Пограбування місцевого населення та школи, затримання й катування людей. Вирок командиру. Коротко про те як жителі села Пакуль пережили 10 днів російської окупації. 

Хто окуповував Пакуль?

Пакуль — мальовниче та стародавнє село на Чернігівщині, що розташовується всього за 10 км від кордону з Білоруссю. Російським військам вдалося окупувати його майже через місяць після початку повномасштабного вторгнення. Окупація тривала 10 днів.

Армен Абгарян (посередині). Фото: Час Чернігівський.

Вранці 21 березня 2022 року військовослужбовці 7-ї зведеної стрілецької роти 74-ї ОМСБр рф зайняли Пакуль. Командував підрозділом військовий злочинець Армен Абгарян. Постійне місце дислокації цих військових — м. Юрга, Кемеровської області. Саме звідти вони прибули “звільняти”, грабувати та катувати українське цивільне населення. Місцеві мешканці розповідають, що в селі також дислокувався російський “СОБР” (спеціальний загін швидкого реагування) та інші військові формування рф.

Грабували, шукали “баньку и девочек”

В селі відразу поставили декілька блокпостів, один з яких у центрі села. На ньому чергували російські військові азійської зовнішності, ймовірно, тувинці або буряти. Вони запитували в місцевих мешканців де знайти “баньку и девочек”. Це неабияк жахало жителів села Пакуль, адже ці військові несли потенційну загрозу жінкам і дівчатам, що залишилися в окупації. На щастя, випадків зґвалтування не зафіксовано.

Російські військові розселилися в пустих цивільних будинках, на території школи, лісництва та пожежної частини. Після їх виходу із села, виявили, що в шкільному гаражі відсутні інструменти, із їдальні зник посуд для приготування їжі та всі запаси продуктів. Зі спортивної зали забрали нові мати, що призначені для занять спортом дітей. У місцевих жителів викрадали господарський інвентар, легкові та вантажні автомобілі, худобу, птицю, харчі, речі домашнього вжитку та навіть натільну білизну.

Приміщення школи в селі Пакуль. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів.

Перевірки та катування

Пакульців обшукували, перевіряли кожен будинок, влаштовували на блокпостах огляди телефонів та документів. 24 березня 2022 року місцевий мешканець Олег Парасюк намагався перетнути блокпост, їхав годувати собак, але його затримали. Спочатку посадили на стілець і допитували, згодом вивезли на територію лісового господарства, де у російських військових був штаб. Олега тримали у підвалі разом зі ще одним чоловіком — Сергієм Яковенком із села Ведильці.

Від обох полонених вимагали передати інформацію про Збройні сили України. Чоловіків били, але вони нічого не розповідали. Наступного дня до підвалу спустився командир підрозділу Армен Абгарян. Розстібнув кобуру, дістав пістолет і двічі вистрілив в Олега Парасюка та тричі в Сергія Яковенка.. Олега Парасюка було поранено в руку та ногу, Сергію Яковенку прострелено щоку, він отримав поранення верхньої та нижньої губи, плеча, втратив п’ять зубів. Чоловіки вижили та змогли втекти, двері підвалу залишилися незамкнуті.

Окрім того, відомо про щонайменше ще трьох людей, яких примусово утримували на території цього лісового господарства.

Підвал на території лісового господарства в селі Пакуль. Фото: Освітній дім прав людини — Чернігів.

Звільнення села та вирок суду

31 березня 2022 року місцеві мешканці побачили, що колона техніки рухається в сторону Чернігова. Російські війська виходили із села, залишаючи після себе всюди безлад та заміновану територію…

Журналістам вдалося ідентифікувати Абгаряна, завдяки чому правоохоронні органи відкрили кримінальне провадження. Відомо, що російські військові з цієї мотострілецької бригади беруть участь у війні проти України з 2014 року. 14 вересня 2023 року суд у Чернігові виніс вирок та визнав російського військовослужбовця Армена Абгаряна, командира 74-ї окремої мотострілецької бригади, винним у жорсткому поводженні з цивільним населенням та відданні наказу на порушення законів та звичаїв війни. Заочно Абгаряну присудили 12 років увʼязнення. 

Підготовка інформаційного матеріалу стала можливою завдяки Програмі «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини за підтримки #USAID. Представлені тут погляди та інтерпретації не обов’язково відображають погляди Уряду США, USAID або #УГСПЛ. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та ОДПЛЧ.

Історія Дмитра — це історія про те, як кожен може знайти своє місце у боротьбі з ворогом, активно долучаючись до волонтерства та громадської діяльності.

Україна дуже боляче переживає умови повномасштабної війни. Кожен намагається робити свій внесок у боротьбу та перемогу. Хтось узяв зброю в руки та пішов на фронт. Дехто допомагає в тилу як волонтер. Але є ще один дуже важливий напрямок роботи — документування воєнних злочинів вчинених російськими окупантами.

Герой нашої сьогоднішньої розповіді — Вахненко Дмитро. Його шлях волонтерства та громадської діяльності не можна назвати типовим.

До повномасштабного вторгнення він навчав людей фінансової грамотності. Ця сфера йому подобалася, життя йшло своїм звичним ходом, але все кардинально змінилось 24 лютого 2022 року.

Перші місяці

Майже одразу після початку військового вторгнення росії, Дмитро зрозумів, що людям та країні необхідна допомога — лишатись осторонь він не міг, тому долучився в ролі волонтера до одного з волонтерських штабів Запоріжжя, займався розвантаженням гуманітарних вантажів, допомагав на складі.

Згодом Дмитро став керівником HR-відділу організації «Спільноти волонтерів обʼєднаних ідеєю» — він відповідав за координацію команди з 50–70 осіб, пошук волонтерів та їх залучення до допомоги.

«Раніше я працював на великому підприємстві в Запоріжжі, точніше навіть на заводі, провідним фахівцем відділу аналітики та розвитку цільової виробничої моделі, і саме там у мене з’явилися менеджерські якості, там я координував роботу цехів, тому для мене це не стало великою проблемою».

Проте, навіть із цим досвідом, робота тоді була дуже напруженою, адже треба було оперативно реагувати на мінливі потреби в умовах війни, — стверджує Дмитро.

Докази для майбутніх трибуналів та волонтерство

У жовтні 2022 року, коли Запоріжжя масово обстрілювали окупанти, Дмитро прийняв рішення тимчасово переїхати в інше місто.

«Волонтерський штаб я залишив приблизно в той момент, коли й виїхав із Запоріжжя. Після мого повернення він уже функціонував не в тому форматі, як було раніше. Тоді я почав шукати, де ще можу бути корисним».

Попри це Дмитро розумів, що він у будь-якому разі хоче продовжувати робити свій внесок у боротьбу з ворогом — він продовжив займатись волонтерством. Згодом у нього з’явилася можливість долучитись до документування воєнних злочинів росіян у громадській організації «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» — він нею скористався.

Наразі його робота полягає у фіксуванні фактів злочинів російських окупантів проти цивільного населення — вбивств, катувань, викрадень людей.

«Найголовніше, що ми робимо — це фіксуємо самі факти воєнних злочинів. Якщо цього не робити, то в майбутньому ми не зможемо довести, що злочини насправді були. Це доказова база для України, для національних та міжнародних судів, зокрема і для Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду».

Опитування свідка обстрілу 

Також вагомим тут є інформаційний аспект, адже світ повинен знати правду про те, що росіяни роблять в Україні, — стверджує Дмитро.

Його робота складається з двох основних напрямків: пошуку інформації у відкритих джерелах та опитування свідків і жертв воєнних злочинів.

Зібрані факти і свідчення Дмитро та його організація передають аналітикам, у правоохоронні та судові органи. Так створюється важлива доказова база для майбутніх трибуналів над російськими воєнними злочинцями.

Дмитро зізнається, що раніше й не думав, що взагалі буде займатись громадською або волонтерською діяльністю, проте зараз бере активну участь у різних ініціативах.

«Ми, наприклад, разом зі спільнотою громадських організацій та місцевих волонтерів Запоріжжя, досягли того, що завдяки громадським слуханням із міського бюджету було виділено 100 млн грн на Збройні Сили України».

Крім цього Дмитро також у 2023 році 5 разів був донором крові, брав участь в акціях зооволонтерства та екоактивізму — за свою активну позицію він отримав подякую за волонтерську діяльність від Запорізької обласної державної адміністрації.

Збереження психоемоційного балансу

Робота з документування жахіть війни не може не позначатися на психологічному стані людини, — стверджує документатор.

Попри це Дмитро вважає, що особисто для нього ця діяльність мала все ж більше позитивний вплив. Адже він отримав можливість долучитись до запобігання безкарності, донесення правди про війну, а також дізнатися багато нового про методи збору й аналізу інформації.

«Також я продовжую займатись волонтерською і громадською діяльністю, тому постійно маю бути в ресурсі — для цього, звісно ж, намагаюсь дбати про свій стан, щоб у майбутньому приносити ще більше користі».

Щоби підтримувати емоційну рівновагу, Дмитро радить знаходити час для відпочинку та саморозвитку, брати участь у тренінгах та заходах, які допомагають із відновленням.

«Я ще в жовтні брав участь у програмі термінової підтримки та 7-денній програмі психосоціальної реабілітації від Освітнього дому прав людини в Чернігові — вона допомогла мені поновити емоційний стан, щоб надалі займатись роботою».

Хоча Дмитро про Освітній дім знав до цього, але про саму програму реабілітації йому розповів голова організації, у якій він зараз працює.

Загальна атмосфера під час програми відіграла велику роль: програма проходила ближче до природи — там темп життя, за словами Дмитра, відчувається більш спокійним, що допомагає відновитись.

Також Дмитру запам’яталося різноманіття нових людей із різних регіонів України, інших учасників програми підтримки. Усі вони були частиною активної громадської спільноти, тому програма реабілітації для Дмитра стала ще й тим місцем, де він зміг знайти нові зв’язки та обмінятись досвідом.

Дмитро в Освітньому домі прав людини в Чернігові разом з іншими учасниками Програми психосоціальної реабілітації в рамках проєкту ESU (с. Количівка) 

Але найціннішим для нього все ж стали заняття з психологами в індивідуальних та групових форматах.

«Найбільше сподобалося те, що доволі багато часу нам приділяли психологи — у нас були різноманітні психологічні практики, усі я, мабуть, зараз і не назву».

«Програма була налаштована на те, щоб глибше зрозуміти свій емоційний стан, відновити внутрішній ресурс та почути себе — це все в сукупності працює дуже ефективно».

Місце в боротьбі

Історія Дмитра Вахненка надихає і змушує замислитися — кожен із нас має свою роль і місце в протистоянні загарбницькій політиці Кремля. Він показав приклад, що можливо поєднувати різні види діяльності — від документування воєнних злочинів до локального волонтерства.

Важливо не зупинятись, шукати можливості для свого внеску в перемогу й не боятися братися за нові напрямки роботи, — каже Дмитро.

Лише консолідованими зусиллями ми зможемо вистояти.

Програма Захисту функціонує за підтримки Міжнародний фонд «Відродження», Human Rights House Foundation та проєкту ESU.

Проєкт ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM, у партнерстві з Фондом «Східна Європа», Домом прав людини у Тбілісі, Білоруським домом прав людини імені Бориса Звозскова та Чорноморським фондом регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Освітній дім прав людини – Чернігів продовжує надавати допомогу правозахисникам, журналістам та громадським активістам та членам їх сімей, які опинилися в ситуаціях ризику.

Одразу з початку створення Дому ми в межах Програми захисту надаємо допомогу правозахисникам в ситуації ризику. Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну у 2022 році Дім фокусується на підтримці правозахисників, журналістів, громадських активістів, які опинились у ризику в умовах війни. Допомогу ми надаємо і членам сімей громадських активістів.

Компонент термінової підтримки Програми захисту передбачає надання оперативної індивідуальної допомоги людям, які опинилися в ситуації ризику у зв’язку з окупацією чи бойовими діями та здійсненням своєї громадської діяльності, як такої.

Термінова підтримка включає:

1. компенсацію деяких витрат, пов’язаних з особистою безпекою та безпекою членів родини;
2. інформацію про центри, що надають допомогу;
3. консультації з юридичних питань;
4. інформаційну допомогу в евакуації за кордон та по Україні;
5. емоційну підтримку та психологічну допомогу;
6. тимчасове проживання (до 5 днів) у Львівському Хабі або в ресурсному центрі в селі Количівка Чернігівської області 

За 2023 рік Дім отримав 199 заявок, які стосувалися 370 осіб. 89 % бенефіціарів, які отримали термінову підтримку — зберегли свою громадську діяльність.

Також ми надали:

• 35 годин психологічних консультацій
• 45 годин юридичних консультацій.
• 30 інформаційних консультацій (інформація про центри, що надають допомогу, інформаційна допомога в евакуації за кордон, інформація про допомогу за кордоном).
• 1 консультацію з фізичної та кібербезпеки.

Крім того, Львівським Хабом, як шелтером, скористались 182 особи (включаючи 14 дітей). Також він використовувався як освітній простір для 69 заходів, які загалом охопили 736 учасників.

Щоб податись на Програму індивідуальної термінової підтримки – заповніть онлайн-анкету.

Також, ви можете поділитися цим дописом з тими, хто потребує такої підтримки.

Програма захисту функціонує за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», Human Rights House Foundation та проєкту ESU.

Проєкт ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини в консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM, у партнерстві з Фондом «Східна Європа», Домом прав людини в Тбілісі, Білоруським домом прав людини імені Бориса Звозскова та Чорноморським фондом регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Вранці 22 лютого 2024 року представники російського Центру протидії екстремізму (далі – ЦПЕ) провели обшук у будинку журналістки і правозахисниці Лутфіє Зудієвої. В неї та її чоловіка було вилучено реєстратор відеоспостереження, всі телефони, флеш-накопичувачі та ноутбук. Сам обшук було проведено без присутності захисників – адвокатів Еміля Курбедінова та Едема Семедляєва. Вони прибули до місця проведення обшуку, проте в будинок Лутфіє Зудієвої їх не пропустили. Крім того, під час затримання Зудієвої чоловіки-представники ЦПЕ, знаючи, що вона є релігійною мусульманкою, торкалися її, чим образили Лутфіє та її чоловіка.

Після обшуку російські силовики затримали правозахисницю та доставили її до ЦПЕ у місті Сімферополь, де на неї було складено протоколи щодо скоєння адміністративних правопорушень, передбачених частинами 2 та 2.1 ст. 13.15 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ (зловживання свободою масової інформації). Йдеться про те, що  у своєму дописі на Facebook стосовно незаконного переслідування ймовірних учасників Хізб ут-Тахрір вона не зазначила, що ця організація визнана в РФ терористичною, а також за те, що, посилаючись на статтю “Радіо Свобода”, вона не вказала, що ця організація визнана “іноземним агентом”, згідно із законодавством РФ.

Лутфіє Зудієва є громадською активісткою, правозахисницею та журналісткою, яка висвітлює судові процеси та масові обшуки у Криму, підтримує родини політв’язнів. Раніше її вже двічі затримувала окупаційна влада та двічі засуджувала правозахисницю до адміністративного штрафу. 

Ми вважаємо, що проведення обшуку, затримання та адміністративне покарання – це чергова спроба російської окупаційної влади залякати Лутфіє Зудієву і інших правозахисників та примусити її припинити громадську і правозахисну діяльність.

Правозахисники та журналісти є однією із вразливих груп, які зазнають системних переслідувань в окупованому Криму. Серед правозахисників, яких переслідує російська влада, член Кримської контактної групи з прав людини Емір-Усеїн Куку, координатор “Кримської солідарності” Сервер Мустафаєв та медсества, громадянська журналістка і правозахисниця Ірина Данилович. Вони були засуджені до тривалих термінів ув’язнення за сфабрикованими справами. 

Крім того, з перших років окупації щонайменше 13 адвокатів стали жертвами утисків з боку російської окупаційної адміністрації, які відбуваються у формі свавільних обшуків, затримань, адміністративних арештів і штрафів у політично мотивованих справах, позбавлення адвокатських ліцензій, блокування мобільного зв’язку, погроз кримінального переслідування тощо. 

Так, лише нещодавно, 15 лютого 2024 року, у Сімферополі співробітники ЦПЕ вчергове затримали адвоката Еміля Курбедінова біля будівлі ФСБ РФ та склали на нього адміністративний протокол за аналогічною статтею, як і у Лутфіє Зудієвої (ч. 9 ст. 13.15 КпАП РФ). Через переслідування та тиск на адвокатів їхні підзахисні не отримують своєчасну правову допомогу під час обшуків, судових засідань чи інших процесуальних дій, погіршуючи і так кричуще становище жертв порушень прав людини в окупованому Криму.

В порушення своїх міжнародно-правових зобов’язань згідно із Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Російська Федерація систематично вдається до свавільного та незаконного втручання в особисте і сімейне життя, свавільних та незаконних посягань на недоторканність житла тих громадян України, які проживають в окупованому Криму. Також держава-окупант, ліквідувавши судову систему України в Криму, використовує підконтрольні їй “суди” для політично мотивованого переслідування громадських активістів, правозахисників, журналістів та всіх нелояльних жителів  Криму, позбавляючи їх права на свободу думки і вираження поглядів.

Щоб зупинити подальше переслідування Лутфіє Зудієвої та інших правозахисників, журналістів, громадських активістів в Криму, закликаємо:

а) Правозахисні організації України та інших демократичних країн:

• взяти під постійне спостереження випадки свавільних обшуків та затримань правозахисників, журналістів, громадських активістів в Криму та поширювати інформацію про них;
• надавати правову, інформаційну, освітню та іншу підтримку жертвам переслідувань в окупованому Криму, в тому числі громадським активістам, правозахисникам і журналістам;
• вимагати від урядів демократичних країн запровадити персональні санкції проти осіб, безпосередньо причетних до порушень прав людини в окупованому Криму, та посилювати системний тиск на Російську Федерацію для якнайшвидшої деокупації території України.

б) Незалежні медіа, редакторів та журналістів:

• продемонструвати професійну солідарність та забезпечити інформаційну кампанію, детально висвітлюючи практику свавільних обшуків та затримань громадських активістів, журналістів, правозахисників в окупованому Криму.

в) Органи державної влади України:

• провести розслідування незаконного обшуку та затримання Лутфіє Зудієвої і притягнути винних до відповідальності;
• докласти всіх зусиль для звільнення кримських політичних в’язнів, зокрема громадських активістів, правозахисників і журналістів;
• ініціювати запровадження персональних санкцій щодо осіб, які причетні до переслідування Лутфіє Зудієвої.

г) Уряди демократичних країн світу, зокрема учасників Міжнародної Кримської платформи:

• висловити рішучий консолідований протест проти політично мотивованого переслідування Лутфіє Зудієвої та інших громадських активістів, правозахисників та журналістів в окупованому Криму;
• здійснювати регулярний моніторинг порушень прав людини на Кримському півострові, зокрема переслідування громадських активістів, правозахисників та журналістів, оперативно реагувати на них;
• запровадити персональні санкції щодо осіб, які причетні до переслідування Лутфіє Зудієвої та посилювати системний тиск на Росію для якнайшвидшої деокупації території України та відновлення її територіальної цілісності у міжнародно визнаних кордонах.

Кримська правозахисна група

Центр прав людини ZMINA

ГО “КРИМСОС”

ГО “Кримський процес”

Правозахисний центр «Дія»

Центр громадянських свобод

Обʼєднання родичів політвʼязнів Кремля

ПЛАТФОРМА ЗВІЛЬНЕННЯ ПОЛІТВ’ЯЗНІВ

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Центр громадянської просвіти “Альменда”

Регіональний центр прав людини

Дім прав людини Крим

Освітній дім прав людини – Чернігів

Медійна ініціатива за права людини 

Ukrainian Legal Advisory Group 

БФ “Схід SOS”

Кримський дискурс 

ENG

Detention of Lutfiye Zudiyeva, a Crimean Tatar Human Rights Defender and Journalist

Statement of Human Rights Organizations

On February 22, 2024, in the morning, the Russian Extremism Countering Center for (hereinafter – ECC (TsPE in Russian)) operatives searched the house of Lutfiye Zudiyeva, a journalist and human rights defender. A video surveillance recorder, all phones, flash drives and a laptop were seized from her and her husband. The search was carried out in absence of the defence lawyers: Emil Kurbedinov and Edem Semedliayev. They arrived at the place of search, but they were not allowed to enter the house of Mrs. Zudiyeva. In addition, while detaining Mrs.Zudiyeva, the CPE male operatives, being aware that she was a religious Muslim, were touching her, that offended Lutfiye and her husband.

After the search, the Russian operatives detained the human rights defender and transported her to the ECC in the city of Simferopol, where reports were drawn up on her for committing administrative offenses as established by Article 13.15-2 and 2.1 of the Code of Administrative Offenses of the Russian Federation (abuse of freedom of mass information). The grounds were that in her post on Facebook about the illegal persecution of alleged Hizb ut-Tahrir members she had not mentioned that this organization was recognized a terrorist organization in the Russian Federation, and that referring to the Free Europe/Radio Liberty article, she had not indicated that this organization was declared as a “foreign agent” according to the the Russian Federation laws.

Mrs. Lutfiye Zudiyeva is a public activist, human rights defender and journalist who covers court trials and mass searches in Crimea, and supports the families of political prisoners. The occupying authorities have already detained her twice, the human rights defender was twice sentenced to an administrative fine.

We believe that the search, detention, and administrative penalty are one more attempt of the Russian occupation authorities to intimidate Lutfiye Zudiyeva and other human rights defenders and force her to stop her public and human rights activities.

Human rights defenders and journalists are one of the vulnerable groups subject to consistent persecution in the occupied Crimea. Among the human rights defenders persecuted by the Russian authorities are Mr.Emir-Useyin Kuku, a member of the Crimean Contact Group on Human Rights, Mr.Server Mustafayev, a “Crimean Solidarity” coordinator, and Ms.Iryna Danylovych, a citizen journalist and human rights defender. They all have been sentenced to long term confinement on trumped-up charges.

In addition, since the first years of the occupation, at least 13 lawyers have become victims of the Russian occupation authorities hounding in the form of arbitrary searches, detentions, administrative arrests, and fines in politically motivated cases, debarring, tied-up mobile communication, threats of criminal persecution, etc.

For instance, just recently, on February 15, 2024, in Simferopol, the CEE operatives again detained lawyer Mr. Emil Kurbedinov near the building of the Russian Federation FSB and drew up an administrative report on him under the same article, as in the case of Lutfiye Zudiyeva (RF CoAO, Article 13.15-9). Due to hounding and pressing that the lawyers are subject to, their clients do not receive timely legal assistance during searches, court hearings or other procedural actions, worsening the situation of victims of human rights violations in the occupied Crimea, which has become dire already.

In violation of its international legal obligations in accordance with the International Covenant on Civil and Political Rights, the Russian Federation is consistent in intervening arbitrarily and unlawfully in personal and family life and encroaching arbitrarily and unlawfully on inviolability of dwelling of the Ukrainian citizens living in the occupied Crimea. Having removed the judicial system of Ukraine in Crimea, the occupying power has been using the controlled “courts” to persecute public activists, human rights defenders, journalists, and all disloyal residents of Crimea on political grounds, depriving them of their right to freedom of thought and expression.

To stop the further persecution of Mrs.Lutfiye Zusiyeva and other human rights defenders, journalists, public activists in Crimea, we encourage:

a) Human rights organizations of Ukraine and other democratic countries:

•         to monitor constantly the cases of arbitrary searches and detentions of human rights defenders, journalists, public activists in Crimea and disseminate information about them;
•         to provide legal, informational, educational, and other support to victims of persecution in the occupied Crimea, including public activists, human rights defenders, and journalists;
•         to demand introducing personal sanctions against persons directly involved in human rights violations in the occupied Crimea, and increasing consistent pressure on the Russian Federation to de-occupy the territory of Ukraine as soon as possible, from the democratic countries’ governments;
  b) Independent media, editors, and journalists:
  

•         to demonstrate professional solidarity and implement an information campaign, covering in detail the practice of arbitrary searches and detentions of public activists, journalists, and human rights defenders in the occupied Crimea;

  c) Governmental bodies of Ukraine:

•         to investigate the unlawful search and detention of Mrs.Zudiyeva and to bring the guilty to justice:
•         to make every effort to release Crimean political prisoners, in particular public activists, human rights defenders, and journalists;
•         to initiate introducing personal sanctions against persons involved in the persecution of Lutfiye Zudiyeva;

  d) Governments of democratic countries of the world, including the International Crimea Platform members:

•         to express a strong consolidated protest against the politically motivated persecution of Lutfiye Zudiyeva and other public activists, human rights defenders, and journalists in the occupied Crimea;
•         to keep a close and regular watch on human rights violations in the Crimean Peninsula, in particular on the persecution of public activists, human rights defenders, and journalists, and to promptly respond to them;
•         to introduce personal sanctions against persons involved in the persecution of Lutfiye Zudiyeva and increase consistent pressure on Russia to de-occupy the territory of Ukraine as soon as possible and restore its territorial integrity within internationally recognized borders.

Crimean Human Rights Group

ZMINA Center for Human Rights

CrimeaSOS CA

CRIMEAN PROCESS CA

DIYA Human Rights Center

Center for Civil  Liberties

Ukrainian Helsinki Human Rights Union

ALMENDA Center for Civil Education

Regional Center for Human Rights

Human Rights House CRIMEA

Educational Human Rights House CHERNIHIV

Media Initiative for Human Rights

Ukrainian Legal Advisory Group

SKHID SOS CF (EAST SOS)

Crimean discourse

Джерело фото: Лутфіє Зудієва

Ганна Бут — вчителька та волонтерка з Мелітополя, лауреатка відзнаки “Національна легенда України”, заслужена працівниця освіти. Розповідає про протести, окупацію, відновлення та півтисячі її “бійців-зайців” 

Ганна Бут займається волонтерством з 2015 року. Підтримувала мелітопольські дитячі будинки, організовувала заходи для дітей, позбавлених батьківського піклування. Ганна виховувалась у сиротинці, тож як ніхто знає, наскільки діти там чекають на спілкування, тепло та турботу. 

Тоді ж, у 2015, Ганна разом з колегами заснувала у своєму навчальному закладі волонтерський рух “Свічадо” для допомоги армії. Збирала допомогу для військових і паралельно з цим виховувала майбутніх героїв на уроках громадянської освіти. 

Ганна Бут (у блакитній сукні) з колегами-вчителями

Понад 500 її колишніх учнів наразі воюють

Зізнається: колись вона і сама пішла у військкомат, і, якби не здоров’я, певно, зараз вже неодмінно була б у лавах ЗСУ. 

Сьогодні Ганна з дочкою знаходиться у місті Дубно Рівненської області і ні на хвилину не перестає жити волонтерськими турботами. Весь її вільний час проходить у плетінні сіток, збиранні посилок, відправці допомоги і пошуках нових способів залучити людей до волонтерської праці.

Жити в такому режимі постійно — невимовно важко, але ще важче — відчувати, що робиш недостатньо. 

Ганна з дочкою змогли вирватись з окупованого Мелітополя, перебратися у безпечне місто Дубно, і — майже одразу відновити там волонтерську діяльність.  Але дорога в безпеку виявилась довгою, важкою і травматичною — фізично та морально.

                                                                                                                                70 днів в окупації

Ганна зізнається: до останнього не вірила у можливість повномасштабного вторгнення.
“Моя дочка Крістіна готувалась до війни, збирала тривожний рюкзачок, а я спочатку тільки сміялась з цього”
Коли ж це сталося, вони одразу почали ходити на щоденні протестні акції разом з тисячами інших мелітопольців. 

Ганна з донькою Крістіною на протесті

“За день проходили стільки кварталів, що стерли пару взуття”

Активні протести тривали до 18 березня, а потім аж до початку травня протестувальники збиралися на міжконфесійну молитву на головній площі міста. Паралельно з цим долучалися до акції “Жовта стрічка”. Ганна згадує: спочатку використала всі стрічки, що мала вдома, потім — все, що взагалі можна було застосувати до справи: нитки, тканину,  навіть жовту парасольку. 

“Ми робили все, щоб показати ворогу, що йому тут не раді”

Разом з дочкою Ганна розвішувала стрічки всюди, де нема людей — на стовпах та деревах. А іноді вдавалась і до більш ризикованих методів.

“Я придумала, як вішати стрічки в магазинах. Ставала спиною, наприклад, до холодильника, ніби щось роздивляюсь, і в’язала стрічку до ручки. Потім відходила, дивилась на неї і раділа”.
Перебувати в окупованому місті ставало дедалі небезпечніше. Скоро почалися дзвінки з невідомих номерів серед ночі. Голос в слухавці погрожував і називав її “бандерівською потворою”. Згодом невідомі стали телефонувати та дихати в слухавку. Стало зрозуміло, що настав час за будь-яку ціну покинути місто.
Останньою краплею став день, коли на центральній площі міста спустили прапор України — найбільший прапор у Запорізькій області.

“У мене ніби вибили землю з-під ніг, я довго не могла прийти до тями. Ми з дочкою по черзі плакали: спочатку я плачу і вона мене втішає, а потім навпаки.”

Виїхати з окупованого міста було важко. З собою — тільки домашні тварини та трохи речей, а на шляху — 26 блокпостів.

“Дочка сказала мені мовчати, тож я рахувала блокпости. Один під мостом, ще один десь в кущах…”

Окупанти на блокпостах всі, як один, були брудні та голодні — відібрали у когось з автобуса хліб та воду. Чоловіків роздягали та перевіряли на наявність патріотичних татуювань. Дорога була важкою та виснажливою.

“Коли ми доїхали до Запоріжжя, то вклонялись там кожному українському прапору.

Я дивилась на мирне місто і від шоку не могла розмовляти, здається, кілька днів. Тут люди ходять по вулицях, співають, танцюють, а в цей же час в Мелітополі голодують. Як ми не з’їхали там з глузду? Мені здається, тільки тому, що розуміли: якщо ми зляжемо, то нікому не зможемо допомогти. У мене стільки хлопчиків-бійців потребують допомоги, я їх називаю — “мої зайці”. Хлопці мені розповідають про те, як воюють, як автомати в руках у них червоні, бо стільки ворогів лізе, що вони не встигають охолонути. Ну скажіть мені, як я можу не займатися тим, чим займаюся?”

Після Запоріжжя Ганна з дочкою рушили в Дубно, де і залишаються зараз. 

“Головна мотивація — повернутись додому”

В Дубно у Ганни вистачає роботи. Весь час, вільний від проведення онлайн-уроків, Ганна присвячує волонтерству. 

“Простіше було б сказати, чим я не займаюся. Наразі плетемо маскувальні сітки. Запити ніколи не зменшуються, навпаки — їх стає все більше і більше. Мені тільки вартує сказати, що вже майже кінець… Буквально позавчора прийшли два величезних запити. Допомагаємо всім, хто звертається, не тільки своїм учням або випускникам”. 

Ганна розповідає, як постійно працює над тим, аби залучити до волонтерської роботи якомога більше місцевих. Як особисто приходить до підприємців та просить у них долучитися до зборів. 

“Перед дзвінком підприємцю я завжди молюся. Дуже хвилююсь, що відмовить. Але інші люди ще менше долучаються до зборів, у всіх є свій клопіт, у кожного тут по кілька людей з сім’ї на війні”

Завдяки її ініціативі до плетіння сіток долучаються вчителі та учні з місцевих навчальних закладів, ліцеїв та училищ. Нещодавно Ганна звернулась до директора Дубенського замку (замок князів Острозьких — Любомирських, фортеця в місті Дубно Рівненської області) — і тепер в її команді дві музейні працівниці. 
Найстаршій волонтерці — 67 років. Любов Костюк плете іграшки, які Ганна надсилає у Фінляндію, де їх продають на благодійних ярмарках. Іншій волонтерці, теж з Мелітополя, Ганна надсилає на продаж розмальовані гільзи.

“Всі мелітопольці, які втекли, волонтерять, це не секрет. Наша основна мотивація — бажання повернутися додому. Якщо я не встану сьогодні з ліжка, я ні на сантиметр не наближуся до Мелітополя.”

Ганна з дочкою та тваринами евакуюється з Мелітополя

Ганна зізнається: спогади з окупації їй майже вдалося залишити позаду. Тільки іноді, після особливо важкого дня, буває тяжко.

“Дуже важко стає, коли Крістінки вдома нема, закінчились всі активності, лишаєшся сама вдома і вимикаєш світло… Дуже хочеться відчути запах рідного дому.”

Найважче — лишатися наодинці зі своїм горем. На щастя, у Ганни була можливість звернутися по допомогу.

“Іноді треба поставити крапку і дати собі відпочити”

Ганна розповідає:

“У мене був важкий травматичний випадок під час волонтерської роботи, після якого я отримала мікроінсульт в правій частині головного мозку. Було темно в очах, я не могла підвестися. Це така травма, знаєте, психосоматична. Пов’язана з неприйняттям нечесності та неправди. Я зрозуміла, що дуже багато віддаю свого життя волонтерській роботі”.

Тоді Ганна вирішила податись на Програму психосоціальної реабілітації від Освітнього дому прав людини в Чернігові. Там волонтерка, за її словами, вперше за 52 роки відчула стільки поваги для себе. Змогла привести свої почуття до ладу. Досі використовує вправи з самодопомоги, яким навчила її тренерка Надія Локоть.

Волонтерам, які відчувають, що вигоріли, Ганна радить обов’язково звертатися по допомогу, адже самостійно не впоратись. Багато організацій надають психологічну допомогу, і можливість відчути теплоту та повагу до себе — неоціненна. 

Якщо відчуваєш, що здоров’я підводить — одразу став крапку та відпочивай, звертайтесь до лікарів.

“Волонтерам найбільше потрібна підтримка людей, які готові щось змінювати в країні. І сміливість стукати у двері, просити про підтримку своїх зборів, бо люди видихаються. Хто кому хто — ми відповімо після війни. А зараз понад все важливо підтримувати одне одного і дбати про себе”. 

Програма реабілітації функціонує за підтримки ZMINA. Центр прав людини, Human Rights House Foundation, Libereco – Partnership for Human Rights та проєкту ESU.

Проект ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM International, у партнерстві з Фонд Східна Європа, Human Rights House Tbilisi, Беларускі дом правоў чалавека імя Барыса Звозскава та Black Sea Trust for Regional Cooperation за фінансової підтримки European Union in Ukraine.

Десять років Україна перебуває у вирі потрясінь, які почалися з подій Революції Гідності та продовжилися агресією РФ — окупацією Криму, частин Донецької та Луганської областей і повномасштабним вторгненням в Україну. 

Збройна агресія Росії суттєво вплинула на життя нашої країни, кожного та кожної з нас. Десять років війни та окупації частини території України стали причиною значних негативних наслідків для держави та громадян. Зруйновані міста та скалічені долі людей, підірвана віра в систему безпеки, правопорядок і правила, за якими світ жив більше 80 років. 

Розв’язана Росією війна забирає тисячі життів українських цивільних та військових, провокує глобальні екологічні та продовольчі катастрофи. Водночас війна стала викликом для світової системи забезпечення прав людини, дотримання стандартів, які мали б гарантувати повагу до людського життя та гідності. Під сумнів поставлено ефективність демократичного політичного режиму на противагу диктатури.

Росія не поважає домовленості та стандарти, закріплені в міжнародних договорах, свідомо нівелює повагу до визнаних демократичних цінностей. Невибіркові обстріли, прицільне знищення цивільної інфраструктури, нелюдське поводження та катування військовополонених і цивільних, тисячі цивільних заручників, насильницькі викрадення, позасудові страти, сексуальне насильство, примусова мобілізація та паспортизація жителів окупованих територій, індоктринація українських дітей, масові депортації та примусові переміщення — це лише деякі воєнні злочини та злочини проти людяності, скоєні Росією та її армією на території України. І цей перелік, на жаль, складно вичерпати. 

Ми усвідомлюємо, що не захистимо права людини без нашої держави. А державність неможливо захистити без зброї та військової підтримки союзників та світу. Без деокупації територій України не можна захистити мільйони громадян України від свавілля та розправи над ними з боку країни-агресора. А будь-яке схиляння України до перемовин на умовах РФ призведуть лише до продовження масових порушень прав українських громадян та численних міжнародних злочинів.

Тому з кожним скоєним воєнним злочином наше прагнення до забезпечення ефективного правосуддя щодо найтяжчих злочинів і притягнення до відповідальності тих, хто їх вчинив, лише укріплюється і посилюється. Ми усвідомлюємо, що шлях до справедливості складний і довгий. Треба посилити інститути держави, які відповідають за розслідування та притягнення до відповідальності винних у більш як сотні тисяч задокументованих воєнних злочинів. Важливо обʼєднати зусилля з державою для розбудови ефективних заходів з підтримки та допомоги кожному, хто постраждав від агресії. І памʼятати, що у фокусі шляху до справедливості має завжди залишатись людина та наше спільне майбутнє.

Коаліція правозахисних організацій “Україна. П’ята ранку” закликає українську владу:

• Ратифікувати Римський статут Міжнародного кримінального суду та забезпечити синхронізацію національного кримінального законодавства з міжнародним правом; 
• Розробити та впровадити цілісний і системний підхід до підтримки постраждалих від російської збройної агресії, особливо тих, хто став жертвами міжнародних злочинів, та їх свідками. Вони повинні отримати необхідну підтримку без зволікань і очікувань репарацій з боку країни-агресора;
• Розробити та прийняти необхідні нормативно-правові акти для реінтеграції жителів тимчасово окупованих територій України, створення передумов для відновлення держави та життя на звільнених територіях. 

Ми також закликаємо міжнародних партнерів України:

• Продовжувати надавати військову підтримку Україні для зупинення агресора і звільнення всіх окупованих територій України, бо лише відновлення українського контролю над територіями гарантуватиме збереження там життів та дотримання прав людини;
• Продовжувати працювати над механізмом звільнення цивільних осіб, які позбавлені особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (цивільних заручників, політичних в’язнів), та повернення осіб, депортованих на територію РФ, в тому числі дітей, та осіб, які перебувають у місцях несвободи на окупованих територіях України;
• Посилювати санкційний тиск на країну-агресора та запровадити дієві механізми контролю за дотриманням санкційних обмежень;
• Підтримати створення ефективного механізму з притягнення до відповідальності, який буде спроможний забезпечити дієве правосуддя щодо всіх найтяжчих злочинів, вчинених під час агресії РФ проти України, та посилити спроможність національної та міжнародної систем правосуддя;
• Надавати скоординовану та комплексну підтримку українській державі та громадським об’єднанням, засновану на оцінці реальних потреб з усвідомленням наявної національної законодавчої рамки, її можливостей і обмежень;
• Заохочувати та спонукати парламент вдосконалювати українське законодавство в частині розбудови спроможності національної системи правосуддя забезпечувати ефективні процеси притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини.

Фото обкладинки: PAP/EPA/Roman Pilipay

У цій публікації подається узагальнення інформації, зібраної громадською організацією «МАРТ» спільно з громадською спілкою «Освітній дім прав людини в Чернігові», у рамках глобальної ініціативи «Трибунал для путіна» про ймовірно скоєні міжнародні злочини за 700 днів повномасштабної російсько-української війни на території Чернігівської області.

Було задокументовано 4020 епізодів за весь період і 14 епізодів безпосередньо за січень 2024 р.

Інформація в цій публікації є приблизною, спирається на зібрані нами дані та потребує уточнення.

1. Інформація про жертви серед цивільного населення

За досліджуваний період, в Чернігівській області нами було зафіксовано загалом 635 епізодів, пов’язаних із людськими втратами чи порушенням прав серед цивільного населення.

1.1. Інформація про загиблих та поранених серед цивільного населення

За даними, які задокументовані в нашій базі, за досліджуваний період в Чернігівській області внаслідок ракетних, мінометних та артилерійських обстрілів, а також на вибухових пристроях різного характеру загинуло щонайменше 541 людина та було поранено щонайменше 565 осіб.

Близько 15:00 години 30 грудня росіяни обстріляли Семенівку, що в Новгород-Сіверському районі. Загинув 32-річний місцевий житель. Пошкоджено понад 30 будинків та інша цивільна інфраструктура. За інформацією поліції Чернігівської області, російська армія завдала близько 20 ударів по центру Семенівки з реактивних систем залпового вогню «Град».

10 січня близько 5 ранку у Семенівській громаді російська диверсійно-розвідувальна група розстріляла авто із цивільним чоловіком. Загиблий чоловік був 1961 року народження. Він працював водієм шкільного автобуса у селі Костобобрів.

2. Інформація про житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури, що зазнали пошкоджень унаслідок бойових дій

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, у Чернігівській області за досліджуваний період унаслідок переважно ракетних ударів було зруйновано/пошкоджено щонайменше 5452 об’єкти цивільної інфраструктури, серед яких:

Ось деякі з цих випадків за останній місяць: 

27.12.2023 року ворожа армія прицільно атакувала обладнання РЕМ та водонапірну башту в одному з прикордонних сіл Сновської громади. Внаслідок обстрілу без електропостачання залишилось дев’ять населених пунктів.

13.01.2024 року внаслідок ракетного удару по мікрорайону Бобровиця в м. Чернігові пошкоджено багатоквартирний будинок, у якому пошкоджено 20 квартир — вибиті балконні рами та вікна; 28 приватних житлових будинків, а також 4 магазини.

У період із 10.01.2024 року по 16.01.2024 року росіяни вкотре обстріляли мирне населення на прикордонні Чернігівської області. Внаслідок обстрілу 72-річна мешканка одного з прикордонних сіл Семенівської громади Новгород-Сіверського району залишилася без даху над головою. За словами жінки, під час російського обстрілу вона була в будинку і почула вибух. Внаслідок обстрілу у будинку вибило вікна, пошкодило дах, осколками посікло стіни. Оселя стала геть непридатною для проживання самотньої літньої жінки.

18.01.2024 року внаслідок російського обстрілу с. Залізний Міст, Новгород-Сіверського району пошкоджені житловий будинок та господарські споруди.

Близько 15:00 години 30 грудня 2023р. росіяни обстріляли Семенівку, що в Новгород-Сіверському районі. Внаслідок обстрілу пошкоджено понад 30 будинків та інша цивільна інфраструктура. За інформацією поліції Чернігівської області, російська армія завдала близько 20 ударів по центру Семенівки з реактивних систем залпового вогню “Град”.

10 січня 2024 р. близько 5 ранку у Семенівській громаді російська диверсійно-розвідувальна група розстріляла авто із цивільним чоловіком.

3. Інформація про типи подій, які були задокументовані за досліджуваний період

За даними, які вже задокументовані в нашій базі, за досліджуваний період у Чернігівській області сталися такі події:

Аналіз зібраної інформації дає підстави стверджувати, що протягом останнього місяця зс рф ведуть щоденні обстріли як прикордонних територій Чернігівської області, так і самого м. Чернігів. Фіксуються постійні проникнення ДРГ, ворог застосовує для обстрлілів артилерію, міномети, РСЗВ, БПЛА, пуски ракет з гелікоптерів, стратегічної авіації, тощо – все це неминуче призводить до руйнування цивільної та критичної інфраструктури життєзабезпеченя, людських втрат серед цивільного населення.

Загалом за останній місяць від ворожих обстрілів пошкоджено (знищено) щонайменьше 63 будинки житлового-побутового призначення, 2 об’єкти інфраструктури життєзабезпечення, 2 автомобілі, 4 об’єкти підприємницької діяльності та комерційно-виробничого призначення. На жаль, двоє людей загинули.

Основне фото: поліція Чернігівської області

Збір інформації триває. Якщо ви можете надати додаткову інформацію, будь ласка, напишіть нам на адресу tribunal_for_putin@helsinki.org.ua.

Аналіз підготував координатор громадської приймальні УГСПЛ в м. Чернігів, що діє на базі ГО «МАРТ», Дмитро Науменко 

Благодійний фонд «Схід SOS» оголошує старт нового проєкту для активістів і громадських організацій!

В умовах повномасштабного вторгнення активність громадського сектору стала підтримкою для суспільства. Саме тому відчуваємо потребу підсилити тих, хто допомагає іншим. Розбудова можливостей для локальних ініціатив – наш внесок у спроможність України.

Плануємо проведення тренінгів і вебінарів, а також інших просвітницьких заходів. Аби сформувати програму та визначити запити, закликаємо до 21 лютого 2024 року пройти коротке опитування за посиланням. 

Запрошуємо організації з досвідом і ті, що у процесі становлення. Перевагу надаємо ініціативам, які працюють від 1 до 4 років. Всі команди, які заповнять анкету, матимуть можливість долучитися та отримати підтримку. 

Проєкт реалізується БФ «Схід SOS» у партнерстві з Danish Helsinki Committee, Інститутом лідерства та управління УКУ, ГС «Освітній дім прав людини в Чернігові» та за фінансової підтримки New Democracy Fund.

Levonky is a small village located in the Chernihiv region, about 25 kilometers from the regional center. About a hundred people live here, and the only one of its kind in Ukraine, the “Regional Center for Social Adaptation,” is located here. It was created mainly for people without a permanent place of residence.

On March 30, 2022, two columns of Russian military vehicles entered the village. On the way, they shot the transformer, immediately cutting off the electricity. After arriving in the village, Russian soldiers selected six local men for work and forced them to saw fallen trees that blocked the bridge over the river. They began conducting searches, trying to find Ukrainian soldiers and those who blocked their path.

“Pray, because your life is over…”

The men sawed the trees and returned. About 20 minutes later, Russian soldiers came back to the houses and took them, leading them to the territory of the Center for Social Adaptation. They took phones from everyone and interrogated them.

The soldiers took the men to the courtyard, made them kneel down, and tied their hands with ropes. They fired shots in different directions, threatening to shoot them. They told one of them, “Pray, because your life is over, we will kill you now, don’t worry—it will be quick.” Then they brought his father and also interrogated and fired shots over his head. Another local resident was beaten, and they threatened to deal with his family.

Later, the Russians took everyone to another room. There was a cage where the men were placed. They had guards and sometimes the commander visited. The men managed to escape only when the Russian military left the village.

Plundering and Destruction

Russian soldiers did not bypass the Center for Social Adaptation and stayed there for a day. They spent the night in a building that the staff used as a warehouse. They stole equipment, mattresses, pillows, dishes, and chairs. They left a mess. Russian soldiers even took things from a second-hand store that were brought here as humanitarian aid. Moreover, they shot two cows from the farm, which were taken care of by the center’s wards.

They looted the houses of local residents, taking whatever they liked. In one cellar, they threw a grenade. Moreover, in the village, Russian soldiers were often seen in a state of drunkenness.

The inscription left by Russian soldiers in the village club: “Forgive us, we came for the Bandera supporters. And there are looters among everyone :)”. Photo provided by witnesses.

Tank with an Explosive Before leaving the village, the wards of the Center were locked in a separate room. Witnesses said that meanwhile, Russian soldiers looted, poured fuel into one of the tanks, set it on fire, and closed the hatch. It burned for about an hour, and then exploded with such force that the tank’s caterpillar flew over the roof, it was found about 150 meters from the explosion site. Another piece of iron buried in the ground damaged the main water pipeline. The utility building collapsed nearby. The tank wheel pierced the trunk of a century-old tree, which fell. Nearby houses were damaged, the ceiling collapsed at the Center for Social Adaptation, windows were smashed, and so on. People managed to get out and put out the fire.

Volunteering

Since the beginning of the full-scale invasion, the wards and employees of the Chernihiv Regional Center for Social Adaptation have been engaged in volunteering. They fed people in Chernihiv who were in bomb shelters with milk from the Levonka farm and other products. They delivered supplies to the blockaded city 25 kilometers away, even during shelling.

Even in just a few days of occupation, local residents were able to experience firsthand what “Russian world” is and how they could help others.

The preparation of informational materials became possible thanks to the Human Rights in Action Program, implemented by the Ukrainian Helsinki Human Rights Union with the support of #USAID. The views and interpretations presented here do not necessarily reflect the views of the US government, USAID, or #UHHRU. The authors and UHHRU are solely responsible for the content of the publication.