П’ятеро делегатів Другої міжнародної конференції Crimea Global з Мексики, Бразилії, Судану та Іраку відвідали село Ягідне на Чернігівщині. У березні 2022 року, під час окупації регіону, російські окупаційні війська 27 днів тримали у підвалі Ягіднянської школи 368 місцевих жителів, використовуючи їх як живий щит для штабу, який розташували на першому поверсі того ж навчального закладу. 

Через задуху, відсутність нормального харчування та медичної допомоги там померли 10 цивільних жителів, розповів іноземним гостям житель Ягідного та потерпілий Іван Польгуй: 

“Площа підвалу 197 метрів квадратних, нас було 368 людей. Півметра на людину. Тут були чоловіки, жінки, літні люди та діти, наймолодшому бранцю тоді було півтора місяця. Деякі помирали просто у підвалі, їхні тіла лишались тут, поруч із дітьми, поки росіяни не давали дозволу їх винести”.

Опісля делегати відвідали Чернігівський облмуздрамтеатр, який відновлюють після ракетної атаки у серпні 2023 року, а також мали зустріч із заступником голови Чернігівської ОВА Іваном Ващенко та керівником Чернігівської МВА Дмитром Брижинським. На ній обговорили виклики, що постали перед Чернігівщиною, яка має спільні кордони одразу з двома країнами-агресорками — Республікою Білорусь та Російською Федерацією. 

У другій частині візиту делегати взяли участь у панельній дискусії “Мотивація потерпілих у процесі правосуддя: управління очікуваннями та зцілення від травм” — спеціальному заході Медійної ініціативи за права людини та Освітнього дому з прав людини в Чернігові. 

Захід проходив в ресурсному центрі Освітнього дому в с. Количівка. 

Правозахисники з України, Сирії, Судану та Іраку разом шукали відповіді на питання: “як уникнути завищених очікувань у постраждалих від воєнних злочинів, водночас задовольнивши їхній запит на справедливість”, а також “як зробити процес правосуддя орієнтованим на людину, уникнувши повторної травматизації?”

Модерувала дискусію Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини. Розмову вона почала з того, що наголосила на ключовій ролі постраждалих у процесах щодо воєнних злочинів, використавши приклад заочного суду над причетними російськими військовими до трагедії в селі Ягідне. Вона розповіла, що якщо на початку судового процесу потерпілі мали великий інтерес до нього, то вже на етапі апеляційного розгляду у залі суду не було нікого.

“Процес правосуддя складний, і за відсутності супроводу спеціалізованих організацій, потерпілі і свідки, не в змозі самостійно розібратися в ньому, просто втрачають мотивацію брати у цьому участь”, — сказала Ольга. 

Сергій Буров, керівник Освітнього дому прав людини в Чернігові, розповів про виклики документування воєнних злочинів, а також поділився досвідом польової роботи та впровадження програм із правозахисної освіти, підкресливши важливість забезпечення психологічної та юридичної підтримки потерпілих. Сергій висловився за підхід у документуванні та правосудді, заснований на правах людини, де постраждалі є партнерами процесу, а не лише джерелом інформації.

“У цьому процесі ми маємо дві цілі: притягти до відповідальності винних та розказати світу правду про ці події. У процесі опитування свідків та постраждалих для нас важливо, щоб люди розуміли ці наші цілі, щоб вони брали активну участь та були зацікавлені у їх досягненні разом із нами“, — сказав Сергій Буров.

Натія Наврузова, виконавча директорка правозахисної організації Yazda з Іраку, описала історію геноцидів проти єзидів – релігійної меншини з древньою вірою, що сягає 6 тисяч років. Через хибне сприйняття віри єзидів, народ неодноразово зазнав утисків, зокрема з боку Османської імперії, пізніше — Аль-Каїди. У 2014 році єзидів на території Іраку атакував ІДІЛ, включаючи масові вбивства, сексуальне рабство та викрадення. Вона підкреслила, що попри зусилля правозахисників та роботу спеціальної Слідчої групи ООН десятки тисяч єзидів все ще живуть у тимчасових таборах, а жінки та діти залишаються у полоні. Натія закликала до співпраці між правозахисниками з різних країн, зокрема у пошуку сталих та дієвих міжнародних механізмів притягнення винних до відповідальності:

“Цей геноцид єзидів досі триває через відсутність механізмів для вирішення причин, що його викликали. Якщо не розв’язати кореневих причин, ризик повторення геноциду зростає”. 

Водночас Фадель Абдулгані, засновник та виконавчий директор Сирійської мережі за права людини, у виступі сконцентрувався на можливостях механізму універсальної юрисдикції у випадках, коли передати справи до МКС неможливо (як це сталося у випадку з Сирією, коли Росія накладала право вето на такі рішення, “захищаючи” режим Асада). Попри те, що добитися покарання для владної верхівки в рамках універсальної юрисдикції практично неможливо, ці процеси допомагають тримати події у Сирії в центрі уваги Радбезу ООН та світу загалом.

“За допомогою універсальної юрисдикції нам вдалося отримати вирок у конкретному кейсі, який визнає, що тортури та насильство становили злочин проти людяності. Цей вирок, можна сказати, поширюється на весь режим Асада, оскільки він характеризувався саме такими методами. Тобто, універсальна юрисдикція не є альтернативою МКС, але має свої переваги”, — резюмував Фадель.

Мохаммед Хассан, виконавчий директор Мережі з прав людини Дарфура (Судан) у своєму виступі підкресли важливість документування як ключового елемента у боротьбі за справедливість для жертв воєнних злочинів у Судані, зокрема геноцидів у Дарфурі. Він поділився особистою історією втрати, пов’язаної із геноцидом, та свого шляху до створення мережі правозахисних організацій. Він закликав до систематизації доказів для міжнародного визнання воєнних злочинів. 

“За ці два дні в Україні я зрозумів важливу річ: надважливо приділяти увагу меморіалізації. Через 10 або 100 років ми маємо знати скільки людей загинуло та за яких обставин, але без документування це зробити неможливо”, — сказав Мохаммед.

Вероніка Плотнікова, керівниця Центру координації підтримки постраждалих і свідків при Офісі Генпрокурора України, розповіла про їхню роботу з підтримки жертв війни. Центр розпочав роботу в січні цього року, а місяць тому відкрив офіси у 9 окупованих та прифронтових регіонах. Вероніка Плотнікова наголосила, що співробітники офісу не займаються документуванням чи допитами, а фокусуються на супроводі та комплексній допомозі постраждалим у процесі правосуддя: від психологічної підтримки до підготовки до допитів.

“Наразі ми бачимо брак комунікації з потерпілими. Їм складно зрозуміти де та яку допомогу вони можуть отримати в процесі правосуддя. Ми маємо вибудовувати державні механізми таким чином, щоб постраждалий бачив «вхідну» та кінцеву точку, до якої він прямує. Ми над цим працюємо”, — зазначила Плотнікова.

Нагадуємо, що конференція Crimea Global проходить за ініціативи Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим/Офісу Кримської платформи, співорганізатори — Медійна ініціатива за права людини, Центр прав людини ZMINA, Український ПЕН, за підтримки Centre for Information Resilience.

Авторка тексту: Анастасія Лоза, МІПЛ
Фото: Анастасія Мантач

Історія про те, як діагноз «ВІЛ-позитивна» став захистом від російських окупантів для вагітної жінки з Луганщини, якій довелося тікати від війни вдруге.

Середина  пекучого липневого дня.  Олена жадібно п’є прохолодну воду за столом ком’юніті-центру громадської організації. Наша зустріч нарешті відбулася після постійних перенесень то на кілька днів, то на кілька годин. 

На обличчі Олени – доброзичлива усмішка, яка робить обличчя жінки привітним.  І тільки великі карі очі, які ніби навмисне заховані за густим та вогняно-рудим волоссям, видають стривоженість.  Олені близько 30 років, 12 з яких вона живе з ВІЛ-позитивним статусом. Народилася на Луганщині, в 2014 році разом з батьками змушена була тікати зі свого рідного містечка в Харківську область.

Життя зі статусом «позитивна»

Про день, коли  вперше дізналася щодо свого ВІЛ-позитивного статусу, Олена вирішила розповісти сама. Історія, за її словами, банальна, як світ. Юність, перше кохання, відсутність будь-яких знань щодо безпечного сексу. Вона абсолютно точно пам’ятає, як занедужала, як у неї боліло та горіло все тіло від високої температури, як карета швидкої допомоги доставила її до інфекційного відділення та лікарі поставили діагноз «Двостороння пневмонія». Далі — лікування та купа аналізів. І вже під час виписки зовсім юну на той час дівчину ошелешили: «У вас ВІЛ, вам необхідно стати на облік та розпочати лікування». 

«Як на мене, я досить швидко опанувала себе та почала жити повноцінним життям, незважаючи на мій статус.  Та якісь вищі сили вирішили випробувати мене на міцність ще не один раз. Доля подарувала мені  чоловіка, який не тільки показав мені, що таке справжнє кохання, але й з гідністю приймав та розділяв мою хворобу.  Здавалося, що тоді я була найщасливішою людиною. Та щастя тривало недовго. Коханий чоловік помер після тяжкої хвороби, так і не дізнавшись, що в мені зародився плід нашої любові,  його продовження. Тільки вагітність надала сенс моєму подальшому життю».

Випробування війною

Ледве Олена відновилася від втрати коханої людини, як почалася війна. Спочатку жінка з батьками не виїжджали — військових дій у місті не було, але його окупували терористи. Через місто постійно їздила військова техніка — армія РФ перетворила цей населений пункт на коридор до лінії фронту, де точилися запеклі бої. 

Два місяці Олена  просто чекала, коли це все закінчиться  й прийде українська армія. Вона твердо  не підтримувала політику окупантів, але відверто про це боялася говорити навіть сусідам. З березня 2022 року вулицями міста  вже ходили озброєні російські військові. Жінка зайвий раз намагалася не виходити за межі свого двору. За речами першої необхідності  та гуманітарною допомогою в довжелезних чергах доводилося стояти літній матері, оскільки родина боялася, що батька можуть змусити співпрацювати з окупантами або ж вбити. 

«Але повністю ізолюватися я не могла — мала хоча б іноді ходити на огляд по вагітності та отримувати ліки від ВІЛ, щоб дати можливість своїй дитині народитися здоровою. І ось в один такий день на 4 місяці вагітності, я вже була готовою до того, що моє життя скінчиться. По дорозі до лікарні мене обступила зграя російських окупантів — їх було четверо. Вони затягнули мене силою до найближчого закутку лікарняного  саду, наставили на мене зброю та наказали роздягатися. 

Земля пішла з під ніг. Мене як жінку взагалі не хвилював той факт,  що зараз зґвалтують, мене як матір охопив тваринний страх, що шкоду може бути завдано моїй майбутній дитині. І тут до мене дійшло!  Єдине спасіння — мій ВІЛ-позитивний статус. Я відразу почала кричати кривдникам, що в мене ВІЛ. Це їх зупинило та ненадовго — почали рвати на мені одяг зі словами, що моя відмовка «не прокотить».

Та, на щастя, зі мною була обмінна карта, інформація з якої змусила ґвалтівників поміняти свої плани. Нелюди  почали обзивати мене спідозною шльондрою та жорстоко бити ногами. Останній удар, який я пам’ятаю, прийшовся мені в живіт. Далі я втратила свідомість».

До тями Олена прийшла вже у відділенні лікарні, під крапельницею. Закривавлену жінку знайшли працівники медичного закладу та надали допомогу. Вона пам’ятає, що до розмови з лікарем  втратила відчуття реальності, адже не розуміла, чи ще б’ється  під її серцем серце її дитини. За 20 хвилин доки вона чекала на розмову, перед очима пройшло все її життя. І лише після того, як   на власні вуха почула серцебиття дитини на УЗД,  Олена змогла видихнути.  Цього дня жінка чітко зрозуміла, що необхідно тікати з окупованого міста будь-якими способами, що наступного разу може не пощастити.  

Олена виїхала   в кінці квітня  2022 року завдяки волонтерам. За її словами  – вона одна з останніх мешканців міста, кому вдалося виїхати безперешкодно з цього населеного пункту. Так символічно сталося, що народжувала Олена як раз в той час, коли місто, в якому залишилися її батьки, українські військові звільняли від російської окупації. «Я туди ніколи більше не поїду, — підкреслює. — До кордону з нелюдами там лічені кілометри».

Нашу розмову перервав плач дворічного  янголятка, який прокинувся в незручному,  вже замалому для нього візочку та вимагав миттєвої уваги матері. Вона, як справжня квочка, миттєво підхопилася та з відчайдушною  турботою почала заспокоювати свою дитину. За словами жінки, тепер все її життя  обертається навколо цього маленького всесвіту.

Матеріал підготувала Юлія Рудник в рамках проведення регіональних тренінгів «Правда через історії».

Зображення, використані в матеріалі, створені за допомогою штучного інтелекту, є виключно ілюстративними та не демонструють реальних людей чи місць, описаних у тексті. Імена героїв змінено з міркувань безпеки.

Адвокати, які захищають права людини та виступають на захист політв’язнів у Криму, стають мішенями для репресивної машини окупаційної влади й опиняються в епіцентрі нападів силових структур.   Переслідування правозахисників у тимчасово окупованому Криму не є випадковими. Вони мають чітко виражену систему, спрямовану на те, щоб змусити правозахисників припинити свою діяльність або працювати в межах встановлених окупаційною владою норм.  

7 листопада 2024 року відбувся обшук в будинку юристів Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева, про що стало відомо завдяки адвокату Едему Семедляєву. Обшук проводили співробітники центру з протидії екстремізму за ухвалою Київського районного суду міста Сімферополя т.о.т. АР Крим.

Під час слідчих дій представники силових структур вилучили мобільні телефони та низку юридичних документів, зокрема, папку сертифікатів про підвищення кваліфікації, сім листів із Південного окружного військового суду, робочі блокноти та документи, пов’язані з адвокатським статусом.  Одержана у ході обшуку інформація й обладнання загрожують стати початком нової масштабної кампанії переслідувань громадських активістів, адвокатів, релігійних лідерів та представників кримськотатарського народу, які досі не залишили півострів і продовжують робити спроби захистити себе та інших від легалізованого свавілля РФ.

Обшук проводився із суттєвими порушеннями: громадянам не було роз’яснено їхні права, відмовлено у врученні копії протоколу вилученого. Разом з тим, силовики здійснювали фізичний і психологічний тиск та залякування, спрямовані на сина адвоката, погрожуючи забрати його з собою та натякаючи на проблеми, які можуть виникнути в нього з керівництвом університету та військкомату з університетом і військкоматом.

Протягом обшуку силовики застосовували тактику залякування, зокрема, до 21-річної дочки Рустема Кямілева та Лілі Гемеджи. Окрім того, правоохоронці намагалися змусити сина адвокатів пройти до окупаційного військкомату.

Згідно із російським законодавством, яке РФ незаконно застосовує в окупованому Криму, а саме статті 8 федерального закону “Про адвокатську діяльність і адвокатуру в Російській Федерації”, за наявності статусу адвоката вищезгадані документи можуть бути вилучені виключно за рішенням суду та у випадку, якщо вони не становлять адвокатської таємниці. Однак минулого року за позовом так званої «адвокатської палати Криму» адвокатські ліцензії Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева булои анульованоі. 

Рустема Кямілева, після завершення обшуку в його будинку, відвезли до будівлі Кримського центру протидії екстремізму в Сімферополі. На нього склали два адміністративні протоколи за публікації на особистій сторінці у соціальній мережі Facebook від 9 червня 2020 року та від 21 жовтня 2017 року. Київський районний суд міста Сімферополя ухвалив рішення визнати юриста винним у скоєнні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 20.3 КоАП РФ, призначив йому 10 діб арешту і штраф у розмірі 50 тисяч рублів за правопорушення, передбаченіе частиною 1 статті 20.3.3 КоАП РФ. На одній із публікацій зображена державна символіка України, яку Центр протидії екстремізму спробував безпідставно представити як символ організації “Правий сектор”.

Свавільні затримання адвокатів в окупованому Росією Криму, залякування, позбавлення їх права на адвокатську практику відбуваються вже не вперше і грубо порушують “Основні положення про роль адвокатів”, прийняті VIII Конгресом ООН по запобіганню злочинам (1990 р.), які гарантують можливість безперешкодного здійснення своїх повноважень захисниками (без залякування, недоречного втручання та покарання за професійну діяльність).

Українські правозахисні організації висловлюють рішучий протест проти чергових репресій, здійснених російськими силовими структурами в окупованому Криму. Переслідування адвокатів у Криму — це не випадковий інцидент, а системне явище, яке стало частиною стратегії репресій Росії щодо політичних активістів, правозахисників та журналістів. За 10 років окупації Криму щонайменше 13 адвокатів на півострові стали жертвами утисків з боку російської окупаційної адміністрації, які відбуваються у формі свавільних обшуків, свавільних затримань, адміністративних арештів й адміністративних штрафів у політично вмотивованих справах, позбавлення адвокатської ліцензії, блокування мобільного зв’язку, погроз кримінального переслідування тощо. Крім того, правозахисники Емір-Усеїн Куку, Сервер Мустафаєв, Різа Ізетов та Ірина Данилович нині відбувають тривалі терміни ув’язнення. Адвокати і правозахисники залишаються останнім оплотом правосуддя та захисту прав людини в окупованому Криму. Тому важливо, щоб міжнародна спільнота продовжувала підтримувати цих людей, які борються за справедливість в умовах беззаконня та свавілля.  

Ми, правозахисні організації, звертаємося до міжнародних організацій та урядів іноземних держав з такими вимогами: 

• Рішуче засудити репресії стосовно юристів Лілі Гемеджи та Рустема Кямілева та інших адвокатів в окупованому Криму і вимагати від російської окупаційної влади припинити їх незаконне переслідування. 

• Запровадити персональні санкції проти осіб, відповідальних за грубі порушення прав людини в окупованому Криму, зокрема, щодо співробітників ЦПЕ, так званих “суддів” і “слідчих”, які займаються політичними переслідуваннями адвокатів в окупованому Криму. 

• Надавати підтримку адвокатам, правозахисникам, активістам та їхнім родинам, які зазнають репресій за свою професійну діяльність. 

• Продовжити здійснювати моніторинг ситуації з правами людини в Криму, документувати порушення прав людини та воєнні злочини, аби сприяти притягненню винних до відповідальності. 

ГО “КримSOS”

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр “ДІЯ”

Центр громадянських свобод 

Платформа звільнення політв’язнів 

ГО “Кримський процес”

Дім Прав Людини Крим

Об’єднання родичів політв’язнів Кремля

Кримська правозахисна група

УГСПЛ

Освітній дім прав людини – Чернігів

У Чернігівському хабі ОДПЛЧ відбувся кінопоказ документального фільму «Bellingcat: Правда у світі постправди». Цей захід став можливістю для учнів і учениць Чернігівського обласного наукового ліцею, котрі завітали разом зі своєю вчителькою Світланою Кирієнко, покращити знання в темі медіаграмотності та протидії дезінформації, дізнатися про новітні інструменти пошуку правди та перевірки надійності інформаційних джерел.

Чому саме «Bellingcat: Правда у світі постправди» варто подивитися, вивчаючи тему медіаграмотності?

Фільм режисера Ганса Пула розповідає про діяльність незалежної організації Bellingcat, яка відома своєю унікальною методикою громадських розслідувань. Основна “зброя” розслідувачів Bellingcat — дані з відкритих джерел, соціальних мереж, супутникових знімків і цифрових ресурсів. Завдяки цим інструментам вони досліджують події, пов’язані з правами людини, військовими конфліктами та міжнародними кризами. У світі, де новини розповсюджуються миттєво, а інформація нерідко перекручується або подається з навмисними спотвореннями, Bellingcat кидає виклик дезінформації, розкриваючи істину завдяки перевіреним фактам.

Дітям, як і дорослим, надзвичайно важливо використовувати правдиву інформацію, розуміти, аналізувати й перевіряти той інформаційний простір, в якому вони знаходяться. Показ фільма дав можливість зануритися у світ цифрових розслідувань, побачити, як працюють сучасні інструменти для пошуку правди, і зрозуміти, якими шляхами організація впливає на міжнародні події. Глядачі могли побачити процес аналізу цифрових доказів, використання супутникових знімків та перевірки даних у реальному часі. 

Фільм також порушує важливе питання про те, як у сучасному суспільстві маніпуляції інформацією та фейкові новини можуть змінювати суспільну думку і навіть впливати на політичні процеси. Робота Bellingcat показує, що правда, навіть у світі постправди, залишається досяжною, якщо використовувати інструменти фактчекінгу та відкриті джерела з відповідальністю та професіоналізмом.

Обговорюємо та практикуємо

Після перегляду відбулася активна дискусія, яка торкнулася тем постправди, дезінформації та важливості медіаграмотності. Глядачі на практиці спробували розібрати питання перевірки джерел, вміння відрізняти правдиву інформацію від маніпулятивної. Цей обмін думками підкреслив значущість медіаграмотності в сучасному світі, де критичне мислення та аналітичні навички є основою для свідомого ставлення до інформаційного простору.

Захід став важливим етапом у підвищенні обізнаності про методи боротьби з дезінформацією та захисту прав людини, відкрив нові перспективи для розуміння важливості прозорості в суспільстві. Кінопоказ фільму «Bellingcat: Правда у світі постправди» – це не лише перегляд документального фільму, але й цінний освітній досвід, що надав учасникам/цям інструменти для протидії дезінформації та можливість розширити свої знання й потренувати навички медіаграмотності.

______

Фільм входить до закритої колекції Кіноклуби Docudays UA. Показ відбувся у рамках діяльності кіноклубу, що діє на базі ОДПЛЧ “Кіно в Домі”. 

Розвантаження та перезавантаження. Практичне навчання пошуку емоційної рівноваги, через психосоціальні практики, а також підвищення життєстійкості та стабільності у кризові періоди. Про все це дізналися учасники та учасниці дводенного тренінгу, котрий проходив у Домі.

Модель «Basic PH» та її користь для освітян

28-29 вересня в Освітньому ресурсному центрі ОДПЛЧ в Количівці відбувся тренінг «Психоемоційний баланс: Інструменти на кожен день» для освітян з прикордонних районів Чернігівської області (Корюківський, Чернігівський, Новгород-Сіверський).

Тренінг був побудований на опрацюванні моделі посилення життєвих опор «Basic PH» ізраїльського лікаря психотерапевта Мулі Лахада. Також використовувалася українська адаптація цієї моделі під назвою «Ресурс».

«Ці два дні виявилися максимально насичені практичними вправами та активностями. Потрібно зауважити, що і запит організаторів та учасників був саме таким. Хотілося якомога більше дати вправ, які можна робити як для себе, так і використовувати в роботі. 

У перший день розглянули питання резильєнтності та визначилися з ведучими каналами отримання ресурсів. Робили це за допомогою ресурсоорієнтованої моделі стресоподолання «Basic PH», – розповідає тренерка Яна Дунаєва.

Автори цієї моделі вважають, що потенціал виходу з кризи є у кожної людини. Для цього вони пропонують відкрити весь спектр особистісних можливостей людини в шести модальностях, зокрема: віра, емоції, соціум, уява, розум та тіло.

Модель «Basic PH» розроблена для розуміння та підтримки психологічної стійкості в стресових ситуаціях. Вона є особливо корисною для вчителів, оскільки допомагає їм зрозуміти, як діти й підлітки можуть по-різному справлятися зі стресом і навчитися використовувати різні ресурси для подолання труднощів.

Емоційні ресурси для освітян: відновлення та підтримка

Учасниками та учасницями тренінгу були переважно викладачі та психологи освітніх закладів, котрі працюють у прикордонних районах Чернігівщини. Впродовж двох днів вони в супроводі тренерок активно занурювалися в пошук та усвідомлення різних ресурсних каналів. Дізнавалися про ті канали, які вони вже використовують для особистої підтримки й ті, що можна розвинути, розширити та поглибити.

Варто зауважити, що всі, хто долучився до тренінгу, працюють у сфері «людина – людина» та відчували значне зниження внутрішніх ресурсів, емоційне виснаження. Їх мотивацією було отримання нових інструментів самопідтримки й виділення часу для себе протягом цих двох днів. Люди були зацікавлені у пошуках способів долати перешкоди та ефективно відновлюватися, при цьому, ще маючи ресурс для допомоги оточуючим.

«Другий день почався з творчої вправи, яка надала можливість зануритися у світ уяви. Це виявилося тригерним для деяких учасниць. Вони зізналися, що почали підійматися неприємні спогади та навіть виникли певні внутрішні хвилювання. І це, до речі, нормально, враховуючи обставини та навантаження, в якому зараз перебуває майже все населення нашої країни. Останній «канал Тіло» надав можливості добре відновити внутрішній стан учасників та стабілізувати кожного», – каже Яна Дунаєва.

Тренерка Яна також розповіла, що у більшості учасників провідним був «канал Розум»,  а от «канали Уява та Соціум» недостатньо використовувалися.

Залучення творчих методів (малювання, написання історій, музика, ігри тощо) може допомогти збалансувати надмірний когнітивний підхід. Творчість дозволяє вивільнити емоції, розслабитися та знайти нові рішення. Посилення каналу «Соціум»: Залучення до соціальної активності та побудова емоційних зв’язків з іншими людьми допомагає отримати важливу психологічну підтримку. Відверті розмови з друзями, колегами або близькими можуть створити відчуття спільності та полегшити емоційні переживання. Таким чином, коли у людини переважає когнітивний підхід, а інші канали залишаються недостатньо активними, це може зменшувати емоційну стійкість та здатність до адаптації. Для досягнення внутрішнього балансу важливо активувати всі ресурси: розум, уяву, соціальну підтримку та інші.

«Серед учасників спостерігалася активна групова динаміка, яка створювалася завдяки чергуванню різних форм групової роботи: в парах, трійках, мінігрупах. Створений безпечний простір сприяв саморозкриттю учасників та глибокому зануренню  у процес, попри дуже різний вік учасників, їх соціальний статус та ролі, наприклад, викладач та його студенти», – каже тренерка Ірина Гнєзділова.

Вечір «Космічного какао»

Окремим задоволенням та відкриттям для всіх став вечір «Космічного какао». Кожен привіз з собою улюблену чашку та разом насолоджувалися гарячим ароматним напоєм при свічках. Під оксамитовим зоряним небом та звучання гітари, розповідали свої чарівні історії – теплі та щирі. 

Учасники отримали нові враження, знання, знайомства, практичні вправи та багато нагадувань про власні ресурси у вигляді малюнків, метафоричних карток та символів, зроблених власноруч, а також широкий спектр емоційних вражень. 

Авторки тексту: Вікторія Гламазда, Яна Дунаєва

Тренінг організовано громадською спілкою «Освітній дім прав людини — Чернігів» за підтримки міжнародної гуманітарної організації «Людина у скруті».

Президенту України

Зеленському Володимиру Олександровичу

ЗВЕРНЕННЯ 

щодо забезпечення реалізації повноважень Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України

Шановний пане Президенте!

На початку вересня, після кадрових перестановок в Уряді, з’явилась інформація про намір “ліквідації“ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (Мінреінтеграції) та реалізації частини повноважень Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України (Мінрегіон). Попри відсутність офіційної позиції Уряду, з окремих заяв представників влади можна зробити висновок, що йдеться про припинення реалізації системної політики реінтеграції та розподіл цих повноважень між різними органами влади.

Ми, представники національних неурядових і міжнародних організацій, переконані, що рішення про ліквідацію Мінреінтеграції є передчасним і може призвести до негативних наслідків. Це сигнал для громадян України та наших партнерів щодо неготовності країни працювати з темами повернення контролю над тимчасово окупованими територіями, захисту постраждалих від російської агресії та відновлення справедливості.

Запропонована Вами Формула Миру стосується не лише міжнародної спільноти, вона потребує також лідерства України в її реалізації всередині країні. Звільнення частини Харківської та Херсонської областей продемонстрували, що подолання наслідків окупації, забезпечення відновлення влади та життя на територіях, які були окуповані навіть менш ніж рік, потребує значних зусиль з боку України та її партнерів. Без системної політики реінтеграції не буде можливо реалізувати такі пункти Формули Миру: “Відновлення територіальної цілісності України“, “Виведення російських військ і припинення бойових дій“, “Відновлення справедливості“, “Підтвердження закінчення війни“. Без повернення контролю над нині окупованими територіями неможливо повернути примусово переміщених дітей і звільнити цивільних полонених, яких утримують у нелегальних в’язницях на ТОТ України та територіях РФ.

Донині Мінреінтеграції забезпечує виконання широкого переліку повноважень щодо подолання наслідків війни: від координації евакуації населення з прифронтової зони до підтримки родин політв’язнів і забезпечення зв’язків з українцями на ТОТ. Не всі з визначених повноважень Мінреінтеграції можуть і мають бути реалізовані Мінрегіоном. Підтримка, розбудова та подальше відновлення деокупованих територій України мають відбуватися в єдиній логіці розбудови України та відновлення всіх постраждалих унаслідок війни територій. Водночас існує великий ризик втрати частини повноважень щодо людей, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України, у разі відсутності в Уряді міністерства, яке б безпосередньо відповідало за розроблення цілісної політики.

Ми закликаємо Вас, шановний пане Президенте, підтримати збереження в Уряді міністерства, що відповідає за постраждалих унаслідок війни незалежно від того, де вони перебувають: на ТОТ, вільних територіях України чи за кордоном. Про це ви говорили в жовтні 2019 року, під час події “Форум Єдності“ в Маріуполі. Політика, спрямована на захист людей, повинна залишатися в центрі уваги. Справжня національна єдність можлива лише тоді, коли всі постраждалі від війни матимуть право голосу та підтримку від своєї Держави. Можливим способом рестарту Мінреінтеграції може стати його трансформація в Міністерство національної єдності, що забезпечить повноцінне забезпечення національного виміру Формули Миру.

БФ “Схід SOS”

Центр прав людини ZMINA

ГО “Донбас СОС”

ГО “КРИМSOS”

ГО “Громадський холдинг “ГРУПА ВПЛИВУ” 

БФ “Право на захист”

БО БФ “Стабілізейшен Суппорт Сервісез”

ГО “Школа політичної аналітики”

Кримська правозахисна група

ГС “Коаліція “На лінії зіткнення”

ГО “Кримський процес”

ГО “Стежина додому”

БФ “Фундація волонтери без кордонів”

ГО “Злагода СТАР”

ГО “Коло єдності”

ГО “Україна.Час єднатись”

ГО “Простір жіночих можливостей “АктивнаЯ”

ГО “МОЯ НЕЗАЛЕЖНА КРАЇНА”

ГО “Громадські ініціативи “Альянс”

ГО “Наші душі небайдужі”

ГО “Український незалежний центр політичних досліджень”, Національна платформа стійкості та згуртованості

ГО “Дріада”

Медійна ініціатива за права людини

ГС “Дім прав людини “Крим”

ГО “ЦГП “Альменда””

ГО “Інститут миру та порозуміння”

ГО “Блакитний птах”

ГО “Фонд фундаментальних досліджень”

ГО “Молодіжний центр регіонального розвитку” 

БО “БФ “Брацлавська громада”

ГО “Тризвук”

ГО “Батьківське об’єднання Г”Промінь надії”

ГО “Об’єднання вимушених переселенців Донбасу “ДОБРОТВОР””

ГО “Шлях добра”

ГО “Об’єднаний ветеранський рух “ВзаємоДія””

Центр досліджень медіації та діалогу Національного університету “Києво-Могилянська академія”

ГО “Одеська обласна група медіації“ 

ГО “ТРОІ“

БО “Фонд розвитку Чигиринщини“

ГО “Платформа прав людини“

ГО “Центр “Соціальна Дія”

ГО “Країна вільної громади”

ІГ Хмільник

ГО “Регіональний центр прав людини”

ГО “Академія стратегічних досліджень”

ГО “Точка доступу”

ГО “Спільно ХАБ”

ГО “Літай”

Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД)

ГО “Центр Громадянських Ініціатив “Донбас“

ГО “Правозахисний центр “ДІЯ”

ГО “ЕГІДА-ЦЕНТР“

ГС “Освітній дім прав людини – Чернігів”

ГО “Студентська молодь Бахмуту”

ГО “Українська правова консультативна група”

ГО “Центр підтримки громадських та культурних ініціатив “Тамариск”

ГО “Від мрії до дії”

ГО Східна правозахисна група

ГО “Рада зі справ ВПО “ВІКТОРІЯ”

ГО “Основи Свідомості”

ГО “Ми з Україною”

ГО “Скриня ідей та дій”

Освітній дім прав людини – Чернігів одним із основних напрямків має документування воєнних злочинів. Зокрема ми збираємо інформацію з відкритих джерел, здійснюємо фото/відео фіксацію, проводимо опитування свідків під час польових місій, тощо.

Ми документуємо воєнні злочини в населених пунктах, що були під окупацією чи в зоні активних бойових дій, та зберігаємо правду про війну. Окремою темою нашого моніторингу є воєнні злочини, повʼязані з нападами на заклади освіти.

Основні обов‘язки:

•     координація та виконання проєктної діяльності. Забезпечення адміністративної, фінансової та матеріально-технічної підтримки проєктів;
•       підтримка зв’язків з національними та міжнародними партнерами для забезпечення реалізації проєкту;
•       управління закупівлями та укладання контрактів з метою отримання товарів та послуг. Організація оплати наданих товарів та послуг за процедурами організації;
•       організація моніторингу та оцінки проєктів;
•      організація інтерв’ювання з потерпілими чи свідками потенційних воєнних злочинів; 
•       організація польових місій з документування;
•      періодичне оновлення бази даних із задокументованими фактами;
•       участь у підготовці аналітичних продуктів за результатами документування воєнних злочинів та передання інформації до національних правоохоронних органів, а також відповідних міжнародних механізмів;
•       співпраця з членами команди, які працюють над моніторингом з відкритих джерел та інформаційним висвітленням потенційних воєнних злочинів. 

Важливо! Наразі ми маємо найбільшу потребу у супроводі проєкту щодо збору та документування фактів про події війни та воєнні злочини на території Чернігівської області, а також збереження правди про війну. 

Обов‘язкові вимоги: 

•     вища освіта, бажано  за напрямом право, менеджмент, соціологія, журналістика;
•     досвід роботи у сфері керування, управління проєктами, менеджментом  від 2-х  років;
•     бажано володіння англійською мовою на рівні не нижче Intermediate ;
•     розуміння специфіки спілкування з людиною, що має травматичний досвід;
•     розуміння проблематики міжнародного гуманітарного права, прав людини, відданість цим цінностям;
•     вміння опрацьовувати значний обсяг даних, збирати та перевіряти інформацію, надсилати інформаційні запити;
•     емоційна готовність працювати з чутливими темами;
•      комунікабельність, відповідальність, працьовитість, стресостійкість, ініціативність.

Попередній досвід координування проєктів чи документування порушень прав людини, воєнних злочинів, участі у виїзних дослідницьких місіях буде перевагою. 

Очікувана дата початку роботи: жовтень 2024 року.

Резюме та мотиваційний лист з очікуваним розміром винагороди просимо надсилати до 25 вересня 2024 року включно на електронну адресу helen.kobiak@ehrh.org. В темі листа прохання зазначити «Координатор(-ка) проєктів з документування воєнних злочинів». Запити без резюме та мотиваційного листа не розглядаються. Конкурсний відбір буде здійснюватися за результатами співбесіди серед найвідповідніших кандидатів. 

Відслідковуйте результат відбору на https://www.facebook.com/ehrhch/ .

Освітній дім прав людини — Чернігів є громадською спілкою 13 українських правозахисних організацій і частиною Міжнародної мережі домів прав людини, що активно працює у Східній та Західній Європі, на Балканах та Кавказі.  

Наша місія: Ми захищаємо права людини через освіту.

Команда організації займається освітою у сфері прав людини, підтримкою правозахисників в ризику, документуванням воєнних злочинів та збереженням правди про війну. Крім того, на базі організації діє навчальний ресурсний центр поблизу Чернігова в селі Количівка та Чернігівський хаб стійкості. В процесі відбудови зруйнована база відпочинку “Sunrise”, котра стане  Реабілітаційним центром психологічної підтримки.