Освітній дім прав людини – Чернігів презентував черговий Звіт щодо нападів на заклади освіти. Цього разу йдеться про Херсонщину та Сумщину. Перший Звіт після розробки методології організація робила за результатами моніторингу нападів на школи Чернігівщини.

Виконавчий директор Освітнього дому прав людини — Чернігів, Сергій Буров і експерт з міжнародного права Регіонального центру прав людини, Микита Петровець, в ефірі Громадського радіо разом із ведучою Єлизаветою Цареградською говорили про воєнні злочини російських військових, пов’язаних з освітою та про вплив збройної агресії на освіту в Україні.

Випуск доступний на сайті Громадського радіо та на всіх популярних подкаст-платформах 

• Spotify
• SoundCloud
• YouTube Music
• Apple Podcasts

Команда Освітнього дому провела низку моніторингових місій з документування воєнних злочинів у Херсонській, Сумській та Чернігівській областях. Разом із залученими експертами дослідили частину пошкоджених та зруйнованих закладів освіти, висновки описали у звітах.

Нині на Сумщині зруйновано 17 закладів освіти, а також 198 — пошкоджено. На Херсонщині — 70 зруйновано і 302 пошкоджено. Так дані в етері Громадського радіо озвучив виконавчий директор організації «Освітній дім прав людини — Чернігів» Сергій Бурова. Так він прокоментував моніторинги своєї організації, які документують воєнні злочини росіян. Останній моніторинг стосується закладів в Сумській та Херсонській областях, до цього аналізували ситуацію на Чернігівщині.

«Ми документували близько 41 напад на заклад освіти. Але до звіту увійшли 29 закладів. Ми зустрілися там з різними факторами, які можуть свідчити про воєнні злочини. Це не тільки обстріли шкіл, це також і використання людей в школах як живих щитів (Чернігівська область). Це розташування воєнної техніки біля школи, на території освітніх закладів. Іноді ведення вогню, іноді хаотичні обстріли закладів освіти, коли російські війська відходили, ну і розташування самих військових і пограбування шкіл», — перелічив експерт.

Росіяни розміщувались у школах, хоча такої потреби не було

У 15 випадках моніторинг встановив, що російські військові розмістилися з боєприпасами і технікою в українських закладах освіти, які вже не функціонували на той момент. У семи з них ніякої військової необхідності для того, щоб розміщуватися у закладах освіти, в принципі, не було, зазначив юрист організації «Регіональний центр прав людини» Микита Петровець в ефірі Громадського Радіо.

«У двох випадках виявили, що російські військові розміщувалися разом з педагогами в закладах освіти і в такий спосіб фактично використовували як живий щит для того, щоб не бути об’єктом нападу з боку наших Збройних Сил», — додав він.

Також були приклади, коли вже після деокупації населеного пункту один із закладів був забитий доверху боєприпасами.

Половина нападів на територію закладів освіти була цілеспрямованою, зазначив експерт.

«І в 29 випадках ми зафіксували, що попередньо це були Збройні сили Російської Федерації. Ми зважали на напрямки нападів, наслідки атак для відповідних сторін, на якій території знаходився заклад, чи була це окупована, чи не окупована територія. І дійшли висновку, що 21 з цих нападів були цілеспрямовані. Тобто безпосередньо були спрямовані на заклад освіти. А не були супутньою шкодою», — повідомив Микита Петровець.

Як приклад він навів — роменський заклад освіти в Сумській області, куди цілеспрямовано прилетів «шахед». Заклад освіти майже взагалі зруйнований. До того ж загинули педагоги, які після оголошення тривоги намагалися прийти в сховище, але просто не встигли.

Інший приклад — це Білопільська гімназія № 4 у Сумській області, куди цілеспрямовано прилетіла авіабомба КАБ-500. І просто знищила гімназію вщент. Загинув охоронець, а росіяни потім розповідали, що там були офіцери НАТО.

У п’ятьох випадках моніторинг встанови, що російські військові заходили у заклад освіти, починали відкривати вогонь по стінах, влаштовували тир, розпалювали багаття всередині, псували підлогу, псували майно.

Про окуповані школи та «освітні амбіції» РФ

У школах намагалися знищити українську ідентичність, наголосив Сергій Буров.

«Перше, що потрапляло в руки і те, що підлягало знищенню — це звісно підручники з історії, підручники з української мови, літератури. Разом в деяких школах намагалися влаштувати за російською програмою навчальний процес. І в деяких школах це на короткий час вдавалося (на Херсонщині). Ми були вражені, коли побачили величезну кількість новеньких підручників за російською програмою. Починаючи від математики, фізики, закінчуючи історією», — поділився експерт.

Його дуже вразило те, наскільки російська окупаційна влада готова була до приходу на територію України. А також до швидкого облаштування навчального процесу на російський лад.

З текстом звіту українською та англійською мовами можна ознайомитися на нашому сайті.

Джерело інформації: Громадське Радіо.

Проєкт «Освіта під прицілом (Херсонська та Сумська області)» щодо документування воєнних злочинів, пов’язаних з нападами на заклади освіти реалізується за підтримки Міжнародної гуманітарної організації «People in Need»/«Людина в біді»

Освітній дім прав людини – Чернігів презентував черговий Звіт щодо нападів на заклади освіти. Цього разу йдеться про Херсонщину та Сумщину. Перший Звіт після розробки методології організація робила за результати моніторингу нападів на школи Чернігівщини.

Сергій Буров, директор Освітнього дому прав людини – Чернігів: “Цей звіт є продовженням нашої роботи щодо документування воєнних злочинів, пов’язаних із нападами на заклади освіти. Ми розпочали цю роботу у 2022 році. Тоді ж був опублікований перший звіт – по закладах освіти Чернігівщини. Ми розробили методологію, якою користуємося зараз. У наших планах продовження цієї роботи й в інших областях. Так само як культурні та релігійні заклади, школи та університети знаходяться під особливим захистом в умовах війни. Разом з тим, вони зазнають руйнувань під час бойових дій, заклади освіти використовуються російськими військовими для розміщення військової техніки та особового складу, в деяких школах в якості “живого щита” утримувались цивільні, окупанти намагаються схиляти вчителів до колаборації й організовувати навчання за російською програмою…”.

У цьому Звіті описані випадки розміщення військових на території закладів освіти Херсонщини та Сумщини, обставини їх пошкодження та руйнування, використання як катівень, примушування колективу до відновлення навчання за російською програмою та вилучення майна закладів російськими військовими тощо. 

“Опублікований Звіт містить досить широкий перелік можливих порушень МГП щодо українських закладів освіти Сумщини та Херсонщини. У переважній більшості вони ставали ціллю нападу саме як цивільні об’єкти. Повторюваність їх пошкодження та мапа ураження може свідчити про систематичний та широкомасштабний характер порушень. Цей звіт може стати однією зі сходинок для подальшого вивчення правоохоронними органами та міжнародними інституціями задля притягнення винних осіб до відповідальності. Не менш важливою є увага партнерів та організацій до потреб пошкоджених освітніх закладів задля відновлення їх функціонування та безперервного освітнього процесу українських дітей навіть в умовах війни”, – зазначає співавтор Звіту, експерт з міжнародного права, юрист Регіонального центру прав людини Микита Петровець. 

Звіт спирається на систематизовані дані, отримані в результаті моніторингу нападів на заклади освіти Херсонської та Сумської областей, що були зібрані з відкритих джерел та під час моніторингових місій. 

Вікторія Гламазда, співавторка Звіту та документаторка воєнних злочинів Освітнього дому прав людини – Чернігів: “Моніторинг відкритих джерел — це завжди перший крок у проведенні будь-якого дослідження з документування воєнних злочинів. Ще важливішим і відповідальнішим процесом є аналітика зібраних матеріалів після польових місій, адже вона передбачає виокремлення ключових деталей щодо руйнування закладів освіти, встановлення послідовності подій, ідентифікації причетних підрозділів тощо. Склавши цей “пазл” інформації можна зробити певні висновки про воєнний злочин”.

За останніми даними, наразі по Сумській області зруйновано 17 закладів освіти і 198 пошкоджено. По Херсонській – 70 зруйновано, 302 пошкоджено. Нам вдалось задокументувати близько 41 нападу на територію закладів освіти, в результаті яких 23 заклади було значно пошкоджено, а 13 так і не змогли відновити свою діяльність через руйнування навчальних корпусів.

“Під час моніторингових місій до Сумської та Херсонської областей ми документували напади на заклади освіти й помітили певні закономірності. Наприклад, що російські військові розміщувалися в приміщеннях закладів освіти, деякі заклади використовували як катівні, в багатьох випадках розміщували свою техніку на території закладу. Закономірно, що після того, як вони залишали школу чи інший заклад освіти, забирали з собою цінні (і не тільки) речі й нищили майже все, до чого торкалися. За свідченнями деяких свідків, в певних випадках російські військові при відході з населеного пункту обстрілювали заклад освіти прицільним вогнем або залишали там міни. Тобто, вони ставили собі за мету зруйнувати приміщення школи, дитсадка чи вишу. Це підштовхує нас на думку, що армія РФ свідомо прагне знищити освіту в Україні”, – підкреслює Яна Собко, співавторка Звіту та документаторка воєнних злочинів Дому. 

Окрема частина звіту присвячена впливу збройної агресії РФ на освіту в Україні.

Владислава Зновяк, співавторка Звіту, аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва:

“В умовах тривалої війни освітяни стикнулися з новими викликами, такими як зростання робочого навантаження та робота в умовах постійної небезпеки для життя та здоров’я у місцях масових скупчень, куди росіяни можуть завдавати удару.  Нестача технічних засобів, брак можливостей для підвищення кваліфікації освітян та психоемоційне напруження через постійні повітряні тривоги та необхідність евакуації дітей — створює перешкоди для якісної передачі та засвоєння знань. 

Наслідки російської агресії для освітньої інфраструктури постраждалих областей характерні потребою у масштабних ремонтних роботах в умовах постійного ризику ракетних обстрілів, браком матеріально-технічного забезпечення та несприятливими для організації освітнього процесу безпековими умовами. Водночас ефективна реалізація дистанційної, мережевої та екстернатної форм освіти можлива лише за умови високого рівня цифровізації освітнього процесу, що потребує нових організаційних, законодавчих, методичних та інфраструктурних рішень”. 

Освітній дім прав людини – Чернігів й надалі продовжує документувати воєнні злочини, зокрема напади на заклади освіти, щоб домогтися покарання винних та зберегти правду про війну.

Захід відбувся в рамках проєкту «Освіта під прицілом (Херсонська та Сумська області)» щодо документування воєнних злочинів, пов’язаних з нападами на заклади освіти і що реалізується за підтримки Міжнародної гуманітарної організації «People in Need»/«Людина в біді».

З текстом Звіту українською мовою можна ознайомитися тут.

Контактна особа для медіа: Яна Собко: yana.sobko@ehrh.org

26 грудня 2024 року так званий Севастопольський міський суд, який діє на окупованій території АР Крим та м. Севастополя, засудив громадянку України, українську активістку, мешканку Севастополя Оксану Сенеджук до 15 років позбавлення волі зі штрафом у 200000 рублів та обмеженням свободи на один рік.

Переслідування Оксани Сенеджук органами ФСБ РФ почалося у 2022 році через її відкриту проукраїнську позицію та негативні висловлювання щодо агресії РФ проти України. З того часу її декілька разів викликали на допити, а 14 серпня 2024 року у неї вдома в Севастополі ФСБ провела обшук та затримала активістку. 15 серпня так званий Ленінський районний суд міста Севастополя виніс рішення про взяття затриманої під варту. З того часу вона утримується у СІЗО-1 Сімферополя.

Оксану Сенеджук звинуватили у скоєнні державної зради згідно зі ст. 275 Кримінального кодексу РФ, зокрема в тому, що вона нібито передавала українській розвідці відомості про дислокацію кораблів Чорноморського флоту РФ.

58-річна Оксана Сенеджук — філологиня за освітою, працювала до окупації півострова у Севастопольській міській державній адміністрації. Має відзнаки за свою роботу та активну громадянську позицію до 2014 року. Активно підтримувала Євромайдан і брала участь у ньому.

Ми переконані, що справжньою причиною затримання Оксани Сенеджук є її політичні погляди – вона публічно висловлювала свій осуд агресії РФ проти України. Країна-агресор продовжує практику кримінального переслідування українців та українок, які залишаються проживати на тимчасово окупованій території Кримського півострова, за сфабрикованими звинуваченнями у державній зраді.

Ми, представники правозахисних організацій, засуджуємо політично мотивоване переслідування Оксани Сенеджук у тимчасово окупованому Криму у зв’язку з її громадянською позицією та вимагаємо від влади РФ:

• негайно звільнити громадянку України Сенеджук Оксану Анатоліївну та всіх ув’язнених за політичними мотивами цивільних осіб, які утримуються в місцях несвободи на території АР Крим та м. Севастополя, інших окупованих територіях України або на території Російської Федерації;
• припинити практику переслідування громадян України за висловлення своїх поглядів щодо незгоди зі збройною агресією РФ;
• припинити використання кримінального законодавства РФ на тимчасово окупованій території України в порушення норм міжнародного права.

Закликаємо компетентні органи державної влади України:

• забезпечити ефективне розслідування обставин незаконного ув’язнення та позбавлення права на справедливий і офіційний судовий процес громадянки України Сенеджук Оксани;
• запровадити персональні санкції проти осіб–громадян РФ, причетних до незаконного ув’язнення та позбавлення права на справедливий і офіційний судовий процес Сенеджук Оксани.

Звертаємося до урядів іноземних держав та міжнародних організацій, зокрема до країн-учасниць Конференції з питань гуманітарного виміру Формули миру, яка відбулася 30–31 жовтня 2024 року у Монреалі, та країн–учасниць Міжнародної Кримської платформи:

• звернутися до уповноважених осіб Російської Федерації з вимогою негайного звільнення Сенеджук Оксани;
• запровадити персональні санкції проти осіб–громадян РФ, причетних до незаконного ув’язнення та позбавлення права на справедливий і офіційний судовий процес Сенеджук Оксани;
• провести міжнародні консультації задля пошуку механізмів звільнення незаконно ув’язнених та моніторингу стану їхнього здоров’я на території РФ;
• посилити дипломатичний, санкційний та інші види тиску на РФ з метою запобігання новим грубим порушенням прав людини стосовно громадян України, які перебувають на території РФ та окупованих нею територіях;
• надавати допомогу уряду України в розслідуванні воєнних злочинів, злочинів проти людяності та грубих порушень прав людини в окупованому Криму та інших окупованих територіях;
• максимальною мірою використовувати Міжнародну платформу за звільнення незаконно утримуваних Російською Федерацією цивільних осіб, у межах реалізації пункту 4 Формули миру, Міжнародну Кримську платформу, механізми ООН, Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій задля пришвидшення звільнення кримських політв’язнів, цивільних заручників на окупованих територіях, ефективного реагування на порушення прав людини в окупованому Криму та сприяння деокупації всіх територій України;
• надалі збільшувати всебічну, включаючи військову, підтримку України з метою деокупації всіх територій України, включно з АР Крим та м. Севастополь, як необхідної умови для захисту прав людини та припинення політично мотивованих переслідувань громадян України.

Кримська правозахисна група 

Медійна ініціатива за права людини

Громадська спілка “Дім прав людини “Крим”

Центр прав людини ZMINA

ГО “КримSOS” 

Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля

Правозахисний центр “Дія”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

Кримський процес

ПЛАТФОРМА ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Українська правова консультативна група (ULAG)

Центр громадянської просвіти “Альменда”

“Освітній дім прав людини” — Чернігів

Центр громадянських свобод

Спільне звернення представників Коаліції “Україна. П’ята ранку” та Ініціативи “Трибунал для Путіна”

5 грудня 2024 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкти “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини” (№ 11538 від 02.09.2024) та “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку із прийняттям Закону України “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини”” (№ 11539 від 02.09.2024) за основу у першому читанні. 

Ми, представники правозахисних організацій, які тривалий час працюють задля забезпечення відповідальності за міжнародні злочини, вчинені в умовах збройної агресії проти України, вважаємо, що прийняття законопроєктів № 11538 та № 11539 не тільки не сприяє майбутнім розслідуванням, але й ставить під сумнів перспективу існуючих справ. 

Пропонований у законопроєктах підхід регулювати розгляд міжнародних злочинів на національному рівні окремим законом є невиправданим, а самі проєкти не врахували позицію суддів, прокурорів та слідчих, а також громадянського суспільства, і в реальності зведуть нанівець чимало ефективних процесів правосуддя.

Ми закликаємо народних депутатів України не підтримувати ухвалення законопроєктів  № 11538 та № 11539, з таких причин.

1. Проєкти підірвуть розслідування найтяжчих злочинів в Україні. Провадження будуть гальмуватися, в них буде більше помилок та процесуальних порушень. Це означає, що вже перевантажена система правосуддя ставатиме ще більш перевантаженою, особливо з огляду на численні провадження, кількість яких зростає кожен день. 

У разі ухвалення законопроєктів № 11538 та № 11539 слідчим, прокурорам та суддям потрібно буде застосовувати новий окремий закон до фактів, що мали місце після прийняття № 11538 та № 11539, а Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси (КК/КПК) — до тих, що були раніше. Це два взаємовиключних підходи, які треба вчитись використовувати паралельно за відсутності практики застосування таких рішень. До того ж, виникне проблема розслідування триваючих злочинів, де потрібно буде вишукувати момент, до якого розслідування відбувається за КК/КПК, а де — за новим законом. 

Законопроєкти містять плутану термінологію, яка подекуди не узгоджується із міжнародним правом, зокрема Римським статутом. 

Деталізація міжнародних злочинів без ґрунтовного попереднього пропрацювання суті їхніх складів не допомагає краще розуміти суть порушення, а тільки створюють більше простору для вільної інтерпретації в процесі застосування.

Доведеться долати наслідки процесуальних неузгодженостей, які погіршать якість розгляду справ, створять нові ризики на практиці і збільшать вірогідність процесуальних порушень, які потім можуть бути використані стороною захисту для оскарження рішень та поховання справ.

Детальний аналіз законопроєктів тут.

2. Законопроєкти № 11538 та №11539 у разі їхнього ухвалення можуть бути визнані неконституційними. Це означає, що введення законів у дію не буде гарантувати, що вони будуть запроваджені у сталу практику правосуддя. 

Конституція України закріплює принцип верховенства права та визначає, що закони приймаються на основі Конституції України та мають відповідати їй. Його реалізація на практиці вимагає також юридичної визначеності, що зобов’язує до передбачуваності застосування правових норм та недопущення можливостей їх довільного трактування. 

Відповідно до загальних засад Кримінального кодексу України, лише він розуміється під законодавством про кримінальну відповідальність, а будь-які прийняті зміни до нього мають включатись після набрання ними законної сили до цього нормативно-правового акту.

Отже, в Україні не передбачена можливість встановлення кримінальної відповідальності чи її деталізація інакше, ніж через внесення змін до діючого Кримінального кодексу України. Прийняття окремого закону, який паралельно з дією Кримінального кодексу України буде визначати засади відправлення правосуддя щодо окремої категорії злочинів, може призвести до порушення юридичної визначеності на практиці, створити виклик для слідчих, прокурорів та суддів в частині застосування норм законодавства.

Про це зазначає і науково-експертний висновок Апарату ВРУ, який, вочевидь, не було враховано під час розгляду законопроєкту.

Сумніви у конституційності проєкту та відповідності українському законодавству додатково загальмують процес вдосконалення українського законодавства щодо переслідування за міжнародні злочини, вчинені в умовах війни, та переведуть фокус з удосконалення законодавства на боротьбу за виживання самого закону.

Наявні проблеми із законопроєктами неможливо вирішити правками між першим та другим читаннями, оскільки вони стосуються самої їхньої суті. Регламент парламенту не дозволяє настільки докорінне перероблення законопроєктів між першим та другим читанням. До того ж, автори № 11538 та № 11539 не були й раніше відкриті до обговорення, тож навряд можна розраховувати на погодження радикальних змін, ще й у короткий період, що залишився для внесення правок до другого читання. 

Усе це суперечить цілям, які перед собою ставить держава, а також високим очікуванням українського суспільства, більшість якого вважає, що пріоритетом має бути справедливе покарання та вимагають, щоб процеси розпочинались і проводились якнайшвидше. Послаблення національної системи цими законопроєктами збільшить сумніви у її спроможності та демотивуватиме постраждалих звертатися до органів правопорядку по допомогу.

Ми закликаємо народних депутатів України не ухвалювати законопроєкт № 11538 та пов’язаний з ним № 11539 від 02.09.2024 та відновити ґрунтовні обговорення, щоб знайти оптимальний шлях імплементації положень Римського статуту в українське законодавство.

В умовах війни, яка випробовує нас на міцність, надзвичайно важливо знайти час для відновлення. Програма психосоціальної реабілітації — це частина Програми Захисту Дому, котра дає можливість людям, які постійно допомагають іншим та працюють з темами війни, відновити власний ресурс. Вона стала особливим шансом для її учасників та учасниць зробити невеличку паузу аби потім з новою силою продовжити свій розвиток та громадську діяльність. Про те як вона працює і яких результатів вдалося отримати учасникам та учасницям — читайте в цьому матеріалі.

“Цього разу зустріч із учасниками та учасницями в рамках програми Психосоціальної реабілітації була для мене особливою. Частково через те, що вона була завершальною в програмі, частково тому, що цього разу ми не зустрічалися в Домі і це була інша локація. Якщо відверто, то останній пункт змусив мене сумувати. За час проведення програми реабілітації вона набула для мене теплого цінного значення, зокрема, саме через проведення її в Ресурсному центрі Дому в Количівці. Іноді можна просто переступити поріг і відчути як змінюється світосприйняття, хоча достеменно нічого ще не відбулося. Так я відчувала себе в Домі і так створювалася наша програма. Однією з важливих цінностей було бути про людей і для людей. Це не навчання, не тренінг, не лекція і не відпочинок — це місце і простір де можна зустріти Людське, досліджувати людську силу і спостерігати за зціленням. Я відчуваю війну як втрату безпеки і тому створити безпечний простір і мати поруч людей, які так само його створюють — кропітка і поважна праця”, — поділилася враженнями супервізорка й психологиня програми Надія Локоть.

Команда Освітнього дому прав людини  — Чернігів провела вже 11 таких програм, до яких долучилося понад сто учасників та учасниць з числа представників/ць ГО, лідерів/ок громад, правозахисників/ць, журналістів/ок та волонтерів/ок з різних куточків України. Переважна більшість програм проходила в Освітньому ресурсному центрі в Количівці і ще декілька в інших локаціях. Остання відбулася в заміському готелі ШишкiNN.

Відпочинок (не)на часі

“Кажуть, мрія в яку ми віримо; бажання, яке щиро горить у нашому серці; потреба, яка іде від усвідомлення нашої місії — мають неймовірний потенціал для втілення і неодмінно здійснюються.

Якоюсь мірою це реалізувалося в мене. Працюючи над поточними справами, я зловила себе на думці, що уже надто втомлена, надто виснажена і навіть зневірена… Я розуміла, що потреба в ретриті йде не від моїх поверхневих бажань, а зсередини. Тому занотувала собі, що як тільки завершу найважливіші на той момент критичні завдання, принаймні спробую подати заявку. 

І магічним чином я отримала можливість стати учасницею ретриту. Обставини склалися так, що це було не зовсім вчасно і робочі плани не вдалося реалізувати повністю, а навпаки — був пік навантаження і дедлайнів. Та і мій стан був такий, що на все була одна відповідь: “нікуди не хочу і нічого не хочу”. Попри все, в останній момент я вирішила, що таки треба — зібрала за кілька годин речі й поїхала. Цей ретрит був ніби відповіддю Всесвіту на мої глибинні потреби і він розуміє як мені це потрібно”, — поділилася своїм шляхом до програми психосоціальної реабілітації Світлана Пилипчук, керівниця ініціативи “Людина народжується з правами”.

Війна створює постійне емоційне та фізичне напруження, яке виснажує ресурси організму. У цей складний час багато людей вважають, що відпочинок — це розкіш, яку вони не можуть собі дозволити. Проте насправді саме відпочинок є необхідним для того, щоб залишатися стійкими, діяти ефективно і підтримувати внутрішню рівновагу.

Постійна небезпека, тривога за себе та близьких, страх перед невизначеним майбутнім — усе це активує хронічний стрес, який виснажує психіку. Відпочинок дозволяє стабілізувати емоційний стан. Навіть короткі періоди релаксації допомагають нашій нервовій системі перейти зі стану “боротьби або втечі” в “режим відновлення”, коли організм може заспокоїтися та зарядитися енергією.

Без відпочинку людина ризикує зіштовхнутися з емоційним вигоранням, депресією чи тривожними розладами. Регулярне перезавантаження допомагає уникнути цих станів. Окрім того, хронічний стрес і втома ослаблюють імунну систему, а відпочинок навпаки сприяє її зміцненню. Тому однозначно, відпочинок — це не розкіш, а життєва необхідність, особливо у складні часи. 

Методика Somatic Experiencing в комбінації природного, людського та професійного середовища

В основі програми психосоціальної реабілітації лежить робота з психологами, які працюють за методикою Somatic Experiencing (SE) — підхід, який спрямований на роботу з тілесними реакціями на травму, допомагаючи людині вивільнити напругу і відновити внутрішню рівновагу. Також SE базується на поступовій роботі з тілесними відчуттями, без примусового “проживання” травми, що робить цей метод безпечним і ефективним.

Програма проходила під пильним наглядом трьох тренерок-психологинь: Надії Локоть, Ольги Ульдюкової та Яни Дунаєвої.

Учасниця Світлана Пилипчук каже: “Комбінація природного, людського та професійного середовища виявилася дуже цінною для кристалізації думок та рішень. Ліс, річка, жовте листя під ногами, надзвичайно красиві берези та сонячна погода —  були хорошою основою для атмосфери. Відкриті люди, щирі та толерантні, створили дружне та “дихаюче” середовище, де кожен та кожна могли бути собою, без будь-якого примусу чи тиску, без надмірного втручання чи нагнітання.

Професійні тренерки програми за допомогою методу Somatic Exspiriencing дали усім присутнім найкраще, що можна для відновлення та самодопомоги — практики відстежування своїх станів/чуттів та методи врегулювання та впливу, щоб покращити ці стани.

Надзвичайно цінно було спілкуватися як в групі разом, так і з тренерками та учасниками й учасницями особисто. Для мене взагалі спілкування — це спосіб терапії, особливо якщо воно ціннісно-орієнтоване та щире. Дуже запам’яталася арт терапія, можливо тому, що тут були фізичні продукти, які ми створювали і могли розглядати та аналізувати ще наступні дні”.

Програма поєднала професіоналізм тренерок, методику Somatic Experiencing і сприятливе природне середовище, що створило умови для психоемоційного відновлення учасників і учасниць. Всі вони відзначали терапевтичну цінність спілкування — як групового, так і індивідуальних консультацій, — що разом із практиками саморегуляції допомогло покращити стан і знайти внутрішній баланс.

Атмосфера, де всі змогли знайти своє маленьке диво

Правозахисниця та учасниця Олена Ливицька (ім’я змінено в цілях безпеки) поділилася своєю історією, яка стала ще одним свідченням того, наскільки важливою є підтримка в складні часи. Втрата дому через війну, постійний стрес і відчуття безнадії здавалися нескінченною чорною смугою в її житті. Але участь у програмі, організованій Освітнім домом прав людини — Чернігів, стала для неї промінцем світла, який допоміг знайти внутрішню гармонію, силу і підтримку.

“Вже дуже довгий час на мене просто сипалось одне за одним щось дуже-дуже недобре. Цьому не було кінця і краю. Я жартувала, що треба ванна з святою водою і шукала рішення, все чекала коли ця мелодія “по чорним клавішам” перейде на білі… Моя домівка і батьківська зруйновані “асвабадітєлями донбаса”! Так, мозок давно розумів, що це неминуче, але серце цього не може прийняти…

У вересні я побачила програму від Освітнього дому прав людини — Чернігів. Я зрозуміла, що це хороша можливість відновитися психологічно. У нас були чудові психологині та релаксаційна програма, ми були в гармонії з собою та природою . Мали змогу ставити питання і отримувати відповіді, мали змогу просто мовчати. Ми малювали, співали, танцювали і читали вірші. Велике дякую Надії Локоть, що привезла для нас свої музичні інструменти і дала повну волю їх використання. Дякую за індивідуальну консультацію, розуміння і підтримку, за проведену чудову програму в цілому, разом з чудовими психологами Ольгою та Яною” поділилася враженнями учасниця Олена Ливицька.

Учасники та учасниці програми неодноразово висловлювали вдячність команді ОДПЛЧ. Цей проєкт став прикладом того як турбота і професіоналізм здатні змінювати життя людей, що працюють з темами війни та постійно допомагають іншим.

Тренерка і психологиня Надія Локоть розповіла чим їй запамʼяталася ця програма: “Напевно це те, що я спостерігала кожного разу і помітила й цього. Це те крихке спостереження, коли спостерігаючи за учасниками та іншими учасницями помічаєш як голоси стають голоснішими, посмішки яскравішими, як люди оживають зустрічаючись із підтримкою, дозволяючи собі проживати свій біль і свої історії. 

Я вважаю що мені неймовірно пощастило в житті, адже я є свідком людської сили. В кожному є те, що допоможе справлятися і справитися і спостерігати за тим, як люди знаходять ці опори неймовірно красиво. Цього разу завершуючи групу я згадувала і всіх учасників та учасниць, які були раніше. Я памʼятаю всіх, памʼятаю кожну історію і я вдячна всім, що вони дозволили мені стати свідком їхньої сили.” 

Менеджер Програми Захисту Геннадій Випинашко також прокоментував захід: “Позитивні зміни, які ми спостерігаємо по завершенню програми, неймовірно надихають. Але для того, щоб ці зміни стали реальністю, необхідно застосовувати комплексний підхід підтримки правозахисників, журналістів та активістів, які знаходяться в ситуації ризику.

Програма постійно вдосконалювалась завдяки кожному проведеному заходу, кожній формі зворотного зв’язку та саморефлексії. Однак найважливіше, що варто підкреслити: Програма психосоціальної реабілітації є лише частиною більш широкої Програми Захисту Дому. Саме наявність термінової підтримки, можливості стажування, а також реалізації мікропроєктів і холістичний підхід демонструють максимальну ефективність нашої роботи. Це все разом забезпечує надійну підтримку представників громадянського суспільства.

Ключовими елементами є покриття базових безпекових потреб, надання менторської підтримки та стипендій, а також запрошення на реабілітаційні заходи. Саме цей комплекс підтримки дозволяє зберегти та продовжити громадську діяльність навіть у найкритичніших умовах, даючи надію та підтримку тим, хто її найбільше потребує.”

Програма психосоціальної реабілітації функціонує в межах проєкту «Підтримка активних громадян під тиском в Україні», який реалізовує Освітній дім прав людини — Чернігів у співпраці з Центром прав людини “ZMINA” за фінансової підтримки Європейського Союзу А також експертного супроводу організацій “Libereco” та “Feniks Trauma Support”. Зміст Програми психосоціальної реабілітації є виключною відповідальністю Освітнього Дому прав людини — Чернігів та не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Йде третій рік повномасштабного вторгнення і нам часто буває соромно не лише говорити, а й думати про власну втому. Багато хто думає: можна потерпіти ще трошки і обійтися без відпочинку. І ось відпустка відкладається на примарне “коли буде на часі”, потік робочих (не завжди легких та емоційно комфортних) задвдань набирає швидкості і ти несешся в ньому й поступово відчуваєш, що тебе тягне на дно.

Під час війни громадські активісти, волонтери, правозахисники, журналісти вимушено переформатували свою діяльність. Вже майже три роки вони допомагають людям, які постраждали від війни, хоча самі також опинились в складних життєвих ситуаціях. Це виснажує морально й емоційно й спричиняє ризик ретравматизації для всіх сторін. Щоб цього уникнути та мінімізувати наслідки, Освітній дім прав людини – Чернігів почав проводити програми психосоціальної реабілітації з листопада 2022 року. Загалом станом на зараз таких програм вже було 11. Учасниками та учасницями ретритів стали 115 представниць та представників ГО, лідерів/ок громад, правозахисників/ць, журналістів/ок та волонтерів/ок з різних куточків України.

Більшість програм проходять в ресурсному центрі ОДПЛЧ, який знаходиться в с. Количівка під Черніговом. Але за можливості команда обирає й інші локації. Головне — щоб це було місце, віддалене від міського шуму, з мальовничим пейзажем навколо і там можна було створити безпечний та комфортний простір, де учасники/ці почувалися б у безпеці. Так локацією проведення крайнього ретриту став заміський SPA-готель ШишкiNN.

Геннадій Випинашко, менеджер програми Захисту ГС “ОДПЛЧ”:

“Головний акцент нашої програми психосоціальної реабілітації зроблений на формування травмообізнаності громадських діячів та активістів, формування навичок долати вторинну травматизацію, працювати з внутрішніми та зовнішніми ресурсами. Маємо сподівання, що у майбутньому учасники зможуть передати отримані знання про стрес і травму своїм колегам, що призведе до покращення якості послуг і допоможе більш ефективно лобіювати інтереси осіб, що звертаються до них за допомогою“.

З учасниками/цями ретриту працюють психологи. Використовують метод «Somatic Experiencing» Пітера Левіна. Це терапевтичний підхід, спрямований на зцілення наслідків травми та стресу для тіла і нервової системи. Метод включає декілька різних рівнів роботи: тілесні відчуття, емоції та почуття, рухи, образи та пояснення на когнітивному рівні. «Somatic Experiencing» передбачає створення підтримуючого простору, в якому людина може досліджувати свої відчуття та емоції і з підтримкою спеціаліста виходити зі стану гіперактивності або знерухомлення, які пов’язані з травмою і стресом і поступово вертатись до відчуття «потоку життя», відчуття себе в здоровому тонусі, відчуття можливості керувати собою і своїм життям.

Ольга Ульдюкова, практикуюча психологиня, танцювально-рухова терапевтка, одна з тренерок ретриту:

“Наше суспільство вже три роки перебуває у стані дуже важкого стресу і травматичних подій. Волонтери і активісти – прошарок суспільства, що є одним з найбільш активних і вмотивованих, з одного боку. А з іншого – вони не дають собі можливості відпочивати і робити хоча б маленькі перерви для підживлення своїх сил. І тоді ми бачимо в своїй роботі  багато втоми, напруження, порушення сну, хронічних болей, високу ступінь тривоги, депресивні стани та інше. 

Це нормальна реакція нервової системи на ненормальну ситуацію в якій ми опинилися. Тому що травма і стрес це те, що зберігається в нашому тілі.  Але ми точно можемо з цим щось робити, якщо ми знаємо, як працює наша нервова система і шо їй допомагає повернутись до нормальної роботи. 

У практичній частині ретриту ми розповідаємо, як влаштована наша нервова система і як вона реагує на стрес та травматичні події. А під час практичної кожен може спробувати на собі вправи і методики, отримати особисту консультацію і розібратись з тим, що турбує саме його. По закінченні ретриту, котрий триває зазвичай 5-6 днів, ми бачимо як люди починають відновлюватись, повертаються в стан більшого спокою та відчуття себе, повертають сили, впевненість та цікавість”.

Оскільки авторка цього тексту безпосередньо залучалася до ретриту, це дало унікальну можливість побачити зі сторони, як усього за 6 днів змінилися усі без винятку учасники/ці програми. Звісно, з кимось спрацювало глибше й ефективніше, а хтось потребував більше часу для відновленя. Але спостерігати, як незнайомі між собою люди, більшість з яких напочатку очевидно не хотіла знімати з себе броню своєї утоми, а дехто —  навіть визнавати потребу у відпочинку й допомозі, розкриваються, навіть візуально стають вільнішими, розслабленішими, починають посміхатися та комунікувати, — безцінний досвід. Ось лише декілька з історій тих, хто захотів поділитися досвідом після ретриту.

Світлана Чичкан, учасниця ретриту:

“Я їхала на ретрит спустошеною. Хотілося лише сидіти й плакати або просто тупо лежати й дивитися в одну точку Повна апатія, я ніби жила на автоматі, машинально виконуючи поточні задачі: прокинулась, треба вмитися, дитину до школи відправити, сісти за ноутбук… Нічого не хотілося, в тому числі й їхати на цей ретрит. Мене туди ледь не силоміць відправили, й тепер я за це дуже вдячна. 

Стало легше майже від самого початку, і кожен день давав нові плоди. Атмосфера, тиша, аромат соснового лісу, приємне товариство людей, які розуміють твої болі, потужна команда психологів… Всі ці вправи, які на перший погляд видаються дивними, а потім ти просто відчуваєш, що тобі класно, що тобі легше, що тобі в голові ніби просвітлення йде…

Я вийшла звідти зовсім іншою. Коли зателефонувала одній людині у справах одразу після цих шести днів, мені з подивом сказали: “У тебе навіть голос змінився!” Це дуже велике полегшення, чистота всередині, розуміння того, що треба робити, як далі рухатися.”

Вікторія Гламазда, учасниця ретриту, документаторка воєнних злочинів:

“На третій рік великої війни я відчула виражену професійну деформацію. Підсвідомість у снах почала переносити мене в ті події, де були свідки і жертви воєнних злочинів. Я знаю багато жахливих історій про людей, які пережили окупацію чи потрапили до рук російських окупантів. Коли ти це документуєш, воно накопичується в свідомості. Неможливо пропустити через себе стільки негативу, щоб це з часом не далося взнаки. 

До ретриту я декілька разів намагалася спілкуватися з психологами, але вперше потрапила на консультацію, яка дала мені мені розуміння того, що зі мною відбувається, саме там. Психологиня пояснила, що це «травма свідка», адже люди, які працюють з важкими історіями чи навіть просто постійно читають і аналізують їх, співпереживають, емпатують іншим людям. Так відбулося і в мене. Окремо хочу відзначити професійність тренерів, вони справді потужні.

Саме на цій програмі мені вдалося знайти декілька дієвих практик, які я зможу застосовувати. Окрім того, я морально перезавантажилася, трошки відпочила, познайомилася з багатьма чудовими людьми, які захоплюють своєю внутрішньою силою. Надихнулася на те, щоб продовжувати робити свою справу далі, незважаючи на труднощі”.

Такі ретрити, звісно, не панацея, бо не існує чарівного секрету, розгадавши який ми можемо за одну мить позбутися усіх накопичених болей, стерти наш травматичний досвід, перекреслити усе погане, що сталося, і убезпечити себе від того, що ще може статися. Але завдяки ним ми можемо стати стійкішими, дізнатися, як допомогти собі та тим, хто поряд з нами, та дозволити собі хоча б на короткий проміжок часу видихнути й розслабитися. А потім з новими силами робити те, що повинні, для того, щоб Україна вистояла і світ знав правду про те, що відбувається. 

Ольга Мелашенко, Чернігівська Медіа Група

Програма психосоціальної реабілітації функціонує в межах проєкту «Підтримка активних громадян під тиском в Україні», який реалізовує Освітній дім прав людини — Чернігів у співпраці з Центром прав людини “ZMINA” за фінансової підтримки Європейського Союзу А також експертного супроводу організацій “Libereco” та “Feniks Trauma Support”. Зміст Програми психосоціальної реабілітації є виключною відповідальністю Освітнього Дому прав людини — Чернігів та не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Сьогодні, 29 листопада, в Києві Дім прав людини «Крим» та Освітній дім прав людини в Чернігові спільно провели захід «Жінки на захисті прав людини: до 30-річчя міжнародної мережі Домів прав людини та Дня захисту жінок-правозахисниць».

Подія зібрала представників/ць правозахисних організацій, журналістів/ок, активістів/ок для обміну досвідом, аналізу викликів і зміцнення співпраці. 

На заході відбулося відкриття та презентація фотовиставки «Портрети сили» / Portraits of Strength, підготовленої Фондом домів прав людини. Світлини відображають портрети жінок, які своєю діяльністю просували і продовжують просувати права людини, свободу та демократію, борються за них у різних куточках світу. 

Фотовиставку презентували Сергій Буров, директор ГС “Освітній  дім прав людини в Чернігові” та Андрій Зубарєв, директор ГС “Дім прав людини “Крим”.

На одній зі світлин зображено Юлію Кішенко — українську правозахисницю та волонтерку, яка бореться за права людини в умовах війни. Вона є координаторкою освітнього напряму благодійного фонду «Схід SOS», організації, яка є співзасновницею Освітнього дому прав людини в Чернігові.

Юлія пройшла правозахисний шлях від Євромайдану до координації освітніх проєктів, від допомоги переселенцям до адвокації прав постраждалих від війни, більше про її діяльність у відео. На своєму сайті Фонд домів прав людини також опублікував статтю під назвою “Портрети сили 3-е видання: Юлія Кішенко, Україна”, у якій описано діяльність правозахисниці Юлії Кішенко.

За участі відомих спікерок проходила тематична дискусія «Роль жінок-правозахисниць у сучасних українських реаліях збройної агресії Росії проти України». 

Своїм досвідом ділилися:

•   Валентина Потапова, керівниця напрямку національної адвокації ГО «Центру громадянської просвіти «Альменда»,
•   Юлія Кішенко, координаторка освітніх програм БФ «Схід SOS»,
•   Ольга Скрипник, голова правління ГО «Кримська правозахисна група»,
•   Юлія Красільникова, виконавча директорка БФ «Схід SOS»,
•   Дар’я Свиридова, членкіня першого складу правління ОДПЛЧ,
•   Олександра Романцова, директорка ГО «Центр громадянських свобод» (TBC),
•   Тетяна Печончик, голова правління ГО «Центр прав людини ZMINA»

Модераторка: Вікторія Єрмолаєва – головна редакторка Громадського радіо, експертка з гендерної рівності.

Ще однією важливою подією заходу стала презентація методичного посібника «Розуміючи принципи та стандарти захисту правозахисників: правозахисники під час екстриму». Цей посібник, розроблений експертами Центру громадянської просвіти “Альменда”, став практичним інструментом для захисту правозахисників, які працюють у надзвичайних умовах.

Цей день, 29 листопада, слугує гарною нагодою, аби привернути увагу до жіночого правозахисту, подякувати жінкам, які захищають права людини в нашій країні та за кордоном. Жінки-правозахисниці відіграють ключову роль у захисті прав людини, підтримці постраждалих спільнот та документуванні воєнних злочинів, сприяючи формуванню міжнародної підтримки України. 

Захід проводився у співпраці із Центром прав людини ZMINA за підтримки Європейського Союзу.

П’ятеро делегатів Другої міжнародної конференції Crimea Global з Мексики, Бразилії, Судану та Іраку відвідали село Ягідне на Чернігівщині. У березні 2022 року, під час окупації регіону, російські окупаційні війська 27 днів тримали у підвалі Ягіднянської школи 368 місцевих жителів, використовуючи їх як живий щит для штабу, який розташували на першому поверсі того ж навчального закладу. 

Через задуху, відсутність нормального харчування та медичної допомоги там померли 10 цивільних жителів, розповів іноземним гостям житель Ягідного та потерпілий Іван Польгуй: 

“Площа підвалу 197 метрів квадратних, нас було 368 людей. Півметра на людину. Тут були чоловіки, жінки, літні люди та діти, наймолодшому бранцю тоді було півтора місяця. Деякі помирали просто у підвалі, їхні тіла лишались тут, поруч із дітьми, поки росіяни не давали дозволу їх винести”.

Опісля делегати відвідали Чернігівський облмуздрамтеатр, який відновлюють після ракетної атаки у серпні 2023 року, а також мали зустріч із заступником голови Чернігівської ОВА Іваном Ващенко та керівником Чернігівської МВА Дмитром Брижинським. На ній обговорили виклики, що постали перед Чернігівщиною, яка має спільні кордони одразу з двома країнами-агресорками — Республікою Білорусь та Російською Федерацією. 

У другій частині візиту делегати взяли участь у панельній дискусії “Мотивація потерпілих у процесі правосуддя: управління очікуваннями та зцілення від травм” — спеціальному заході Медійної ініціативи за права людини та Освітнього дому з прав людини в Чернігові. 

Захід проходив в ресурсному центрі Освітнього дому в с. Количівка. 

Правозахисники з України, Сирії, Судану та Іраку разом шукали відповіді на питання: “як уникнути завищених очікувань у постраждалих від воєнних злочинів, водночас задовольнивши їхній запит на справедливість”, а також “як зробити процес правосуддя орієнтованим на людину, уникнувши повторної травматизації?”

Модерувала дискусію Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини. Розмову вона почала з того, що наголосила на ключовій ролі постраждалих у процесах щодо воєнних злочинів, використавши приклад заочного суду над причетними російськими військовими до трагедії в селі Ягідне. Вона розповіла, що якщо на початку судового процесу потерпілі мали великий інтерес до нього, то вже на етапі апеляційного розгляду у залі суду не було нікого.

“Процес правосуддя складний, і за відсутності супроводу спеціалізованих організацій, потерпілі і свідки, не в змозі самостійно розібратися в ньому, просто втрачають мотивацію брати у цьому участь”, — сказала Ольга. 

Сергій Буров, керівник Освітнього дому прав людини в Чернігові, розповів про виклики документування воєнних злочинів, а також поділився досвідом польової роботи та впровадження програм із правозахисної освіти, підкресливши важливість забезпечення психологічної та юридичної підтримки потерпілих. Сергій висловився за підхід у документуванні та правосудді, заснований на правах людини, де постраждалі є партнерами процесу, а не лише джерелом інформації.

“У цьому процесі ми маємо дві цілі: притягти до відповідальності винних та розказати світу правду про ці події. У процесі опитування свідків та постраждалих для нас важливо, щоб люди розуміли ці наші цілі, щоб вони брали активну участь та були зацікавлені у їх досягненні разом із нами“, — сказав Сергій Буров.

Натія Наврузова, виконавча директорка правозахисної організації Yazda з Іраку, описала історію геноцидів проти єзидів – релігійної меншини з древньою вірою, що сягає 6 тисяч років. Через хибне сприйняття віри єзидів, народ неодноразово зазнав утисків, зокрема з боку Османської імперії, пізніше — Аль-Каїди. У 2014 році єзидів на території Іраку атакував ІДІЛ, включаючи масові вбивства, сексуальне рабство та викрадення. Вона підкреслила, що попри зусилля правозахисників та роботу спеціальної Слідчої групи ООН десятки тисяч єзидів все ще живуть у тимчасових таборах, а жінки та діти залишаються у полоні. Натія закликала до співпраці між правозахисниками з різних країн, зокрема у пошуку сталих та дієвих міжнародних механізмів притягнення винних до відповідальності:

“Цей геноцид єзидів досі триває через відсутність механізмів для вирішення причин, що його викликали. Якщо не розв’язати кореневих причин, ризик повторення геноциду зростає”. 

Водночас Фадель Абдулгані, засновник та виконавчий директор Сирійської мережі за права людини, у виступі сконцентрувався на можливостях механізму універсальної юрисдикції у випадках, коли передати справи до МКС неможливо (як це сталося у випадку з Сирією, коли Росія накладала право вето на такі рішення, “захищаючи” режим Асада). Попри те, що добитися покарання для владної верхівки в рамках універсальної юрисдикції практично неможливо, ці процеси допомагають тримати події у Сирії в центрі уваги Радбезу ООН та світу загалом.

“За допомогою універсальної юрисдикції нам вдалося отримати вирок у конкретному кейсі, який визнає, що тортури та насильство становили злочин проти людяності. Цей вирок, можна сказати, поширюється на весь режим Асада, оскільки він характеризувався саме такими методами. Тобто, універсальна юрисдикція не є альтернативою МКС, але має свої переваги”, — резюмував Фадель.

Мохаммед Хассан, виконавчий директор Мережі з прав людини Дарфура (Судан) у своєму виступі підкресли важливість документування як ключового елемента у боротьбі за справедливість для жертв воєнних злочинів у Судані, зокрема геноцидів у Дарфурі. Він поділився особистою історією втрати, пов’язаної із геноцидом, та свого шляху до створення мережі правозахисних організацій. Він закликав до систематизації доказів для міжнародного визнання воєнних злочинів. 

“За ці два дні в Україні я зрозумів важливу річ: надважливо приділяти увагу меморіалізації. Через 10 або 100 років ми маємо знати скільки людей загинуло та за яких обставин, але без документування це зробити неможливо”, — сказав Мохаммед.

Вероніка Плотнікова, керівниця Центру координації підтримки постраждалих і свідків при Офісі Генпрокурора України, розповіла про їхню роботу з підтримки жертв війни. Центр розпочав роботу в січні цього року, а місяць тому відкрив офіси у 9 окупованих та прифронтових регіонах. Вероніка Плотнікова наголосила, що співробітники офісу не займаються документуванням чи допитами, а фокусуються на супроводі та комплексній допомозі постраждалим у процесі правосуддя: від психологічної підтримки до підготовки до допитів.

“Наразі ми бачимо брак комунікації з потерпілими. Їм складно зрозуміти де та яку допомогу вони можуть отримати в процесі правосуддя. Ми маємо вибудовувати державні механізми таким чином, щоб постраждалий бачив «вхідну» та кінцеву точку, до якої він прямує. Ми над цим працюємо”, — зазначила Плотнікова.

Нагадуємо, що конференція Crimea Global проходить за ініціативи Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим/Офісу Кримської платформи, співорганізатори — Медійна ініціатива за права людини, Центр прав людини ZMINA, Український ПЕН, за підтримки Centre for Information Resilience.

Авторка тексту: Анастасія Лоза, МІПЛ
Фото: Анастасія Мантач

Адвокати, які захищають права людини та виступають на захист політв’язнів у Криму, стають мішенями для репресивної машини окупаційної влади й опиняються в епіцентрі нападів силових структур.   Переслідування правозахисників у тимчасово окупованому Криму не є випадковими. Вони мають чітко виражену систему, спрямовану на те, щоб змусити правозахисників припинити свою діяльність або працювати в межах встановлених окупаційною владою норм.  

7 листопада 2024 року відбувся обшук в будинку юристів Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева, про що стало відомо завдяки адвокату Едему Семедляєву. Обшук проводили співробітники центру з протидії екстремізму за ухвалою Київського районного суду міста Сімферополя т.о.т. АР Крим.

Під час слідчих дій представники силових структур вилучили мобільні телефони та низку юридичних документів, зокрема, папку сертифікатів про підвищення кваліфікації, сім листів із Південного окружного військового суду, робочі блокноти та документи, пов’язані з адвокатським статусом.  Одержана у ході обшуку інформація й обладнання загрожують стати початком нової масштабної кампанії переслідувань громадських активістів, адвокатів, релігійних лідерів та представників кримськотатарського народу, які досі не залишили півострів і продовжують робити спроби захистити себе та інших від легалізованого свавілля РФ.

Обшук проводився із суттєвими порушеннями: громадянам не було роз’яснено їхні права, відмовлено у врученні копії протоколу вилученого. Разом з тим, силовики здійснювали фізичний і психологічний тиск та залякування, спрямовані на сина адвоката, погрожуючи забрати його з собою та натякаючи на проблеми, які можуть виникнути в нього з керівництвом університету та військкомату з університетом і військкоматом.

Протягом обшуку силовики застосовували тактику залякування, зокрема, до 21-річної дочки Рустема Кямілева та Лілі Гемеджи. Окрім того, правоохоронці намагалися змусити сина адвокатів пройти до окупаційного військкомату.

Згідно із російським законодавством, яке РФ незаконно застосовує в окупованому Криму, а саме статті 8 федерального закону “Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації”, за наявності статусу адвоката вищезгадані документи можуть бути вилучені виключно за рішенням суду та у випадку, якщо вони не становлять адвокатської таємниці. Однак минулого року за позовом так званої «адвокатської палати Криму» адвокатські ліцензії Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева булои анульованоі. 

Рустема Кямілева, після завершення обшуку в його будинку, відвезли до будівлі Кримського центру протидії екстремізму в Сімферополі. На нього склали два адміністративні протоколи за публікації на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook від 9 червня 2020 року та від 21 жовтня 2017 року. Київський районний суд міста Сімферополя ухвалив рішення визнати юриста винним у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 20.3 КоАП РФ, призначив йому 10 діб арешту і штраф у розмірі 50 тисяч рублів за правопорушення, передбаченіе частиною 1 статті 20.3.3 КоАП РФ. На одній із публікацій зображена державна символіка України, яку Центр протидії екстремізму спробував безпідставно представити як символ організації “Правий сектор”.

Свавільні затримання адвокатів в окупованому Росією Криму, залякування, позбавлення їх права на адвокатську практику відбуваються вже не вперше і грубо порушують “Основні положення про роль адвокатів”, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам (1990 р.), які гарантують можливість безперешкодного здійснення своїх повноважень захисниками (без залякування, недоречного втручання та покарання за професійну діяльність).

Українські правозахисні організації висловлюють рішучий протест проти чергових репресій, здійснених російськими силовими структурами в окупованому Криму. Переслідування адвокатів у Криму — це не випадковий інцидент, а системне явище, яке стало частиною стратегії репресій Росії щодо політичних активістів, правозахисників та журналістів. За 10 років окупації Криму щонайменше 13 адвокатів на півострові стали жертвами утисків з боку російської окупаційної адміністрації, які відбуваються у формі свавільних обшуків, свавільних затримань, адміністративних арештів й адміністративних штрафів у політично вмотивованих справах, позбавлення адвокатської ліцензії, блокування мобільного зв’язку, погроз кримінального переслідування тощо. Крім того, правозахисники Емір-Усеїн Куку, Сервер Мустафаєв, Різа Ізетов та Ірина Данилович нині відбувають тривалі терміни ув’язнення. Адвокати і правозахисники залишаються останнім оплотом правосуддя та захисту прав людини в окупованому Криму. Тому важливо, щоб міжнародна спільнота продовжувала підтримувати цих людей, які борються за справедливість в умовах беззаконня та свавілля.  

Ми, правозахисні організації, звертаємося до міжнародних організацій та урядів іноземних держав з такими вимогами: 

• Рішуче засудити репресії стосовно юристів Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева та інших адвокатів в окупованому Криму і вимагати від російської окупаційної влади припинити їх незаконне переслідування. 

• Запровадити персональні санкції проти осіб, відповідальних за грубі порушення прав людини в окупованому Криму, зокрема, щодо співробітників ЦПЕ, так званих “суддів” і “слідчих”, які займаються політичними переслідуваннями адвокатів в окупованому Криму. 

• Надавати підтримку адвокатам, правозахисникам, активістам та їхнім родинам, які зазнають репресій за свою професійну діяльність. 

• Продовжити здійснювати моніторинг ситуації з правами людини в Криму, документувати порушення прав людини та воєнні злочини, аби сприяти притягненню винних до відповідальності. 

ГО “КримSOS”

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр “ДІЯ”

Центр громадянських свобод 

Платформа звільнення політв’язнів 

ГО “Кримський процес”

Дім Прав Людини Крим

Об’єднання родичів політв’язнів Кремля

Кримська правозахисна група

УГСПЛ

Освітній дім прав людини – Чернігів