Одинадцять українських та міжнародних організацій звернулись до музеїв в Мексиці та Бразилії з закликом не легітимізувати окупацію Криму. Причиною для звернення стали меморандуми про співпрацю між художнім музеєм Лазара Сегала (Сан-Пауло, Бразилія) і музеєм Анауакаллі (Мехіко, Мексика) та так званою “Российской галереей искусств” – музеєм, який було засновано на тимчасово окупованій території Кримського півострова, у місті Севастополь.

Представники українського громадянського суспільства висловили глибоке занепокоєння у зв’язку з тим, що така співпраця може становити пряму загрозу дотриманню норм міжнародного права, зокрема принципів суверенітету, територіальної цілісності та невизнання незаконних змін державних кордонів. При цьому в зверненнях було наведено висловлювання високопосадовців Мексики та Бразилії про підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.

Крім того, представники громадських організацій довели до відома іноземних музеїв, що з моменту окупації Криму у 2014 році Російська Федерація активно впроваджує на захопленій території власну культурну політику, спрямовану не на збереження спадщини, а на її ідеологічну трансформацію, вигідну лише окупуючій стороні. Музейні установи на окупованій території активно здійснюють незаконні руйнівні археологічні розкопки на понад 1100 об’єктах, включаючи Херсонес Таврійський, пам’ятку ЮНЕСКО. Близько 14 мільйонів цінностей вилучено, з яких значну частину, включаючи полотна українських художників, було переміщено до музеїв на території РФ, де вони використовуються для трансляції наративів, що виправдовують окупацію та заперечують культурну самобутність України й кримськотатарського народу.

З огляду на це у зверненні зазначено, що будь-яка форма міжнародної співпраці з подібними установами – навіть опосередкована – може бути розцінена як порушення принципу належної обачності у міжнародній співпраці та становити ризик мимовільного сприяння політиці окупації, порушенню прав на культурну ідентичність та перекручуванню історичної правди. Громадянське суспільство просить музеї відмовитись від взаємодії з установами на окупованій території задля “солідарності з міжнародним правопорядком, постраждалими громадами й тими, хто намагається зберегти культурну спадщину в умовах війни”.

На думку авторів звернення, це кримінальне переслідування має ознаки політично мотивованого та містить зловживання правом.

Понад 60 громадських організацій засудили обшуки в голови Центру протидії корупції та військовослужбовця 43 окремої механізованої бригади ЗСУ Віталія Шабуніна 11 липня та закликали президента України, генерального прокурора та директора ДБР не допускати використання системи правосуддя для політичних розправ та переслідувань критиків влади.

Відповідну заяву, яку підписав і Освітній дім прав людини — Чернігів, опублікували на корпоративному сайті Центру прав людини Zmina.

За інформацією його адвокатки Олени Щербан, обшуки проводило ДБР за місцем його реєстрації в Києві, де нині проживає родина Віталія з малолітніми дітьми, та за місцем проходження служби в Чугуївському районі Харківської області.

«Обшукам передувала тривала і системна дискредитаційна кампанія проти Шабуніна через анонімні телеграм-канали», — йдеться в заяві.

Громадські організації зауважили, що за даними Центру протидії корупції, слідчі дії проходили із порушеннями з боку ДБР. Серед них — відсутність судових ухвал, організація обшуків у такий спосіб, щоб адвокати не мали змоги вчасно прибути та вжити заходів для дотримання прав, відсутність відеофіксації процесу вилучення техніки та предметів, що може бути використано в майбутньому для подальшої дискредитації, вилучення предметів, які не мають стосунку до суті кримінального провадження тощо. У Шабуніна та його рідних забрали мобільні телефони та вилучили дитячі планшети.

Віталію оголосили підозру в «ухиленні від несення військової служби» та «шахрайстві» (за ч. 4 ст. 409 та ч. 2 ст. 190 ККУ).

При цьому Віталій Шабунін добровільно мобілізувався до ЗСУ з перших днів повномасштабної війни, був у різних регіонах України за місцем дислокації підрозділу, де відповідно до військових наказів керівництва проходив службу. Автори звернення звернули увагу, що звинувачення ДБР щодо ухилення від служби ґрунтуються на періоді, коли Шабунін перебував у службовому відрядженні до Національного агентства з питань запобігання корупції відповідно до офіційного наказу командування.

«Під час відрядження до НАЗК Шабунін отримував стандартне грошове забезпечення як військовослужбовець згідно з чинним законодавством — без жодних “бойових” виплат. Законодавство не передбачало здійснення якихось особливих дій з боку Шабуніна на випадок відрядження: його задачею було, виконуючи наказ, відбути у відрядження.

Питання отримання чи неотримання виплат військовослужбовця не залежить від його волі і не ним проводиться їх нарахування. Ці питання регулює держава, і якщо вона вважає, що здійснено необґрунтовану виплату, то існує інститут цивільного права, за яким може бути заявлено вимогу щодо повернення коштів. Отже, Віталія Шабуніна підозрюють у здійсненні дій, які вчиняли державні органи, адже військовослужбовець не вирішує, скільки йому має бути нараховано виплат і ким», — йдеться у відкритому листі.

Крім того, ГО звернули увагу, що офіційний пресреліз ДБР містить маніпулятивну згадку про користування волонтерським авто. За даними Центру протидії корупції, це твердження не ввійшло до підозри, адже така практика є законною і широко застосовується в Силах оборони, а приватні донори раніше пояснювали, що закупівля здійснювалася за кошти CEO Club, і авто передали конкретно для потреб військовослужбовця Шабуніна.

«Оскільки благодійники, що фінансували закупівлю авто не вважають, що їхні права порушено, та не зверталися з приводу відновлення їхніх прав до жодних правоохоронних органів, то останні не мають жодних правових підстав звинувачувати військовослужбовця в користуванні авто, що не перебуває у власності державного органу чи військової частини», — написали автори звернення.

У заяві висловили думку, що дії органів досудового розслідування можна розцінювати або як некомпетентність посадових осіб і невідповідність займаній посаді, або як цілеспрямовану атаку з метою тиску на Віталія Шабуніна, який під час несення військової служби продовжував критикувати роботу державних органів.

На думку активістів, це кримінальне переслідування має ознаки політично мотивованого, містить зловживання правом, тобто є здійсненим всупереч зобов’язанням України за ст. 18 (межі застосування обмежень прав) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у поєднанні зі ст. 6 (право на справедливий суд) та ст. 10 (свобода вираження поглядів) цієї конвенції.

«Це переслідування є черговим епізодом у багаторічній історії атак на Віталія Шабуніна особисто та на очолюваний ним Центр протидії корупції, які тривають починаючи з 2016 року», — зауважили в заяві.

Громадські організації звернулися до президента України, генерального прокурора та директора ДБР із вимогою не допускати використання системи правосуддя для політичних розправ та переслідувань критиків влади.

Зокрема, вони закликали президента висловити публічну позицію щодо неприпустимості політично мотивованого переслідування громадських діячів, а очільника ДБР — відповідно до п. 2 ст. 39 КПК відсторонити слідчих, які здійснювали досудове розслідування цього провадження, ініціювати дисциплінарне провадження щодо них, а також відповідно до п. 4 cт. 39 КПК усунути порушення вимог законодавства, допущених слідчими, та взяти на себе відповідальність і відповідно до п. 5 cт. 39 КПК здійснити особисто повне досудове розслідування.

Крім того, генпрокурора просять забезпечити неупереджене процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та провести службове розслідування щодо слідчих у разі виявлення грубих порушень кримінально-процесуального законодавства, а за відсутності складу кримінального правопорушення — закрити кримінальне провадження щодо Віталія Шабуніна.

«Тиск на громадських активістів є неприпустимим у демократичній країні, якою є Україна», — резюмували у зверненні.

Спільну заяву підписали:

1. Центр прав людини ZMINA
2. Інститут масової інформації
3. Антикорупційний центр МЕЖА
4. Антикорупційний штаб
5. Громадська ініціатива «Голка»
6. Центр економічної стратегії 
7. ГО «Платформа прав людини»
8. Харківський антикорупційний центр
9. Медійна ініціатива за права людини
10. Фундація DEJURE
11. ВГО «Інститут політичної освіти»
12. Всеукраїнське об’єднання «Автомайдан»
13. ГО «Жіночий Антикорупційний Рух»
14. Міжнародний центр української перемоги (ICUV)
15. Центр демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ)
16. Український незалежний центр політичних досліджень
17. ГО «Запорізький центр розслідувань»
18. Центр журналістських розслідувань «Сила правди»
19. Платформа Громадський Контроль 
20. Мережа захисту національних інтересів (АНТС) 
21. Громадянська мережа ОПОРА
22. Bihus.Info
23. Рух ЧЕСНО
24. Центр соціально-економічних досліджень – CASE Україна
25. ГО «МІНЗМІН»
26. Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції (ACREC)
27. Правозахисна ініціатива «Правотворець»
28. Трансперенсі Інтернешнл Україна
29. ГО «Кримський процес»
30. ГО «Нуль відходів Львів»
31. NGL.media
32. ГО «Українські військові ЛГБТ за рівні права»
33. ГО «Центр реформ та місцевого розвитку»
34. ГО  «Соціальний Капітал»
35. ГО “Рівненський центр «Соціальне партнерство» (Ініціатива «За чесний тендер”»)
36. ІАЦ «Громадський Простір»
37. ГО «Ініціативна Спільнота» 
38. ГО «Координаційний центр громадського контролю»
39. Громадська спілка «Дім прав людини “Крим”»
40. Асоціація відкритих даних
41. ВБО «Українська фундація правової допомоги»
42. ГО «Центр досліджень правоохоронної діяльності»
43. Аналітичний центр StateWatch
44. ГО «Генеалогічна спільнота “Архісовість”»
45. ГО «Воля Громади»
46. ГО «Інститут Законодавчих Ідей»
47. Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»
48. ГО «Центр політико-правових реформ»
49. Кременчуцький антикорупційний центр
50. ГО «ЗОРАКС»
51. ГО «Екосфера»
52. ГО «Зелений лист»
53. ГО «РІПО Патріот»
54. ГО «Коаліція дієвців культури»
55. Міжнародний фонд «Відродження»
56. Громадська організація «BCD»
57. Освітній дім прав людини – Чернігів
58. Рекрутингова платформа Lobby X
59. Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG)
60. ГО «Молодіжна організація «Взаємодія»
61. ГО «Код 21»
62. «Детектор Медіа»

Нагадаємо, 11 липня Державне бюро розслідувань вручило Віталію Шабуніну підозру в систематичному ухиленні від проходження військової служби й використанні автомобіля, призначеного для потреб ЗСУ. Йому загрожує до 10 років позбавлення волі.

Центр протидії корупції повідомив 11 липня, що слідчі ДБР провели обшуки у військовій частині в Чугуєві на Харківщині, куди нещодавно перевели Шабуніна, та в його будинку у Києві.  Як повідомляли представники ЦПК, у Віталія вилучили телефон. Також правоохоронці вилучили телефон і комп’ютер дружини Віталія, а також планшет і телефони його дітей.

Сам Віталій Шабунін згодом повідомив, що обшук у нього відбувся без ухвали суду й тривав 15 годин. За його словами, «окремим завданням цього 15-годинного дійства було провести маніпуляції з моїм мобільним».

Напередодні Шабунін писав у своїх соцмережах, що після критики законопроєкту про скасування кримінальної відповідальності за злочини в оборонній сфері його перевели з місця служби в Харкові в іншу бригаду на лінію бойового зіткнення в Харківську область.

Редакція видання «Дзеркало тижня» стала на захист очільника Центру протидії корупції Віталія Шабуніна, який отримав підозру від Державного бюро розслідувань. У редакції видання зазначили, що до активіста «є запитання», однак наголосили, що усе, що він робив, не мало на меті власного збагачення.

Редакція «Української правди» також заявила, що обшуки в домі голови Центру протидії корупції (ЦПК) Віталія Шабуніна та вручення йому підозри в шахрайстві та ухиленні від військової служби — це політичне переслідування.

Нагадаємо, 9 березня 2024 року Віталій Шабунін повідомив про те, що Держбюро розслідувань зареєструвало проти нього два кримінальні провадження за нібито ухилення від військової служби та підробку документів від НАЗК.

Тоді голова правління Центру протидії корупції наголосив, що не ухиляється від військової служби, а також опублікував фото військового квитка, де вказано, що він склав військову присягу 25 лютого 2022 року.

Як повідомило у березні 2024 року Держбюро розслідувань, в листопаді 2023 року голова ГО «Громадська рада доброчесності» Ростислав Кравець через суд домігся, щоб відомство відкрило справу проти Шабуніна за заявою Кравця щодо «можливих протиправних дій керівника Центру протидії корупції Шабуніна».

Ростислав Кравець — адвокат, який представляв у судах інтереси «суддів Майдану», фігурував на «плівках Вовка» та подавав позови, в яких був зацікавлений Павло Вовк — голова ліквідованого ОАСКу, що ухвалював антиукраїнські рішення. У 2020 році Кравець також подавав заяву, щоб Центр протидії корупції визнали «екстремістською організацією».

Ми, представники організацій громадянського суспільства, об’єднань постраждалих, науковці та експерти, що працюють задля забезпечення справедливості і правосуддя щодо злочинів, вчинених в умовах війни Росії проти України, та подолання її наслідків, вважаємо, що Україна має допомогти подолати безкарність, через яку стала можлива російська агресія, як для нашої держави, так і для суспільств по всьому світу.

7-9 липня 2025 року на спеціальній сесії Асамблеї країн-учасниць у Нью-Йорку буде розглядатись пропозиція Німеччини, Коста-Ріки, Сьєрра-Леоне, Словенії та Вануату щодо поправок до статті 15 bis Римського статуту (РС). Вони покликані гармонізувати підхід до визначення повноважень Міжнародного кримінального Суду (МКС) щодо злочину агресії із правилами, що застосовуються до воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду.

Станом на зараз, МКС не може переслідувати за злочин агресії, вчинений на території або громадянами країни, що не є учасницею Римського статуту, навіть якщо він вчинений на території чи стосується громадян країни-учасниці або держави, яка визнала юрисдикцію Суду заявою ad hoc. Окрім цього, країни-учасниці мають право подати декларацію Голові Канцелярії суду про виключення юрисдикції щодо злочину агресії щодо такої країни.

Відповідно до запропонованих поправок, МКС зможе переслідувати злочин агресії, якщо він вчинений на території або громадянами країни-учасниці РС. Суд також зможе розглядати злочин, вчинений країною, що не є учасницею РС, якщо його було вчинено на території країни-учасниці, або держави, що визнала юрисдикцію МКС ad hoc відповідною заявою. Так, як це вже відбувається з іншими найтяжчими злочинами.

Детальніше про ситуацію станом на зараз та пропоновані зміни можна прочитати тут.

Україна – вже повноцінна учасниця Римського статуту – теж голосуватиме. Юрисдикція МКС щодо злочину агресії, що діє сьогодні – результат політичного компромісу, що не дав реальної можливості забезпечити притягнення до відповідальності за цей злочин. У цей історичний момент Україна як держава, яка безпосередньо зазнала наслідків цієї прогалини у відповідальності, має підтримати рішення, що допоможе зняти поточні юрисдикційні обмеження.

Чому Україні важливо підтримати поправки?

1. Поправки допоможуть попередити агресію по всьому світу, зокрема і для України

• Саме МКС як постійний міжнародний трибунал може бути ефективним фактором стримування та механізмом відповіді на будь-який акт агресії у порушення статуту ООН. Спеціальні (ad hoc) трибунали є крайньою необхідністю, які потребують значних ресурсів та міжнародної підтримки, що демонструє приклад України.

  На жаль, навіть за умови встановлення перемир’я, немає гарантій, що агресія проти України з боку РФ не повториться, і що для належної відповіді буде достатньо вже погодженого або створено ще один спеціальний трибунал.

• Безумовно, ефективність МКС залежить від його сили як міжнародної інституції. Його авторитет постійно намагаються підірвати, а сам Суд сьогодні перебуває під безпрецедентним тиском, санкціями та кібератаками. Проте це лише означає, що МКС потрібно надалі захищати і посилювати, зокрема Україні, яка вже сьогодні покладається на його роботу щодо інших найтяжчих злочинів. Навіть зараз попри ці атаки, ордери на арешт проти вищого політичного та військового керівництва РФ вже вкотре зупиняють президента Путіна від відвідування заходів в країнах-учасницях МКС.

  Гармонізація юрисдикції щодо агресії одночасно підсилить сам Суд і розширить його інструментарій для протидії всім найтяжчим міжнародним злочинам.

2. Підтримка поправок продемонструє відданість України міжнародному правосуддя щодо злочину агресії для всіх.

• Спільне звернення громадянського суспільства на підтримку реформи Римського статуту щодо злочину агресії підписали біля 90 організацій з країн по всьому світу, з-поміж яких: Нігерія, Уганда, Кенія, Демократична Республіка Конґо, Перу, Філіппіни, Ливан, Ємен, Вірменія, Турція та інші.

• Водночас, у 2025 році було започатковано Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України через брак ефективних механізмів притягнення до відповідальності за цей злочин. У цьому процесі важливо уникнути сприйняття Спецтрибуналу як рішення, що є проявом подвійних стандартів та яке призводить до подальшої фрагментації системи міжнародного правосуддя.
• Голос “за” поправки продемонструє безкорисливий та неупереджений підхід України до міжнародного права, а саме – що вона підтримує забезпечення відповідальності для керівників будь-якої держави, дії яких становлять злочин агресії.

Ми закликаємо Президента України, Верховну Раду України, Міністерство закордонних справ:

1. Всебічно підтримати прийняття поправок до Римського статуту МКС щодо злочину агресії;
2. Підтримати підхід індивідуального набрання чинності поправок для країн, що ратифікують їх, передбачений статтею 121(5) речення 1 Римського статуту, надаючи можливість здобуття швидкого захисту від агресії для кожної країни, що ратифікує поправки;
3. У випадку прийняття поправок, забезпечити їхню невідкладну ратифікацію Україною.

Таке рішення є в інтересах народу України, що прагне справедливості для себе та суспільств по всьому світу, хто вже постраждав чи може стати жертвами агресії в майбутньому.

Підписанти:

ГО “Блакитний птах”

ГО “Кримський процес”

ГО “Харківський антикорупційний центр”

ГО «Платформа прав людини»

Кримська правозахисна група / Crimean Human Rights Group

Медійна ініціатива за права людини

Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля

Освітній дім прав людини – Чернігів

Регіональний центр прав людини

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Ukrainian Legal Advisory Group

ЗАЯВА

національних і міжнародних гуманітарних і правозахисних організацій щодо Конференції з відновлення України (URC2025, Рим, 10–11 липня) “Відновити краще, ніж було: Розкриття потенціалу відбудови через забезпечення прав і залучення українців із тимчасово окупованих територій України” 

Відновлення України — це насамперед відновлення людської гідності та прав людини. Несправедлива війна, розпочата Російською Федерацією, одним зі своїх численних негативних наслідків має захоплення частини території України разом з українськими громадянами, які на цій території мешкають. За різними оцінками, може йтися про 3–5 мільйонів осіб, серед яких — понад мільйон дітей, що нині перебувають на тимчасово окупованих територіях України (ТОТ). Попри тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України, атмосферу страху, створену злочинами проти цивільного населення, та примусове нав’язування російського громадянства, усі ці люди залишаються громадянами України. Попри систематичні порушення їхніх прав і вимушену ізоляцію, вони становлять невіддільну частину демографічного та соціально-економічного майбутнього України.

Росія й далі цілеспрямовано й системно провадить політику, спрямовану на знищення громадянської ідентичності та майбутнього громадян України, які мешкають на ТОТ. Примусова паспортизація, депортації, фільтраційні заходи, незаконні затримання, відібрання майна та масове переміщення населення є серйозними й неприпинюваними порушеннями міжнародного гуманітарного права та міжнародного права у сфері прав людини. Це не поодинокі випадки, а складові ширшої стратегії демографічної інженерії та культурного стирання, що систематично документуються організаціями громадянського суспільства й міжнародними моніторинговими інституціями.

На тимчасово окупованих територіях України діти з наймолодшого віку та молодь зазнають цілеспрямованих процесів мілітаризації й ідеологічної індоктринації, які впроваджує окупаційна адміністрація. Такі практики спрямовані на викорінення української ідентичності, нав’язування лояльності до Російської Федерації та поширення її впливу, що глибоко підриває довгострокові перспективи реінтеграції та суспільного порозуміння.

Ми маємо рішуче наголосити: українці, які залишаються під окупацією, не забуті — вони є і залишаються громадянами України. Усі зусилля щодо національного відновлення мають враховувати їхні права, потреби, забезпечуючи їхню безпосередню участь. Відновлення країни не має обмежуватися географією, а повинне ґрунтуватися на принципі справедливості для всіх без винятку.

Українці на ТОТ — це стратегічний людський капітал для відновлення України. Населення тимчасово окупованих територій, зокрема молодь, становить стратегічно важливий резерв людського потенціалу для сталого відновлення та розвитку держави. Ми не можемо дозволити знецінювати цей потенціал. Створення ефективних механізмів справедливої реінтеграції — це не лише гуманітарна чи правова вимога, а й необхідна передумова для забезпечення демографічної стійкості та консолідації українського суспільства. Системні інвестиції в освіту, психосоціальну підтримку, забезпечення житлом, а також розроблення чітких підходів до визнання й оцінювання результатів навчання та професійного досвіду, набутих в окупації, є ключовими умовами для сталого відновлення та соціальної згуртованості.  

Збереження та підтримка зв’язків із громадянами України на ТОТ вимагає цілеспрямованої та інклюзивної державної політики, що визнає реалії їхнього повсякденного життя в окупації й силу стійкості. На тлі спроб стерти їхню українськість процес національного відновлення має ставити цих людей у пріоритет — не виключаючи, а залучаючи їх, забезпечуючи їхній захист, участь і представництво. Послаблення чи розірвання цих зв’язків  є прямим результатом спрямованої політики РФ. Тож Україна має докладати всіх можливих зусиль для зміцнення зв’язків з тими громадянами, які проживають на ТОТ. Водночас необхідно враховувати наслідки тривалої окупації окремих територій України, зокрема більш ніж десятирічну окупацію Автономної Республіки Крим і міста Севастополь, окремих районів Донецької та Луганської областей.

Для тих, хто мешкає на тимчасово окупованих територіях, мають бути запроваджені чіткі правові механізми та офіційне визнання їхнього досвіду і реалій життя в окупації. Політична система на ТОТ формується під впливом нав’язаних Росією правових та адміністративних норм, знищення українських інституцій, системного стеження та переслідування цивільного населення і криміналізації всього, що пов’язане з українською ідентичністю — мови, поглядів, символіки. Такі системні порушення є не лише міжнародними злочинами, вони породжують серйозні перешкоди для майбутньої реінтеграції та збереження соціальної згуртованості. Для подолання цих викликів і забезпечення сталого відновлення правової визначеності й національної єдності Уряд України має вжити системних змін: запровадити адміністративну процедуру реєстрації актів цивільного стану про народження, смерть, укладення та розірвання шлюбу, які відбулися на ТОТ. Паралельно слід розробити ефективні правові механізми для використання інформації з документів, які мають критичне значення для життя людей і були видані під час окупації: медичних довідок, підтвердження трудового стажу та професійного досвіду, освітніх документів, правовстановлювальних документів на майно, документів про інвалідність тощо.

Справедливість і притягнення держави-агресора до відповідальності мають стати фундаментом відновлення України та основою для досягнення сталого і тривалого миру. Принцип “Відбудувати краще ніж було” — це не лише фізична відбудова зруйнованої інфраструктури, це насамперед відновлення правди, людської гідності та справедливе відшкодування для всіх постраждалих від війни. Російська Федерація має бути притягнута до повної відповідальності за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, а також за нищівну шкоду, завдану населенню, інфраструктурі, суспільству та державним інституціям. Комплексна система повного відшкодування збитків — включно з реституцією, компенсацією та гарантіями неповторення — має стати наріжним каменем стратегії сталого розвитку України. Права людини мають бути інтегровані у всі майбутні переговорні процеси. Будь-яка мирна угода або домовленість про припинення вогню має прямо закріплювати гарантії та права громадян України, які проживають на ТОТ, і передбачати безумовне зобов’язання держави-агресора забезпечити безперешкодний гуманітарний доступ, припинити всі форми переслідувань і повною мірою дотримуватися міжнародного права.

Права людей, постраждалих від війни, підлягають безумовному захисту, а завдані їм збитки мають бути визнані та відшкодовані. Як національні, так і міжнародні компенсаційні механізми повинні прямо охоплювати втрати, яких зазнали люди на ТОТ із 2014 року, забезпечувати їхнє право на майнову та немайнову компенсацію як у межах національної системи, так і через Реєстр збитків для України (RD4U). Українське законодавство та політичний дискурс мають належним чином реагувати на загрози, пов’язані з політикою примусового нав’язування громадянства РФ на ТОТ. Невідкладне завдання — зберегти й захистити українську правову ідентичність постраждалих громадян через упровадження чітко визначених юридичних гарантій у національному законодавстві, спрямованих на запобігання дискримінації чи безгромадянству.

В умовах окупації, що триває, одним із ключових пріоритетів має стати забезпечення реальної можливості безпечної та гідної евакуації мешканців ТОТ. Щонайменше 1 мільйон осіб, які залишаються в окупації, критично потребують гуманітарної допомоги — однак позбавлені доступу до неї через систематичну заборону з боку Російської Федерації та блокування механізмів міжнародного моніторингу. Це призвело до глибокої прогалини в системі гуманітарного захисту, яка залишає цивільне населення — зокрема, дітей, людей похилого віку та осіб з інвалідністю — беззахисним перед насильством, експлуатацією, переслідуваннями та відмовою в доступі до базових послуг. Потрібні скоординовані дії державних органів, міжнародних партнерів і міжнародних організацій для створення безпечних гуманітарних коридорів, а також забезпечення всебічної правової, соціальної та логістичної підтримки евакуйованим після прибуття на підконтрольну Уряду України територію. Гуманітарні організації мають отримати негайний і безперешкодний доступ до постраждалого населення, а міжнародна спільнота повинна активізувати тиск, щоб припинити перешкоджання гуманітарній діяльності та забезпечити притягнення РФ до відповідальності за порушення норм міжнародного права.

Для повноцінної соціальної, економічної та громадянської інтеграції мешканців тимчасово окупованих територій необхідно створити комплексну систему реінтеграції. Щоб забезпечити рівноправну участь жителів ТОТ у процесі відновлення України, держава має запровадити стратегічно скоординовану та належним чином фінансовану політику реінтеграції, яка гарантуватиме безперешкодний доступ до національної системи пенсійного забезпечення та соціального захисту, адміністративних послуг, забезпечення доступним житлом, а також створення можливостей для перекваліфікації, професійного навчання та працевлаштування з урахуванням потреб постраждалого населення.

Ради ВПО мають бути визнані повноцінними партнерами в процесі відновлення України. Створені самими внутрішньо переміщеними особами, багато з яких виїхали з ТОТ, Ради ВПО є унікальною формою громадянської ініціативи, заснованої на особистому досвіді, довірі громади та принципах локальної демократії. Вони виступають критично важливою ланкою між державними інституціями, переміщеними особами та громадами, що їх приймають, допомагаючи формувати політику, яка відповідає реальним потребам людей і захищає їхні права. Ради ВПО формують фундамент для інклюзивної відбудови — відновлюючи довіру, згуртованість і здатність громад до самоорганізації. Їхнє системне виключення з національного та міжнародного планування процесів відновлення не лише підриває легітимність політик, а й означає втрату надзвичайно цінного ресурсу знань, лідерства та стійкості. Щоб забезпечити справедливе й стале відновлення, Україна має інтегрувати Ради ВПО в саму архітектуру планування, реалізації та моніторингу політики відновлення.

Перехідне правосуддя має бути визнане однією з ключових підвалин стратегії національного відновлення та зцілення України. Без чіткої державної стратегії подолання руйнівних наслідків війни не може бути ані сталого миру, ані зазнання відповідальності державою-агресором, ані повноцінної реінтеграції. Попри важливу роль, яку відіграє громадянське суспільство в просуванні принципів перехідного правосуддя, відсутність узгодженої національної стратегії лише загрожує поглибленням фрагментації суспільства і перешкоджає можливості справжнього відновлення. Україна має якнайшвидше створити постійний, юридично визначений і належним чином забезпечений ресурсами державний орган, відповідальний за політику щодо ТОТ, реінтеграцію, довгострокове стратегічне планування та міжвідомчу координацію — щоб справедливість стала наріжним каменем усіх політик відновлення, а не залишалася красивим словом.

У той час, коли міжнародна спільнота збирається в Римі на Конференцію з відновлення України (URC 2025), ми закликаємо до стратегічного переосмислення підходів до відновлення та визнання населення тимчасово окупованих територій України невіддільною частиною людського капіталу, без якого неможливі ані повноцінна відбудова, ані стійкість, ані довгострокове відновлення і розвиток держави. Ми, національні та міжнародні гуманітарні й правозахисні організації, звертаємось із такими рекомендаціями.

 До міжнародних донорів і партнерів: 

• Інтегрувати потреби жителів ТОТ у всі напрями відновлення — від інфраструктури й житлової політики до охорони здоров’я, освіти, економічної політики та психосоціальної підтримки — так, щоб програмне та проєктне фінансування і бюджетне планування прямо враховували потреби як людей, які зазнали вимушеного переміщення, так і тих, хто живе в окупації.
• Пріоритезувати фінансування заходів з документування порушень, формування механізмів перехідного правосуддя, розвитку реінтеграційних сервісів та безпечних шляхів евакуації для українців, які перебувають на ТОТ, у тісній координації з Урядом України, громадянським суспільством та місцевими органами влади.
• Сприяти включенню до міжнародних механізмів компенсації як майнових, так і немайнових збитків і шкоди, завданої порушеннями прав людини, починаючи з 2014 року, щоб гарантувати рівний, повний та справедливий доступ до відшкодування збитку всім постраждалим, зокрема з ТОТ.
• Забезпечити створення гуманітарних коридорів і незалежних моніторингових механізмів і підтримувати системне документування порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права на ТОТ для забезпечення гуманітарного доступу, гарантій захисту цивільного населення, що живе в окупації, та безумовного притягнення до відповідальності винних.
• Інституційно визнати Ради ВПО як партнерів відновлення, інвестуючи в їхню спроможність і забезпечуючи їхнє системне включення в місцеве й національне планування відбудови, щоб забезпечити участь переміщених громад у формуванні політик відновлення та розвитку України.

 До Уряду України: 

• Інституціоналізувати перехідне правосуддя як пріоритет державної політики через створення постійного, законодавчо уповноваженого та належним чином фінансованого державного органу, відповідального за політику щодо тимчасово окупованих територій, реінтеграцію та взаємодію з цивільним населенням на ТОТ, забезпечивши стратегічне планування та міжвідомчу координацію на довгострокову перспективу.
• Розробити та впровадити національну систему збирання, аналізу й моніторингу даних щодо порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях, яка слугуватиме основою для формування державних політик і програм щодо ТОТ, обґрунтованих реальними потребами й доказами.
• Запровадити спрощені та ретроспективні юридичні процедури для визнання в адміністративному порядку актів цивільного стану (народження, смерті, шлюбу), а також результатів навчання, трудового стажу і професійного досвіду, інвалідності та права власності осіб, які постраждали від окупації.
• Забезпечити збереження українського громадянства, встановивши чіткі правові гарантії щодо наслідків примусової паспортизації та надавши захист від безгромадянства, дискримінації чи виключення адміністративних процедур.
• Розширити можливості для молоді з тимчасово окупованих територій, надавши доступ до вищої освіти, професійно-технічного навчання, а також підтримку молодіжних ініціатив і програм наставництва, спрямованих на реінтеграцію та протидію дезінформації.
• Забезпечити всебічну соціально-економічну реінтеграцію, гарантувавши рівний доступ мешканців ТОТ і тих, хто виїздить з ТОТ, до національної системи соціального захисту й пенсійного забезпечення, доступного житла, програм підтримки зайнятості та безпечних, гідних шляхів переміщення на підконтрольну Уряду територію.
• Гарантувати доступ мешканців ТОТ до національних механізмів компенсації за допомогою системного й інклюзивного документування та обліку майнових втрат, немайнової шкоди та порушень прав, спричинених збройною агресією Російської Федерації, починаючи з 2014 року.

Конференція з питань відновлення України 2025 року має стати точкою відліку для нового розуміння самого поняття “відновлення” — його виміру не лише в кілометрах нових доріг чи мегаватах відновленої енергії, а насамперед в історіях людей: у кожній відремонтованій оселі, кожній збереженій школі, кожній родині, яка залишається на ТОТ або була змушена покинути свій дім.

Справжнє відновлення — це не лише реконструкція зруйнованого, а й відновлення того, що робить Україну цілісною: її людей, включно з тими, хто досі живе в окупації. Жодна дорожня карта відбудови не може бути імплементована без чіткого зобов’язання: забезпечити права, потреби та майбутнє кожного громадянина України — незалежно від того, де вони перебувають сьогодні.

26 червня 2025 року

Благодійна організація “Благодійний фонд “Право на захист”

Громадська організація “Донбас SOS”

Центр прав людини ZMINA

Благодійна організація “Благодійний фонд “Стабілізейшн Суппорт Сервісез”

Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ”

Громадська організація “Кримська правозахисна група”

Громадська організація “КримSOS”

Благодійна організація “Благодійний фонд “Схід SOS”

Освітній дім прав людини — Чернігів

Якщо ви правозахисник/правозахисниця, опинилися в ситуації ризику і потребуєте допомоги — тоді цей анонс для вас!

Освітній дім прав людини – Чернігів продовжує надавати допомогу правозахисникам/цям, які опинилися в ризику.

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році Дім фокусується на підтримці правозахисників/ць та членів їхніх сімей, які опинились у ризику в умовах війни.

Термінова підтримка включає:

• пряму допомогу для покриття нагальних і базових потреб, пов’язаних з безпекою; 
• компенсацію витрат, пов’язаних з релокацією або перебуванням в зоні ризику;
• компенсацію деяких витрат, пов’язаних зі здоров’ям (термінові ліки, медична допомога тощо); 
• надання юридичної, психологічної та іншої консультативної допомоги;
• в окремих випадках –– надання тимчасового шелтера в с. Количівка, під Черніговом.

Щоб податись на Програму індивідуальної термінової підтримки — заповніть, будь ласка, цю форму https://forms.gle/tkK1Wvu89jzVUMY89

Допомога здійснюється в межах проєкту “Сила правозахисників: захист, підтримка та соціальна згуртованість під час війни”, що підтримується Міністерством закордонних справ Нідерландів у межах розвитку зовнішньої політики.

We respond to the investigation initiated by the General Prosecutor’s Office of “Georgian Dream,” within the framework of which the bank accounts of several organizations and funds, including those of the Human Rights House Tbilisi (HRHT), have been frozen.

Yesterday, we received the City Court’s ruling on this matter. In our assessment, both the investigation conducted by the Prosecutor’s Office and the ruling on the freezing of accounts are unfounded and illegal. This represents yet another targeted attack by the illegitimate regime of Georgian Dream against human rights organizations and defenders, clearly aimed at further restricting human rights work in the country. We consider the payment of fines by a human rights organization as an expression of solidarity. Solidarity and the protection of people from poverty are integral parts of Georgian culture and tradition.

HRHT began collecting donations to support individuals fined under administrative procedures during peaceful protests and to cover their fines after the initiation of the so-called “Russian Law.”

• To cover the fine, the individual personally fills out the relevant application, which is publicly available on HRHT’s website.
• HRHT pays the administrative fine only if a court ruling has entered into legal force, based on an agreement signed with the beneficiary.
• The funds are transferred directly from the bank account of HRHT to the state budget, in full compliance with all legal requirements. This includes the payment of income tax on behalf of each beneficiary. The state has full access to all transactions and the intents of the organization’s funds.
• Georgian legislation does not prohibit the payment of fines on behalf of another person. Therefore, this action by a human rights organization represents an expression of solidarity with the beneficiary and serves as a means of protecting their rights.

HRHT has currently covered 365 administrative fines amounting to 843,747 GEL. Since the spring of 2024, we have received 921,336.99 GEL in donations from hundreds of individuals. Among these, in the past two months alone, we received 300,000 GEL in donations from “TBC Bank” and “Bank of Georgia.”

At present, around 100 individuals have submitted requests for fine coverage. If these fines are not paid, they face the risk of asset seizure.

HRHT was founded in 2010 with the support of the Norwegian organization “Human Rights House Foundation” by five non-governmental organizations, including “Rights Georgia” (formerly “Article 42 of the Constitution”), “Human Rights Center”, “Sapari”, and “Georgian Center for Psychosocial and Medical Rehabilitation of Torture Victims (GCRT)”. The organization is a member of the International Network of Human Rights Houses and a member of the EU Temporary Relocation Platform (EUTRP).

According to its charter, the organization’s primary goals are the protection and empowerment of human rights defenders, as well as strengthening human rights organizations and groups.

For over a decade, in collaboration with the Human Rights Houses Network and other international partners, HRHT has been implementing Human Rights Defenders’ Protection Program, which provides psycho-social, legal, and other essential services to human rights defenders.

Our activities fully comply with the Constitution and legislation of Georgia, as well as internationally recognized standards. We work to strengthen Georgian civil society and protect their rights, including the right to peaceful assembly. We believe that the current administrative legislation in Georgia fails to adequately ensure the full enjoyment of this right. The procedural framework established by the Code of Administrative Offenses of Georgia does not align with the Georgian Constitution or international standards. It poses a risk of disproportionate interference with human rights, increases the likelihood of police arbitrariness, and facilitates the unjustified use of administrative fines—especially following the amendments adopted in December 2024. Numerous international organizations have condemned disproportionate administrative fines as a violation of individual rights by the state. Among them, the OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR), in its March 6 opinion, stated that the recent legislative amendments to Georgia’s Code of Administrative Offenses do not comply with Georgia’s international human rights obligations. ODIHR also emphasized that “a disproportionate fine in itself may be sufficient to constitute a violation of the right to peaceful assembly.”

The accounts of the organization, which were frozen at the request of the Prosecutor’s Office of Georgia, contained both donations collected to cover fines for individuals and grants transferred by international donors for the organization’s other planned human rights activities. As a result, other beneficiaries of our organization will also no longer be able to have access to essential services.

We call on the relevant authorities to take immediate action:

•   To the Prosecutor’s Office: Immediately halt the investigation and lift the freeze on the organization’s accounts, allowing us to continue our human rights activities without obstruction.
•   To the Court of Appeals: Review and annul the City Court’s unlawful and unfounded decision.

Human Rights House Tbilisi (HRHT) and its Member Organizations:

• Human Rights Center
• Media Institute
• Sapari
• Rights Georgia
• Georgian Center for Psychosocial and Medical Rehabilitation of Torture Victims (GCRT)

Нова Басань багатьом запам’яталася кадрами звільнення села. Тоді, 1 квітня 2022 року, Збройні сили України відновили контроль над частиною території Київської та Чернігівскьої областей, зокрема, і в Новій Басані. Російські війська залишили там після себе велику кількість пошкодженої та знищеної техніки. Вулицями лежали тіла вбитих людей: цивільних українців і російських солдат. Під час окупації жителі села потерпіли від воєнних злочинів, зокрема, свавільного затримання. У цьому матеріалі ми розповімо історію одного зі свідків, який приїхав з родиною до Нової Басані та потрапив у пастку: його утримували російські військові разом із сином та іншими людьми в крихітному підвалі. Про дві спроби втечі та майже місяць неволі свідок розповів документаторам Освітнього дому прав людини — Чернігів.

Знищена російська військова техніка і тіло російського військового у Новій Басані, кадр зі звільнення села. Автор фото: Сергій Нурженко, Радіо Свобода.

Окупація села: обшуки та затримання

24 лютого 2022 року свідок разом із родиною перебував у Києві. Близько 4 години ранку вже було чути вибухи неподалік їхнього дому. ТЕЦ-6 стала однією з перших цілей під час повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, тоді влучили саме в неї. Порадившись, родина вирішила виїхати зі столиці до села Нова Басань, щоб забрати своїх родичів — двох бабусь. Однак, вони категорично відмовилися їхати, тому довелося залишитися всім разом у селі.
3 березня 2022 року російські війська увійшли до Нової Басані. Колона бронетехніки рухалася через населений пункт. А вже 5 березня російські солдати почали перевіряти будинки, телефони, шукали власників зброї та намагалися встановити контроль над новобасанцями. Коли вони прийшли до будинку свідка, п’ятеро військових у брудній формі, що тхнула соляркою, зайшли всередину. «Один з них оглянув мене з голови до ніг і запитав: «Есть оружие?»», — згадує свідок. «Я не став брехати, сказав, що є мисливська рушниця», — розповів чоловік. Після огляду будинку та перевірки телефонів вони забрали зброю та вивели свідка з будинку під конвоєм. Зав’язали очі і руки скотчем. Повели у бік пошти, де був пункт збору всіх свавільно затриманих цивільних російськими військовими. Через деякий час по голосах свідок розумів, що серед бранців був його син,  голова громади, дівчина (за декілька днів відпустили, утримували окремо) і ще двоє невідомих чоловіків. За пару годин назбирали 15 людей. 

Пограбований російськими військовими супермаркет у Новій Басані. Фото надане свідком.

Дві коробки сухпайків на 18 людей 

Полонених відвели у сарай з великими щілинами між дошками, тримали їх спочатку там. Їм майже не давали їжі та води. Ночами було дуже холодно. Один із чоловіків, обморозив кінчики пальців рук. Кожного ранку всіх допитували. Російські військові намагалися примусити співпрацювати, психологічно тиснули, інсценували розстріли. «Вони хотіли нас зламати. Запитували про військових, активістів, але ніхто нічого не казав» — розповідає свідок.
Затриманих морили голодом. Поки вони перебували в сараї, їм давали дві коробки сухпайків на всіх. На той час в одному приміщенні вже перебувало 18 осіб, адже на привозили нових затриманих. 

Підвал

Згодом чоловіків перевели до іншого приміщення на цьому ж подвір’ї. Пізніше автобусом перевезли в цегляний сарай. Там протримали добу. Наступного дня, зав’язавши очі та руки, загнали в БМП та по ґрунтовій дорозі відвезли до підвалу. Приміщення було крихітне, за словами свідка, всього близько 3 м². Всіх людей туди загнали. На диво вони там розмістилися. Зверху був люк, який російські військові закривали бочкою та камінням. В туалет не пускали, дали дві пляшки. «На підлозі був лише пісок. Місця не вистачало навіть щоб посидіти. Бракувало повітря, була задуха. Не було їжі, води. Від спраги губи змочували конденсатом, який накопичувався на стелі. Ми були дуже стомлені, налякані і голодні», — згадує свідок. Разом вони вирішили стукати, щоб їх почули, адже могли задихнутися в настільки тісному приміщенні. У відповідь російські військові почали погрожувати, що будуть стріляти, але щілину відкрили, хоча все одно бочкою затуляли.

Вигляд підвалу ззовні та зсередини. Фото надане свідком.

Один з військових погрожував, кричав що кине гранату, бо там всі бандерівці. Інший відверто знущався — почав опускати банку з огірками й у той час, коли хтось з чоловіків її хотів взяти, він вдарив по банці і вона розбилася. На голову полетіло скло, огірки, росол – залило одяг, матраци. Сміючись військовий сказав: «Жрите, сволочи».
Згодом до цього підвалу привезли ще людей, зокрема, пораненого військовополоненого і їх там стало вже понад 20. Лягти не можна було, щоб поспати, спали сидячи. 

Втрачений шанс на порятунок

Полонені перебували в підвалі, допоки ними не зацікавився один із російських офіцерів. Він був переконаний, що у приміщенні утримують лише шістьох людей, але дізнавшись справжню кількість, наказав вивести всіх. Їх перевели під конвоєм у літню кухню, попередньо підготувавши її: вікна забили дошками, на двері повісили замки та ланцюги. Хоча місця було трохи більше, ніж у підвалі, умови залишалися тяжкими: люди спали на столах і під ними, тіснячись один біля одного.
Через кілька днів неподалік стався авіаудар по позиціях російських військ. Від вибуху здетонував боєкомплект і ударною хвилею вибило дошки з вікон у літній кухні, майже зірвало двері. Один із бранців, не чекаючи інших, одразу втік. Решта полонених розділилися у думках: частина хотіла використати шанс і тікати, інші боялися можливих наслідків. Тривалі суперечки коштували їм дорогоцінного часу.
Коли, зрештою, під ранок вирішили тікати, свідок мав вийти першим, щоб розвідати ситуацію. Проте щойно він виглянув на вулицю, як помітив чотирьох озброєних російських військових, які рухалися дорогою. Коли зайшли військові на двір і побачили що всі стоять на вулиці, вони були здивовані. Свідок розумів що шанс втрачений, занадто довго вони вагалися і сперечалися. Їх знов закрили у літній кухні, підперли двері. Очі і руки не зав’язували. Перебували там ще 2-3 дні й потім групами, під конвоєм, чоловіків перевели в інше місце — сарай на подвір’ї, майже над трасою. Там бранці просиділи ще близько тижня.

Ще одна спроба

Після першої невдалої спроби свідок усвідомив, що для успішної втечі потрібно заздалегідь знати, куди бігти та як саме розташовані російські військові. Доля дала йому таку можливість: через сильний вітер електродроти обірвалися та впали на дах будинку, де перебували солдати, що охороняли затриманих. Росіяни знали, що свідок – електрик, тому наказали йому полагодити електромережу.
Скориставшись нагодою, він попросив драбину та рукавиці, щоб виконати роботу. Піднявшись нагору, чоловік зміг оцінити ситуацію. Він побачив, де саме розташовані бронетехніка та військові, зрозумів, що єдиний відносно безпечний шлях для втечі – городами, через кукурудзяні поля та кущі.
Після місяця неволі, 30 березня 2022 року, під час інтенсивного обстрілу українських військових, свідок разом із шістьма іншими бранцями скористався хаосом і втік. Вони сховалися у дровітні знайомого, спостерігаючи за рухом російської техніки, яка відступала, навантажена награбованими речами. Чоловіки розуміли, що війська ворога залишають село, але виходити було небезпечно через можливу присутність солдатів.
1 квітня 2022 року Збройні сили України відновили контроль над частиною території Київської та Чернігівської областей, зокрема, і над Новою Басанню. Чоловікам вдалося врятуватися і дістатися безпечної території.

Читайте також про злочини російських військових у селі Стара Басань.

Проєкт «Документування воєнних злочинів у Чернігівській області» реалізується Освітнім домом прав людини — Чернігів за підтримки Міжнародного фонду “Відродження“. Матеріал представляє позицію авторів та Освітнього дому і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Ми, представники українського громадянського суспільства, правозахисних організацій, категорично засуджуємо переговори між делегаціями Російської Федерації та США щодо України, що відбулися в Саудівській Аравії, та плани створення переговорних груп без участі України. Будь-які домовленості про Україну без її безпосередньої участі є не лише неприйнятними, а й суперечать основоположним принципам міжнародного права, суверенітету держав та праву народу України самостійно визначати своє майбутнє.

Такі домовленості не мають нічого спільного зі сталим миром та міжнародною безпекою, створюючи додаткові безпекові, економічні й інші загрози для держав, які їх підтримають. Такий шлях повторює фатальну помилку міжнародної спільноти, допущену під час “Мюнхенської змови” 1938 р., яка, як відомо, не задовольнила зазіхання держави-агресора та призвела до ще більш руйнівної війни.

Україна не є об’єктом, а є суверенною державою, що постраждала від агресії

Російська Федерація продовжує вести повномасштабну війну проти України, порушуючи основоположні принципи міжнародного права, зокрема, заборону застосовувати силу проти територіальної цілісності та політичної незалежності будь-якої держави, закріплену у Статуті ООН. Це визнано не лише численними рішеннями міжнародних організацій, але й підтримано переважною більшістю держав світу. Агресія, вчинена Російською Федерацією, має своїм наслідком численні воєнні злочини, злочини проти людяності та, ймовірно, геноцид українського народу.

Міжнародний кримінальний суд (МКС) уже видав ордери на арешт Владіміра Путіна, Марії Львової-Бєлової та інших високопосадовців Росії. Ведення будь-яких переговорів із представниками держави, чиє керівництво підозрюється у найтяжчих міжнародних злочинах, без чітких механізмів притягнення винних до відповідальності, є не лише аморальним, а й таким, що підриває саму систему міжнародного правопорядку.

Без справедливості не може бути стійкого миру

Російсько-українська війна триває не лише через територіальні зазіхання на Автономну Республіку Крим, місто Севастополь, Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області, а й через систематичне нехтування Росією ледь не усіма нормами міжнародного права. Будь-яке «врегулювання» без належного міжнародного правосуддя не лише не принесе тривалого миру, а й закріпить безкарність, створюючи передумови для розширення агресії, ескалації ситуації і нових злочинів у майбутньому.

Недостатня реакція іноземних держав та міжнародних організацій на окупацію Кримського півострова, агресивні дії на Донбасі у 2014 році та численні злочини окупаційних військ та адміністрації на цих територіях вселили серед російського керівництва відчуття безкарності. У свою чергу, це зумовило повномасштабне вторгнення Російської Федерації та масові звірства проти українського народу у значно більших масштабах. Заяви про можливість припинення вогню без вирішення питання відповідальності та гарантій безпеки є небезпечними. Російська Федерація вже використовувала попередні “мирні домовленості” для перегрупування своїх сил, підготовки до нового наступу та продовження агресії. Від моменту початку агресії у 2014 році вона систематично порушує не лише норми міжнародного права, а й власні зобов’язання за підписаними угодами. Будь-які надії на зміну її підходу та дотримання нових домовленостей не мають жодного підґрунтя.

Відтак будь-яке припинення бойових дій має базуватися на принципах міжнародного права, включаючи притягнення винних у міжнародних злочинах до відповідальності.

Неприпустимість політичних маніпуляцій виборами в Україні

Ми наголошуємо на неприпустимості втручання у внутрішні справи України. Будь-які “плани”, що передбачають проведення виборів в Україні як умову для “мирного врегулювання”, є грубим порушенням суверенітету держави. Жодна зовнішня сила не має права нав’язувати Україні політичні рішення, особливо в умовах триваючої агресії та окупації частини територій. Крім того, вибори в умовах війни поставлять під загрозу життя виборців, унеможливлять належну участь українських захисників у виборчому процесі та, як наслідок, поставлять під сумнів легітимність обраної у такий спосіб влади.

У зв’язку з вищезазначеним ми закликаємо:

1. Держави та інші субʼєкти міжнародного права не брати участь у переговорах без безпосередньої участі України та дотримуватися принципу, що “нічого про Україну без України”.
2. Інші правозахисні та міжнародні організації світу засудити проведення таких переговорів без участі України та вимагати притягнення винних за міжнародні злочини до відповідальності.
3. Держави-учасниці МКС забезпечити виконання ордерів на арешт осіб, відповідальних за воєнні злочини та злочини проти людяності, у тому числі Владіміра Путіна.
4. Уряди країн-членкинь ООН, що дотримуються статуту ООН та зацікавлені у збереженні дії принципів міжнародного права,  посилити підтримку України як  єдиного реального шляху до припинення війни на справедливих умовах.
5. Уряди країн-членкинь ООН, що дотримуються статуту ООН та зацікавлені у збереженні дії принципів міжнародного права, посилити санкційний тиск на Росію, включно з додатковими обмеженнями для компаній, що співпрацюють із російським військово-промисловим комплексом.

Ми наголошуємо, що справедливий і тривалий мир можливий лише через відновлення суверенітету та територіальної цілісності України, а також через невідворотність покарання для винних у найтяжчих міжнародних злочинах. Будь-які спроби “замирення” без України та без справедливості для постраждалих є не лише неприйнятними, а й небезпечними для всього міжнародного правопорядку.

Коаліція “Україна. П’ята ранку” 
Truth Hounds
Центр прав людини ZMINA
Кримська правозахисна група 
Харківський інститут соціальних досліджень 
ГО “КримSOS”
Реконінґ Проджект
Центр громадянської просвіти «Альменда»
Адвокатська Дорадча Група
Правозахисний центр “Дія”
ГО людей з інвалідністю Fight For Right 
Медійна ініціатива за права людини
БО БФ "Стабілізейшен Суппорт Сервісез"
ГО “Кримський процес” 
ГО “Україна без тортур”
ГО “Блакитний птах”
ГО “Платформа прав людини”
Інститут масової інформації (ІМІ)
ГО “Лабораторія цифрової безпеки”
Інститут демократії імені Пилипа Орлика
ГО "Поступовий гурт франківців”
ГО "Український інститут медіа та комунікації"
ГО “Детектор Медіа”
ГО “Інститут розвитку регіональної преси”
Ukrainian Legal Advisory Group
FREERIGHTS
ГО «Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля»
ГО "Поступовий гурт франківців
ГС “Дім прав людини “Крим”
Громадський холдинг "ГРУПА ВПЛИВУ"
ГС “Освітній дім прав людини - Чернігів”
ГО Центр “Соціальна Дія”

Застосування санкцій до опозиційних політиків та бізнесменів є позасудовою політичною розправою, що підриває фундаментальні принципи права, грубо порушує Конституцію і міжнародні угоди, ратифіковані Україною, несе серйозні загрози правам людини і основоположним свободам, а також є узурпацією влади в державі.

Громадяни України, або іноземні громадяни, що знаходяться під юрисдикцією України або дружніх до України держав, з якими діють міжнародно-правові угоди про видачу правопорушників, не можуть бути піддані санкціям.

Санкції є міжнародно-правовим механізмом політичного характеру, який застосовує одна держава проти іншої держави, її фізичних та юридичних осіб, оскільки іншого способу боротьби з їх ворожим впливом просто немає. Застосування санкцій до власних громадян можливо лише за умови, якщо вони переховуються у ворожих юрисдикціях закордоном або на тимчасово окупованих територіях України, і держава не має механізмів притягнення їх до відповідальності. Дії президента Зеленського — це не санкції у їх міжнародно-правовому розумінні, а позасудова розправа над політичними опонентами.

Такі дії Президента України є незаконними і свавільними. Це заміна правоохоронної та судової системи директивним управлінням. Санкції тягнуть за собою значні обмеження в правах, застосовуючи які держава має забезпечити дотримання низки гарантій, зокрема: ніякого покарання без закону, право на справедливий судовий розгляд судом, що встановлений законом, дотримання принципу презумпції невинуватості, право бути негайно і детально проінформованим про характер і причини обвинувачення, право на ефективний засіб правового захисту тощо. Проте, в ситуації із застосованими санкціями жодна з цих гарантій не була дотримана.

Санкції не можуть слугувати інструментом притягнення до юридичної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, навіть коли щодо особи триває розслідування. Санкції не можуть підміняти кримінальну відповідальність, оскільки принципи правосуддя знівелюються політичними мотивами, якими керуються автори санкцій. Використання санкцій замість розслідування та справедливого судового процесу означає руйнування демократії в Україні.

Указ Президента України №81/2025 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” на основі рішення РНБО від 12 лютого 2025 року є політичним переслідуванням опозиції та узурпацією влади, адже Президент в порушення Конституції України привласнив повноваження судової гілки влади.

Харківська правозахисна група

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр громадянських свобод

ГО “Центр досліджень правоохоронної діяльності”

Благодійний фонд “Людина і право”

ГО Правозахисна Група “СІЧ”

Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля

Український інститут прав людини

Українська фундація правничої допомоги

ГО “Блакитний птах”

Міжнародне товариство прав людини — Українська секція

Освітній дім прав людини — Чернігів

Асоціація єврейських організацій та общин України

Конгрес національних громад України

Інститут демократії ім. Пилипа Орлика

ГО “Соціальний капітал”

Тернопільська міська ГО “Адаптаційний чоловічий центр”