих колон за весь час їхнього руху з кордону в Сумській області”, – переконує голова громади.

Ще один бій Бойка та його команди стався на трасі, що сполучає Дмитрівку та Гайворон. Там тероборонівці та військові облаштовували позицію. Раптом дорогою виїхав російський “Тигр” і почав стріляти.

“Наш військовий вдарив по ньому з РПГ, але не влучив. Ми з автоматами “пахкаємо”, але то іграшка проти мін і броньовика… Добре, що військові привезли “Утьос” (кулемет. – Авт.). Староста Кропивного Володя Ткаченко встав у повний зріст і як гахне по “бетееру”. Мабуть, в бік йому влучив. Тим він нас і врятував. Росіяни розвернулися і поїхали геть”, – каже селищний голова. 

Та отримавши опір, російські військові почали лютувати. Вони грабували магазини, нищили трансформаторні підстанції, обійстя людей. А 15 березня розстріляли машину, яка везла додому працівників сільгосппідприємства. Тоді поранення отримали четверо людей, а один із працівників – Анатолій Углач – загинув від отриманих поранень. Так само із самохідних артилерійських установок почали обстрілювати й Дмитрівку. 

Знищений російськими війсьами автомобіль. Матеріали фотовиставки “Дорогою уражень”

“Росіяни виїжджали о 5.20 ранку і валили сюди по 30-40 залпів. А 22 березня вони заїхали на тракторну бригаду в Гайвороні. Ми підняли квадрокоптер, бачимо, стоять. Доповіли військовим. Це місце знаходиться за селом, тому вирішили накрити їх мінами. Одна з них влучила в кабіну КАМАЗа зі “Смерчами”, ото феєрверк був”, – пригадує чоловік. 

Того ж дня в сусідньому селі Голінки російські військові вбили селянина Петра Ковалівського. Чоловік мав ментальні захворювання, їхав на велосипеді. Рідні забили на сполох, коли він зник. Згодом його знайшли біля дороги розстріляним.

“Я їхав в машині і читав “Отче наш”

Через шкоду, яку російським військовим завдавали тероборонівці, на них влаштували “полювання”. Аби дізнатися, де вони знаходяться, у Гайвороні взяли в полон шістьох місцевих чоловіків. Тримали кілька днів на території місцевого току, допитували і, зрештою, відпустили. 

Та крім спротиву, треба було впорядковувати й буденні питання. Зокрема, через обстріли часто зникало світло. Лагодити дроти доводилося самостійно, бо РЕМ не хотів ризикувати життям електриків і не відправляв їх в небезпечні райони. 

Валентин Бойко. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

“Я їхав в машині і читав “Отче наш”. Мене вже шукали російські військові, іти до них було небезпечно. Але люди чотири дні були без світла, а значить і води. Тож довелося ризикувати. Так ми заїхали в Терешиху, пішли на блокпост. Кажу їм: “Ми електрики, люди скаржаться, що світла немає. Не стріляйте, ми підемо “десятку” (дріт напругою 10 тис. вольтів – Авт.) піднімемо”. Військовий дивився на мене з недовірою. Аж тут бачу, з-за кута на мопеді виїжджає мій знайомий. Думаю, ну все, зараз щось скаже і моя брехня про електриків відкриється. Але того дня мені пощастило: вони його розвернули додому”, – посміхається Бойко.

“Найтемніший” тиждень перед звільненням

Останній тиждень перед звільненням області був чи не найважчий. Гайворон та Голінку окупували. Лютуючи, ворог без розбору стріляв по мирних мешканцях. 29 березня вбили Володимира Нескубу. Чоловік, пропустивши колону, збирався перебігти дорогу від знайомого до себе додому. Раптово виїхав БТР і чоловіка розстріляли. 

Наступного дня біля вікна російські військові вбили і його 82-річну маму Галину. Жінку знайшла староста села Наталя Вернигора з фельдшером. Родичі не могли додзвонитися Галині Нескубі, тому попросили старосту перевірити, чи все з нею гаразд. Наталя знайшла бабусю вбитою, вона лежала на підлозі біля вікна. У склі був отвір від кулі. 

Написи на стіні, які залишили російські військові. Матеріали фотовиставки “Дорогою уражень”

Ще один удар російські військові нанесли громаді перед виїздом. За день до того, як покинути Гайворон, вони вбили двох цивільних чоловіків – 28-річного Богдана Ткаченка та 53-літнього колишнього військового Миколу Сидоренка. Їх взяли в полон напередодні, тримали в погребі, а потім розстріляли. 

Валентин Бойко з побратимами заїхали в це село вже після відходу росіян. Чистий, охайний Гайворон було важко впізнати: все розбите, понівечене, розграбоване. Таке спустошення сталося за останній, “найтемніший” тиждень окупації. 

Все відновиться, а от людей не повернути

Зараз громада знову живе своїм життям. Руїни у Гайвороні відновили за рахунок місцевих підприємців – Анатолія Бойка, агровиробника з Бахмача Валерія Колоши. Навіть міст між Гайвороном та Голінкою звели власним коштом. Зі спорудженням допоміг 36-й будівельний загін із Конотопа. У 2023 році в громаду зайшла благодійна організація ACTED. Тож село потроху оживає. 

“Це було нерозумно і ризиковано. Але тоді страху не відчувалося, час такий був. Іноді колони їхали мало не назустріч одна одній. Якось мені подзвонили селяни з Рубанки, кажуть, російські військові грабують магазин. Я сів в авто і поїхав, думав, вони ж ідуть від села. Коли дивлюся, колона навпроти мене виїжджає. Двоє військових на броні сидять. Я зупинився. Порівнявшись, військові скинули автомати і розвернулися на мене. Я тільки подумав: “Ну от і все” і чекав пострілів у спину. Але мені тоді пощастило, вони не стріляли. Знаєте, страху не було, картинок життя, як розповідають, теж. Тільки повне прийняття ситуації. Але тоді для мене минулося… Наших людей, які загинули, шкода”, – задумливо резюмує Валентин Бойко. 

Аби фінансово підтримати родини загиблих, селищна рада ухвалила спеціальну програму. За нею раз на рік виплати отримують родичі вбитих цивільних, військових, полонених, зниклих безвісти. Також певну підтримку мають поранені військовослужбовці. А на згадку про тих, у кого російські військові відібрали життя, в кожному населеному пункті громади створюють куточок пам’яті. 

Матеріал підготувала Наталія Найдюк.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. 

Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Колони російських військ рухалися у селі Мартинівка транзитом, обстрілюючи все навколо. Цивільним людям доводилося ховатися у погребах, виритих бліндажах, в лісі та навіть на кладовищі. Російські військові тут пострілами з кулемета поранили 9-річну дитину. Місцевого чоловіка застрелили, щонайменше ще троє людей були поранені кулями. Пошкодили понад тридцять осель, декілька з них вигоріли вщент. Понівечили пам’ятники в селі. Грабували. Накоїли стільки лиха, що місцеві мешканці через два роки після деокупації, згадують цей час із жахом…

Знищений будинок у селі Мартинівка. Фото надане свідком.

Початок окупації 

Село Мартинівка, що на Чернігівщині, потрапило в окупацію 25 лютого 2022 року, перші вибухи було чути вже близько п’ятої ранку. Мешканці пригадують, що раніше чули схожі розриви снарядів, коли у 2018 році на артилерійських військових складах ЗСУ в смт Дружба відбулася пожежа. Та цього разу все було інакше, розпочалася війна.

Перші колони російських військ їхали спокійно і не чіпали цивільних людей, але з часом їх поведінка змінилася. Довелося шукати укриття: сиділи у погребах. Мешканці розповідають, що були випадки, коли односельці ховалися у виритих бліндажах, в лісі, а одна родина навіть на кладовищі.

Окоп у селі Мартинівка. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

Злощасний день: події 22 березня 2022 року

22 березня 2022 року в Мартинівці було вбито місцевого мешканця. Російські військові приїхали до нього додому. Свідки бачили як біля будинку стояла техніка, а по двору ходили солдати. Що саме відбувалося в цей час і чому вони приїхали — достеменно невідомо. Припускають, що причиною було те, що будинок розташовується на краю села, з городу далеко видно як починала рухатися техніка. Односельці телефонували і запитували про рух колон, щоб вийти безпечно з укриття, поїхати по хліб, ліки чи у справах. Кажуть, російським військовим могло це не сподобатися, а вони, ймовірно, прослуховували телефони.

Коли техніка поїхала з подвір’я, сусіди пішли шукати господаря. Побачили, що в будинку безлад, у кімнаті прострелений телевізор, з холодильника забрали продукти. Чоловіка в будинку не було. Його тіло знайшли за двором. Поряд були сліди від машини та повалені дерева. На очі натягнутий картуз, руки складені на животі. Без слідів катувань, але на спині побачили отвір від кулі.

Цього ж дня, на іншій стороні села проїжджали російські військові і почали обстрілювати з кулемета чоловіків, які стояли на вулиці, розмовляли. Всі попадали на землю і почали відповзати. Двоє скотилися під сарай, ще один побіг до будинку. Російські військові побігли слідом, стріляли і поцілили в руку —  куля пройшла навиліт. Поранений чоловік перескочив паркан та впав у господарську яму. Обстрілювали все: будинок, сарай, двір, трактор, що стояв поруч. Та все ж, чоловіку вдалося вижити. 

Пошкоджений трактор у селі Мартинівка. Фото надане свідком

Пограбування

Під час окупації російські військові двічі пограбували магазин, де була вивіска «Продовольчі товари». Окрім того, мародерили в будинках і погребах. Простреливши вікна, залізли до приміщення сільської ради, взяли тільки рупор. У місцевої родини викрали генератор, болгарку, інструменти та розстріляли авто. Забирали ноутбуки, телефони та іншу техніку. Свідки з подивом пригадують, що виносили пшеницю в мішках, а в одного чоловіка викрали навіть ворота.

Під час відходу з Чернігівської області на бронетехніці везли награбоване майно. У кінці села колону розбили, на цьому місці валялися обгорілі залишки бензопили, мультиварки, велосипеда та інших викрадених речей.

Завершення окупації

Село Мартинівка найбільше постраждало від хаотичних обстрілів, які відбувалися під час відступу численних колон російських військ 31 березня 2022 року. Спочатку техніка рухалася селом спокійно, але потім почали обстрілювати помешкання. Їхали з самого ранку до пізнього вечора, тією ж дорогою, по якій заїжджали в перші дні окупації. 

Першим поцілили з танка у будинок, що стояв на початку села. Таким чином «розганяли» місцевих. Під час руху техніки кулемети були направлені на будинки. У Мартинівці десятки будинків зазнали пошкоджень, частину з них, ймовірно, обстрілювали запальними кулями. 

Російські військові навмисне розстріляли пам’ятник воїнам, які визволяли село в Другу світову війну. Осколками посікло пам’ятник Шевченку, на голові осколками відбило всю потиличну частину (у 2023 році був відреставрований).

Пошкоджений пам’ятник Т.Г. Шевченку в селі Мартинівка. Фото надане свідком

У родини місцевих мешканців згоріли два будинки: новий і старий, які були розташовані біля траси. Коли пожежу намагалися загасити, російські військові почали стріляти, довелося рятуватися й бігти до сховища — тим часом все згоріло вщент.

Дев’ятирічну дитину поранили через те, що захиталася шторка в будинку — туди почали стріляли. Кулі пройшли наскрізь стіни і поранили дитину. Батьки чекали поки техніка виїде і лише ввечері змогли привезти дитину у лікарню до міста Прилуки. Дитина вижила.

Ще одна родина переховувалася у друзів на іншій вулиці. У двір зайшов сусід набрати води з колодязя. Обстріл був такої сили, що металеві ворота знайшли на іншій вулиці. Веранду зруйновано повністю. Чоловік почав ховатися — росіяни влучили у сарай, і будинок. На щастя, він залишився живий. Будинок не підлягає відновленню.

Знищений будинок у селі Мартинівка. Фото надане свідком.

Та все ж, село відновлюється, за два роки більшість будинків вдалося відремонтувати. Місцеві жителі сподіваються, що більше ніколи в житті не потраплять в окупацію.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. 

Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

У цій публікації подається узагальнення інформації, зібраної громадською організацією «МАРТ» спільно з громадською спілкою «Освітній дім прав людини в Чернігові», у рамках глобальної ініціативи «Трибунал для путіна» про ймовірно скоєні міжнародні злочини за 760 днів повномасштабної російсько-української війни на території Чернігівської області.

Було задокументовано 4235 епізодів за весь період і 29 епізодів, зафіксованих у березні 2024 року.

Інформація в цій публікації є приблизною, спирається на зібрані нами дані та потребує уточнення.

1. Інформація про жертви серед цивільного населення

За досліджуваний період у Чернігівській області нами було зафіксовано загалом 725 епізодів, пов’язаних із людськими втратами чи порушенням прав серед цивільного населення.

1.1. Інформація про загиблих та поранених серед цивільного населення

За даними, які задокументовані в нашій базі, за досліджуваний період у Чернігівській області внаслідок ракетних, мінометних та артилерійських обстрілів, а також на вибухових пристроях різного характеру загинула щонайменше 571 людина, було поранено щонайменше 619 чоловік.

Ось деякі з цих випадків за останній місяць: 

7 березня внаслідок ворожого удару (О 15.50-16.10 зафіксовано 15 вибухів з міномету 120 мм біля н. п. Карповичі Новгород-Сіверського району) загинув чоловік 1972 року народження. Його тіло біля воронки від вибуху знайшли сусіди.

9 березня під час обстрілу села місцевий житель заховався в погребі. Однак російська міна поцілила прямо туди – внаслідок вибуху стеля погребу обвалилася на чоловіка. Потерпілий зазнав травм ніг і не міг самостійно пересуватися.

4 березня о 08:55 унаслідок ракетного обстрілу біля н. п. Козилівка Корюківського району. Було пошкоджено будівлі ферми та травмовано місцевого мешканця (поранення руки).

Близько 13:40 22 березня в районі села Прогрес прикордонної Семенівської громади на Чернігівщині російський дрон влучив у маршрутку. В мікроавтобусі перебувало 9 цивільних осіб, 3 з яких отримали поранення різного ступеня тяжкості (дві жінки-пасажирки маршрутки 1979 та 1973 років народження, а також чоловіка 1975 року народження.)

22 березня у прикордонній Семенівці на Чернігівщині внаслідок російського бомбардування, ймовірно КАБами, знищено будинок культури. Пошкоджено автомобіль. По медичну допомогу звернулися четверо людей, загиблих немає. Пошкоджено житлові будинки навколо.

2. Інформація про житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури, що зазнали пошкоджень унаслідок бойових дій

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, у Чернігівській області за досліджуваний період унаслідок переважно ракетних ударів було зруйновано/пошкоджено щонайменше 5861 об’єкт цивільної інфраструктури, серед яких:

Ось деякі з цих випадків за останній місяць: 

На Чернігівщині поблизу міста Ічня Прилуцького району ввечері 4 березня трактор підірвався на невідомому вибуховому пристрої.

За попередньою інформацією, під час проведення земляних робіт на землях ТОВ “Ічнянське” водій трактора John Deere 8345R наїхав на вибуховий пристрій. Його тип наразі встановлюється. Внаслідок вибуху трактор отримав механічні пошкодження переднього правого колеса, також у ньому вибито лобове скло. Потерпілих немає.

Унаслідок російського обстрілу одного з прикордонних сіл Новгород-Сіверської громади на Чернігівщині 5 березня пошкоджено приміщення магазину та житлові будинки. За інформацією правоохоронців, люди не постраждали.

Унаслідок атаки російських дронів зазнав руйнувань приватний будинок в одному з сіл Семенівської громади. Господар будинку перебував усередині оселі та дивом уцілів.

2 вибухи з ПТУР (16.20-16.40) біля с. Грем’яч Новгород-Сіверського району. Внаслідок обстрілу пошкоджено непрацюючу вишку мобільного зв’язку «МТС» та ЛЕП.

7 березня зафіксовано 9 вибухів з міномету 120 мм біля н. п. Будо-Вороб’ївська Новгород-Сіверського району. Внаслідок обстрілу сталося загоряння господарської будівлі.

8 березня о 12.10 – 12.30 зафіксовано 9 вибухів з міномету 120 мм біля н. п. Єліне Корюківського району. Внаслідок обстрілу відбулося загоряння нежитлового будинку.

12 березня об 11.20 – 11.30 зафіксовано 3 вибухи із ствольної артилерії біля н. п. Бучки Новгород-Сіверського району. Внаслідок обстрілу виникла пожежа господарчої будівлі в нежитловому господарстві. Вогнем знищено будівлю.

14 березня о 13:40 зафіксовано 1 вибух, скид з дрону, по н .п. Миколаївка Новгород-Сіверського району. Внаслідок обстрілу сталося загоряння господарської будівлі.

15 березня о 16.00-16.15 пролунали 5 вибухів з САУ у районі північної околиці с. Мощенка Чернігівського району. Пошкоджено одну будівлю ферми та лінію електропередачі високої напруги.

16 березня о 22.45 1 вибух (ракета Х-59) в н. п. Макишин Чернігівського району. Знищено господарчу будівлю та виникла пожежа житлового будинку, знищений також легковий автомобіль.

20 березня о 17.00 зафіксовано 1 вибух, скид боєприпасу з FPV дрону біля н. п. Заріччя Новгород-Сіверського району. Внаслідок ураження виникла пожежа житлового будинку (мешканці відселені).

Унаслідок російських обстрілів 20 березня зазнало пошкоджень фермерське господарство в одному з прикордонних сіл Новгород-Сіверського району.

Внаслідок вибухів господарські споруди та майстерні зазнали пошкоджень.

25 березня о 16:20-16:47 зафіксовано 40 вибухів з РСЗВ біля н. п Полісся Чернігівського району. Про втрати серед місцевого населення інформація не надходила. Пошкоджена ЛЕП. Порушене електропостачання сіл Берилівка, Гасичівка, Мощенка, Сутоки, Чернігівського району.

3. Інформація про типи подій, які були задокументовані за досліджуваний період

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, за досліджуваний період у Чернігівській області трапилися такі події:

Аналіз зібраної інформації дає підстави стверджувати, що протягом останнього місяця зс рф ведуть щоденні обстріли як прикордонних територій Чернігівської області, так і самого міста Чернігів. Фіксуються присутність ДРГ, ворог застосовує для обстрілів артилерію, міномети, РСЗВ, БПЛА, пуски ракет з гелікоптерів та літаків тощо – все це неминуче призводить до руйнування цивільної та критичної інфраструктури життєзабезпечення, людських втрат серед цивільного населення.

Загалом за останній місяць від ворожих обстрілів пошкоджено 4 об’єкти інфраструктури життєзабезпечення, 4 автомобілі, 7 об’єктів підприємницької діяльності та комерційно-виробничого призначення, 1 об’єкт культурно-розважального закладу, 14 будівель житлово-побутового призначення, 1 людина загинула та 8 дістали поранення.   

Основне фото: Будинок, у якому жила родина Кряж. Суспільне Чернігів

Збір інформації триває. Якщо ви можете надати додаткову інформацію, будь ласка, напишіть нам на адресу tribunal_for_putin@helsinki.org.ua.

Аналіз підготував координатор громадської приймальні УГСПЛ в м. Чернігів, що діє на базі  ГО «МАРТ»,  Дмитро Науменко

Село Припутні — одне з багатьох на Чернігівщині, що опинилося в окупації російських військ у лютому-березні 2022 року. Тут людей розстрілювали, на подвір’ях місцевих жителів ставили військову техніку, грабували будинки, а один і взагалі спалили задля розваги. Після відходу з області — залишили заміновану територію та жахливі спогади від пережитого.

Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

“Нас розстріляли. Нас ранило…”

За період окупації, яка тривала трохи більше як місяць, у невеликому селі загинуло п’ятеро людей. Першими жертвами стали Олександр Грищенко та Євгеній Чемерис. 26 лютого 2022 року вони автомобілем поїхали в сусіднє село Крупичполе. На початку села стояла колона російської військової техніки. По автомобілю відразу відкрили вогонь. Автомобіль загорівся, обоє чоловіків, на жаль, загинули. Чому російські військові почали стріляти достеменно невідомо. Чоловіки були цивільними.

Наступна трагедія трапилася через місяць. 27 березня подружжя Світлана та Григорій Продани їхали велосипедами до сусіднього села на похорон батька. Дорогою в них поцілили російські військові. Поранена жінка змогла зателефонувати та попросити допомоги. Вона розмовляла вже тихо і казала: «Нас розстріляли. Нас ранило. Колони вже немає. Ми у вербичках». Швидка допомога забрала людей у лікарню. Світлана померла у приймальній. Григорію зробили операцію, але вночі він помер.

Через чотири дні, 31 березня 2022 року, коли російські війська покидали Чернігівщину, то застрелили чоловіка в селі. Його звали Микола Кубрак. Він перебував біля одного з перехресть, кудою прямували російські колони. Солдати зробили декілька пострілів. Рана була на шиї. Невдовзі чоловік помер.

Коли завершилася окупація, здавалося все позаду, але це було не так. Російські військові ретельно замінували територію. На одній із мін підірвався автомобіль швидкої допомоги, в якому їхала родина медиків на прізвище Пабат. Чоловік та жінка померли від отриманих травм, їх донька отримала поранення, сину пощастило залишитися неушкодженим.

Хаотичні обстріли, пограбування та підпали

Російські військові розташувалися в лісі, що на околиці села. Облаштували бліндажі і там постійно перебували. Селом регулярно курсували російські колони. Свідки розповідають, що під час руху бронетехніки залишатися на вулиці було вкрай небезпечно. Військові РФ хаотично обстрілювали будинки місцевих мешканців та інші будівлі, які траплялися їм на шляху. 

Росіяни заходили в пусті хати, в них брали все, що бажали. У людей із підвалів та погребів зникли харчі. Вбивали та забирали свійських тварин. Нищили автомобілі. Шукали алкоголь та сигарети. Викрадали різноманітні побутові речі, одяг та навіть жіночу білизну.

Місцевий магазин росіяни протаранили БМП, забрали гуманітарну допомогу, яку якраз роздавали місцевим мешканцям наприкінці березня. Охочих, що зібралися отримати гуманітарку, розлякали автоматними чергами.

Спалений автомобіль у селі Припутні. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів

Коли російські війська покидали Чернігівську область, селилися в будинки місцевих мешканців, прикриваючись цивільним населенням як “живим щитом”. Будинок однієї жінки, де російські військові якраз вирішили заночувати та розважалися всю ніч, вживаючи алкогольні напої, вранці підпалили. Потім завели свою бронетехніку і колона попрямувала в бік російського кордону. Відомо також, що в інших людей російські військові спалили фуру, вогонь з якої перекинувся на будинок. Все згоріло. 

Страшно усвідомити, що це лише частина тих страшних подій, які довелося пережити мешканцям села Припутні. За трохи більше, ніж місяць, російські військові “визволили” їх від спокійного життя, здоров’я, будинків, речей, а семеро людей від найціннішого — життя.

_________

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. 

Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Вночі 22 березня 2024 року Росія завдала масованих ракетних ударів по об’єктах критичної цивільної (в першу чергу — енергетичної) інфраструктури України, яка призвела до руйнування цивільних об’єктів.  Сьогодні під атакою перебували Харків, Запоріжжя, Дніпро, Кривий Ріг, Черкаси, окремі населені пункти Харківщини, Дніпропетровщини, Запоріжчини, Одещини, Хмельниччини, Вінниччини та Івано-Франківщини. Це була друга атака поспіль після масованої атаки на місто Київ та Київську область напередодні. 

Всі наслідки від нічної атаки 22 березня наразі важко оцінити, але станом на 14.00 відомо про прямі влучання по Дніпровській ГЕС (ДніпроГЕС) у Запоріжжі. Влучання в греблю гідроелектростанції може призвести до катастрофічних наслідків для життя українців та довкілля. Стався витік нафтопродуктів у Дніпро, що також може спричинити значну шкоду для екосистеми. Поряд з атакою на Каховську греблю такі дії РФ можуть бути прирівняні до використання зброї масового знищення. 

Внаслідок ранкової атаки відключилася зовнішня повітряна лінія, яка з’єднує тимчасово окуповану Запорізьку АЕС із об’єднаною енергосистемою України, відтак ЗАЕС опинилася на межі блекауту. Найважча ситуація наразі у Харкові — там армія РФ буквально намагалась знищити основні енергетичні об’єкти, які живлять місто, вдаривши щонайменше 15 разів по об’єктах енергетики. За даними Харківської ОВА, наразі у Харкові без електроенергії близько 700 тисяч споживачів. 

Без світла, води та тепла залишаються сотні тисяч людей по всій Україні. Ці атаки забрали життя щонайменше п’яти людей, в тому числі дитини; поранено 30 осіб, руйнувань зазнали житлові будинки та цивільні об’єкти.

Росія не вперше атакує об’єкти цивільної енергетичної інфраструктури України, але сьогоднішня атака вже була оцінена як  одна  з наймаймасованіших та руйнівних за весь час з початку широкомасштабної агресії Росії проти України. Під цілеспрямовані удари потрапили ключові об’єкти, що забезпечують роботу енергосистеми загалом – генерація енергії, високовольтні підстанції, підстанції операторів розподілу. Аварійні відключення вже запровадили у семи областях України. Знеструмлені- заклади що забезпечують ключові послуги – медичні установи, системи екстреного звернення для ключових служб (поліція, лікарні тощо)  вокзали, спостерігаються проблеми з водопостачанням та теплом. 

Напади на цивільні об’єкти (8(2)(b)(ii)), заподіяння надмірної шкоди цивільним особам та пошкодження цивільних об’єктів (8(2)(b)(iv)) є воєнними злочинами та злочинами проти людяності (7(1)(k))) в розумінні Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС). Раніше, 5 березня II Палата попереднього провадження МКС видала ордери на арешт двом представникам воєнного командування РФ за атаку на об’єкти цивільної інфраструктури, в тому числі, Кременчуцької ГЕС. 

Ми закликаємо Уряд України забезпечити слідчі органи та органи прокуратури відповідними законодавчими інструментами, які дозволять задокументувати всі порушення якісно та у відповідності до стандартів міжнародного кримінального права. Зокрема без подальших зволікань ратифікувати Римський Статут МКС та  імплементувати його в кримінальний та кримінально-процесуальний кодекси;  забезпечити належний захист та підтримку постраждалих та свідків масованих обстрілів на державному рівні. Якісне документування воєнних злочинів та злочинів проти людяності у відповідності до міжнародних стандартів  є ключовим  обов’язком правоохоронних органів України.       

Ми сподіваємось що Офіс Прокурора МКС включить епізоди масованого обстрілу об’єктів критичної інфраструктури 22 березня 2024 року в своє поточне розслідування дій РФ і розширить коло підозрюваних осіб до найвищого політичного рівня, як відповідальних за впровадження системної і послідовної політики знищення критичної цивільної інфраструктури України.    

Ми звертаємося до країн партнерів з закликом активізувати їх дії щодо надання систем протиповітряної оборони, що мають забезпечити захист цивільних осіб та захищених МГП об’єктів.

On the night of March 22, 2024, Russia launched massive missile attacks on Ukraine’s critical civilian (primarily energy) infrastructure facilities, which led to the destruction of civilian objects. Today, Kharkiv, Zaporizhzhia, Dnipro, Kryvyi Rih, Cherkasy, multiple cities and towns in Kharkiv, Dnipro, Zaporizhzhia, Odesa, Khmelnytskyi, Vinnytsia, and Ivano-Frankivsk oblasts were under attack. It followed a massive attack on Kyiv and the Kyiv region the day before.

It is currently difficult to assess the full impact of the March 22 attack, but as of 2 PM Kyiv time, direct hits were reported at the Dnipro hydroelectric power plant in Zaporizhzhia. An attack on a hydroelectric power plant dam could lead to catastrophic consequences for the lives of Ukrainians and the environment. Oil products leaked into the Dnipro River, which could also cause significant damage to the ecosystem. Along with the attack on the Kakhovka dam, such actions by the Russian Federation can amount to a use of weapons of mass destruction.

As a result of the morning attack, the external overhead line connecting the temporarily occupied Zaporizhzhia Nuclear Power Plant to the unified energy system of Ukraine was disconnected, putting the plant on the verge of blackout. A particularly difficult situation is currently in Kharkiv, where the Russian army attempted to destroy the main energy facilities that supply the city, directing at least 15 strikes at such objects. According to the Kharkiv Regional Military Administration, about 700,000 consumers in Kharkiv are currently without electricity.

Hundreds of thousands of people across Ukraine remain without power, water and heat. These attacks have claimed the lives of at least five people, including a child. 30 people are injured, residential buildings and civilian facilities are destroyed.

This is not the first time that Russia has targeted Ukraine’s civilian energy infrastructure, but today’s attack has already been assessed as one of the most widespread and destructive since the beginning of Russia’s large-scale aggression against Ukraine. The targeted attacks hit key facilities that ensure the operation of the power system as a whole: power generation, high-voltage substations, and distribution operator substations. Emergency power outages have already been introduced in seven regions of Ukraine. Critical infrastructure elements, such as medical facilities, emergency call systems for critical services (e.g. police, hospitals, etc.), train stations, water and heat supply, are affected.

Attacks against civilian objects (8(2)(b)(ii)), causing excessive harm to civilians and damage to civilian objects (8(2)(b)(iv)) constitute war crimes and crimes against humanity (7(1)(k)) as per the Rome Statute of the International Criminal Court (ICC). Earlier, on March 5, II Pre-Trial Chamber of the Court issued arrest warrants against two representatives of the Russian military command for attacks on civilian infrastructure, including the Kremenchuk hydroelectric power plant.

We call on the Government of Ukraine to provide the investigative and prosecutorial authorities with the appropriate legislative tools to document all violations in a proper manner and in accordance with international criminal law standards. In particular, without further delay, to ratify the Rome Statute of the ICC and implement it in the criminal and criminal procedure codes; ensure proper protection and support at the state level for victims and witnesses of mass shelling. Effective documentation of war crimes and crimes against humanity in accordance with international standards is a key responsibility of Ukraine’s law enforcement agencies.

We hope that the Office of the Prosecutor of the ICC will add the episodes of mass shelling of critical infrastructure on March 22, 2024 to the scope of its ongoing investigation, and expand the range of suspects to include the highest political level officials as those responsible for implementing a systematic and consistent policy of destroying Ukraine’s critical civilian infrastructure.    

We call on our partner countries to step up their efforts to provide air defense systems to ensure the protection of civilians and objects protected by international humanitarian law.

У цій публікації подається узагальнення інформації, зібраної громадською організацією «МАРТ» спільно з громадською спілкою «Освітній дім прав людини в Чернігові», у рамках глобальної ініціативи «Трибунал для путіна» про ймовірно скоєні міжнародні злочини за 731 день повномасштабної російсько-української війни на території Чернігівської області.

Було задокументовано 4122 епізоди за весь період і 9 епізодів, зафіксованих у лютому 2024 року.

Інформація в цій публікації є приблизною, спирається на зібрані нами дані та потребує уточнення.

1. Інформація про жертви серед цивільного населення

За досліджуваний період у Чернігівській області нами було зафіксовано загалом 677 епізодів, пов’язаних із людськими втратами чи порушенням прав серед цивільного населення.

1.1. Інформація про загиблих та поранених серед цивільного населення

За даними, які задокументовані в нашій базі, за досліджуваний період у Чернігівській області внаслідок ракетних, мінометних та артилерійських обстрілів, а також на вибухових пристроях різного характеру загинуло щонайменше 555 осіб та поранено щонайменше 594 людини.

2. Інформація про житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури, що зазнали пошкоджень унаслідок бойових дій

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, у Чернігівській області за досліджуваний період внаслідок переважно ракетних ударів було зруйновано/пошкоджено щонайменше 5537 об’єктів цивільної інфраструктури, серед яких:

Ось деякі з цих випадків за останній місяць:

29.01.2024 року під час руху автомобіля ВАЗ-2107 з трьома пасажирами із прикордонного села до райцентру (м. Новгород-Сіверського) в лікарню стався вибух. У селі поблизу перехрестя доріг люди почули сильний вибух і побачили спалах – імовірно, ворожий дрон скинув невідомий вибуховий предмет. Унаслідок вибуху уламками посікло автомобіль. Усі четверо людей у салоні вціліли.

4.02.2024 року внаслідок обстрілу військами рф, імовірно, зі ствольної артилерії (5 приходів) та міномета 120 мм (4 приходи) в районі села Грем’яч пошкоджень зазнав недіючий магазин та пожежна частина (пошкоджено дах будівлі).

05.02.2024 року війська РФ атакували три прикордонні громади Чернігівщини. Обстріли вели з мінометів та FPV-дронів. Новгород-Сіверська громада: один прихід, ймовірно, з міномета 120 мм біля села Грем’яч. Внаслідок обстрілу пошкоджено лінію електропередач.

05.02.2024 військові формування рф обстріляли сільгосппідприємство в Новгород-Сіверському районі. Внаслідок обстрілу пошкоджень зазнали будівлі підприємства, також пошкоджень зазнала сільгосптехніка.

За тиждень із 19.02.2024 по 25.02.2024 року війська рф 53 рази обстріляли 20 прикордонних населених пунктів Чернігівської області. Зафіксовано 310 вибухів. Є пошкодження цивільного транспорту та мереж елекроживлення. Інформація про постраждалих не надходила.

3. Інформація про типи подій, які були задокументовані за досліджуваний період

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, за досліджуваний період у Чернігівській області сталися такі події:

Аналіз зібраної інформації дає підстави стверджувати, що протягом останнього місяця зс рф продовжують вести щоденні обстріли прикордонних територій Чернігівської області. Фіксуються присутність ДРГ, військові формування рф застосовують для обстрілів артилерію, міномети, РСЗВ, БПЛА, пуски ракет з гелікоптерів тощо – все це призводить до руйнування цивільної та критичної інфраструктури життєзабезпечення, людських втрат серед цивільного населення.

Загалом за останній місяць від ворожих обстрілів пошкоджено 3 об’єкти інфраструктури життєзабезпечення, 3 автомобілі, 3 об’єкти підприємницької діяльності та комерційно-виробничого призначення, 1 державну установу. На щастя, минулося без людських втрат.

Основне фото: ГУНП Чернігівської області

Збір інформації триває. Якщо ви можете надати додаткову інформацію, будь ласка, напишіть нам на адресу tribunal_for_putin@helsinki.org.ua.

Аналіз підготував координатор громадської приймальні УГСПЛ в м. Чернігів, що діє на базі ГО «МАРТ», Дмитро Науменко 

Robbing the local population, plundering the school, detention and torture. The commander sentenced. Briefly on how the Pakul village  residents survived 10 days of Russian occupation.

Who occupied Pakul?

Pakul is an ancient picturesque village in Chernihiv region, located only 10 km away from the Belarus border. Russian troops managed to occupy it nearly a month after the start of the full-scale invasion. The occupation lasted 10 days.

Armen Abgharian (in the middle). Photo: Chernihiv Time (Chas Chernihivskyi).

On the morning of March 21, 2022, servicepeople of the Russian 7th Composite Rifle Company (74th Separate Motorized Brigade) occupied Pakul. The unit was commanded by Armen Abgharyan, a war criminal . The permanent location of the unit is a town of Yurga, Kemerovo region. It was from there that they came to “liberate”, rob and torture the Ukrainian civilian population. Local residents say that the Russian “SOBR” (special rapid response unit) and other Russian Federation military formations were also stationed in the village.

They robbed and looked for “sauna with girls”

Several checkpoints were immediately set up in the village. Russian soldiers of Asian appearance, probably Tuvans or Buryats, were detailed to the checkpoint in the village center. They asked local residents where to find a “sauna with girls”. This terrified the residents of the Pakul as these soldiers posed a potential threat to the women and girls who remained in the occupation. Fortunately, no cases of rape were recorded.

The Russian soldiers were quartered in empty civilian houses, as well as in the premises of the school, forestry and fire department. After they had left the village, it was found that tools  from the school garage were missing. Cooking utensils and all food supplies  from the dining room were missing as well. New mats were taken from the school gym. Farm equipment, cars and trucks, livestock, poultry, food, household items and even underwear were stolen from local residents.

School premises in the village of Pakul. Photo: Education Human Rights House  — Chernihiv.

Inspections and torture

The Pakul residents were searched, every house was checked, phones and documents were inspected at roadblocks. On March 24, 2022, a local resident, Oleg Parasiuk, was detained when going through the checkpoint (he went to feed the dogs). First, russian soldiers interrogated him, then they took him to their headquarters located within the forestry facilities. Oleg was kept in the basement together with another man – Serhii Yakovenko from the village of Vediltsi.

Both prisoners were required to provide information about the Armed Forces of Ukraine. The men were beaten, but they did not tell anything. The next day, Armen Abgharyan, the unit commander,  went down to the basement. He unbuckled his holster, took out a pistol and shot twice at Oleg Parasyuk and three times at Serhii Yakovenko… Oleg Parasyuk’s arm and leg were wounded. Serhii Yakovenko received a shoulder, cheek, upper and lower lip  injuries, and lost five teeth. The men survived and were able to escape, as the basement door had been left unlocked.

In addition, it is known about at least three more people detained in the premises of the forestry.

Basement in the premises of the forestry in the village of Pakul. Photo: Educational House of Human Rights — Chernihiv.

On March 31, 2022, local residents saw a military convoy moving towards Chernihiv. Russian troops were leaving the village, leaving chaos and explosive ordnance behind them…

Journalists managed to identify Abgharian, so law enforcement agencies initiated criminal proceedings. It is known that Russian military personnel from this motorized brigade have been participating in the war against Ukraine since 2014. On September 14, 2023, the court in Chernihiv handed down a sentence and found a Russian serviceperson, Armen Abgharian, the commander of the 74th separate motorized brigade, guilty of ill-treatment of civilian population as well as of giving orders to violate the laws and customs of war. Abgharian was sentenced to 12 years in prison in absentia.

This publication is made possible by the generous support of the American people through the United States Agency for International Development (USAID) in the framework of the Human Rights in Action Program implemented by Ukrainian Helsinki Human Rights Union.

Opinions, conclusions and recommendations presented in this publication do not necessarily reflect the views of USAID, the United States Government. The contents are the responsibility of the authors.

USAID is the world’s premier international development agency and a catalytic actor driving development results. USAID’s work demonstrates American generosity, and promotes a path to recipient self-reliance and resilience, and advances U.S. national security and economic prosperity. USAID has partnered with Ukraine since 1992, providing more than $9 billion in assistance. USAID’s current strategic priorities include strengthening democracy and good governance, promoting economic development and energy security, improving health care systems, and mitigating the effects of the conflict in the east. For additional information about USAID in Ukraine, please call USAID’s Development Outreach and Communications Office at: +38 (044) 521-5753. You may also visit our website: http://www.usaid.gov/ukraine or our Facebook page at https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

All images in this material were created using artificial intelligence and are purely illustrative.

Протягом 2023 року команда Освітнього дому прав людини  — Чернігів виступала партнером проєкту незалежної німецько-швейцарської неурядової організації “Libereco — Partnership for Human Rights” та ТОВ “BEGECA”. Завдяки цій ініціативі вдалося передати техніку закладам освіти, зокрема, проєктори, проєкційні екрани, комп’ютери, ноутбуки, комп’ютерні миші, багатофункціональні пристрої (принтери), інтерактивні дошки та інтерактивні панелі. 

Команда моніторингової місії Освітнього дому прав людини — Чернігів на Сумщині, під час якої було передано техніку для учнів  Боромлянського ліцею та інших закладів освіти.

“Спочатку ми збирали потреби шкіл та інших закладів освіти, потім сформували перелік найбільш необхідної техніки та комп’ютерного обладнання. Libereco та BEGECA знайшли фінансування під ці потреби та допомогли закупити”, — розповів керівник напряму документування воєнних злочинів Ярослав Кириєнко.

Проєкт підтримує насамперед школи в Чернігівській області. Згодом вирішили передати частину техніки також закладам освіти Херсонщини й Сумщини, куди команда Освітнього дому їздила фіксувати напади на заклади освіти, що постраждали від російської збройної агресії. Технічне оснащення шкіл та інших закладів освіти сприяє відновленню та посиленню освітнього потенціалу, допомагає швидше подолати наслідки війни. Завдяки цій співпраці 47 закладів освіти отримали техніку на загальну суму майже 70 000 євро.

Передання техніки для учнів школи у селі Нововоскресенське, Херсонська область.

Нанченко Любов Миколаївна⁩, директорка Смичинського ліцею, поділилася своїм відгуком: “Екран великий за розмірами. Ми його використовуємо в кабінеті англійської мови. Проєктор  перевершив наші очікування. Швидкість роботи досить висока. Пристрій має багато корисних функцій, що дозволяють легко користуватися ним та отримувати дітям задоволення від перегляду відео”⁨.

Смичинський ліцей, Чернігівська область.

Протягом декількох років Libereco тісно співпрацює з Освітнім домом прав людини – Чернігів. Співпраця в напрямку допомоги закладам освіти розпочалася після завершення проєкту “Під прицілом — школи”. Дослідження, яке тоді вдалося провести, допомогло зібрати інформацію про кількість зруйнованих і пошкоджених об’єктів на території Чернігівської області. Далі необхідно було сприяти відновленню шкіл.

Організація “Libereco – Partnership for Human Rights” здійснює гуманітарну допомогу та психосоціальну підтримку в Україні з 2014 року. З 24 лютого 2022 року активно працює у сфері евакуації, забезпечення житлом, харчування, психологічної допомоги та освіти з прав людини. 

ТОВ “BEGECA” — це зареєстроване в Німеччині товариство з обмеженою відповідальністю, яке, зокрема, опікується різними соціальними темами. Під час реалізації цього проєкту вони допомогли як фінансово, так і логістично, що не менш важливо.

Наліпка на техніці.

Також своїми враженнями поділилася директорка Новобиківської школи, Наталія Миколаївна Вовк. Вона розповіла, що впродовж тридцяти трьох днів на початку повномасштабного вторгнення їх Новобиківський заклад загальної середньої освіти, що  в Ніжинському районі Чернігівської області, перебував в окупації. Часткове руйнування, вибиті вікна, але чи не найбільш прикрим було викрадення та пошкодження російськими військовими всієї оргтехніки, що унеможливлювало здійснювати сучасний освітній процес. 

Наталія Миколаївна розповідає: “Звичайно, розуміючи, що багато освітніх закладів опинилися в ще гіршому становищі, не сподівалися на допомогу та підтримку навчального закладу саме в питанні забезпечення оргтехнікою. Тому отримання принтера, проєкційного екрана, проєктора та інтерактивної дошки було неабиякою підтримкою.

Проєкційний екран ми використовуємо для проведення масових заходів, а зараз це надзвичайно важливо для дітей. Інтерактивна дошка є у користуванні майже кожного класу середньої та старшої ланки, принтер, звичайно, використовує в роботі весь педагогічний  колектив. Кожна одиниця  наданої техніки знайшла своє місце для залучення до роботи. 

Щиро дякуємо Libereco — Partnership for Human Rights,  ТОВ “BEGECA” та Освітньому дому прав людини  — Чернігів за вчасну та таку потрібну допомогу. За те, що допомагаєте відновити сучасний освітній процес, що вкрай важливо у період війни. Самостійно наразі наша країна, яка бореться з ворогом, не може забезпечити повноцінного відновлення всіх руйнувань, але розвиток освіти, культури не повинні припинятися саме  в такий час, адже це наш інформаційний фронт, на якому ми виховуємо молоде покоління — юне покоління патріотів.” 

Техніка для школярів у селі Піски, Чернігівська область.

Нині на Сумщині та Чернігівщині за два роки повномасштабного вторгнення офіційно постраждало близько 150 закладів освіти в кожній області. На Херсонщині ситуація ще гірша — 296 пошкоджено та 51 зруйновано повністю. Співпраця із міжнародними організаціями, які допомагають відновлювати понівечену війною освіту в Україні, є надзвичайно важливою. Українська держава, яка бореться на полі бою за своє існування не завжди має можливість швидко відбудовувати соціальну сферу, частиною якої є заклади освіти. Але час іде, молоді покоління повинні отримати ґрунтовні знання та мати шанс на успішне майбутнє, незважаючи на збройну агресію з боку рф. 

Дякуємо “Libereco – Partnership for Human Rights” та ТОВ “BEGECA” за можливість спільно реалізувати цю справді важливу ініціативу. Команда проєкту також висловлює вдячність магазину інтерактивного обладнання “Intboard” за суттєву знижку, що дозволило закупити більшу кількість техніки, яка була передана закладам освіти. 

Atrocities of Russian troops during the occupation of a village in Chernihiv region: torture and execution of civilians, burning bodies in plain sight, and shelling civilian homes.

The spring of 2022 marked the beginning of tragedy for one village in the Chernihiv region. On that fateful morning, locals were startled by the frantic screams of a mother, echoing for kilometers. Gathering at the village’s central cross, they found the snow-covered bodies of four of their fellow villagers lying in a row. In a state of shock and deep sorrow, relatives used carts and sleds to transport the deceased, burying them in their own yards until better times…

This is the story of crimes committed by Russian soldiers in one of the villages in Chernihiv region. It is told from the testimonies of eyewitnesses, documented by representatives of the Human Rights House – Chernihiv.

Names of the deceased and their relatives have been changed.

Torture and execution of four civilian men

On February 24, 2022, villagers learned of the war’s onset from televisions and calls from loved ones. Later, they heard explosions outside the village. On February 27, Russian military vehicles rumbled through the village streets. The following day, Russian soldiers brutally killed four local men, marking the beginning of the village’s occupation, which lasted a month.

On the eve of March 1, 2022, at least four families stayed awake all night, their men not returning home. Until 7-8 in the morning, each family held onto hope, thinking they might have been delayed due to the occupation, spending the night with friends.

This hope dissipated for Petro first. Early in the morning, he went to search for his son Roman. He walked about a hundred meters from his home to the village’s central cross and saw the bodies of four men. Petro’s heart raced with dread; inside, everything churned with anticipation of impending tragedy. With great difficulty, he approached closer: among the dead was his 33-year-old son.

The tragedy reached Roman’s mother next. The woman collapsed near the cross, wiping the snow from her son’s face and screaming, “My son!!! For what???”. People heard this wild, inconsolable cry of a mother who lost her child from a kilometer away.

Katerina learned of her husband’s death, 34-year-old Stepan, next. Following her, Paulina was wounded by the news of her husband’s murder, 46-year-old Maxim. Julia came to collect her father’s body, 51-year-old Victor, with sleds, the last to know. She lived farthest from the center.

People transported the bodies of the slain to their homes and, as best they could, prepared them for burial. Thus, on the first day of spring, Stepan found his resting place in the garden, where he had planned to plow with his brand-new tractor that year. Maxim was buried beneath the window of the house he loved so much. And Roman – in the orchard, where as a child he loved to taste apples and cherries. Only Julia managed to bury her father in the cemetery: she lacked the strength to bring him home herself, but acquaintances helped her bury him in the cemetery.

Russian soldiers tortured all four unarmed villagers. Their bodies bore gunshot wounds to the genitals and legs, massive bruises, gun and stab wounds.

Murder of civilians and deaths due to lack of medication

On March 11th, the village came under shelling. Homes, streets, and most importantly, people, were affected.

“Uncle Vitya, save dad! Grandma is already dead,”

– with these words, a terrified girl ran to her neighbor.

That day, her grandmother Olena and grandfather Mykita from her father’s side were killed in the shelling. The husband had just come to bring things when a shell hit. Mykita died on the spot. Olena groaned for half an hour: her leg was torn off, so she slowly bled out and died. To alleviate her suffering in any way, the rural paramedic injected painkillers when she could reach the scene.

The son of the landlady, Mykola, also suffered a severe leg injury. But the man survived. He was taken to a neighbor who once served in the navy and knew the basics of first aid. He advised Mykola’s wife to pack the wound to stop the bleeding.

“And you know, she packed that wound. Her father was just killed, her mother-in-law died… But she gathered herself and managed to organize conditions for her husband to survive. Luckily, the paramedic had antibiotics. She injected them into the wounded man, so his condition stabilized. After the village was liberated, he was treated in Ukraine and abroad,” says a neighbor of the family who witnessed the events.

However, six villagers did not survive the occupation: they died due to a lack of specific medications and proper medical care. Among the deceased was the father of the tortured Stepan – Mykhailo. These people were also buried in their own yards.

“Open-air crematorium”

The battles for Chernihiv region lasted from February 24th to March 31st. The enemy repeatedly tried to take Chernihiv and was met with resistance. In many occupied villages, people provided coordinates of enemy equipment and locations of Russian troops. Based on this information, the Ukrainian Armed Forces struck. Consequently, the enemy suffered considerable losses.

Many villagers testify that Russian soldiers burned the bodies of their own soldiers. This happened on the territory of a destroyed grain storage.

According to locals, Russian soldiers transported the bodies with ambulances. Then they unloaded them near the demolished grain storage, poured something over them, and set them on fire. They finished off the wounded: villagers heard shots from the side of the storage.

The flames were violet-blue in color. The stench surrounded the area, making it difficult to breathe. This lasted for two days. During this nearly continuous burning, the concrete slabs on the grain storage resembled torn paper.

“In the first two days, the doors of the body trucks were still closed. Later, I saw hands hanging from the sides… The bodies at the farm burned for two days. From the window, I could see two soldiers taking the body, swinging it, and throwing it into the fire. The third one poured something from a bucket, and it burned. Breathing at that time was difficult, there was black smoke,” said a local resident.

Two years have passed. People are returning to normal life. The destroyed farm has been restored and is operating again. At the cross in the center of the village, the Ukrainian flag flies proudly, and a memorial plaque with the names of the slain villagers stands firmly. It serves as a reminder of the war crimes committed by Russian occupiers here…

The material was prepared by Natalia Naidiuk.

This publication is made possible by the generous support of the American people through the United States Agency for International Development (USAID) in the framework of the Human Rights in Action Program implemented by Ukrainian Helsinki Human Rights Union.

Opinions, conclusions and recommendations presented in this publication do not necessarily reflect the views of USAID, the United States Government. The contents are the responsibility of the authors.

USAID is the world’s premier international development agency and a catalytic actor driving development results. USAID’s work demonstrates American generosity, and promotes a path to recipient self-reliance and resilience, and advances U.S. national security and economic prosperity. USAID has partnered with Ukraine since 1992, providing more than $9 billion in assistance. USAID’s current strategic priorities include strengthening democracy and good governance, promoting economic development and energy security, improving health care systems, and mitigating the effects of the conflict in the east. For additional information about USAID in Ukraine, please call USAID’s Development Outreach and Communications Office at: +38 (044) 521-5753. You may also visit our website: http://www.usaid.gov/ukraine or our Facebook page at https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

All images in this material were created using artificial intelligence and are purely illustrative.

Звірства російських військ під час окупації одного з сіл на Чернігівщині: катування та розстріли мирних жителів, спалення тіл просто неба та обстріли цивільних будинків.

Весна 2022 року для одного з сіл на Чернігівщині розпочалася з трагедії. Того ранку місцеві здригнулися від несамовитого крику матері, який було чути за кілометр. Згодом люди зійшлися до хреста у центрі села і побачили, як у ряд лежать припорошені снігом тіла чотирьох їхніх односельців. У стані шоку та глибокого горя рідні тачками та санями забирали вбитих, аби поховати їх на власних подвір’ях до кращих часів…

Це історія* про злочини російських військових в одному із сіл Чернігівської області. Вона написана зі свідчень очевидців тих подій, які зафіксували представники Освітнього дому прав людини — Чернігів.

*Імена загиблих та їхніх рідних змінені. 

Катування та розстріл чотирьох цивільних чоловіків

24 лютого 2022 року селяни дізналися про початок війни з телевізорів і дзвінків рідних та близьких. Згодом почули вибухи за селом. 27 лютого сільськими вулицями з гулом пройшла російська техніка. А вже наступного дня російські військові жорстоко убили чотирьох місцевих чоловіків. Так почалася окупація села, яка тривала місяць.

Напередодні 1 березня 2022 року щонайменше чотири родини не зімкнули очей: чоловіки з їхніх родин не повернулися додому. Але до 7-8 ранку кожна з сімей плекала надію: вони просто не встигли дістатися домівок через окупацію і заночували у друзів.

Спочатку ця надія покинула Петра. Рано вранці він відправився шукати сина Романа. Пройшов близько ста метрів від дому до хреста у центрі села і побачив тіла чотирьох чоловіків. Пульс батька зашкалював, від передчуття очевидного лиха всередині все переверталося. Петро насилу підійшов ближче: серед убитих був і його 33-річний син.

Другою про трагедію дізналася мама Романа. Жінка впала біля хреста, обтирала сніг з обличчя сина і кричала: “Синок!!! За що???”. Цей несамовитий, дикий крик матері, яка втратила дитину, люди почули за кілометр від місця трагедії.

Катерина дізналася про смерть свого чоловіка, 34-річного Степана, третьою. Після неї звісткою про вбивство свого чоловіка, 46-річного Максима, поранилася Поліна. Юлія прийшла з санями забирати тіло батька, 51-річного Віктора, останньою. Вона жила найдалі від центру.

Люди відвезли тіла убитих по домівках і, як могли, підготували їх до поховання. Відтак у перший день весни Степан знайшов свій спочинок на городі, який того року збирався орати своїм новеньким трактором. Максим – під вікном будинку, який він так обожнював. А Роман – у саду, де малим любив куштувати яблука та вишні. Тільки Юлії вдалося поховати батька на кладовищі: довезти додому жінці не вистачило сил, а зробити це на цвинтарі допомогли знайомі.

Російські військові знущалися над усіма чотирма беззбройними селянами. На їхніх тілах прострілені геніталії та ноги, величезні синці, вогнепальні та колоті рани.

Убивства цивільних і смерті від нестачі ліків

11 березня село обстріляли. Постраждали будинки, вулиці, а найголовніше – люди.
“Дядя Вітя, рятуйте тата!!! Бабуся вже мертва”, – з такими словами до сусіда прибігла нажахана дівчинка.

Того дня від обстрілів загинули її бабуся Олена по батьковій лінії та дідусь Микита по материній. Чоловік якраз прийшов занести речі, коли прилетів снаряд. Микита загинув на місці. Олена ж ще пів години стогнала: у неї відірвало ногу, відтак вона повільно сходила кров’ю і помирала. Аби хоч якось полегшити її страждання, сільська фельдшерка вколола знеболююче, коли змогла дістатися до місця події.

Син господині Микола теж отримав важке поранення ноги. Але чоловік вижив. Його перенесли до сусіда, який колись служив у морфлоті і знав основи першої домедичної допомоги. Він порадив дружині Миколи тампонувати рану, аби зупинити кровотечу.

“І знаєте, вона тампонувала ту рану. У неї тільки-но вбило батька, загинула свекруха… Але вона зібралася і змогла організувати чоловіку умови так, аби той вижив. На щастя, у фельдшерки були антибіотики. Вона колола їх пораненому, тож його стан стабілізувався. Після звільнення села він лікувався в Україні та за кордоном”, – розповідає сусідка родини, яка була свідком тих подій. 

Але шестеро селян окупацію не пережили: вони померли через нестачу специфічних препаратів та належної медичної допомоги. Серед цих загиблих – батько закатованого Степана – Михайло. Цих людей місцеві так само ховали на власних подвір’ях.

“Крематорій” просто неба

Бої за Чернігівщину тривали з 24 лютого до 31 березня. Ворог неодноразово намагався взяти Чернігів і отримував відсіч. Так само у багатьох окупованих селах люди передавали координати розташування ворожої техніки та місця скупчення російських військових. По них ЗСУ завдавали удари. Відтак ворог зазнав чимало втрат.

Багато селян свідчать про те, що російські військові спалювали трупи своїх солдатів. Це було на території зруйнованого зерносховища.

За словами місцевих, російські військові возили тіла санітарними машинами. Потім вивантажували їх біля розбитого зерносховища, обливали чимось і підпалювали. Поранених вони добивали: селяни чули постріли з боку сховища.

Полум’я було фіолетово-синього кольору. Навкруги стояв сморід, тому дихати було важко. Це тривало два дні. За час такого майже безупинного горіння бетонні перекриття на зерносховищі стали схожі на порваний папір.

“У перші два дні двері труповозки були ще закриті. Пізніше я бачила, як з бортів звисали руки… Трупи на фермі палили дві доби. З вікна мені було видно, що двоє солдатів брали тіло, розгойдували й кидали у багаття. Третій чимось поливав з відра і воно горіло. Дихати в цей час було важко, стояв чорний дим”, – розповіла місцева мешканка.

***

Минуло два роки. Люди повертаються до звичного життя. Відновило роботу й зруйноване фермерське господарство. Біля хреста у центрі села майорить український прапор та намертво стоїть меморіальна дошка з іменами закатованих селян. Як спомин про воєнні злочини, які тут вчинили російські окупанти…

Матеріал підготувала Наталія Найдюк.

Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53.

Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

Усі зображення в цьому матеріалі створені за допомогою штучного інтелекту та мають виключно ілюстративний характер.