29Бер2024
Розуміємо права людини Мережа домів прав людини

контакти

Провулок Луговий, 1 Г,
с. Количівка,
Чернігівський район,

Чернігівська область,
Україна 
15563

+38 0462 930-907
+38 0949 881-907

Категорія: Новини

IMG_0691
ДокументуванняНовини

49 загиблих за 36 днів окупації російськими військами Іванківської громади

Застрелений, закатований, розстріляний, кульове, загинула від удару прикладом по голові, згорів, підірвався на міні, загинув від осколка…

Такі причини смерті читаєш в документах, а потім серед них зустрічаєш цифру — 2008 року народження.

Місцеві жителі розповідають, що в перший же день окупації росіяни вбили сина з батьком, які просто йшли повз них з велосипедом.

Двох молодих хлопців переїхали танком. Розстріляли священника, якій їхав зі служби на своєму автомобілі. Закатували чоловіка до смерті. Жінку біля її ж двору вдарили прикладом по голові і та померла. Багатьох місцевих мешканців брали в полон.

Знищили музей, у якому зберігалося понад 400 експонатів. Найціннішою частиною колекції була збірка творів всесвітньо відомої української художниці Марії Примаченко.

На щастя, частину її картин вдалося врятувати. Але доля інших творів українських відомих майстрів, на жаль, не така щаслива. Внаслідок обстрілів будівля музею повністю згоріла.

Серед місцевого населення були і свої герої. Наприклад, Євген Шабуня з с. Олізарівка, який розміновував міни окупантів. А робити це він вчився сам — по відео. Зараз Євген проходить реабілітацію після підриву на міні та планує надалі йти працювати в МНС.

Протягом всього часу окупації в Іванкові працювала лікарня. Лікарі, на чолі з керівницею медзакладу Ларисою Цуп, не покинули громаду і приходили на поміч пораненим та хворим. Більшість з них жили в лікарні, деякі навіть з родинами. Інколи їм доводилось чути у свій бік погрози від окупантів, які часто навідувалася до лікарні і вимагали психотропні ліки або перейти на бік росіян. Води в закладі теж не було, тому лікарям і медпрацівникам приходились її носити з криниць місцевих мешканців щодня.
За час окупації в Іванківській громаді народилося 18 немовлят. Пологи доводилось приймати в надскладних умовах. Російські солдати не пускали породіль з інших сіл громади. Тому доводилось перевозити вагітних на човні, ризикуючи життями.

Кожна така історія про людей — простих українців — героїв, що живуть серед нас.


Польова місія до Іванківської громади 22-23 лютого 2023 здійснена організацією членом Коаліції “Україна. П’ята ранку” — Освітній дім прав людини в Чернігові в рамках проекту “Від фіксації до правосуддя: забезпечення належного документування воєнних злочинів”, що реалізується Регіональним центром прав людини за фінансової підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Зміст публікації не обов’язково збігається з позицією фонду.

IMG_0371
НовиниПодкасти

Спецпроєкт Lойер’s Secrets: гостя Ольга Семенюк

Ольга Семенюк, адвокатка, координаторка освітнього напряму УГСПЛ.

Окрім адвокатської діяльності Оля займається правозахистом та (🥁 барабанний дріб) боді-балетом.

Поговорили з нею про освіту у сфері прав людини, переїзд з Луганська до Черкас, правозахисників, які опинилися в ситуації ризику, просту юридичну мову та захоплення. Без секретиків, звісно, теж не обійшлося.

Слухайте за лінком на SoundCloud.

312230464_447121337519982_2603829990229457707_n
Новини

Освітній дім прав людини в Чернігові: робота в напрямку захисту прав людини в умовах російської військової агресії

Цю статтю спочатку було опубліковано англійською мовою на сайті Фундації домів прав людини.


 

У перші тижні повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році Освітній дім прав людини в Чернігові (ОДПЛЧ) був пошкоджений під час атаки російських військ. Напади спричинили велику кількість поранень та смертей серед місцевого населення на Чернігівщині, а також завдали серйозної шкоди місцевій громаді. З того часу, у партнерстві з іншими організаціями громадянського суспільства, ОДПЛЧ невтомно працює над відновленням будівлі організації та допомогою процесу зцілення в громаді, на фоні військової агресії Росії, що продовжується.

 

Місце сили і любові – до, під час і після війни

“Коли я вперше побачила фотографії пошкодженого війною Дому, я заплакала. Потім я зрозуміла, що не стіни роблять це місце, а люди”.  Людмила Янкіна (Центр прав людини ZMINA, ОДПЛЧ, Дім прав людини Крим)

 

Команда та сотні тих, хто за останні 9 років був пов’язаний з діяльністю проєктів Освітнього дому прав людини в Чернігові, ласкаво називають його просто «Дім».

Протягом усього повномасштабного вторгнення Дім і його віддана команда продовжували свою роботу, адаптуючись до небезпечного і постійно мінливого середовища.

Людмила Янкіна (Центр прав людини ZMINA, ОДПЛЧ / Дім прав людини Крим)

За словами Людмили Янкіної, “Освітній дім прав людини в Чернігові – це місце сили і любові, центр зустрічі для сотень чудових людей. Це було до війни. Це є під час війни. Це буде після”.

Росія розпочинає повномасштабне вторгнення в Україну

О 5:00 ранку 24 лютого 2022 року, невдовзі після оголошення президентом Росії Путіним так званої «спеціальної військової операції», українці прокинулися від похмурих заголовків та звуків бомб – нової реальності масштабної російської військової агресії.

Освітній дім прав людини в Чернігові розташований у селі Количівка, що за 56 км та 98 км від білоруського та російського кордонів відповідно. З першого дня повномасштабного російського вторгнення в Україну в Чернігівській області відбулися одні з найзапекліших боїв у країні, повітряні та наземні атаки, в той час, коли російські війська та військова техніка намагалися просунутися в бік Києва.

Російський касетний снаряд завдав значної шкоди території Освітнього дому прав людини в Чернігові, коли він приземлився неподалік, але, на щастя, ніхто з 12 людей, які ховалися всередині, не постраждав.

7 березня 2022 року на територію Дому впав російський касетний снаряд, який завдав шкоди паркану, альтанці, стінам будівлі, вибив вікна, тощо. У той час всередині проживало 12 осіб – правозахисники з Білорусі, які шукали притулку в Україні після переслідувань на батьківщині.

Один з білоруських активістів, які сховалися в Домі, описав момент падіння снарядів поблизу Дому: «Ми ховалися в підвалі, ми чули, як трясуться вікна в будівлі. Один снаряд впав дуже близько і завдав серйозної шкоди. Але, на щастя, ніхто не постраждав”.

“Ми вважаємо, що нам дуже пощастило. Бо коли снаряди прилітали по сусідніх будинках — вони горіли. Ми боялися, що коли прилетить на покрівлю і будинок загориться — підвал нас врятує, але треба буде вибиратися. І виникала наступна проблема — куди тікати: у селі обстріли, ніч, поряд ліс…9 березня з’явилася можливість евакуюватися до Чернігова”, – підсумував білоруський активіст.

З самого початку вторгнення Освітній дім прав людини в Чернігові діяв швидко, щоб адаптуватися до безпрецедентних викликів, пов’язаних з російською військовою агресією, працюючи над тим, щоб допомогти з релокацією та підтримати переміщених представників громадського суспільства, задокументувати та висвітлити ймовірні воєнні злочини, доставити гуманітарну допомогу місцевій громаді, а також працювати над відновленням шкоди, після відступу російських військ з регіону.

Документування ймовірних воєнних злочинів

Із розгортанням російської військової агресії проти України по всій країні, повідомлення про воєнні злочини почали зростати з тривожною швидкістю. Багато українських організацій громадського суспільства перерозподілили ресурси для того, щоб вирішити зростаючу потребу в документуванні ймовірних воєнних злочинів, скоєних на українській території, і пошуку справедливості для відповідальних осіб. Освітній дім прав людини в Чернігові також змінив фокус своєї роботи, включивши документування ймовірних воєнних злочинів як нову пріоритетну роботу для своєї команди.

У період з лютого по березень ОДПЛЧ приєднався до кількох нових міжнародних ініціатив, зокрема Коаліції «Україна. П’ята ранку» та глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». Станом на 17 грудня 2022 року ОДПЛЧ спільно з засновницькою громадською організацією «МАРТ» задокументували 2200+ випадків, що свідчать про воєнні злочини лише в Чернігівській області. Команда ОДПЛЧ також працювала над внесенням задокументованих відео- та аудіоматеріалів до бази даних Docudays UA «Архів війни».

Багато навчальних закладів стали об’єктами ударів російських військових. На фото: Руйнування в школі в селі Михайло-Коцюбинське, де навчалось більше 400 учнів. Фото звіту Освітнього дому прав людини в Чернігові: “Під прицілом – школи”

У своєму майбутньому звіті «Під прицілом – школи», який буде опублікований у лютому 2023 року, ОДПЛЧ підкреслює значні труднощі, з якими зараз стикаються діти в Чернігівській області внаслідок часткового пошкодження та повного знищення навчальних закладів. Протягом повномасштабного вторгнення ОДПЛЧ регулярно публікувала заяви та звіти, пов’язані з документуванням ймовірних воєнних злочинів. Детальніше читайте тут.

Створення хабу ОДПЛЧ у Львові для підтримки громадянського суспільства

 

«Ми не вірили, що такі події почнуться в лютому 2022 року, але знали, якщо регіон буде окупованим, ми будемо поцілені першими. Тому більша частина членів команди виїжджали, як тільки це було можливо, після повномасштабного вторгнення, і одразу після релокації в безпечніше місце почали працювати. У нас було правило щоденних перекличок, щоб переконатися, що всі в безпеці, і підтримати один одного. В команди була висока особиста мотивація допомагати іншим». 

Сергій Буров, Директор Освітнього дому прав людини в Чернігові.

 

У березні, щоб впоратися з масовим переміщенням правозахисників та громадянського суспільства, які тікають із зон активних бойових дій, Освітній дім прав людини в Чернігові створив хаб для громадянського суспільства у Львові, на заході України. Відтоді хаб слугує прихистком та коворкінгом для громадських активістів. Правозахистники, громадські активісти, журналісти та волонтери можуть навчатися, працювати, організовувати заходи, збирати коворкінг-групи та навіть мати можливість тимчасового проживання.

Львівський хаб Освітнього дому прав людини в Чернігові. На фото: Показ документального фільму «Без статусу. Україна», організованого ОДПЛЧ 24 серпня 2022 року.

Команда ОДПЛЧ також швидко реорганізувала Програму захисту з метою кращої підтримки членів громадянського суспільства та їхніх сімей, які постраждали від вторгнення. Станом на грудень 2022 року організація надала термінову підтримку 540+ людям, включаючи інформаційну, фінансову допомогу, психологічну та іншу медичну підтримку, тимчасове проживання, юридичну підтримку, тощо. Серед підтриманих – 132 громадські активісти, 50 журналістів, 33 правозахисники та 329 членів їхніх родин. За допомогою цієї підтримки понад 90% бенефіціарів змогли продовжити свою професійну та/або громадську діяльність.

Ремонт та відновлення Дому та допомога громаді

Фото: Ремонт житлового будинку в мікрорайоні Бобровиця – найбільш зруйнованому районі міста Чернігова. Мешканці отримують будівельні матеріали та допомогу, надану через БФ “Восток СОС” та доставлену під час місії ОДПЛЧ з документування. Травень, 2022.

Незважаючи на пошкодження приміщень на території Дому та великий особистий ризик, Освітній дім прав людини в Чернігові та його організації-члени не зупинялися ні на день і невтомно працювали, щоб допомогти місцевій громаді та мешканцям на Чернігівщині.

Ремонтні роботи в будівлі та на території Освітнього дому прав людини в Чернігові розпочалися у квітні 2022 року одразу після деокупації регіону. Відновлення стали можливими завдяки підтримці партнерів, донорів та приватних пожертвувань, серед яких: Благодійна організація «CORE Response», Благодійний фонд «ВОСТОК-СОС», Гельсінський фонд з прав людини, Libereco – Партнерство за права людини, Міжнародний фонд “Відродження”, НУО Mondo, Національний фонд на підтримку демократії, НУО PDCS, Празький центр громадянського суспільства, Фундація домів прав людини. ОДПЛЧ очікує, що ремонтні роботи будуть повністю завершені до літа 2023 року. 

Коти Освітнього дому прав людини в Чернігові, відомі у мережі Домів прав людини, граються на траві, на фоні ремонту будівлі, що триває.

Незважаючи на ремонтні роботи, Дім продовжував служити громаді через ініціативи, спрямовані на гуманітарну підтримку, медичну допомогу та роботу з відбудови.

Жителі села Количівка отримали гуманітарну допомогу. Фото біля Освітнього дому прав людини в Чернігові.

Дім став хабом гуманітарної допомоги для місцевих жителів села Количівка та Чернігівщини. Цю допомогу надала одна з організацій-засновниць ОДПЛЧ – Благодійний фонд «ВОСТОК-СОС». З травня члени команди Дому почали доставляти гуманітарну допомогу під час місій з документування ймовірних воєнних злочинів –  будівельні матеріали для збереження будинків, які потребують відновлення, продукти харчування, засоби гігієни та інші предмети першої необхідності для сімей, а також шкіл по всій Чернігівській області.

Команда ОДПЛЧ змогла оцінити гуманітарні потреби громади, у тому числі, через прямі контакти під час місій з документування.

 

«Дім був місцем, куди [жителі села Количівка] могли прийти, щоб отримати гуманітарну допомогу». 

Сергій Буров, директор Освітнього дому прав людини в Чернігові.

 

Дім також став місцем розташування сільського фельдшерсько-акушерського центру, та місцем, де діти та дорослі Количівки могли отримати доступ до безкоштовної психологічної допомоги, організованої Міжнародним медичним корпусом. У липні на території ОДПЛЧ в Количівці також було встановлено одну з двох мобільних медичних клінік, переданих для регіону Міжнародною ініціативою «Серце до серця». Клініка забезпечила місцевим жителям покращений доступ до екстреної медичної допомоги. Ці медичні кабінети на колесах надали медичним працівникам можливість допомагати понад 3000 місцевим мешканців.

Волонтери Добробату, розміщені в ОДПЛЧ, працюють над очищенням та усунення пошкоджень у селі Ягідне, спричинених російськими військовими діями. Фото: Добробат.

У період з червня по листопад 2022 року Дім прийняв близько 400 волонтерів «Добробату» з усієї країни. «Добробат» – волонтерська ініціатива, що спеціалізується на відбудові України. Волонтери «Добробату» працювали над відбудовою пошкоджених будинків у селі Количівка та сусідніх селах Ягідне та Іванівка. Разом вони провели аварійно-відновлювальними роботи для близько 150 житлових будинків, серед яких розчищення завалів, лагодження даху, встановлення вікон, тощо.

Освітні заходи повертаються в Дім

З моменту свого заснування у 2014 році Освітній дім прав людини в Чернігові провів сотні тренінгових та освітніх заходів. Проведення цих заходів було призупинено в приміщенні в Количівці протягом перших місяців вторгнення, але вже ближче до кінця року Дім знову поновив  просвітницьку діяльністю з прав людини – з урахуванням тем, пов’язаних з повномасштабним вторгненням.

У листопаді тут відбувся тренінг для психологів, психотерапевтів та соціальних працівників, які працюють з з людьми, що постраждали внаслідок війни. Цей тренінг став першою частиною програми ОДПЛЧ психосоціальної реабілітації для українських громадських активістів, які зазнали психологічної шкоди від російської агресії.

Учасники тренінгу для психологів, психотерапевтів та соціальних працівників, які працюють з жертвами війни, в одному з конференц-залів Освітнього дому прав людини в Чернігові. Листопад 2022 року.


Незабаром після цього команда ОДПЛЧ провела Освітній форум прав людини: наближаючи перемогу. Це шостий тижневий захід щорічного флагманського освітнього заходу організації, який раніше проводився під назвою Освітній Фест прав людини.

Під час цього заходу учасники вивчили методологію документування ймовірних воєнних злочинів, механізми взаємодії громадянського суспільства з правоохоронними органами у сфері документування воєнних злочинів, а також освіту у сфері прав людини в Україні та захист правозахисників у воєнний час.

Боротьба за свободу і права людини

 

«Першою емоційною реакцією на повномасштабну війну було те, що все, заради чого ми так наполегливо працювали, було знищено. Що всі попередні зусилля були марними. Однак згодом розумієш, що нічого не змінилося – ми все ще боремося за ті самі цінності – свободу і права людини, але в інших і більш складних обставинах – обставинах, де ці цінності ще більш важливі», – Сергій Буров, директор Освітнього дому прав людини в Чернігові.

 

З наближенням першої річниці повномасштабного вторгнення Україна продовжує чинити опір російській військовій агресії, а населення працює над відновленням фізичних та психологічних збитків від повномасштабного вторгнення. Освітній Дім прав людини в Чернігові сподівається повністю відновити будівлю та територію центру влітку 2023 року, і його команда залишається відданою правам людини та їхній роботі в ці нові складні часи.

Директор Сергій Буров навпроти Освітнього дому прав людини в Чернігові (фото 2018 року).

Підтримайте Освітній дім прав людини в Чернігові, підписавшись на них у Фейсбуці та Інстаграмі. Ви також можете надати фінансову підтримку, через донат.

 


Освітній дім прав людини в Чернігові

Створений у 2013 році, Освітній дім прав людини в Чернігові об’єднує правозахисників, організації та громадських активістів, які вірять, що освіта є ефективним способом забезпечення захисту прав людини та довгострокових позитивних змін.

За роки існування Дім організував сотні просвітницьких заходів та проєктів, зібрав тисячі правозахисників, вчителів, адвокатів та суддів з усієї країни та з-за її меж, а також надав прихисток для переслідуваних правозахисників з усього регіону. Це місце, де багато правозахисників з регіону відчувають себе як вдома. 

Детальніше про ОДПЛЧ читайте тут

Програма захисту Освітнього дому прав людини в Чернігові надає індивідуальну підтримку правозахисникам, журналістам, громадським активістам та членам їхніх сімей. Дізнайтеся більше про Програму захисту тут.

Програма захисту функціонує за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, Національного фонду на підтримку демократії, Фундації домів прав людини та проєкту ESU.

IMG_0231
Новини

Білоруси не такі як їх показує лукашенківська пропаганда

Привіт! Я твій сусід із Білорусі. Ми так давно дружимо з тобою! А ти так мало знаєш про мене. У нас із тобою зараз не найспокійніші часи, проте ми впораємося, ми ж разом. Думаю, настав час розповісти тобі трохи про себе. Про картоплю, чистоту й гарні дороги, думаю, ти вже знаєш. Та про інший бік медалі можливо ні…

Саме такими словами починається опис проєкту «Твій сусід», який реалізовує білоруська активістка Віолета Майшук в рамках програми «Підтримка громадянських ініціатив». Цей проєкт покликаний допомогти білоруським громадським активістам, які через свою політичну діяльність та переконання були змушені покинути Республіку Білорусь і зараз перебувають на території України, та спрямований на покращення українсько-білоруських відносин.

Пропаганда vs реальність

За словами Віолети, мета проєкту «Твій сусід» — показати українцям, що білоруси не такі як їх показує лукашенківська пропаганда. Постаратися змінити негативне ставлення українців до білорусів, які проживають на території України та за її межами. Донести інформацію про те, що білоруси не хотіли цієї війни, а коли вона почалася — білоруські активісти стали пліч-о-пліч на допомогу із захисту України.

«Оскільки ми живемо в Україні, де зараз триває війна, білорусам не рідко доводиться стикатися з різними проблемами через вторгнення також і з території Білорусі. Надавши територію для нападу, Лукашенко зробив усіх білорусів співагресорами. А у відповіді на запитання — чому ви поїхали з Білорусі, стає зрозуміло, що ми і Лукашенко не один народ. Бо вільні білоруси хочуть знести цей диктаторський режим і після чергових виборів велика кількість білорусів сіла за ґрати і ще більша — була змушена виїхати зі своєї країни», — розповідає Віолета.

Що відбулось?

Твій сусід — це онлайн-платформа, на якій розміщується інформація про те, з чим зіткнулися білоруси під час шостих «президентських виборів». Також на сайті є відомості про білоруських політв’язнів і підбірка документальних фільмів про те, як Лукашенко прийшов до влади та тримався за «президентське крісло» 26 років, а також загалом про події, що відбувалася під час виборів 2020 року.

Ось короткий уривок тексту, опублікованого на сайті:

«Вибори пройшли в повній інформаційній блокаді та в атмосфері політичних репресій — протягом трьох діб в країні не було інтернету. Це призвело до масових протестів ще на етапі підготовки до виборів. За голосами незалежних спостерігачів, з великим відривом перемогла лідерка від опозиції Світлана Тихановська.

Громадяни/ки, які не погодились з офіційними результатами, вийшли на вулиці, протестуючи. Основні вимоги протестувальників: звільнити політв’язнів, провести перевибори під наглядом міжнародної комісії та незалежних спостерігачів, притягнути до відповідальності причетних до фальсифікацій. У відповідь Лукашенко наказав силовикам придушити народні виступи. Як результат, було ув’язнено десятки людей, зокрема й опонентів Лукашенка».

Віолета каже, що дуже хоче, аби українці почали розрізняти білоруський народ та злочинну владу. За її словами, це допоможе надалі налагодити дружні стосунки з Білоруссю. І підтримка українців допоможе надалі знести диктаторський режим.

 

IMG_0171
Новини

16 стандартів захисту та підтримки правозахисної діяльності: які під загрозою?

Правозахисники є досить вразливою категорією суспільства. Щороку число загроз, залякувань, нападів, кримінальних справ та обмежень щодо правозахисників зростає в багатьох частинах світу.

Саме для того, щоб знизити ризики в діяльності правозахисників, розробили стандарти захисту та підтримки правозахисної діяльності. Фонд домів прав людини виокремив  16 стандартів, що сформульовані на основі змісту знакових резолюцій, пов’язаних із правозахисниками та їхньою роботою.

Під час Освітнього Форуму прав людини: наближаючи перемогу, учасники детально розглядали кожен з 16 стандартів і обрали ті із них, що наразі є найбільш вразливими.

Пропонуємо вам детальніше ознайомитися з кожним стандартом та обрати три зі стандартів, які, на вашу думку, є найбільш вразливими зараз — в умовах великої війни, спричиненої агресією російської федерації.

1. Публічно підтримувати правозахисників.

Політичні лідери, а також бізнес, медіа та релігійні лідери повинні «публічно визнати важливу й легітимну роль правозахисників у сприянні правам людини, демократії та верховенству права». Вони мають це робити через «публічні заяви, політики чи закони … включаючи публічне засудження всіх випадків насильства й дискримінації правозахисників».” У випадках насильства та дискримінації «лідери в усіх сферах суспільства … повинні чітко визначати свою позицію у відмові від такої практики». Це стосується «політичних, військових, соціальних і релігійних лідерів та лідерів у бізнесі й засобах масової інформації».

2. Не криміналізувати правозахисну діяльність

Держави повинні забезпечити «відсутність криміналізації діяльності з підтримки та захисту прав людини» й те, щоби правозахисники «не мали перешкод у користуванні універсальними правами людини внаслідок своєї роботи». Кожна людина має право користуватися загальними правами людини, що включає право на захист таких прав без будь-яких перешкод. «Кожен повинен поважати права людини інших».

Правозахисники, як і будь-які інші особи, мають право користуватися загальними правами людини та співпрацювати з іншими людьми з цього приводу. Це право не повинне піддаватися небезпеці або загрозі виключно через характер роботи правозахисників. Законодавство, що регулює діяльність правозахисників, мусить бути «чітко визначеним, зрозумілим і не мати зворотної дії». Обмеження, що покладаються на правозахисників, повинні бути «законними, пропорційними, недискримінаційними та необхідними».

3. Припинити обмеження щодо фінансування НУО

Держави не повинні накладати обмеження на потенційні джерела фінансування діяльності в галузі прав людини, крім «тих, що зазвичай передбачені для будь-якої діяльності, не пов’язаної з правами людини, для забезпечення прозорості й підзвітності». «Жоден закон не повинен передбачати кримінальної відповідальності за правозахисну діяльність на основі джерел фінансування». Законодавство, яке регулює фінансування громадянського суспільства, має бути «прозорим та недискримінаційним».

4. Поважати незалежність НУО

Держави повинні «повністю визнати важливість незалежного голосу правозахисників та інших учасників громадянського суспільства», в тому числі «поважаючи незалежність їхніх організацій». Вони повинні «поважати, захищати й забезпечувати право на свободу об’єднання правозахисників» і «гарантувати, що вимоги до звітності, які стосуються окремих осіб, груп та органів суспільства, не перешкоджають функціональній автономії».

5. Уникати реєстраційних та юридичних обмежень

«Там, де законодавство і процедури реєстрації та фінансування організацій громадянського суспільства існують», вони повинні бути «прозорими, недискримінаційними, оперативними й недорогими». Законодавство, що впливає на діяльність правозахисників, має бути «чітко визначеним, зрозумілим і не мати зворотної дії». Воно також не повинне перешкоджати «функціональній автономії» НУО. Будь-які обмеження, що висуваються до правозахисників, мусять бути «законними, пропорційними, недискримінаційними та необхідними» й «повинні надавати можливість оскаржувати і не вимагати перереєстрації».

6. Припинити всі форми репресій

Держави повинні «забезпечувати належний захист та утримуватися від будь-яких форм залякування чи репресій проти тих, хто співпрацює, співпрацював або прагне співпрацювати з міжнародними установами, включаючи членів їхніх сімей і партнерів». ООН «рішуче засуджує репресії та насильство щодо правозахисників за їхню діяльність із захисту прав людини, документування й пошук інформації про порушення прав і зловживання».

Крім того, ООН засуджує «всі акти залякування та репресій державними й недержавними акторами … проти правозахисників і їхніх законних представників, сподвижників та членів їхніх сімей і наполегливо закликає всі держави запровадити право на співпрацю з міжнародними органами». Парламентська асамблея Ради Європи закликає держави «утримуватися від будь-яких актів залякування та репресій проти правозахисників, зокрема від фізичних нападів, незаконних арештів і судових чи адміністративних переслідувань».

7. Припинити незаконні затримання й арешти

«Ніхто не може бути підданий незаконному позбавленню волі, затриманню або засланню», як це викладено в Загальній декларації прав людини. Держави мусять забезпечити, щоб ніхто не підлягав «затриманню та позбавленню волі без гарантій належного судочинства, що означає захист законом затриманої особи».

Правозахисники не повинні бути незаконно позбавлені волі або заарештовані за те, що вони «використовують свої права людини й основні свободи, такі як права на свободу вираження поглядів або на мирне зібрання та асоціації». Держави мають «вжити конкретних заходів для запобігання і припинення незаконного позбавлення волі й затримання правозахисників».

8. Приймати окремі думки

Держави повинні забезпечити, щоб «окремі погляди могли виражатися мирно». У цьому контексті вони мають утримуватися від вжиття заходів, спрямованих на криміналізацію свободи вираження поглядів та обмеження покарань за наклеп, щоби «забезпечити пропорційність і відшкодування, відповідні заподіяній шкоді».

9. Забезпечити вільний доступ та вибір ЗМІ

Держави повинні забезпечити правозахисникам «доступ і використання інформаційних технологій та засобів масової інформації на свій вибір, включаючи радіо, телебачення й Інтернет». Цей підхід «має підтримуватися на національному рівні … як невід’ємна частина здійснення основних прав на свободу думки та вираження поглядів». Держави повинні уникати перешкод для доступу людей до засобів масової інформації та їх використання.

10. Сприяти мирним протестам

Держави мають забезпечити правозахисників «можливістю виконувати свою важливу роль у контексті мирних протестів». Для цього вони повинні сприяти мирним акціям протесту шляхом «надання протестувальникам доступу до публічного простору та їх захисту без дискримінації, в разі необхідності, від будь-яких загроз і переслідувань». У цьому відношенні ніхто не повинен підлягати «надмірному чи невиправданому застосуванню сили, незаконному затриманню або арешту, тортурам чи іншим видам жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, примусовому зникненню, порушенням порядку кримінального та цивільного проваджень або загрозам таких актів».

У контексті мирних протестів держави повинні забезпечити «відповідальність за порушення прав людини і зловживання через судові й інші національні механізми та надавати жертвам «доступ до засобів правового захисту й відшкодування». Законодавство, покликане гарантувати громадську безпеку та громадський порядок, не повинне використовуватися для «перешкоджання або обмеження здійснення будь-якого права людини, включаючи свободу вираження поглядів, об’єднань і мирних зібрань, які є важливими для заохочення й захисту інших прав».

11. Боротися з безкарністю, забезпечувати підзвітність

Держави повинні «боротися з безкарністю шляхом розслідування й забезпечення відповідальності за всі напади та загрози з боку державних і недержавних суб’єктів проти будь-якої особи, групи або громадського об’єднання, що захищає права людини». Для боротьби з безкарністю держави мають «забезпечити сприятливі умови для роботи правозахисників та ефективний захист від актів залякування й репресій проти них та проводити ефективні розслідування будь-яких подібних дій».

«Відповідальність за захист правозахисників покладається, перш за все, на державу, і в деяких випадках держави також можуть нести відповідальність за дії недержавних акторів». Боротьба з безкарністю буде ефективною лише тоді, коли «відповідальні за порушення та зловживання щодо правозахисників, у тому числі щодо їхніх законних представників, сподвижників і членів їхніх сімей, негайно притягуються до відповідальності через неупереджені розслідування».

12. Підкріплювати відповідальність бізнесу

Держави повинні «прийняти відповідні політики й закони», щоби притягати компанії до відповідальності за «погрози або напади на правозахисників». Недержавні суб’єкти, включаючи транснаціональні корпорації та інші підприємства, повинні «поважати, просувати і прагнути захищати права людини та основні свободи всіх осіб, у тому числі правозахисників». Підприємства повинні «уникати, визначати, оцінювати й запобігати будь-яким несприятливим наслідкам впливу на права людини, пов’язаним із їх діяльністю, шляхом проведення масштабних консультацій з потенційно задіяними групами й іншими відповідними зацікавленими сторонами у спосіб, який відповідає Керівним Принципам Бізнесу та Прав Людини».

Крім того, вони мають «співпрацювати в контексті виправних заходів … обмінюватися найкращими практиками та обговорювати … як вони можуть впливати на несприятливі наслідки для прав людини». Щоб захистити правозахисників від порушення прав людини з боку бізнесу, держави повинні «сприяти ефективній профілактиці, підзвітності, засобам захисту й відшкодуванню».

13. Захищати жінок-правозахисниць

«Репутація та підтримка діяльності правозахисників, у тому числі жінок-правозахисниць, є важливою умовою загальної реалізації прав людини». Держави повинні вжити «всіх заходів, необхідних для забезпечення їх захисту» й інтегрувати «гендерний аспект у свої зусилля, спрямовані на створення безпечного та сприятливого середовища для захисту прав людини». Держави повинні відігравати активну роль, включаючи «відповідні, ретельно відібрані та практичні кроки» для захисту жінок-правозахисниць.

14. Захищати адвокатів з прав людини

Адвокати відіграють «важливу роль у відстоюванні прав людини» й повинні мати можливість «виконувати свої функції вільно, незалежно та без страху перед репресіями». Щоб гарантувати незалежність адвокатів, держави повинні вживати «ефективних законодавчих, правоохоронних та інших відповідних заходів», які дозволять юристам належним чином виконувати свої професійні функції. Держави мають прийняти внутрішнє законодавство, «щоб забезпечити незалежні й самоврядні професійні асоціації юристів та визнати важливу роль, яку відіграють адвокати в забезпеченні верховенства права й захисті прав людини».

15. Захищати правозахисників меншин

Правозахисники, які працюють над питаннями, що зачіпають меншини, відіграють важливу роль. «Особи й асоціації, які захищають права осіб, що належать до меншин або розділяють вірування та погляди меншин», не повинні стикатися зі «стигматизацією й дискримінацією». Держави мають «гарантувати, що законодавство, політика та практика не перешкоджають здійсненню такими особами своїх прав людини чи діяльності громадянського суспільства в захисті їхніх прав».

16. Захищати членів сімей правозахисників

Окрім того, щоб захищати правозахисників, держави мають «утриматися від будь-яких форм залякування чи репресій стосовно … членів їхніх сімей та однодумців і забезпечити належний захист від подібних дій». Необхідно засуджувати подібні акти публічно й забезпечити, щоби членам сімей «не перешкоджали користуватися загальними правами людини». Як державні, так і недержавні актори, відповідальні за порушення та зловживання стосовно законних представників, сподвижників і членів їхніх сімей, повинні бути «негайно притягнуті до відповідальності через неупереджене розслідування».


Оберіть три зі стандартів, які, на вашу думку, є найбільш вразливими зараз — в умовах війни, спричиненої агресією російської федерації в Україні.

Щоб проголосувати, перейдіть за посиланням https://forms.gle/JdK51HnqR1vDhjBG9

 

Дизайн без назви (1)
ДокументуванняНовини

“I’ll drive 20 tanks into the village and it stops existing” – Andriivka occupation in Chernihiv region

Andriivka village is located 25 km to the south of Chernihiv, and the distance to the state border with the Republic of Belarus – is about 30 km. There were 663 inhabitants before the start of the hostilities. But, in February-March 2022, lots of people arrived from other parts of the region who were trying to save themselves from war, and at the time under discussion, there were about 1000 people. 

Location of Andriivka village on Google map

Before the occupation of the village, 24-25th February there was a chance to get to Chernihiv and transport goods even. However, on 27-28th February, Russian troops entered the hromada of Mykhailo-Kotsiubynske. After that, the way to Cherhiv was completely cut. The mobile connection was disappearing frequently. Problems with the food began. There was no supply of medicine. One of the locals says that he gave away flour and oil for the citizens and they had to grind and crush it themselves. 

Next to 6 am., on 24th February citizens of Andriivka heard explosions from the side of Honcharivske village, later during the day – from the side of Chernihiv. They were preparing for the possible occupation of the village as well: dwellers organized the patrol and followed the arriving cars, they were planning to stand against the Russian forces so they made Molotov cocktails, packed food into boxes, and hid it in the basement. 

The dwellers were hoping that Russians won’t enter the village due to its geographical location and absence of strategic objects. But on 20th March, Russian machinery entered. They entered the village from the side of Mykhailo-Kotsiubynske, villages of Slabin, Levkovychi, and Shestovytsia. There was a constant hum of machinery. After that, people started to leave en masse. There was no asphalt road, so we drove through the fields.

Immediately, 6 checkpoints were created by Russians on 20th March 2022. You could leave the village only through one checkpoint. Russians took the phones too. Entered houses. Displaced and hold people illegally, for instance, the head of the village. 

Andriivska gymnasium

Invading the village, occupants settled next to the schools at the location of the not functioning rehabilitation center “Vital”. They located the headquarters there. The Russian military also settled in the houses of locals. They took the houses they liked even if they were inhabitants. According to preliminary calculations, there were about fifty Russian troops in the village, who lived about 6 people in the house. 

Two of the Russian military who were moving on the motorcycle called themselves Russian police and were there to follow that ‘Russian military did not cause any harm”. However, it didn’t prevent the occupants from looting and committing other crimes. According to the testimony of locals, the possession was moved by Kamaz trucks from the village; they took linen, cutlery, electrical machinery, generators, kettles, washing machines, fridges, etc. Russian forces also robbed the rehabilitation center “Vital” where they placed their headquarters as well as a former machine-tractor station. They took food in the houses of dwellers, they took everything they wanted. They stole a lot of private possessions of people. 

The mess left by the occupiers after the looting

The head of Andriivka village was stopped at the checkpoint by Russian forces when he was returning from another location. The villagers informed the head about the occupation of the village and that he was searched for. But he decided to arrive anyway. His phone was taken, he was blindfolded and put inside the Russian car “Tiger”. There have been two tied men already who drove for the bread in the morning. They were brought closer to the center of the village, they dropped them off and took them to different cars for interrogation for 2 hours. They were asking almost the same questions during each interrogation. Russians threatened to shoot and asked if the men saw the “nazis” there. At night, tied men were placed on the premises without heating – it was cold and men didn’t sleep. Their eyes and hands were tied all the time. The next day, 21st March, men were freed and introduced to the new commandant of the village “Armen” who released the men after. 

Commandant “Armen” threatened the locals. He said that if any of his soldiers would be wounded or killed, or something would be hit there, he would “drive 20 tanks into the village and it would stop to exist”. He also demanded that people did not turn on the light when it got dark otherwise they would shoot. 

One day, shots from an assault rifle were heard in the village. Later, it turned out that the local “homeless guy” went for a walk somewhere in the evening. Russian military who caught him wanted to kill him but, luckily, they just took the homeless to dig the trenches for them. 

The “Right Sector” icon discovered by the occupiers

Russians were also looking for the individuals who took part in the Anti-terrorist operation in the east of Ukraine. In one family’s house, the pins of the “Pravyi sector (Right sector)” were found, and they started the full search there. Russian military threatened to shoot the man and clicked their shutters when they saw written codes for placing the order at the site (for the household items) as well as the lithium-ion battery that was in the camouflage bag with headphones next to it. This family managed to leave the village. After the family left, the Russian soldiers were coming to their household every two days.

Interestingly enough, the Ukrainian flag was hanging all the time during the occupation next to the hromada district. The commandant “Armen” told the villagers to continue their work as it…

30.03.2022 about 14:00 Russian forces left the village. There was shelling that day due to which the village was damaged, two houses were burnt down and two electricity lines were hit which caused the fire of dry grass and two barns. These fires were extinguished after the Russians left. 

Local citizens were also witnessing the shelling of Chernihiv. Between the village Andriivka and Mykhailo-Kotsiubynske, there was Russian military equipment in the quarry and in the forest (up to 12 vehicles, including self-propelled artillery systems and Grads) that were shooting at Chernihiv. People saw how Grads were flying to Chernihiv and heard explosions. 

The Ukrainian military entered the village on 3 April 2022 and completely freed Andriivka.


Educational Human Rights House – Chernihiv documents war crimes in Chernihiv regin with support Prague Civil Society Centre.

Дизайн без назви (1)
ДокументуванняНовини

«Зажену 20 танків і села не буде» – окупація Андріївки на Чернігівщині

Село Андріївка Чернігівської області розташоване за 25 км на південь від Чернігова, відстань до державного кордону з Республікою Білорусь – приблизно 30 км. В ньому до початку воєнних дій проживало 663 жителі. Однак, у лютому-березні 2022 року до села приїздили люди з інших районів, які рятувались від війни, і всього в той час у селі перебувало приблизно 1000 осіб.

Розташування села Андріївка на Google мапі

До початку окупації села Андріївка, 24-25 лютого 2022 р. ще була можливість їздити до Чернігова та возити вантажі. Однак, вже  27-28 лютого російські військові зайшли до Михайло-Коцюбинської громади. Після цього, шлях до Чернігова був відрізаний зовсім. Мобільний зв’язок часто зникав. В Андріївці почалися проблеми з харчами. Ніякого підвозу продуктів чи ліків не було. Мешканець села розповідає, що роздавав людям борошно та олію, яку самі місцеві мололи та чавили.

Біля 6-ї години ранку, 24 лютого жителі села Андріївка чули вибухи зі сторони смт Гончарівське, потім і зі сторони міста Чернігова. Вони готувались до можливої окупації й свого села: організували патрулювання, слідкували за автівками, що приїздили, відстежували хто й куди їхав, планували протистояти російським військам, тому готували коктейлі Молотова, розфасували продукти по коробках і сховали у підвалі.

Сподівались, що в їх село Андріївку ворожі війська заходити не будуть через географічне положення та відсутність стратегічних об’єктів. Однак, вже 20 березня до села заїхала ворожа техніка. Російські військові зайшли зі сторони смт Михайло – Коцюбинське, сіл Левковичі, Слабин, Шестовиця. Постійно стояв гул техніки. Після цього люди масово почали виїжджати. Асфальтованої дороги не було, тому їхали полями.

Відразу, 20 березня 2022 року, російські військові встановили в селі 6 блокпостів. Виїхати з села можна було лише через 1 блокпост. Росіяни забирали у людей мобільні телефони. Ходили по хатах. Незаконно переміщували та утримували місцевих жителів, зокрема, старосту села.

Андріївська гімназія, поруч з якою поселились російські військові

Захопивши село, окупанти поселились поруч зі школою, в приміщенні непрацюючого реабілітаційного медичного центру “Вітал”. Розмістили тут свій штаб. Російські військові селились також у будинках місцевих. Займали хати, які їм подобались, навіть якщо там були люди. За попередніми підрахунками, загалом в селі російських військових було близько півсотні, в хатах вони жили приблизно по 6 осіб.

Двоє російських військових, які пересувались на мотоциклі, назвались представниками поліції росії, які тут, як пояснювали, «щоб слідкувати аби російська армія не чинила безладу». Проте, це не завадило окупантам займатись мародерством та вчиняти інші злочини. За свідченням місцевих жителів, майно із села вивозили КамАЗами, зокрема, постільну білизну, столові прибори, електроінструменти, генератори, чайники, пральні машини, холодильники тощо. Російські війська пограбували реабілітаційний центр «Вітал», де розташовувався їх штаб, а також колишню машино-тракторну станцію. По хатах місцевих брали продукти, і все, що заманеться. Вивезли багато особистих речей мешканців.

 

Безлад, що лишили окупанти після розграбування

Старосту села Андріївка російські військові зупинили на блокпості, коли той повертався з іншого населеного пункту. Про окупацію села та про те, що його вже розшукують, сповістили односельці. Проте чоловік наважився приїхати. У нього забрали телефон, зав’язали очі і посадили до військової машини «Тигр». У цій же машині були зв’язані ще двоє інших чоловіків, що їздили по хліб вранці. Всіх їх перевезли ближче до центру села, потім висадили і протягом 2 годин підводили до різних машин на допит. Під час кожного допиту задавали майже однакові питання. Погрожували розстрілом та запитували чи бачили вони тут «нациків». На ніч всіх їх завели до приміщення, що не опалювалось – було холодно, вночі чоловіки не спали. Очі і руки їм не розв’язували. Наступного дня 21 березня їх вивели, згодом представили нового коменданта села «Армена» та відпустили.

Комендант «Армен» залякував місцевих жителів. Казав, що якщо хтось з його солдатів загине чи буде поранений, або щось «прилетить» у село, то «зажену 20 танків і села не буде». Також, він вимагав, щоб люди не вмикали світло у темну пору доби, інакше будуть стріляти.

Одного разу в селі було чути постріли з автомата. Виявилось, що то місцевий безпритульний ввечері кудись йшов. Російські військові, на яких він натрапив, хотіли його застрелити, але забрали копати їм окопи.

Значок “Правого сектору”, що виявили окупанти

Росіяни шукали осіб, які брали участь в Антитерористичній операції на сході України. В будинку однієї сім’ї виявили значки “Правого сектору”, після чого почали проводити обшук. Побачивши занотовані коди, які чоловік зробив для замовлення по каталогу речей побутового вжитку, а також літій-іонний акумулятор, що стояв в камуфляжній сумці, та навушники біля нього, російські військові сказали «ви шифровки передаєте», і погрожували розстрілом та клацали затворами. Сімейній парі вдалось виїхати. Після їх виїзду до господарства приходили російські військові кожного дня по 2 рази на день.

Характерно, що біля старостинського округу протягом всього часу окупації продовжував висіти прапор України. Комендант «Армен» сказав, щоб працювали як і раніше…

30.03.2022 р. близько 14.00 год російські військові виїхали. У цей день були обстріли, від яких постраждало село, згоріли навіть 2 хати, крім того, було перебито лінії електропередач, від чого загорілася суха трава та сараї. Ці пожежі тушили вже після відходу російських військових.

Місцеві жителі також були свідками обстрілу росіянами Чернігова. Між селом Андріївка та смт Михайло-Коцюбинське, в кар’єрі та в лісі стояла техніка російських військових (до 12 машин, серед них САУ та «Гради»), яка вела вогонь по місту Чернігів. Люди бачили як в бік Чернігова летіли «Гради» та чули вибухи.

Українські військові зайшли в село 3 квітня 2022 року та остаточно звільнили Андріївку.


Освітній дім прав людини в Чернігові здійснює документування воєнних злочинів на Чернігівщині за підтримки Празького громадського центру.

Читайте також: Спільні зусилля громадських активістів та правоохоронців — головне у розслідуванні воєнних злочинів

IMG_9565
Новини

У нас усіх одна мета зараз — перемогти в цій війні й звільнитися від «русского мира»

Як білоруський громадський активіст Дмитро Лукомський через відео показує як працює пропаганда, боти та тролі, маніпуляція свідомістю в інтернеті та розповідає білорусам про війну в Україні та їхню роль у цих подіях.

На базі Освітнього дому прав людини в Чернігові реалізується проєкт «Підтримка громадянських ініціатив» в рамках якого є Освітня програма покликана допомогти білоруським громадським активістам, які через свою політичну діяльність та переконання були змушені покинути Республіку Білорусь і зараз перебувають на території України. Це Курс по лідерству для людей, які мають мотивацію та бажання реалізувати свої власні короткотривалі громадські ініціативи.

В рамках Програми учасники проходили навчання, а також мали можливість спробувати реалізувати свої мікропроєкти, аби допомогти покращити українсько-білоруські відносини. Один з таких проєктів реалізовує білоруський громадський активіст Дмитро Лукомський.

Розповідаємо, як він бореться за правду та інформує білорусів про війну в Україні, пропаганду диктаторських режимів, різні маніпуляції в інтернеті і їхній вплив на свідомість людей.

Ні — пропаганді!

Дмитро вже кілька років веде свій ютуб-канал «Стары Аэрадром // Old Airfield», де розповідає про боротьбу з режимом лукашенка. Однак після того, як він почав реалізовувати свою ініціативу, на базі каналу почали виходити оновлені відео. Основна їхня мета — інформування білорусів про роботу пропаганди та елементів маніпуляції свідомістю в інтернеті, а також про війну в Україні та ролі Білорусі у цих подіях.

«Одного разу почув таку думку — «тупим і неосвіченим суспільством легше керувати». І насправді саме так і роблять диктатори путін і лукашенко з нашою країною, намагаються залякати й зробити дурним наш народ, щоб не думали про те, що відбувається. Моя мета – запобігти цьому.

Тому я почав випускати відео, де інформую білорусів про роботу пропаганди та елементів маніпуляції свідомістю в інтернеті, ситуації, що відбувається з війною в Україні та ролі Білорусі та білорусів у цій війні. Так само надалі я хочу просувати знання про права людини, тому що з цим у нашого народу є проблеми, а нам треба зберегти здорове та адекватне суспільство», — підкреслює Дмитро.

Боти і тролі

На каналі вже вийшло перше відео про те, що таке боти і тролі та як з ними боротися.

Дмитро каже, що основна їхня мета — маніпуляція і намагання сформувати і нав’язати потрібну думку про ситуацію, що відбувається або придушити будь-яку здорову точку зору людини.

Він проводить паралель з окупаційною владою — вона є замовником і виконавцем. Наприклад, у Білорусі був задіяний ресурс кремля, у якого своя ботоферма в яку вливають величезну кількість бюджетних грошей.

Для пошуку тролів є чати, телеграм канали та люди які пропонують іншим підзаробити. У Білорусі до цієї роботи залучені держслужбовці: для них є готові акаунти та скрипти, як і що писати, проводяться тренінги. Білоруські держслужбовці для переконливості використовують і свої особисті облікові записи — це викликає довіру у недосвідченого користувача.

За словами Дмитра, його відео покликані показати правду людям та зберігати здоровий глузд.

«У нас усіх одна єдина мета зараз — перемогти в цій війні і звільнитися від цього гніту диктатур і «русского мира». Я думаю, що цей проєкт буде маленькою деталькою в цьому величезному годинниковому механізмі».

ППР 2023 для САЙТУ
Новини

Навчання для громадських активістів: як впоратись зі стресом і допомагати іншим

Громадська спілка «Освітній Дім прав людини в Чернігові» організовує два 3-денних тренінги для громадських активістів, волонтерів, лідерів громад, журналістів та правозахисників.

  • Як я можу стати більш стійким до стресу і тривоги та підтримати в цьому своє оточення?
  • Як я можу працювати з травмованими людьми і допомогти їм відновити здатність приймати рішення і діяти?
  • Як я можу підтримати українське суспільство, щоб воно трималося разом і не здавалося? 

Для стабілізації нервової системи та підвищення рівня стресостійкості важливо розуміння феноменів стресу і травми, етапів через які проходить людина після переживання травматичних подій, формування навичок саморегуляції.

Це друга частина Програми психосоціальної реабілітації для активних представників громадянського суспільства України, які зазнали психологічної шкоди від агресії росії.

Головний акцент в ньому зроблений на формування травмо обізнаності громадських діячів та активістів, формування навичок долати вторинну травматизацію, працювати з внутрішніми та зовнішніми ресурсами.

У майбутньому учасники зможуть передати отримані знання про стрес і травму своїм колегам, що призведе до покращення якості послуг і допоможе більш ефективно лобіювати інтереси осіб, що звертаються до них за допомогою.

Мета тренінгу:

Підвищення травма компетентності активістів, що своєю чергою сприяє поновленню психологічних та особистісних ресурсів, допомагає інтегрувати власний травматичний досвід, зміцнює індивідуальні і колективні здібності справлятися зі стресом і травмою, а також сприяє відновленню, стабілізації та прийняттю здорових рішень під час кризи та війни.

Тренери:

Локоть Надія — гештальт-консультант, практикуючий психолог в напрямку тілесно орієнтованої терапії. З 2019 року спеціалізується в напрямку подолання наслідків психотравми пов’язаних із насиллям.

Асистенти тренера – випускники попереднього 30 годинного навчання частини першої Програми реабілітації.

Навчання буде проходити у 2 етапи:
  • з 10 по 12 лютого (3 дні);
  • з 17 по 19 лютого (3 дні)
Місце проведення:

Місце проведення заходу буде повідомлено відібраним учасникам. Кількість місць для участі обмежена.

Гугл-форма для реєстрації: https://forms.gle/687tA7rvBzoiWg927
Реченець (Дедлайн):

подавати заявки на програму до 18:00, 03 лютого 2023 року.

За додатковою інформацією звертайтесь:

Координаторка  програми професійної підтримки  ГС ”ОДПЛЧ” — Нікітюк Ольга

Електронна пошта: olga.nikityuk@ehrh.org

Номер телефону (телеграм, Signal): +380661642913


Програма реабілітації функціоную за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”, Human Rights House Foundation, Libereco – Partnership for Human Rights та проєкту ESU.

Проект ESU / Програма «Стійкість» реалізується Фондом домів прав людини у консорціумі громадських організацій на чолі з ERIM, у партнерстві з Фондом «Східна Європа», Домом прав людини у Тбілісі, Білоруським домом прав людини імені Бориса Звозскова та Чорноморським фондом регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу.

#ResilienceProgramme

#MovingForwardTogether

Тренінг для психологів, психотерапевтів та соціальних працівників
ДокументуванняНовини

Презентація результатів роботи проєкту “Під прицілом — школи”

Друга частина Форуму в Освітньому домі пройшла під назвою «Під прицілом — школи». На неї запросили директорів шкіл Чернігова та області, які постраждали від ударів російських військ.

Освітній форум прав людини: наближаючи перемогу

Сергій Буров – виконавчий директор Освітнього Дому прав людини в Чернігові окреслив головне завдання – розробити методологію документування нападів російських загарбників на українські школи. У Чернігівській області від ударів російських військ постраждало 70 шкіл, з них 4 було зруйновано повністю. Освітній дім з прав людини в Чернігові під час документування цих злочинів користується офіційними джерелами, відкритими джерелами та отриманою безпосередньо під час виїздів інформацією.

Сергій Буров

Під час роботи визначають такі головні  цілі:   загальна характеристика об’єкту – наскільки він захищений міжнародним правом, характеристика нападу – чи завдавався удар умисно або вибірково? З якого напрямку нанесено удар та з якої зброї його було здійснено? Що пошкоджено в об’єкті та чи відбувається наразі офіційне розслідування?

Тимур Короткий

Тимур Короткий – спеціаліст з міжнародного права чітко роз’яснив присутнім на Форумі норми Міжнародного гуманітарного права в цьому питанні.

Школи не є воєнними об’єктами, тож нападати на них заборонено! Якщо школи частково використовуються для воєнних потреб, все одно подібні напади, які були задокументовані, з точки зору міжнародного гуманітарного права не є пропорційними. Заборонено також використання шкіл та цивільних осіб, які в них знаходяться в якості «живого щита». Також дуже розповсюджено з боку російської федерації використання заборонених засобів та методів ведення війни.”

Марія Раєвська – аналітикиня напрямку документування воєнних злочинів ознайомила учасників заходу з особливостями документування. Насамперед фіксуються боєприпаси, які використовувалися, визначається, чи проживали російські військові у будівлі школи, чи утримувалися цивільні особи (на прикладі селища Ягідне Чернігівської області).

Марія Раєвська

Розглянули конкретні випадки навчальних закладів, які постраждали:

Іванівський ліцей – там переховувалися місцеві жителі і ті, хто намагався евакуюватися з Чернігова. Цей заклад зокрема зазнав тарану від ворожого БТР.

Чернігівська ЗОШ №20 – на територію школи відбулося п’ять прильотів, два снаряди впали у спортзал, інші на подвір’я. За допомогою експертної оцінки визначили, що об’єктом нападу була саме школа.

Ніжинська гімназія №17 – знаходилася на відстані три-чотири кілометри від лінії оборони. На територію освітнього закладу та в безпосередній близькості до неї падали касетні боєприпаси та авіаційні бомби на парашуті.

Великодорізька гімназія – тут проживали російські військові. Заклад розграбований росіянами, шкільне майно знищено чи пошкоджено.

Чернігівські школи №18 та 21 повністю зруйновані під час авіанальоту. В результаті є загиблі та поранені цивільні особи.

Тимур Короткий прокоментував, що всі ці випадки є воєнними злочинами з точки зору міжнародного права. Навіть у випадку шкіл № 18 та 21, в яких могли розміщатися представники ТРО, використання авіабомб в даному випадку не є пропорційним.

Сергій Мовчан — представник ініціативи «Трибунал для Путіна» все пояснив простими словами: «Так стріляти і по такому стріляти не можна!»

Після обговорення цієї теми, в Дім на зв’язок вийшов Дмитро Балик — представник IT-компанії з м. Тернопіль. Він презентував інтерактивну карту руйнувань закладів освіти по Чернігівській області. На карті представлені зони окупації в режимі timeline, масштаби руйнувань, інформація про школи, фото та різноманітні деталі.

Ярослав Кириєнко: “Мапа – це лише інструментарій. Насправді був проєкт «Під прицілом – школи», це напади російських військових, коли вони в публічному просторі розповідають, що вони не воюють з цивільним населенням, вони не воюють з інфраструктурою, вони воюють з військовим режимом, з бандерівцями, з ким завгодно. То ми показуємо, що вони воюють, наприклад, зі школами. Ми показуємо те, що школи постраждали дуже сильно на Чернігівщині і не тільки. В подальшому ми плануємо  масштабувати наш проект на інші області і можливо на інші об’єкти, такі як дошкільні навчальні заклади, можливо це будуть вищі навчальні заклади, об’єкти критичної інфраструктури”.

Відтак практичним завданням другої частини цього дня на Освітньому форумі прав людини: наближаючи перемогу була робота з запропонованою інтерактивною мапою руйнувань, завданих окупантами на Чернігівщині —присутні розділилися на групи і почали думати над питаннями: “Які б ще моменти порушень міжнародного права російськими військовослужбовцями варто було б ще висвітлити? Що варто додати до мапи руйнувань?”.

Володимир Лисик та Олена Кобяк

Наразі карта знаходиться у стадії розробці, доступ до неї закритий. Володимир Лисик – представник Львівського університету зазначив, що ресурс має бути відкритим. Жодних безпекових питань це не порушує, адже координати будь якого навчального закладу є на картах Google. А от результатом відкритості ресурсу може бути привернення уваги громадськості, зокрема міжнародної до проблем руйнування цивільних об’єктів військовими російської федерації. Більшість учасників форуму підтримало цю ідею. Також лунали думки про те, що на карту варто нанести більш детальну інформацію, зокрема про досягнення постраждалих шкіл до моменту пошкодження або руйнації, актуальні контакти адміністрацій закладів. Було запропоновано також збільшити кількість об’єктів, які відображаються на мапі. Це можуть бути і дошкільні заклади, і заклади охорони здоров’я, тощо.

Сергій Мовчан: “Окрім того, що було презентовано проект такий собі «пілот» аналітичного продукту, було презентовано карту руйнувань цивільних об’єктів, на яких уже на сьогоднішній день нанесено 71 заклад, це школи. І в подальшому планується розширювати його за рахунок уже інших об’єктів, які знаходяться на сьогоднішній день на Чернігівщині. Ну і як сказали організатори, є ідея його масштабувати і на інші регіони України в залежності від наповнення інформацією“.

Тамара Плотнікова

Тамара Плотнікова – директорка Новгород-Сіверської  ЗОШ №2: “Перш за все,  я дуже вдячна організаторам за можливість участі в цьому заході, тому що Новгород-Сіверщина навчається дистанційно, спілкування з дітьми онлайн, спілкування з вчителями онлайн, всі курси підвищення кваліфікації онлайн, такого живого спілкування нам насправді дуже не вистачає. І взагалі, я вважаю, я побачила, що не одні ми в своїй проблемі, що це проблема досить глобальна, як для нашої області і про цю проблему треба говорити. Це саме руйнація шкіл і злочини військовослужбовців російської федерації. Я думаю, треба співпрацювати для того, щоб можливо десь глибше проаналізувати це все. Більш детальніше викласти цю інформацію, на тій самій мапі, яку нам сьогодні презентували”.

Наталія Малець, директорка Чернігівської ЗОШ №20:

Насправді це дуже важлива місія Освітнього дому  прав людини в Чернігові — фіксування воєнних злочинів російської федерації. І те, що ми зібралися і обговорили це для себе, це мотивує тим, що насправді треба працювати і працювати і не покладати рук, тому що війна не закінчилась, війна триває, на жаль. Ми надалі будемо вивчати все що відбувається і на сьогодні  маємо багато важливих меседжів, які ми запам’ятовуємо собі і закладемо в закладочки. Ну і звичайно, разом до перемоги – це якнайшвидше і наше основне бажання всіх нас!“.

Останній день Освітнього форуму прав людини: наближаючи перемогу в  Домі  також завершився перформансом «Мистецтво проти війни» від академічного хору ім. Бортнянського. Після чого, ті хто залишилися в Домі мали змогу поспілкуватися у неформальній обстановці.

Іван Матвеєв, журналіст

Читайте також:Спільні зусилля громадських активістів та правоохоронців — головне у розслідуванні воєнних злочинів


Освітній дім прав людини в Чернігові здійснює документування воєнних злочинів та фіксує напади на школи Чернігівщини в рамках проекту «Під прицілом – школи» та за фінансової підтримки Гельсінського фонду з прав людини (Варшава, Польща), з метою підготовки інформації щодо атак на школи в Чернігівській області для міжнародних та національних органів, що розслідують воєнні злочини росії проти України, а також зберігають пам’ять про війну.