ДокументуванняНовини
Російські війська досить швидко зайшли у місто Бахмач. Вже 26 лютого 2022 року контролювали деякі логістичні шляхи. Колона техніки рухалася вздовж залізничного полотна, ймовірно, у напрямку Ніжина. Поблизу однієї з доріг росіяни залишили танк і БМП, щоб контролювати виїзд.
Коли звечоріло, то Єгор зробив два «коктейлі Молотова» та пішов, щоб підірвати ворожу техніку, яка стояла під залізничним полотном. Але запалити “коктейль” не встиг, російські військові його побачили через тепловізор та затримали. Ризикуючи життям, Єгору вдалося втекти, адже його утримували в неволі. Свою історію чоловік розповів документаторам, які збирають свідчення воєнних злочинів, в рамках ініціативи «Трибунал для Путіна». Ім’я героя історії змінено, відповідно до згоди про непоширення персональних даних в медіа.
В полоні у росіян
Єгор каже, що почув ззаду: «Руки вверх!». Його повалили на землю та почали бити. Про пляшку з “коктейлем Молотова” чоловік не зізнавався. Розповідав, що то не його і він лише підняв подивитися що це. Росіяни, звичайно ж, не вірили.
Єгора закинули в БМП. Він зрозумів, що везуть його вздовж залізничної колії в сторону міста Ніжин, але їхали довго, години дві, а потім зупинилися. Чоловіка вивели та лишили зв’язаним, тим часом російські військові пішли спати. Рано-вранці поїхали далі. Коли прибули у село Хороше озеро, то відразу до чоловіка підбігли російські військові в чорній формі та сильно побили: руками, ногами, прикладом. Голова синя була і на нозі рана. Єгор впав у колію, що залишили танки, це його врятувало від ще більших ушкоджено чи навіть смерті.
Після побиття повели до командира на допит, який тривав 3-4 години. Офіцер запитував: «Где нацики?» та намагався дізнатися інші деталі. Єгор бачив цього командира, йому відкрили очі на час допиту, посадили на лавку і прив’язали до неї. Потім перемістили у закрите приміщення.
Через пів години вивели, поставили біля берези. Ніч ночував на вулиці, сидячи. Коли хтось із російських військових проходив повз, то чоловіка били ногами. Погрожували віддати “кадирівцям”. Наступний день теж провів під деревом. Поруч знаходився снайпер, який попередив, що втекти не вдасться. Було холодно, події відбувалися в лютому місяці. Таким чином із Єгора намагалися вибити зізнання, що “коктейль Молотова” саме він приніс.
Єгор стверджує, що це та бригада, яка була в Сирії. Попри все, чоловік намагався розмовляти з військовими та шукати способи визволитися, так і дізнався. Пояснював ситуацію, яка склалася в Україні. Говорили, зокрема, про те, чому домовитися про капітуляцію України не вийде. Один з військових відповів: «Нам война не нужна, но будем воевать до последнего патрона».
Декілька разів погрожували розстріляти, адже не всі росіяни розуміли навіщо тримати когось в полоні та ще й годувати своїми сухпайками. Наступного дня кинули у погріб, де Єгор провів ще три ночі. Годували раз на добу. Знову допитували, вибивали зізнання. Чоловік наполягав на своєму, що опинився там випадково. Тоді російський військовий сказав: «Ну ты сделал свой выбор».
Згадує, що за ці дні полону дуже сильно змерз, адже ночував то на вулиці, то в підвалі і це вплинуло на подальший стан його здоров’я. Руки постійно були зв’язані, ноги майже втратили чутливість.
Дорога в невідомість
Коли наступного разу Єгора вивели із підвалу, то він запитав “Ви мене відпускаєте?”. У відповідь сказали, що відпустять на наступний день. Посадили в «КамАЗ», де їхала група спецпризначенців. Дорогою росіяни розпивали самогон та били Єгора. Очі були відкриті, тому дорогою він бачив як на полі застряг танк і САУ. В «КамАЗі» лежала снайперська гвинтівка, стояли ящики з гранатами та патронами.
Разом із Єгором їхав ще один цивільний чоловік на ім’я Андрій. Їм обом сказали, що відпустять, але наступного ранку російські військові передумали. Натомість передали російським спецпризначенцям, серед яких були люди з кавказьким акцентом. Чоловіків пересадили в іншу машину. Це був «Тигр». Росіяни сказали, що везуть їх на Київ, і Єгор та Андрій будуть обмінним фондом.
Їхали поганою дорогою й декілька разів «Тигр» витягували із багнюки. Потім, водій назвав населений пункт Новий Самбір і сказав, що скоро Київ. Єгор зрозумів, що це Конотопський район і їдуть вони в сторону кордону. Колоною керував командир з позивним «Жиклер», він же допитував Єгора вперше.
Колона то їхала, то зупинялася, а потім один із військових сказав: «Вот тут мы заходили». Чоловік зрозумів, що вже кордон з росією.
Свобода або смерть
Через деякий час машина, якою везли Єгора вийшла зі складу колони та поїхала окремо. Що автомобіль знову повернувся в Україну чоловік зрозумів після того як побачив вказівник з написом “Глухів”. В автомобілі “Тигр” перебувало 8 людей. Дорогою зупинилися, авто заблукало, загрузло у багнюці. По рації викликали допомогу. 3-4 год чекати поки прийде БТР чи БМП. Світло вимкнули в авто, всі дрімали. За цей час Єгору вдалося звільнити руки. На вулиці було темно. Єгор попросився до туалету, вийшов з автомобіля і поки російський військовий відволікся щосили побіг.
Російські військові спохватилися і почали стріляти вслід, але чоловік зміг зникнути з поля зору, забігши за кущі та втекти до найближчого села. Виявилося, що це село Волинцеве Конотопського району Сумської області. Господарі одного із будинків нагодували, дали зателефонували, а потім відвезли в райвідділ.
Згодом Єгор дізнався, що російські військові шукали його. До села дійшли по слідах, які лишилися на снігу. Шукали всюди, переважно в нежилих хатах. Тим часом Єгор зміг остаточно втекти від росіян. Доля Андрія, з яким їхав Єгор невідома, наразі він серед безвісти зниклих.
Цю історію задокументували правозахисники Громадської приймальні УГСПЛ міста Чернігів, яка здійснює свою діяльність на базі ГО “МАРТ” та документатори Освітнього дому прав людини в Чернігові.
Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнних злочинів РФ, повідомте про це. Напишіть на пошту: tribunal_for_putin@helsinki.org.ua або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 36 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.
Фото ілюстративне, взяте із сайту “Укрінформ”.
